Постанова № 71072944, 13.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

13 грудня 2017 р. справа № 820/4273/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В., Бадюков Ю.В., Тітов О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Кобилінської О.К. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізича особа - підприємець ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

1) визнати протиправними та скасувати наступні рішення Державної фіскальної служби України (комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації): рішення від 15.08.2017р. №72081/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної №21 від 30.06.2017р., поданої ФОП ОСОБА_4, із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 503097,52грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 83849,59 грн.), рішення від 15.08.2017р. №72159/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної №22 від 30.06.2017р., поданої ФОП ОСОБА_4, із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 741973,87 грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 123662,31 грн.), рішення від 15.08.2017р. №72151/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної №23 від 30.06.2017р., поданої ФОП ОСОБА_4, із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 566569,7грн.(сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 94428,28 грн.), рішення від 15.08.2017р. №71520/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної №24 від 30.06.2017р., поданої ФОП ОСОБА_4, із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 22017,38 грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 3669,56 грн.), рішення від 15.08.2017р. №71521/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної №25 від 30.06.2017р., поданої ФОП ОСОБА_4, із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 11200,96грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 1866,83 грн.);

2) зобов'язати ДФС України зареєструвати наступні податкові накладні подані ФОП ОСОБА_4: №21 від 30.06.2017р. із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 503097,52 грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 83849,59 грн.), №22 від 30.06.2017р. із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 741973,87грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 123662,31 грн.), №23 від 30.06.2017р. із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 566569,7 грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 94428,28 гри.), № 24 від 30.06.2017р. із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 22017,38 грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 3669,56 грн.), №25 від 30.06.2017р. із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 11200,96 грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 1866,83 грн.)

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що у межах діючого договору про визнання електронних документів склав і подав на реєстрацію спірні податкові накладні. Стверджував, що за відсутності визначених діючим законодавством підстав контролюючим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Виходячи з цих міркувань просив зобов'язати контролюючий орган провести реєстрацію спірних накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач, Державна фіскальна служба України, з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення.

Аргументуючи заперечення відповідач зазначив, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Стверджував, що надані підприємством документи не давали змоги ідентифікувати та підтвердити господарську операцію, а тому позивачу було цілком правомірно відмовлено у реєстрації податкової накладної. Щодо вимоги про зобов'язання зареєструвати спірну податкові накладні зазначив, то вона є передчасною, оскільки стосується дискреційних повноважень податкового органу.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 30.06.2017 р. платник склав податкову накладну за №21 на загальну суму - 503.097,52 грн., (у т.ч. ПДВ - 83.849,59 грн.) і 12.07.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.39 т.1).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

На виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України платник засобами телекомунікаційного зв'язку направив до ДФС України пояснення стосовно цієї податкової накладної та документи: договір про надання послуг по перевезенню вантажу, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, договори оренди ТЗ.

15.08.2017 р. за №72081/НОМЕР_1 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної (а.с.36 т.1).

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

30.06.2017 р. платник склав податкову накладну за №22 на загальну суму - 741.973,87 грн. (у т.ч. ПДВ - 123.662,31 грн.) і 12.07.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.98 т.1).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

На виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України платник засобами телекомунікаційного зв'язку направив до ДФС України пояснення стосовно цієї податкової накладної та документи: договір про надання послуг по перевезенню вантажу, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, договори оренди ТЗ, а також рух коштів по рахунку, які підтверджують оплату наданих позивачем послуг.

15.08.2017 р. за №72159/НОМЕР_1 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної (а.с.99 т.1).

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

30.06.2017 р. платник склав податкову накладну за №23 на загальну суму - 566.569,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 94.428,28 грн.) і 27.07.2017 року засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.171 т.1).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

На виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України платник засобами телекомунікаційного зв'язку направив до ДФС України пояснення стосовно цієї податкової накладної та документи: договір про надання послуг по перевезенню вантажу, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, договори оренди ТЗ, а також рух коштів по рахунку, які підтверджують оплату наданих позивачем послуг.

15.08.2017 р. за №72151/НОМЕР_1 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної (а.с.168 т.1).

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

30.06.2017 р. платник склав податкову накладну за №24 на загальну суму - 22.017,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 3.66,56 грн.) і 27.07.2017 року засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.82т.1).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

На виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України платник засобами телекомунікаційного зв'язку направив до ДФС України пояснення стосовно цієї податкової накладної та документи: договір про надання послуг по перевезенню вантажу, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, договори оренди ТЗ, а також рух коштів по рахунку, які підтверджують оплату наданих позивачем послуг.

15.08.2017 р. за №71520/НОМЕР_1 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної (а.с.1 т.2).

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

30.06.2017 р. платник склав податкову накладну за №25 на загальну суму - 11.200,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.866,83 грн.) і 27.07.2017 року засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.90 т.1).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації.

На виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу Україниплатник засобами телекомунікаційного зв'язку направив до ДФС України пояснення стосовно цієї податкової накладної та документи: договір про надання послуг по перевезенню вантажу, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, договори оренди ТЗ, а також рух коштів по рахунку, які підтверджують оплату наданих позивачем послуг.

15.08.2017 р. за №71521/НОМЕР_1 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації цієї податкової накладної (а.с.2 т.2).

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема, ч.3 ст.2 КАС України, юридичних та фактичних мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, суд зазначає, що правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних унормовані, насамперед, приписами ст.200-1 та ст.201 Податкового кодексу України, Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), нормами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569), нормами наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №753/30621) і відповідно нормами Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, нормами Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №566, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №752/30620; далі за текстом - Порядок №566), нормами Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 04.07.2017р. №485; далі за текстом - Порядок №485).

Суд вважає, що згідно з запровадженим законодавцем у п.14.1.60 ст.14, ст.ст.200-1, 201 Податкового кодексу України та у нормах Порядку №1246 механізмом реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних орган державного управління (яким є Державна фіскальна служба України, включаючи і Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, і Комісію Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) за умови виявлення окреслених законом обставин наділений повноваженнями на прийняття декількох рішень, котрі об'єктивно можуть не узгоджуватись з інтересом платника податків, а саме: 1) письмового рішення у формі квитанції про неприйняття податкової накладної (абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України), 2) письмового рішення у формі квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної (абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.201.16.1 ст.201 Податкового кодексу України), 3) письмового рішення про відмову у реєстрації податкової накладної (п.201.16.3 ст.201 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та про відмову у реєстрації податкової накладної.

Оскільки функції з ведення Єдиного реєстру податкових накладних п.14.1.60 ст.14 Податкового кодексу України покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, тобто на Державну фіскальну службу України, то слід вважати, що всі рішення у процедурі реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних приймаються від імені ДФС України.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що законодавцем запроваджено наступний механізм виконання платником обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Суд відзначає, що згідно з абз.1 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Аналогічне за правовою суттю правило включено законодавцем і до положень п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, де вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз.1 п.201.10 ст.201); Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту абз.2 п.201.10 ст.201).

Загальне правило виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначено п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, у силу якого датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, на думку суду, не можна залишати поза увагою положення ст. 200-1 Податкового кодексу України, за приписами якої для виписування податкової накладної платник податків повинен мати на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, не меншу від суми податку за складеною ним податковою накладною.

Наведений висновок підтверджується змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 ( в якості перевізника) та ТОВ "Кернел-Трейд" (в якості замовника) укладено договір №ТР-1 про надання послуг по перевезенню вантажів, відповідно до якого замовник доручає, а перевізник зобов'язується за плату і за рахунок замовника надати послуги, пов'язані з систематичним перевезенням насіння соняшнику та зернових вантажів на умовах даного договору.

Судом досліджені первинні документи, які були надані позивачем до контролюючого органу та до матеріалів справи на підтвердження реальності господарської операції, а саме: договір про надання послуг по перевезенню вантажу, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, договори оренди ТЗ, а також рух коштів по рахунку, які підтверджують оплату наданих позивачем послуг.

В межах згаданого правочину позивачем були складені податкові накладні: №№ 21, 22, 23, 24, 25 від 30.06.2017р.

Отже, підставою для виписування цих накладних стала подія надходження на рахунок позивача коштів, що підтверджується рухом коштів по рахунку за інтервал дат.

Доказів відсутності цих подій відповідач до справи не надав.

З матеріалів справи вбачається, що для забезпечення виконання договорів з перевезення ФОП ОСОБА_4 укладено низку договорів оренди транспортних засобів, наявних в матеріалах справи (а.с.236 -250 т.1, а.с.1-25 т.2).

Посилання представника відповідача, що позивачем не надано довіреностей, що підтверджують право на отримання товаро-матеріальних цінностей, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, є необгрунтованим, оскільки їх відсутність не може бути достатньою підставою для відмови у реєстрації податкових накладних.

Таким чином, суд вважає, що спірні рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних не задовольняють вимозі юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк не конкретизує з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного суб'єкта до платника податків.

Відтак, спірні рішення контролюючого органу слід визнати таким, що суперечать ч.3 ст.2 КАС України і підлягають скасуванню.

Системно проаналізувавши положення ч. 1 ст. 2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах об'єктом судового захисту є не суб'єктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обов'язок здійснити реєстрацію податкової накладної), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Спосіб захисту ущемленого інтересу платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної положеннями чинного національного законодавства України не визначений.

Буквальне тлумачення змісту п. 201.1.16 ст. 201 Податкового кодексу України показує, що даною нормою охоплюється випадок зупинення реєстрації податкової накладної, а не випадок прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Тому, визначаючись з приводу способів захисту інтересів платника у даному випадку, суд зазначає, що ущемлений інтерес платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, окрім визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, може бути захищений у спосіб: 1) визнання права платника податків на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (ч. 7 ст. 9 КАС України, п. 20.1.401 ст. 20 Податкового кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України), 2) визнання податкової накладної зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (ч. 7 ст. 9 КАС України та абз. 13 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), 3) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (п. 20 Порядку №1246), 4) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 20 Порядку №1246), 5) покладення на контролюючий орган обов'язку вирішити питання про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) має бути одночасно і ефективним, і дієвим, і можливим до практичного виконання, а умови функціонування певної автоматизованої системи владного суб'єкта можуть не забезпечувати здатність проведення юридично значимих дій попередніми датами, то суд не вбачає за доцільне наперед визначати дату реєстрації спірних податкових накладних в Реєстрі податкових накладних.

Таким чином, у спірних правовідносинах з огляду на зміст заявлених вимог суд вважає за необхідне, усунувши перешкоду в реєстрації спірної податкової накладної у спосіб визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, обтяжити суб'єкта владних повноважень обов'язком зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд звертає увагу сторін по справі, що рішення суду у цій справі за жодних обставин не легітимізує господарської діяльності платника податків, не виключає можливості скоєння платником податків як податкових правопорушень, так і інших протиправних діянь, не обмежує повноважень відповідного тероргану ДФС України з приводу контролю за податковою дисципліною, позаяк предметом доказування у цьому спорі є виключно обставини наявності чи відсутності визначених законом підстав для нереєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для визнання протиправним та скасування спірного правового акту індивідуальної дії.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 94 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України від 15.08.2017 року №72081/НОМЕР_1, №72159/НОМЕР_1, №72151/НОМЕР_1, №72151/НОМЕР_1, №71520/НОМЕР_1, №71521/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкових накладних від 30.06.2017 року: №21, №22, №23, №24, №25 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 30.06.2017 року: №21, №22, №23, №24, №25.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (м.Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) витрати на сплату судового збору у сумі 3200 грн.(три тисячі двісті грн. 00 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18.12.2017 року.

Головуючий суддя О.В.Старосєльцева

судді: Ю.В.Бадюков

О.М.Тітов