Постанова № 71073294, 18.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року м. Київ № 826/12868/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Каракашьяна С.К., суддів Смолія І.В., Григоровича П.О.., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Нотаріальної палати України (далі також - третя особа), в якому просить суд:

"Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 31.08.2017 року № 3026/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1";

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 19.09.2017 року № 2928/5 "Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", прийнятий на підставі Довідки за результатами камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 18.09.2017 року"

Позовні вимоги мотивовано тим, що всупереч положень статті 58 Конституції України відповідачем здійснено відносно позивача контроль у сфері державної реєстрації прав в порядку статті 371 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, у тому числі за період до набрання вказаними нормою та Порядком чинності, в результаті чого прийнятий протиправний наказ, який підлягає скасуванню, оскільки порушує права та законні інтереси позивача, а також позбавляє можливості провадити професійну діяльність. Окрім того, позивачем наголошено на тому, що виявлені відповідачем порушення не відповідають дійсності, оскільки ним не допускалися, а реєстраційні дії проводилися ним на підставі діючого законодавства.

Відповідач проти позову заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірне рішення було прийняте ним за результатами камеральної перевірки, у межах наданих повноважень та у законний спосіб, отже, на його думку, є мотивованим. При цьому зауважив, що позивачем у позовній заяві не приведено жодного доказу на підтвердження правомірності вчинення реєстраційних дій, а законодавством не передбачений проміжок часу, за який може здійснюватися контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації.

Представник третьої особи підтримав позицію позивача, просив суд задовольнити заявлені вимоги та при прийняття рішення у справі врахувати позицію експертно-правової комісії при Нотаріальній палаті України, викладену у висновку, що міститься в матеріалах справи.

В судове засідання 22 листопада 2017 року представник третьої особи не з'явився, з огляду на зазначене, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент судового засідання), розглянувши у порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства юстиції України від 31.08.2017 року № 3026/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1", відповідно до статті 371 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, та на підставі обґрунтованого подання Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 07.08.2017 № 13518/0/11-17 (вх. № 19974-0-32-17 від 11.08.2017) було вирішено провести камеральну перевірку державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та утворено для цього комісію.

За результатами проведення камеральної перевірки позивача була складена довідка від 18.09.2017 (далі також - довідка), якою встановлені наступні порушення:

Епізод № 1

Як встановлено перевіркою та не спростовується позивачем, 10.10.2016 на підставі прийнятого рішення за заявою №18944502 державним реєстратором Войтовським B.C. у Державному реєстрі прав здійснено перехід права власності (номер запису про право власності: 16828881, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 123673680000) на нежитлове приміщення (в літ. А) загальною площею 226,9 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Григоренка Петра, З Б, та зареєстровано право власності на таке приміщення за ПАТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" на підставі іпотечного договору, посвідченого 27.08.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. за реєстровим № 520, та договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 29.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським B.C. за реєстровим № 1253.

Відповідач стверджує, що зазначене було здійснено позивачем за наявності зареєстрованого в Державному реєстрі прав арешту на нерухоме майно з номером запису 15062944 (наявний у розділі Державного реєстру прав з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 123673680000), внесеного на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2016, справа №761/19012/16-к.

Епізод №2

Як встановлено перевіркою та не спростовується позивачем, за результатом розгляду заяви №18944564 10.10.2016р. державним реєстратором Войтовським B.C. здійснено перехід права власності (номер запису про право власності: 16828947, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 131758580000) на нежитлове приміщення № 97 (в літ. А) загальною площею 261,7 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Антонова Авіаконструктора, будинок 20, та зареєстровано право власності за ПАТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" на підставі іпотечного договору, посвідченого 27.08.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. за реєстровим № 522, та договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 29.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським B.C. за реєстровим № 1253.

При цьому відповідач стверджує, що зазначене позивачем здійснено за наявності зареєстрованого в Державному реєстрі прав арешту на нерухоме майно з номером запису 15064861 (наявний у розділі Державного реєстру прав з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 131758580000), внесеного на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2016, справа № 761/19012/16-к.

Згідно з правовою позицією позивача у справі, з огляду на те, що арешт був зареєстрований пізніше, ніж іпотека, саме іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки, а наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Розглянувши зазначені твердження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Арешт, як в даному випадку, так і за своєю правовою природою взагалі є публічно - правовим обтяженням, порівняння якого з приватно - правовими обмеженнями, передбаченими Законом України "Про іпотеку", на думку суду, є юридично некоректним.

Відповідно до статті 24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Під час здійснення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень державний реєстратор керується Законом, а тому наявність у Державному реєстрі прав обтяження є перешкодою для здійснення державним реєстратором державної реєстрації речового права до того часу, поки таке обтяження не буде припинено. При цьому колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 19.05.2015 у справі № 21-121а15.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довідки від 18.09.2017р. відповідачем прийнято 19.09.2017 року наказ № 2928/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", п. 1 якого, відповідно до статті 371 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, було тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі також - Закон № 1952-IV).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 № 1666-VIII, який набрав чинності 02.11.2016, Закон № 1952-IV доповнено статтею 371 "Здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав", якою Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.

Згідно зі статтею 371 Закону № 1952-IV, за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (частина друга, пункти 2, 4).

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання (частина 3).

Відповідно до частини четвертої статті 371 Закону № 1952-IV Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21.12.2016 № 990, який набрав чинності 30.12.2016 (далі також - Порядок № 990) та, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, повноваження зі здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, на підставі статті 371 Закону № 1952-IV та Порядку від 21.12.2016 № 990, Міністерство юстиції України отримало з 02.11.2016, а шляхи реалізації таких повноважень - лише з 30.12.2016.

При цьому відповідачем не надано жодних доказів застосування порядку, який було передбачено редакцією Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка діяла на момент вчинення позивачем реєстрації, а оскаржувані накази містять посилання саме на статтю 371 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядок №990.

Відповідно до статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 (справа № 1-25/2010) зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Також, у справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Таким чином, суд дійшов висновку, що положення статті 371 Закону № 1952-IV (набрала чинності 02.11.2016) та Порядку № 990 (набрав чинності з 30.12.2016) не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Окрім того, Закон № 1952-IV та Порядок № 990 не містять норм, які б передбачали право Міністерства юстиції України здійснювати моніторинг або проводити перевірки реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами або суб'єктами державної реєстрації прав до моменту набрання чинності вказаними правовими нормами.

Тобто, право Мін'юсту щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав обмежено проведенням моніторингу та призначенням камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених суб'єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами до набрання чинності приписами статті 371Закону № 1952-IV та Порядку № 990.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що при призначенні та проведенні моніторингу і камеральної перевірки позивача відповідач керувався приписами статті 371 Закону № 1952-IV та Порядку № 990.

Таким чином, оскільки перевірка реєстраційних дій позивача, вчинена за жовтень 2016 року, тобто за межами вимог Порядку № 990 та Закону № 1952-IV, враховуючи положення частини другої статті 6, частини другої статті 19, статті 58 Конституції України, частини другої статті 2 та частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, наказ від 19.09.2017 року № 2928/5 "Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, судом не вбачається підстав для скасування наказу відповідача від 31.08.2017 року № 3026/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1", з огляду на те, що даний наказ вичерпав свою дію з моменту закінчення перевірки позивача, тому прав позивача не порушує.

Колегія суддів зазначає, що у даних спірних правовідносинах, суд не вдається до встановлення факту правомірності чи протиправності вчинених позивачем реєстраційних дій, оскільки предметом судового дослідження у даній справі є рішення суб'єкта владних повноважень, яке і було оцінено судом за критеріями, встановленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, не виключено, що відповідні реєстраційні дії можуть бути предметом судового розгляду у самостійних процесах за зверненнями суб'єктів, чиї права на їх думку порушені такими діями позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 7, 72-77, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 19.09.2017 року № 2928/5 "Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути судові витрати в сумі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 коп.) на користь ОСОБА_1 шляхом їх безспірного списання з рахунків Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя С.К. Каракашьян

Судді П.О. Григорович

І.В. Смолій