Постанова № 71073257, 12.12.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1928/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області викладені в листах від 22.05.2017 № М-9665/04-4523/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 11.07.2017 № М-15855/0-8131/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та винести наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ніжинської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 21.04.2017 та повторно 12.06.2017 зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ніжинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, однак листами Головного управління Держгеокадастру у Чернігівської області від 22.05.2017 № М-9665/04-4523/6-17 та від 11.07.2017 № М-15855/0-8131/6-17 їй було відмовлено, мотивуючи тим, що відповідно до картографічного матеріалу спірна земельна ділянка віднесена до земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено. Такі рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівської області позивач вважає протиправним, оскільки згідно відомостей, що були отримані позивачем, та планово-картографічних матеріалів до державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Дружба» серії ІІ-ЧН № 000040 від 17.08.1995, на яких було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, вбачається, що вказана земельна ділянка не входить до складу земель колективної власності КСП «Дружба». Однак вказані обставини не були враховані відповідачем при наданні відповідей позивачу.

Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав письмові заперечення (а.с. 27-33), в яких зазначено про розгляд справи без участі його представника. Як підставу заперечень, представник відповідача зазначив, що відповідно до картографічного матеріалу земельна ділянка віднесена до земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено, тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

21.04.2017 та 12.06.2017 позивач зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації, що передбачено ст. 121 ЗК України: орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ніжинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області із зазначенням на графічних матеріалах бажане місце розташування земельних ділянок (а.с. 12-14).

Листами від 22.05.2017 № М-9665/04-4523/6-17 та від 11.07.2017 № М-15855/0-8131/6-17 у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ніжинської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області було відмовлено, мотивуючи тим, що відповідно до картографічного матеріалу спірна земельна ділянка віднесена до земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено (а.с. 10, 11).

Вважаючи такі відмови протиправними, позивач звернулась з даним адміністративним позов до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на наступне.

Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України гарантується право на землю.

Статтею 33 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України) передбачено, що громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом "в" ч.3 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

У відповідності до ч 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, пункт "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України визначає те, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Аналіз положень ст. 22 та ст. 33 Земельного кодексу України визначає право громадян набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 № 742-IV визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Окрім того, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Отже, законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України за рахунок земель сільськогосподарського призначення до яких в тому числі відносяться і несільськогосподарські угіддя.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення) визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пп. 31 та пп. 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі сільськогосподарського призначення (ст.19 Земельного кодексу України).

У відповідності до ч.2 ст.19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, земельні ділянки, які перебувають у запасі, мають бути віднесені до певної категорії земель за їх цільовим призначенням, у тому числі земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, як вбачається із вище викладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач у своїх листах як на підставу відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність посилається на те, що відповідно до картографічного матеріалу спірна земельна ділянка віднесена до земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено. Однак вказаної підстави для відмови у наданні такого дозволу ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не визначено.

Посилання відповідача на те, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ - ЧН № 000040 підтверджує право колективної власності на землю колишнього КСП " Дружба " і на даний час не скасований, тому немає правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, у відповідності до наданого позивачем викопіювання за планово - картографічного матеріалу Ніжинської сільської ради з кадастрової карти (графічні матеріали), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України, бажане місце розташування земельної ділянки було погоджено з Ніжинською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області, що підтверджується підписом начальника управління Держгеокадастру скріпленим печаткою на викопіюванні (а.с 12-14).

Натоміть, з матеріалів справи вбачається, що згідно планово-картографічного матеріалу до Державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Дружба» серії ІІ-ЧН № 000040 від 17.08.1995 земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, не належать до складу земель колективної власності колишнього КСП «Дружба» (а.с. 15-18), а знаходиться поза межами земель колективної власності колишнього КСП «Дружба».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області з непередбачених законом підстав неодноразово відмовило позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ніжинської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, протиправно пославшись на Державний акт колективної власності колишнього КСП «Дружба» серії ІІ-ЧН № 000040 від 17.08.1995, як на підставу своєї відмови.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправними відмов Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області викладені в листах від 22.05.2017 № М-9665/04-4523/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 11.07.2017 № М-15855/0-8131/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" належить задовольнити.

Оцінюючи вимоги позивача про покладення на Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області обов'язку повторно розглянути її заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Таким чином, з огляду на наявність у суду зазначених повноважень, а також враховуючи протиправність відмов суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок, суд доходить висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання винести наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ніжинської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, то суд вважає, що вона задоволенню не підлягає зважаючи на наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною у постанові від 21.10.2010 № П-278/10.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання винести наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ніжинської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Так, в силу прямої дії частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не доведено правомірності своїх дій, що виразились у відмові у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою посилаючись на те, що спірна земельна ділянка віднесена до земель колективної власності колишнього КСП "Дружба" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 94, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області викладені в листах від 22.05.2017 № М-9665/04-4523/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 11.07.2017 № М-15855/0-8131/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ніжинської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) понесені судові витрати у розмірі 320 (триста двадцять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881).

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков