Постанова № 71073136, 14.12.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3300/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Хмельницький окружний адміністративний суд

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - УМВСУ) у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними дії МВС України, щодо повернення матеріалів (висновку) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги у сумі 307625,00 грн. та зобов'язати МВС України затвердити висновок щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням II групи інвалідності відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 у сумі 307625,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у жовтні 2017 року на виконання рішень судів повторно звернувся з заявою (рапортом) та відповідним пакетом документів до третьої особи з метою нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги. В свою чергу ліквідаційна комісія УМВСУ в Хмельницькій області сформувала та направила висновок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням йому відповідної групи інвалідності. Однак, в листопаді 2017 року від ліквідаційної комісії УМВСУ в Хмельницькій області на адресу позивача надійшов лист разом із копією листа МВС України про повернення матеріалів і відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" №850 від 21 жовтня 2015 року . Вважаючи дії МВС України щодо повернення матеріалів з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги протиправними, та такими що порушують його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

МВС України, яке належним чином повідомлене про розгляд справи, в судове засідання уповноваженого представника не направило, причини неявки суду не повідомило. Жодних клопотань чи заперечень від відповідача на адресу суду не надходило.

Представник ліквідаційної комісії УМВСУ в Хмельницькій області в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог ОСОБА_5, та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Детально позиція третьої особи викладена в письмових запереченнях проти позову, копія яких долучена до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників позивача третьої особи, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд становив, що в жовтні 2017 року на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду та Вінницького апеляційного адміністративного суду, що набрали законної сили у справі №822/1628/17 ОСОБА_5 до МВС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, позивач повторно звернувся з заявою (рапортом) та відповідним пакетом документів до ліквідаційної комісії УМВСУ в Хмельницькій області з метою нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги. В свою чергу третя особа, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20 грудня 1990 року, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок №850), сформувала та направила висновок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги Позивачу у зв'язку із встановленням йому відповідної групи інвалідності.

На адресу позивача 09 листопада 2017 року від ліквідаційної комісії УМВСУ в Хмельницькій області надійшов лист №1150/121/29-2017 від 09 листопада 2017 року разом із копією листа МВС України №15/2-3931 від 01 листопада 2017 року про повернення матеріалів і відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно Порядку №850.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ) держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Частиною 6 ст.23 Закону №565-ХІІ передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівникові^ міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання ст.23 Закону №565-ХІІ, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №850. Вказана постанова набрала чинності 31 жовтня 2015 року та є чинною на момент вирішення даного спору судом.

Згідно підп.2 п. Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п.7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (п.7 Порядку №850).

МВС в місячний строк після надходження зазначених у п.8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).

Наведена норма імперативно вказує що МВС приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги. Тобто, підстави для відмови у виплаті грошової допомоги перераховані у п.14 Порядку №850, згідно якого, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: вчинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Крім вищенаведених підстав щодо відмови у виплаті грошової допомоги, п.14 Порядку №850 не передбачає.

Згідно листа №15/2-3931 від 01 листопада 2017 року, МВС України з посиланням на п.4 Порядку №850 відмовило у виплаті грошової допомоги посилаючись на те, що встановлення ІІІ групи інвалідності позивачу відбулося 13 січня 2014 року, а повторний огляд із встановлення ІІ групи інвалідності проводився 03 січня 2017 року, що перевищує встановлений Порядком №850 дворічний термін.

Відповідно до п.4 Порядку №850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

В п.4 Порядку №850 передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника міліції виникає, якщо він після повторного огляду отримав вищу групу інвалідності. Ця норма чітко передбачає право працівника на повторний переогляд протягом двох років, якщо для цього будуть підстави, але не обмежується двома роками.

Відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 3 грудня 2009 року, повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один-три роки.

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлена інвалідність 13 січня 2014 року, дату чергового переогляду призначено на січень 2017 року. У зв'язку з цим, ОСОБА_5 пройшов переогляд 03 січня 2017 року, що і підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0862918, якою позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У зв'язку із вищенаведеним, посилання відповідача на п.4 Порядку №850, як на підставу відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправним.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховиний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним ті таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на протиправність відмови МВС України щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_5, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, а також те, що у разі повторного розгляду клопотання позивача не виключено прийняття протиправного рішення суб'єктом владних повноважень, що може призвести до необхідності повторного звернення до суду, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо нарахування і виплати такої одноразової грошової допомоги.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосуванні практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Беручи до уваги ст.13 Конвенції, яка вказує про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави_(п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Сhahal v. Тhе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з огляду на наявність повторної відмови відповідача в затвердженні висновку щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності позивач не може реалізувати своє право на отримання такої одноразової грошової допомоги.

При цьому, необхідно враховувати, що при оцінюванні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд дотримується вимог ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до якої у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди повинні перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, в належна до виплати ОСОБА_5 одноразова грошова допомога повинна складати 320000,00 грн., з розрахунку 1600,00 грн. (прожитковий мінімум встановлений для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності) * 200 кратний розмір. З врахуванням раніше виплаченої суми 12375,00 грн., належна до виплати одноразова грошова допомога становить 307625,00 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає протиправними дії МВС України, щодо повернення матеріалів (висновку) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги у сумі 307625,00 грн., як такі що за змістом не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, з метою захисту прав позивача необхідно також задовольнити вимогу про зобов'язання МВС України, прийняти рішення щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_5, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності відповідно до ст.23 Закону №565-ХІІ, а також Порядку №850 у сумі 307625,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 заявлені обґрунтовано та правомірно, а тому їх необхідно задовольнити в повному обсязі.

На підставі ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, щодо повернення матеріалів (висновку) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги у сумі 307625 (триста сім тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України, прийняти рішення щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_5, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 у сумі 307625 (триста сім тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2017 року , 10:20.