Постанова № 71073445, 18.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа №823/1634/17 Головуючий у І інстанції - Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (повний текст виготовлено 16.11.2017) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про відмову у виплаті вихідної допомоги за останньою посадою судді Катеринопільського районного суду Черкаської області, у зв'язку з звільнення у відставку; зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат на час звільнення у відставку за останньою посадою - суддя Катеринопільського районного суду Черкаської області, виходячи з розрахунку 26100 грн у місяць, що складає 261000 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII Про звільнення суддів позивача у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Катеринопільського районного суду Черкаської області.

Відповідно до вказаної постанови, наказом виконуючого обов'язків голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 22.09.2016 ОСОБА_2 з 22.09.2016 звільнено з посади судді Катеринопільського районного суду Черкаської області.

ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату вихідної допомоги згідно ч.1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 у розмірі 10 місячних заробітних плат.

Рішенням у формі листа №1222-04/11 від 30.08.2017 відмовлено у задоволенні заяви позивача з підстав відсутності правової норми, яка б передбачала виплату вихідної допомоги при виході судді у відставку а також з посиланням на втрату чинності ст.136 Закону № 2453, згідно із Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат протиправною та такою, що порушує права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Положеннями частини 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону № 887-VII від 14.03.2014, яка набрала чинності 19.03.2014, було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Однак, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» № 1166-VII від 27.03.2014, який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме виключено статтю 136 даного Закону, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення статті 136 із Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України не приймалося.

Тобто, Закон України Про судоустрій і статус суддів, в редакції станом на день прийняття постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади, а саме 22.09.2016 не передбачав право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Питання щодо звільнення позивача було розглянуто Верховною Радою України 22.09.2016, а в подальшому наказом виконуючого обов'язків голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 22.09.2016 позивача звільнено з займаної посади та відраховано зі штату зазначеного суду 22.09.2016, про що здійснено запис в трудовій книжці.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на те, що водночас із набуттям права на відставку він набув право на отримання вихідної допомоги, оскільки на час припинення повноважень судді та відрахування ОСОБА_2 зі штату Катеринопільського районного суду Черкаської області Закон №2453-VI діяв в редакції якого відсутня норма, що передбачає виплату вихідної допомоги судді, який пішов у відставку.

Визначальною умовою для отримання суддею вихідної допомоги за Законом України «Про судоустрій та статус суддів» є вихід у відставку, а не факт набуття права на відставку, що було прямо передбачено ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в редакції цього Закону від 07.07.2010.

У рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, а саме 12.11.2015.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 10-рп/2013 від 19.11.2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки на день припинення повноважень позивача як судді стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.10.2010 була виключена, а інші законодавчі акти виплати вихідної допомоги не передбачали, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Позивач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що право на відставку було набуте ним у 2007 році, оскільки його стаж роботи на посаді судді склав 20 років і з цього моменту він отримав і право на виплату вихідної допомоги, яке було гарантоване частиною третьою ст. 43 Закону України «Про статус суддів», відповідно, подальші зміни у законодавстві не можуть позбавляти її такого права.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи помилковими, з огляду на те, що наведеною нормою ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», у редакції, чинній на час набуття позивачем права на відставку, передбачалося, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Отже зазначеним законодавчим положенням було прямо визначено те, що право на вихідну допомогу має лише суддя, який пішов у відставку, тобто реалізував власне право на відставку. Оскільки позивач у 2007 році набув зазначене право, але його не реалізував, то підстави для застосування до спірних відносин ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» відсутні.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна