Постанова № 71073519, 12.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/6783/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Запотічного І.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Богдан А.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гарбарука В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової прокуратури Західного регіону України про визнання протиправними рішень та дій, зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової прокуратури Західного регіону України, в якому з врахуванням заяви про уточнення та об'єднання позовних вимог від 13.02.2017р. просить:

- визнати протиправними рішення та дії відповідача про встановлення позивачу з грудня 2014 року надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 90% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;

- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення, виходячи з надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з врахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також доплатити різницю між фактично отриманим позивачем грошовим забезпеченням та належним йому до сплати грошовим забезпеченням, починаючи з грудня 2014 року, а також виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку з врахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними рішення та дії відповідача щодо оформлення і видачі довідки №18/2-157вих16 від 26.09.2016р. в частині визначення і розрахунку надбавки за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 90% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (пункт 1 розділу "інші витрати, які передбаченні чинним законодавством"); місячної премії за грудень 2015 року у розмірі 290% до місячного грошового забезпечення (пункт 3 розділу "інші виплати, які передбачені чинним законодавством"); загальної суми місячного грошового забезпечення за грудень 2015 року (абзац 3 довідки);

- зобов'язати відповідача уточнити відомості, що викладені у довідці №18/2-157вих16 від 26.09.2016 шляхом визначення і розрахунку: надбавки за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (пункт 1 розділу "інші виплати, які передбачені чинним законодавством"), а також виходячи з надбавки за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з врахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; місячної премії за грудень 2015 року у розмірі 290% до місячного грошового забезпечення (пункт 3 розділу "інші виплати, які передбачені чинним законодавством"); загальної суми місячного грошового забезпечення за грудень 2015 року (абзац 3 довідки);

- визнати протиправними рішення та дії відповідача про нарахування і виплати позивачу в грудні 2016 року матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірах, менших ніж грошове забезпечення за грудень 2016 року;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2016 року та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з вересня 2014року позивач проходив військову службу у військовій прокуратурі Західного регіону України на посаді першого заступника військового прокурора Західного регіону України. Наказом Генерального прокурора України №12-вк від 26.09.2014 позивачу була встановлена надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з врахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Проте, з грудня 2014року відповідач нараховував і виплачував надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 90% посадового окладу з врахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. 17.11.2016 позивач з приводу неправильного, на його думку, нарахування та виплати надбавки звернувся до Генеральної прокуратури України, проте відповідач відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті надбавки з грудня 2014 року в розмірі 100% посадового окладу. Крім того, позивач зазначає, що йому було надано щорічну основну відпустку за 2016 рік без виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в розмірі грошового забезпечення за грудень 2016 року, кожна, однак такі виплачені в розмірах значно менших, ніж грошове забезпечення за грудень 2016 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задоволити частково, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.08.2012р. наказом Генерального прокурора України №951к ОСОБА_1 з 15.08.2012р. призначено на посаду першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та встановлено надбавку за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи в розмірі 90% посадового окладу з врахуванням надбавок за класний чин та надбавки за вислугу років.

28.08.2014р. наказом Генерального прокурора України №119к ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника військового прокурора Західного регіону України та збережено встановлену надбавку за попередньою посадою відсоткову надбавку з урахуванням надбавок за класний чин та вислугу років в розмірі 90%.

03.09.2014р. наказом Генерального прокурора України №8-вк ОСОБА_1 призначено першим заступником військового прокурора Західного регіону України та відряджено до військової прокуратури Південного регіону України для виконання службових обов'язків на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції військової прокуратури вказаного регіону, увільнивши його від виконання службових обов'язків за посадою першого заступника військового прокурора Західного регіону України.

26.09.2014 наказом Генерального прокурора України №12-вк позивачу було встановлено надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% посадового окладу з врахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років працівникам, які здійснюють завдання з підтримання законності і правопорядку безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.

13.12.2014р. наказом Генерального прокурора України №35-вк було звільнено першого заступника військового прокурора Західного регіону України ОСОБА_1 від тимчасового виконання службових обов'язків за посадою заступника начальника управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції військової прокуратури Південного регіону України. А з 14.12.2014р. позивачу припинено виплату надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% посадового окладу з врахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та поновлено виплату надбавки за посадою першого заступника військового прокурора Західного регіону України у розмірі 90% згідно з наказом Генерального прокурора України від 28.08.2014 №1194к.

Стосовно вимог про визнання протиправними рішення та дій військової прокуратури Західного регіону України про встановлення апелянту з грудня 2014 року надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 90 % посадового окладу з врахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та зобов'язання відповідача здійснити апелянту перерахунок та виплату грошового забезпечення, виходячи з надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з врахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також доплатити різницю між фактично отриманим позивачем грошовим забезпеченням та належним йому до сплати грошовим забезпеченням, починаючи з грудня 2014 року, а також виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку з врахуванням раніше проведених виплат, слід вказати що такі підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Наказ Генерального прокурора України від 26.09.2014р. № 12-вк про встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи видано на підставі вимог п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

В зазначеному пункті чітко вказано, що надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи встановлюється прокурорам та слідчим органів прокуратури в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з врахуванням надбавки за класний чин (ранг державного службовця) та вислугу років.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни, зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Пунктом 4-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України обумовлено, що для обчислення розміру складових грошового забезпечення взамін надбавки за класний чин, застосовується розмір окладу за військовим званням.

Після встановлення ОСОБА_1 26.09.2014 року наказом Генерального прокурора України № 12-вк надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100 % посадового окладу з врахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років Генеральним прокурором України йому вказана надбавка не скасовувалась і її розмір не зменшувався жодним з виданих наказів.

В наказі Генерального прокурора України від 26.09.2014 року № 12-вк вказано, що надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи встановлюється з дня призначення на посаду, де чітко деталізовано - першого заступника військового прокурора Західного регіону України.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що вказана надбавка встановлена апелянту, як заступнику начальника управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції військової прокуратури Південного регіону України не відповідає дійсним обставинам справи.

Поряд з цим, ОСОБА_1 не призначався на посаду заступника начальника управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції військової прокуратури Південного регіону України, а лише тимчасово допускався до виконання обов'язків за вказаною посадою (а.с. 11,16).

Посилання на те, що після виконання апелянтом обов'язків у зоні проведення антитерористичної операції йому поновлено виплату надбавки в розмірі 90 % посадового окладу з врахуванням надбавок за класний чин та вислугу років, яка встановлена йому наказом Генерального прокурора України від 28.08.2014 р. № 1194 к є необґрунтованим, оскільки 28.08.2014 р. наказом Генерального прокурора України №1194 к ОСОБА_1 встановлена постійна надбавка, як працівнику військової прокуратури Західного регіону України, а не як військовослужбовцю.

Відтак, з аналізу правової природи встановлених ОСОБА_1 надбавок наказами Генерального прокурора України від 28.08.2014 року № 1194 к та від 26.09.2014 року №26-вк однозначно слідує, що остання має носити постійний характер.

Отже, з часу прийняття апелянта на військову службу у військову прокуратуру Західного регіону України, відсутні будь-які правові підстави розповсюджувати на його грошове забезпечення будь-які раніше встановлені йому надбавки за структурою грошового забезпечення.

Також, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» чітко вказується, що передбачені законодавством про працю норми і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Відносно вимоги про неправильне нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік слід вказати, що і таку слід задоволити виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 10-1 ч. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Підставою для нарахування і виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань є наказ військового прокурора Західного регіону України від 9 грудня 2016 року № 597-к «Про надання відпустки та матеріальної допомоги ОСОБА_1», в якому чітко вказано, що він виданий на підставі ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (арк. 17). При цьому, у вказаному наказі відсутні будь-які покликання про зменшення апелянту розміру матеріальної допомоги на оздоровлення чи розміру допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Частиною 4 статті 83 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.

Саме нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачена виплата військовослужбовцям матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань і вказані норми відсутні в переліку таких, котрі зазначені в пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», щодо обмеження їх застосування.

Про необхідність застосування до військовослужбовців військових прокуратур при виплаті грошового забезпечення в розмірі і порядку, визначеного законодавством для військовослужбовців, вказано також п. 4-1 Постанови КМ України від 31.05.2012 року Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» - Грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначеному законодавством для військовослужбовців.

Відсутність у військовій прокуратурі Західного регіону України відкритих рахунків за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення» у 2016 році, може свідчити лише про порушення ведення бухгалтерського обліку та відкриття казначейських рахунків, а не про фактичне отримання військовослужбовцями вказаної військової установи заробітної плати замість грошового забезпечення.

Так, відповідно до вимог ст. 9 ч. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Про отримання грошового забезпечення, а не заробітної плати військовослужбовцями військових прокуратур осібно акцентовано в тексті ст. 81 ч. 8 Закону України «Про прокуратуру», де чітко виписано, що - грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.

Саме про це і свідчить низка документальних доказів за матеріалами справи, в яких керівництво військової прокуратури Західного регіону визнає про отримання апелянтом в 2015 - 2016 роках - грошового забезпечення, а не заробітної плати.

Так в наказі військового прокурора Західного регіону України від 09.12.2016 року за № 597-к «Про надання відпустки та матеріальної допомоги ОСОБА_1» вказано, що відпустка надається із збереженням матеріальної допомоги і грошового забезпечення (а.с. 17).

У довідках військової прокуратури Західного регіону України від 26.09.2016 року за №18/2-157вих-16 та від 15.06.2016року №18/2-108вих-16 вказується саме про отримання апелянтом грошового забезпечення, а не заробітної плати (а.с. 42, 56, 122-123).

Крім того, 10.02.2016 року першим заступником Генерального прокурора України Севруком Ю. було складено Лист-орієнтування «Про грошове забезпечення військовослужбовців військових прокуратур» за вих. № 18- 433-109окв-вих.16, яким також підтверджується, що військовослужбовці військових прокуратур отримують грошове забезпечення, а не заробітну плату (а.с. 120-121).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про те, що кошторисом військової прокуратури Західного регіону України на 2016 рік була врахована виплата матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі місячної заробітної плати і допомога для вирішення соціально - побутових питань в розмірі місячної заробітної плати (без премій), адже такий є гіпотетичним припущенням і не відповідає дійсності, оскільки з наявного в матеріалах справи кошторису військової прокуратури Західного регіону України на 2016 рік, фактично не можна дійти будь-якого логічного висновку стосовно врахування конкретних критеріїв та розмірів матеріальної допомоги військовослужбовцям військової прокуратури (а.с.131-132).

На протязі 2016 року кошторис військової прокуратури Західного регіону України неодноразово змінювався в сторону збільшення, в тому числі за КЕКВ «Заробітна плата», а тому не вбачається за можливе зрозуміти, чи кошторисом військової прокуратури регіону враховувалась виплата матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення і матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань в розмірі грошового забезпечення з виплатою премій чи без таких, що повинно завжди тлумачитись на користь військовослужбовців.

Відсутність фінансування за КЕКВ 2112 (Грошове забезпечення військовослужбовців) у 2016 році пояснюється лише тим, що Генеральною прокуратурою України не було відкрито належної статті фінансування в Міністерстві фінансів України за вказаним кодом економічної класифікації видатків, що підтверджується звітами форми № 2 (звітності бюджетних установ) Генеральної прокуратури України (код ЄДРПОУ 00034051) за 2016 рік, які наявні на Єдиному порталі публічних коштів.

Відносно вимог про визнання протиправними рішення та дій відповідача щодо оформлення і видачі довідки №18/2-157вих16 від 26.09.2016р. в частині визначення і розрахунку надбавки за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 90% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; місячної премії за грудень 2015 року у розмірі 290% до місячного грошового забезпечення; загальної суми місячного грошового забезпечення за грудень 2015 року та зобов'язання відповідача уточнити відомості, що викладені у довідці №18/2-157вих16 від 26.09.2016 шляхом визначення і розрахунку надбавки за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з врахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також виходячи з надбавки за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з врахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; місячної премії за грудень 2015 року у розмірі 290% до місячного грошового забезпечення; загальної суми місячного грошового забезпечення за грудень 2015 року, слід вказати, що такі додатковому задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від необхідності виконання первинно задоволених вимог і є наслідком розуміння та тлумачення таких.

Таким чином, висновок суду першої інстанції по даній справі був проведений при поверхневому та неповному з'ясуванні судом дійсних обставин справи, які мали кардинально визначальне значення в силу особливої специфіки служби позивача та специфіки фінансового регулювання грошового забезпечення військової прокуратури, внаслідок порушення норм матеріального права що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст.202 КАС України є обов'язковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі №813/194/17 - скасувати та винести нову, якою позов задоволити частково.

Визнати протиправними рішення та дії відповідача про встановлення позивачу з грудня 2014 року надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 90% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

Зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення, виходячи з надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також доплатити різницю між фактично отриманим позивачем грошовим забезпеченням та належним йому до сплати грошовим забезпеченням, починаючи з грудня 2014 року, а також виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправними рішення та дії відповідача про нарахування і виплати позивачу в грудні 2016 року матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірах, менших ніж грошове забезпечення за грудень 2016 року.

Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2016 року та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2016 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Р. М. Гулид судді С. М. Кузьмич І. І. Запотічний Повний текст судового рішення виготовлено 18.12.2017 року