Постанова № 71073472, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/11881/17

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., суддів Каракашьяна С.К., Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

треті особи Рясне-Руська сільська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «СітіПарк Львів»

про визнання протиправним та скасування Наказу №9-ДК від 17.03.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовною заявою до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Держгеокадастр, відповідач), треті особи Рясне-Руська сільська рада (надалі - Рясне-Руська сільрада, третя особа - 1), Товариство з обмеженою відповідальністю «СітіПарк Львів» (надалі - ТОВ «СітіПарк Львів», третя особа - 2) про визнання протиправним та скасування Наказу №9-ДК від 17.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний Наказ №9-ДК є протиправним, не відповідає вимогам законодавства України, а тому підлягає скасуванню. В судовому засіданні представники позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, суду надано письмові заперечення, в яких зазначено про правомірність винесеного Наказу №9-ДК, тому позовні вимоги є не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 16.01.2017 №757/2285/17-к клопотання слідчого Генеральної прокуратури про надання дозволу на проведення перевірки - задоволено, визначено перелік питань необхідних для вирішення, проведення перевірки доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області, результати (оригінали документів) зобов'язано передати до Генеральної прокуратури.

На виконання вищезазначеної ухвали Печерського районного суду м.Києва, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області в межах компетенції проведено перевірку, складено та направлено до прокуратури відповідні висновки.

Держгеокадастр на підставі Земельного кодексу України, законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель», Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, та листа Генеральної прокуратури України від 09.03.2017 №07/1/2-36634-17, видано Наказ №9-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності» від 17.03.2017.

В подальшому відповідачем здійснено захід державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель в частині дотримання вимог земельного законодавства Львівською міською радою при наданні в оренду, а в подальшому продажу у власність земельної ділянки ТОВ «СітіПарк Львів», що розташована по вулиці Т. Шевченка в м.Львові (промислова зона «Рясне-2», ділянка 1-1), кадастровий номер 4610137500:12:003:0006, загальною площею 23,4913 га для створення та функціонування індустріального парку «Рясне-2».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 31.03.2017 №9-ДК/6/АП/09/01/17, в якому викладено встановлені обставини об'єкту перевірки (земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:003:0006).

Представники позивача вважають оскаржуваний Наказ №9-ДК від 17.03.2017 протиправним, а тому останній підлягає скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Частиною 3 ст.19 Господарського кодексу України передбачено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до плану підготовки проектів нормативно-правових актів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на 2017 рік Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру розробляються проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів і визначається періодичність здійснення Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру планових заходів державного нагляду (контролю)» та проекти наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України: «Про затвердження Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства», «Про затвердження Порядку одержання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель», «Про затвердження Порядку підготовки та внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства», «Про затвердження уніфікованої форми акта, який складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель, родючості ґрунтів».

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ч.1 ст.4 ЗК України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Статтею 15-2 ЗК України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до пп.25-1 п.4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань зокрема організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Отже, повноваження визначені ст. 15-2 ЗК України покладені на Держгеокадастр як на центральний орган виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Тобто, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є спеціальним нормативно-правовим актом який врегульовує зокрема покладену на Держгеокадастр функцію контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до ст.9 Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються зокрема шляхом проведення перевірок.

Стаття 10 Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» містить перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких вповноважено державних інспекторів.

Отже, державні інспектори уповноважені безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності, передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд звертає увагу суду, що контроль за використанням та охорона земель є прямим обов'язком Держгеокадастру, одна з законодавчо встановлених форм здійснення контролю є перевірка земельної ділянки. Законодавством визначено повноваження державного інспектора в рамках проведення перевірки земельної ділянки.

З метою належного виконання вищезазначених обов'язків та у зв'язку з листом Генеральної прокуратури України, відповідачем прийнято оспорюваний Наказ стосовно здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства. Об'єктом перевірки Держгеокадастру в даному випадку є саме земельна ділянка.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст.2 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частина 4 ст.2 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» містить перелік державних органів які здійснюють заходи контролю, а саме: контроль здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Суд звертає увагу на те, що Держгеокадастр не відноситься до перелічених органів, а тому посилання представників позивача на недотримання вимог Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при прийнятті наказу та проведенні перевірки.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у цьому Законі терміни "державний нагляд (контроль)", "заходи державного нагляду (контролю)", "органи державного нагляду (контролю)" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Особливості та обмеження перевірок визначені у вищезазначених законах не відносяться до перевірок земель Держгеокадастром та його територіальними органами.

Щодо посилань представників позивача на втрату чинності наказу Мінагрополітики від 25.02.2013 №132, суд зазначає наступне. Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства, затверджений наказом Мінагрополітики від 25.02.2013 №132, втратив чинність після прийняття наказу на проведення перевірки, однак його дія з дати прийняття не розповсюджувалась на перевірки проведення яких покладено на Держгеокадатр.

Суд також, не бере до уваги посилання представників позивач на протиправність проведення перевірки на підставі листа прокуратури, оскільки вичерпний перелік підстав проведення перевірок визначено для перевірок суб'єктів господарювання та їх діяльності.

Крім того, питання наявності у відповідача повноважень здійснювати перевірки земельних ділянок було предметом розгляду ряду адміністративних справ, зокрема постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 №823/922/17, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, у задоволені позову про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру та скасування припису - відмовлено зокрема с посиланням на те, що: «перевірка проведена уповноваженою особою ГУ Держгеокадастру в Черкаській області здійснена не суб'єкта господарювання, а об'єкта - земельна ділянка. Отже, посилання представника позивача на приписи ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є недоцільними.»

Аналогічні позиції висвітлені в постановах адміністративних суддів №825/879/17, №588/481/17, № 823/971/17.

Щодо права позивача звернення до суду із зазначеним позовом, то суд зазначає наступне. Відповідно до п.15 ч.4 ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Тобто, законом передбачено, що перед зверненням голови до суду наявність обов'язкового елементу - обмеження прав та інтересів територіальної громади.

Однак, позивачем, до матеріалів справи не надано доказів щодо волевиявлення громади на здійснення представництва її інтересів у суді саме позивача.

Крім того, позивач не обґрунтовує яким чином може вплинути перевірка дотримання вимог земельної ділянки за кадастровим № 4610137500:12:003:0006 на порушення його прав.

Тобто, ОСОБА_1, звертаючись до суду, діяв від свого імені, а не як міський голова м.Львов, тому зазначене свідчить про відсутність у позивача, як фізичної особи, порушеного права.

Суд також зазначає наступне. В постанові Вищого адміністративного суду України від 05.02.2015 №К/800/41939/13 зазначено, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах. Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно з частиною третьою статті 105 КАС України позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.

Згідно з ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 №К/800/44545/15 зазначено: «звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено прав, свобод та інтересів позивача, окрім того позивачем не доведено протиправності дій відповідача.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, треті особи Рясне-Руська сільська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «СітіПарк Львів» про визнання протиправним та скасування Наказу №9-ДК від 17.03.2017 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Смолій І.В.

Судді Каракашьян С.К.

Чудак О.М.