Рішення № 71073520, 19.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2017 року письмове провадження № 826/6148/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України

треті особи Державна фіскальна служба України

Головне управління ДФС в Одеській області

про скасування наказу від 14.04.2017

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (надалі - відповідач, ГПУ) у якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України № 07-дц від 14.04.2017 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді догани.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в оскаржуваному наказі не вказано, у чому полягає порушення прав осіб або вимог закону, недбалість та несумлінність, допущена ОСОБА_1 під час прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 32015160000000287.

Окрім того, даний наказ ґрунтується на висновку службового розслідування від 14.04.2017, під час проведення службового розслідування якого допущені грубі порушення вимог чинного законодавства.

Позивач вважає, що у означеному висновку викладено відомості досудового розслідування, здійснюваного стосовно службових осіб інших підприємств, без згоди слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні на їх розголошення, що, в свою чергу, є порушенням вимог статті 222 КПК України.

Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, оскаржуваний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, в зв'язку з чим, в судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представники Генеральної прокуратури України у судовому засідання проти позову заперечували та просили суд в його задоволенні відмовити.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомили. Письмових пояснень/заперечень по суті позову не надали.

20.11.2017 суд за неявкою третіх осіб на, підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, прийшов до висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Позивач працює в органах прокуратури з 02.12.2006, обіймав посади помічника слідчого районної прокуратури, старшого слідчого, слідчого в ОВС прокуратури міста Запоріжжя, прокурора, старшого прокурора відділу прокуратури міста Запоріжжя, з серпня 2014 року прокурора відділу Генеральної прокуратури України. З 19.07.2016 у зв'язку з реорганізацією Департаменту призначений прокурором цього ж відділу Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності.

15.02.2017 до Генеральної прокуратури України надійшло звернення групи народних депутатів України стосовно можливих порушень вимог кримінального процесуального законодавства працівниками Генеральної прокуратури, зокрема ОСОБА_1, під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному проваджені за ч. 3 ст. 212 КК України щодо службових осіб ТОВ « 3С Авто Еліт».

Наказом Генерального прокурора України від 10.03.2017 № 74 з метою перевірки зазначеної інформації, призначено службове розслідування, за результатами якого складено висновок, затверджений 14.04.2017 Генеральним прокурором України, про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Згідно п. 1 резолютивної частини наказу Генерального прокурора України від 14.04.2017 № 07-дц за неналежне виконання службових обов'язків, грубе порушення правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури позивачу оголошено догану.

Не погоджуючись із даним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, № 1697-VII.

За визначенням ст. 4 названого Закону організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Організацію, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначаються Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру", іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами, розпорядженнями, вказівками, інструкціями Генерального прокурора України, положеннями про самостійні структурні підрозділи, а також Регламентом Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12.04.2012 № 35.

Статтею 43 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування тощо визначено положеннями статей 44-50 Закону України «Про прокуратуру», які відповідно до абз. 3 п. 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» набрали чинності 15 квітня 2017 року, тобто вже після виникнення спірних правовідносин.

При цьому відповідно до пп. 5 п. 5-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності положеннями, передбаченими абз. 3 п. 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1796-ХІІ.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту прокуратури України (далі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури.

Згідно з статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Частиною першої статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

За статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Згідно частини першої статті 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що одним із видів дисциплінарних стягнень, яке може бути застосовано до прокурора за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків є догана. Такий вид стягнення до прокурора має право застосовувати Генеральний прокурор України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач не погоджуючись з дисциплінарним стягненням накладеним оскаржуваним наказом, 21.04.2017 направив Генеральному прокурору України свої заперечення на висновок від 14.04.2017. Після вивчення цих заперечень, Генеральний прокурор України дав письмове доручення Генеральній інспекції надати відповідь позивачу про відсутність підстав для скасування висновку і наказу від 14.04.2017.

У матеріалах справи наявний висновок службового розслідування щодо працівників Генеральної прокуратури України, у тому числі ОСОБА_1, затверджений Генеральним прокурором України від 14.04.2017.

Судом встановлено, що у ході означеного службового розслідування встановлено, що СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області розслідувалося кримінальне провадження № 32015160000000287 за ч. 3 ст. 212 КК України щодо ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах посадовими особами ТОВ « 3С Авто Еліт».

Підставою внесення відомостей до ЄРДР став акт ДПІ в Овідіопольському району ГУ ДФС в Одеські області від 20.07.2017 «Про результати документальної планової перевірки ТОВ « 3С Авто Еліт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Проте, Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 у справі № 815/7042/16, яка набрала законної сили 11.05.2016, висновки, встановлені вищезазначеним актом перевірки визнано необґрунтованими та незаконними, порушення податкового законодавства недоведено, а складені на підставі акту податкові повідомлення-рішення - скасовано.

За частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Враховуючи дане рішення суду, а також інші обставини, 13.04.2016 кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Судом встановлено, що з ініціативи позивача, зазначене провадження було витребувано до Генеральної прокуратури України, де 01.11.2016 постанову про закриття скасовано та 03.11.2016 ОСОБА_1 його об'єднано з іншим кримінальним провадженням № 32013170000000044.

У подальшому в межах кримінального провадження № 32013170000000044, слідчим 08.11.2016 винесено постанову про визнання речовими доказами грошових коштів, які перебувають на рахунках ТОВ « 3С Авто Еліт» у декількох банківських установах. Основою підставою її прийняття, слугував акт податкової перевірки на підставі якого було прийнято ППР, які рішенням по справі № 815/7042/16 скасовані.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач протягом листопада 2016 - лютого 2017 рр. за умови, що жодній особі ТОВ « 3С Авто Еліт» про підозру повідомлено не було, особисто підготував та погодив численні клопотання слідчого ДФС про накладення арешту на грошові кошти цього товариства до слідчих суддів.

Так, протягом листопада 2016 - лютого 2017 рр. позивач погодив та особисто склав 22 клопотання про накладення арештів на грошові кошти ТОВ « 3С Авто Еліт», які знаходяться на одних і тих самих банківських рахунках. Одним із доказів вчинення кримінального правопорушення й необхідності накладення арешту у цих клопотаннях вказано як акт перевірки від 20.07.2015. Однак, при розгляді 20 таких клопотань, слідчим суддям не була повідомлена інформація про те, що акт податкової перевірки визнано судом у справі 815/7042/16 неправомірним, а прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення - скасовано.

У наступному, слідчі судді скасовували накладені за цими клопотаннями арешти за скаргами представників ТОВ « 3С Авто Еліт», у зв'язку з тим, що їм не було відомо про існування вищевказаного рішення адміністративного суду. Зокрема, ухвалами слідчих суддів від 24.11.2016 у справі № 761/41123/16-к, від 01.12.2016 у справі № 761/41125/16-к, від 01.12.2016 у справі № 761/41125/16-к), від 02.12.2016 у справі № 761/41129/16-к та іншими, скасовано накладені арешти з тих підстав, що суддям не було відомо про постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 у справі № 815/7042/16, яка набрала законної сили і є обов'язковою для виконання.

Внаслідок накладених арештів на рахунки ТОВ « 3С Авто Еліт», товариство не мало можливості вчасно виплачувати заробітну плату та належним чином виконувати свої зобов'язанні перед контрагентами, що в цілому призвело до завдання збитків підприємству та погіршення ділової репутації.

Посилання позивача на те, що при погодженні клопотань йому було відомо про скасування ППР відносно ТОВ « 3С Авто Еліт» згідно з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 № 816/7042/15, однак, цим рішенням скасовано не акт перевірки, а ППР, які прийняті на його основі. Окрім того, позивач вважає, що встановлені у наведеному рішенні адміністративного суду обставини, жодним чином не стосуються кримінального провадження № 32013170000000044, а не зазначення у поданих клопотаннях інформації про скасування ППР не розцінюється як порушення норм закону.

Суд вважає дані твердження необґрунтованими з огляду на таке.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України вбачається, що платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з позиції Верховного Суду України викладеною у Постанові від 10.09.2013 у справі № 21-237а13, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 22.12.2015 у справі № 21-3638а15 стосовно актів контролюючого органу. Відповідно до цієї позиції, висновки, викладені в акті перевірки податкового органу, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Суд враховує викладені вище позиції Верховного Суду України, і приходить до висновку, що платники податків не оскаржують акт перевірки, а оскаржують виключно податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на основі такого акту.

Таким чином, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 у справі № 816/7042/15 скасовано податкові повідомлення-рішення стосовно ТОВ « 3С Авто Еліт», то це свідчить про визнання судом акту податкової перевірки необґрунтованим та про відсутність фактів порушення підприємством податкового законодавства.

Згідно з наказом Генеральної прокуратури України від 19.12.2012 № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», при вирішенні питань щодо погодження клопотань слідчих про проведення слідчих (розшукових) дій ретельно перевіряти наявність відповідних підстав; принципово реагувати на всі факти порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні слідчих (розшукових) дій; принципово реагувати на неналежне виконання процесуальних повноважень щодо контролю за законністю дій слідчих, за якісним розслідуванням і розкриттям злочинів; при виконанні процесуальних функцій реагувати на будь-які порушення закону, що обмежують права учасників судового провадження (пункти 6.1, 6.5, 12.1, 18.2).

Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури визначено, що професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах: верховенства права та законності, професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури.

Статтями 5, 9 цього Кодексу визначено, що працівник прокуратури зобов'язаний діяти законно та в межах своєї компетенції, а також справедливо, неухильно дотримуючись вимог закон щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокурора у процесуальній діяльності він не може використовувати докази, отримані незаконним шляхом.

За статтею 10 цього Кодексу, працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

З обставин справи вбачається, що позивачем систематично погоджено та особисто складено і направлено до суду 22 клопотання про накладення арештів на грошові кошти належні ТОВ « 3С Авто Еліт», які знаходяться на одних і тих самих рахунках в однакових банківських установах. Причому, при розгляді цих клопотань слідчим суддям не було повідомлено про існування вищевказаного судового рішення, яке набрало законної сили і яким скасовано податкові повідомлення-рішення стосовно ТОВ « 3С Авто Еліт», а відтак встановлена відсутність порушення податкового законодавства з боку підприємства.

Означені дії позивача сприяли створенню негативного іміджу працівників прокуратури, виникненню сумнівів у їх неупередженості, компетентності, незалежності, чесності та непідкупності працівників прокуратури, а також призвели до звернення групи народних депутатів від 09.02.2017 щодо незаконних дій працівників Генеральної прокуратури України.

Суд, надаючи оцінку діям відповідача, вважає, що вони вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням доказів, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Генерального прокурора України № 07-дц від 14.04.2017 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді догани, відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто прийнятий обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування в частині цього наказу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись положеннями ст. ст. 71, 72, 86, 128, 158- 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій