Постанова № 71073605, 19.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлєва О.В.,

судді - Танасогло Т.М.,

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держспоживслужби в Одеській області про скасування наказу,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Держспоживслужби в Одеській області про скасування наказу № 91-К від 24.04.2017 року, поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірного наказу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 21 квітня 2017 року № 91-к було звільнено позивача з посади сектору фітосанітарного контролю відділу фітосанітарних заходів на кордоні Управління фітосанітарної безпеки з 24 квітня 2017 року.

Підставою спірного наказу була ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Звільнення до позивача було застосовано за «за нез'явлення на службу протягом більш як 150 календарних днів підряд з 26 вересня 2017 року». Тобто, прогули /т. 1, а.с. 15/.

Будь-яких інших правових чи фактичних підстав для звільнення позивача не було.

Частиною 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов'язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Таким чином, вищенаведена норма пов'язує звільнення державного службовця виключно з тимчасовою непрацездатністю.

Окрім того, якщо державний службовець звільняється у зв'язку з захворюванням то, роботодавець, в обов'язковому порядку, повинен довести, що працівник втратив працездатність не під час виконання посадових обов'язків та законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи у разі певного захворювання.

Отже, для правомірного звільнення роботодавець, саме на час звільнення, повинен мати докази того, що державний службовець був відсутнім або 120 днів підряд або 150 календарних протягом року саме внаслідок тимчасової непрацездатності. Як правило таким доказом є листки непрацездатності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взагалі не пов'язував відсутність позивача з тимчасовою непрацездатність.

Так, по перше, позивач був звільнений виключно у зв'язку з простим не з'явленням на роботу /прогули/ (спірний наказ).

По друге, саме на час звільнення, у відповідача було дві позиції по підставам відсутності позивача.

Перша. Відповідач взагалі не знав про те, що позивач хворіє (лист від 11 квітня 2017 року) /т. 1, а.с. 16/.

Друга. Позивач перебував на лікарняному з 26 вересня по кінець листопада 2016 року (табелі обліку робочого часу), тобто лише 60 днів. Після цієї дати табеліювалася відсутність позивача за невідомими причинами /т. 1, а.с. 118-124/.

Лише після прийняття спірного наказу про звільнення, в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, тобто «заднім числом» через два місяці, 12 червня 2017 року, відповідач змінив в табелях підстави відсутності позивача на роботі з невідомих причин на тимчасову непрацездатність /т. 1, а.с. 134-141/.

Однак, в спірному наказі, підстави звільнення залишилися тими самими, а саме звільнення у зв'язку з відсутністю на роботі більш ніж 150 днів підряд (прогули).

Отже, по перше, застосована відповідачем норма Закону при звільненні позивача не регламентує звільнення у зв'язку з простою відсутністю на роботі (так звані прогули). Саме за те, що і був звільнений позивач.

По друге, при звільненні позивача у відповідача взагалі не було даних про те, що відповідач хворів більш ніж строки, що зазначені у застосованій ним нормі Закону.

Колегія суддів не приймає до уваги «корекцію» відповідачем заднім числом табелів обліку робочого часу щодо підстав відсутності позивача на робочому місці у зв'язку з тим, що саме тимчасова непрацездатність не була підставою звільнення позивача.

Окрім того, відповідач взагалі не має інформації щодо пов'язаності втрати працездатність позивачем з виконанням посадових обов'язків та який строк встановлено Законом для збереження місця роботи позивача у разі його певного захворювання.

Отже, спірне рішення є протиправним.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення даного позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору фітосанітарного контролю відділу фітосанітарних заходів на кордоні Управління фітосанітарної безпеки з 24 квітня 2017 року.

Наказ головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 21 квітня 2017 року № 91-к - скасувати.

Зобов'язати головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області допустити до служби ОСОБА_1 з 19 грудня 2017 року.

Зобов'язати головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /О.В. Яковлєв /

/Т.М. Танасогло/