Постанова № 71073493, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року м. Київ № 826/13305/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Каракашьяна С.К., суддів Смолія І.В., Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить суд :

«визнати повністю протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 11.10.2017 року №3168/5 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятий за результатами розгляду скарги публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" від 28.09.2017, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.09.2017 за № 29305-0-33-17.

визнати повністю протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 11.10.2017 року № 3169/5 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятий за результатами розгляду скарги публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" від 28.09.2017 №28.09.2017/7.»

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивача не було жодним чином проінформовано про час та місце розгляду скарги, та про відсутність порушень при здійсненні державної реєстрації.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Представниками третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримуються. Представники вказаних третіх осіб пояснили суду, що ними пред'явлено позовні вимоги до Міністерства юстиції України про скасування оскаржуваних наказів.

Представником Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» позовні вимоги заперечуються з огляду на наявність порушень в діях позивача під час здійснення реєстрації нерухомого майна, зокрема, наявність арештів стосовно майна.

Розглянувши у порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду скарг публічного акціонерного товариства «Кристалбанк», від 28.09.2017 № 28.09.2017/7, № 28.09.2017/8, в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) та п.12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, за результатом розгляду скарг Міністерством юстиції на підставі висновків комісії були прийняті 11.10.2017 року накази №3168/5 та 3169/5.

Так, наказом №3168/5 було частково задоволено скаргу, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.09.2017 №№ 36989599, 36988869, 36988318, 36987120, 36986184, 36985226, від 18.09.2017 №№ 37137331, 37137490, 37137598, 37137643, 37137676, 37137705, 37137393, 37137529, 37137615, 37137662, 37137695, 37137729, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, та вирішено внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених на підставі цих рішень.

Прийняття зазначеного Наказу мотивовано висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05.10.2017р. про те, що позивачем: «...при прийнятті рішень про державну реєстрацію всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав на порушення пунктів 1, 2 статті 10, пункту 4 статті 18, статті 23 Закону та пунктів 57, 61 Порядку № 1127 не перевірено подані документи на Наявність підстав для зупинення розгляду Заяв та не зупинено розгляд Заяв, оскільки до них не додано копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої ОСОБА_3 (власник заставної за Договором іпотеки № 4913 (іпотекодержатель)) TОB «ФК «Смарт Груп» (іпотекодавець за Договором іпотеки № 4913), та оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності станом на момент переходу права власності від TOB «ФК «Смарт Груп» до ОСОБА_3.»

Наказом №3169/5 від 11 жовтня 2017 року було задоволено скаргу, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за 29.08.2017 №№ 36814617, 36816305, 36816463, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, вирішено внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених на підставі цих рішень.

Прийняття зазначеного Наказу мотивовано висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05.10.2017р. про те, що позивачем «… всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав на порушення пунктів 1, 2 статті 10, пунктів 2, 4 статті 18, статей 23, 24 Закону, пункту 57 Порядку № 1127, статті 37 Закону про іпотеку не перевірено подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, оскільки щодо нерухомого майна зареєстровані обтяження у вигляді арештів (записи про обтяження за №№ 11104531, 8435023, 7504541), та до Заяви не додано оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності станом на момент переходу права власності від TOB «ФК «Смарт Груп» до ОСОБА_2; не завантажено до розділу Державного реєстру прав електронну копію Договору іпотеки № 4911.»

Пунктом 3 наказу №3169/5 від 11 жовтня 2017 року було анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Розглядаючи позовні вимоги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Частинами першою та другою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною третьою зазначеної статті, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, встановлено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення; чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Порядку, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Відповідно до пунктів 9, 10 та 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє скаржнику (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: рекомендованою телеграмою; телефонограмою; факсимільним повідомленням; засобами електронної пошти. Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Суд доходить висновків, що неналежне повідомлення заінтересованої особи про розгляд скарги Комісією є підставою для скасування її рішень, що підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 року по справі №826/3736/16.

При цьому відповідач стверджує, що позивачу було надіслано листи-повідомлення від 02.10.2017 № 3/29305-0-33-17/19К, № 4/29306-0-33-17/19К, засідання комісії відбулося 05.10.2017.

Відповідач посилається на те, що відповідно до затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), в межах міста надсилається протягом 2-х днів.

Так, згідно з Розділом II наказу Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року N 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" встановлені такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2), де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Отже, нормативом, встановленим для пересилання кореспонденції в місті Києві, є три дні, не враховуючи дня подачі листа до відділення зв'язку.

За таких обставин, повідомлення листом від 2 жовтня 2017 року про засідання, яке має відбутися 5 жовтня 2017 року, не може вважатися належним повідомленням про засідання.

Крім того, відповідачем не було надано жодних доказів направлення позивачу чи передачі до поштового відділення вищезазначених листів від 02.10.17р. - копії з книг реєстрації вихідної кореспонденції, реєстрів передачі тощо.

При цьому колегія суддів доходить висновків, що відсутність обставини повідомлення відповідачем позивача про засідання комісії, потягла за собою інші наслідки дефектності прийнятих за результатами такого засідання рішень, оскільки відповідачем не було враховано позиції позивача та пояснень, які могли бути надані позивачем, за умови дотримання його права на участь у процесі прийняття рішення.

Так, позивачем наводяться в обґрунтування позовних вимог певні посилання та обставини, яким оспорюваними рішеннями оцінки надані не були. Зокрема, позивач посилається на наступне.

Позивач стверджує, що до заяви було додано копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої ОСОБА_3 (власник заставної за Договором іпотеки № 4913 (іпотекодержатель)) TОB «ФК «Смарт Груп» (іпотекодавець за Договором іпотеки № 4913). При цьому, до матеріалів справи засвідчену копію такої вимоги позивачем надано (а.с. 44 т.2), і дана копія містить відмітку про її прийняття адресатом, засвідчену печаткою TОB «ФК «Смарт Груп».

Крім того, позивач стверджує, що в інтерфейсі програмного забезпечення, яке використовує відповідач, не коректно відображаються документи, внесені за допомогою програмного забезпечення, яке використовує позивач. З огляду на викладене, посилання на те, що позивачем не завантажено до розділу Державного реєстру прав електронну копію Договору іпотеки № 4911 позивач вважає помилковими.

Суд доходить висновків, що за умови повідомлення позивача про час та місце проведення засідання комісії, дотримання у зв'язку з цим права позивача на участь в процесі прийняття рішення щодо позивача, рішенням відповідача стосовно позивача було б надано правової оцінки вищезазначеним обставинам.

Натомість дослідження доказів, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень, при тому, що їх відсутність обумовлена порушенням права на участь у прийняття рішення, на думку суду виходить за межі предмету доказування у даній справі.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновків, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу №3169/5 від 11 жовтня 2017 року, яким було анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Натомість вимоги про скасування вищезазначеного наказу в повному обсязі та наказу від 11.10.2017 року №3168/5 задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

В ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси

В ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно - правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

При цьому, офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" надано в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)", в якому зафіксовано тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес". Зокрема, в даному рішенні Конституційного Суду України вказано, що поняття "охоронюваний законом інтерес", яке вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Колегія суддів доходить висновків, що скасування рішень позивача про реєстрацію нерухомого майна, не створює для позивача жодних правових наслідків, натомість створює такі наслідки для осіб, якими заявлено про існування цивільних прав щодо нерухомого майна. При цьому, позивачем про існування або теоретичне існування таких прав не заявлено, з огляду на що суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що у даних спірних правовідносинах, суд не вдається до встановлення факту правомірності чи протиправності вчинених позивачем реєстраційних дій, оскільки предметом судового дослідження у даній справі є рішення суб'єкта владних повноважень, яке і було оцінено судом за критеріями, встановленими частиною третьою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України. Проте не виключено, що відповідні реєстраційні дії можуть бути предметом судового розгляду у самостійних процесах за зверненнями суб'єктів, чиї права на їх думку порушені такими діями позивача.

При цьому суд враховує, що Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження у справах 826/13306/17 та 826/13120 за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно, про скасування оскаржуваних рішень, тобто треті особи за захистом порушеного права до суду звернулися.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України №3169/5 від 11 жовтня 2017 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя С.К. Каракашьян

Судді О.М. Чудак

І.В. Смолій