Постанова № 71072903, 13.12.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 год. 22 хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Птюшинська І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Запорожець І.А.,

відповідача 1, 2: представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства №8 "Рівнеагроспецмонтаж" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог) (а.с.213-219, т.1) до відповідача 1, відповідача 2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановами Рівненського окружного адміністративного суду від 03.01.2012 у справі №2а/1770/4767/2012 та від 30.05.2013 у справі №817/1770/13-а з позивача було стягнуто податковий борг на загальну суму 111290,02грн. 04 жовтня 2016 року відповідач 1 оформив та направив до банківських установ, в яких відкритті рахунки позивача, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в рахунок погашення вказаного боргу. Вказані дії позивач вважає протиправними, оскільки вони вчиненні відповідачем 1 після спливу 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, чим порушено п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України. Позивач стверджує, що протягом 1095 календарних днів з моменту набрання вказаними судовими рішеннями законної сили відповідач 1 не здійснював жодних заходів щодо примусового стягнення з позивача коштів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 111209,02грн., а тому згідно з п.п.101.1, 101.2 ст.101 Податкового кодексу України вказаний борг є безнадійним та підлягає списанню. Так, позивач вказує, що 11 листопада 2016 року він надіслав до відповідача 1 заяву про визнання податкового боргу безнадійним та прийняття відповідного рішення про його списання, однак офіційної відповіді на таку заяву від відповідача 1 на адресу позивача не надходило. Крім того, позивач зауважує, що з 01.01.2017 повноваження щодо визнання податкового боргу платника податків безнадійним та прийняття рішення про його списання були передані від компетенції відповідача 1 до компетенції відповідача 2, тому із відповідною заявою він звернувся 28.09.2017 до відповідача 2. Таким чином, оскільки строк стягнення спірного податкового боргу минув, на думку позивача, у відповідача 1, а з 01.01.2017 і у відповідача 2, були всі законні підстави для визнання такого боргу безнадійним та прийняття рішення про його списання на підставі статей 101, 102 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, та чого ними зроблено не було. З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, заявах про збільшення та уточнення розміру позовних вимог. Додатково зазначив, що в разі відсутності на рахунках платника податків, який має податковий борг, коштів достатніх для погашення такого боргу, контролюючий орган відповідно до абзацу другого п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України зобов'язаний звернутися до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного судового рішення та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями. Представник позивача вказує, що в даному випадку відповідачі не зверталися до суду з позов про надання дозволу на погашення спірного податкового боргу за рахунок майна позивача та відповідно не могли прийняти рішення про погашення вказаного податкового боргу шляхом продажу майна позивача. За наведених обставин, просив позовні вимоги задовольнити в повному розмірі.

Відповідач 1 адміністративний позов не визнав та подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що твердження позивача щодо не здійснення відповідачем 1 жодних заходів щодо примусового стягнення спірного боргу є хибним. Так, протягом 2013 року до банківських установ, в яких відкритті розрахункові рахунки позивача, відповідачем 1 направлялися інкасові доручення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, зазначив, що відповідно до норм чинного податкового законодавства, підстави для визнання даного боргу безнадійним та прийняття рішення про його списання відсутні. З огляду на вказане, просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Відповідач 2 адміністративний позов також не визнав, подав письмові заперечення, в яких посилається на те, що у разі стягнення податкового боргу за рішенням суду, строки стягнення такого боргу встановлюються до повного його погашення або визнання безнадійним. Вказує, що відповідачем 1 вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу в судовому порядку, сформовано податкову вимогу, складений акт опису майна, проводилася реалізація майна та виставлялися інкасові доручення. Оскільки на даний час контролюючим органом не використано усі передбаченні чинним законодавством заходи щодо стягнення спірного податкового боргу, підстави для визнання його безнадійним відсутні. З наведених підстав в задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача 1, 2 надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, та просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням такого.

Судом встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року у справі №2а/1770/4767/2012 з позивача стягнуто податковий борг з податку на додану вартість, податку на прибуток, земельного податку та збору за спеціальне використання води в загальній в сумі 78633,94грн. Вказана постанова набрала законної сили 26 січня 2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі №817/1770/13-а з позивача стягнуто податковий борг з податку на додану вартість, податку на прибуток, земельного податку та збору за спеціальне використання води в загальній в сумі 32656,08грн. Вказана постанова набрала законної сили 16 липня 2013 року.

27 березня 2013 року відповідач 1 направив до ПАТ «Креді Агріколь Банк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» інкасові доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення спірного податкового боргу, а саме: №1007 на суму 20371,58грн.; №1008 на суму 27539,28 грн.; №1009 на суму 30532грн.; №1010 на суму 191грн.; №1011 на суму 20371,58грн.; №1012 на суму 27539,28грн.; №1013 на суму 30532грн. та №1014 на суму 191грн. (а.с.66-69, т.1).

14 червня 2013 року відповідач 1 повторно направив до ПАТ «Креді Агріколь Банк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» інкасові доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення спірного податкового боргу, а саме: №1625 на суму 20371,58грн.; №1627 на суму на суму 30532грн.; №1628 на суму 191грн.; №1629 на суму 20371,58грн.; №1630 на суму 27539,28 грн.; №1631 на суму 30532грн. та №1632 на суму 191грн. (а.с.62-65, т.1).

04 жовтня 2016 року відповідач 1 знову направив до ПАТ «Креді Агріколь Банк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» інкасові доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення спірного податкового боргу, а саме: №1361 на суму 20371,58грн.; №1362 на суму 30532грн.; №1363 на суму 27539,28грн.; №1364 на суму 27539,28 грн.; №1365 на суму 30532грн.; №1366 на суму 20371,58грн.; №1368 на 10228,44грн.; №1369 на суму 3129грн.; №1370 на суму 3129грн.; №1371 на суму 10228,44грн. та №1372 на суму 19234,36грн. (а.с.12-46, т.1).

Вказані вище інкасові доручення були повернуті відповідачу 1 без виконання згідно з п.12.4 Глави 12 та п.10.9 Глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004р., в зв'язку з тим, що кошти, які є на рахунках, забезпечують виконання виконавчих документів, що надійшли до банків раніше. Інших коштів, необхідних для забезпечення виконання поданих інкасових доручень на рахунку платника немає.

11 листопада 2016 року позивач надіслав на адресу відповідача 1 заяву про визнання податкового боргу на загальну суму 111209,02грн. безнадійним (а.с.220-223, т.1).

Відповідач 1 листом за №15830/17-16-17-10 від 08.12.2016 повідомив позивачу про відсутність підстав для визнання спірного боргу безнадійним у зв'язку з тим, що на момент звернення позивача з відповідною заявою частина майна останнього перебуває в податковій заставі (а.с. 47, т.2).

28 вересня 2017 року позивач надіслав на адресу відповідача 2 заяву про визнання податкового боргу на загальну суму 111 290,02грн. безнадійним та прийняття відповідного рішення про його списання (а.с.224-230, т.1).

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до пп.19-1.1.24 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи здійснюють такі функції, зокрема: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (пп.20.1.29 п.20.1 ст.20 ПК України).

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Списання безнадійного податкового боргу регламентоване статтею 101 ПК України, відповідно до положень якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг (п.101.1).

Під терміном "безнадійний" розуміється (п.101.2):

101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Згідно з п.101.4 ст.101 ПК України, органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 101.5 ст.101 ПК України передбачено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Обґрунтовуючи наявність підстав для списання податкового боргу, позивач покликається на те, що податковий борг обліковується понад 1095 календарних днів.

У зв'язку з цим суд враховує, що строки давності та їх застосування визначені статтею 102 ПК України.

Відповідно до п.102.1. ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку

У свою чергу, п.102.4 ст.102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577 (далі - Порядок №577).

Вказаний Порядок розроблений відповідно до статті 101 глави 9 розділу II ПК України та визначає механізм списання безнадійного податкового боргу.

Підпунктом 3 пункту 2.1. Порядку №577 встановлено, що під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II ПК України.

Відповідно до п.3.1. Порядку №577, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Згідно з п.3.2. Порядку №577, днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Відповідно до п.4.3. Порядку №577, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 2.1. розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Пунктом 4.2. Порядку передбачено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до податкового боргу позивача строку давності, позаяк такий податковий борг стягується за рішенням суду, а відтак строк його стягнення відповідно до прямої вказівки закону встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Крім того, будь-які інші встановлені законом підстави для визнання податкового боргу безнадійним в дослідженій ситуації об'єктивно відсутні.

При цьому, оскільки положення п.102.4 ст.102 ПК України передбачає альтернативу - або до повного погашення заборгованості, або визначення боргу безнадійним, то можливість прийняття рішення про визначення боргу безнадійним залежить від розсуду контролюючого органу, який може дійти висновку про необхідність використання всіх засобів для повного погашення боргу та не приймати рішення про визначення боргу безнадійним.

Прийняття рішення про визначення боргу безнадійним фактично означає вичерпання всіх правових засобів для його стягнення, що і є підставою для визначення боргу безнадійним.

У даному випадку відповідачами не прийнято рішення про списання податкового боргу з посиланням на те, що процедура погашення податкового боргу має тривати до повного погашення податкового боргу, зокрема, шляхом реалізації тієї частини майна позивача, що перебуває у податковій заставі.

З наведених підстав, суд не може погодитися з доводами позивача, та зазначає, що в даному випадку сплив 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу не позбавляє податковий орган права використання всіх правових способів для його примусового стягнення на виконання судового рішення.

Також, суд критично оцінює посилання представника позивача на ту обставину, що відповідачі не зверталися до суду з позовом про надання дозволу на погашення спірного податкового боргу за рахунок майна позивача, що перебуває у податковій заставі, та не приймали рішення про погашення вказаного боргу шляхом продажу майна позивача, з наступних підстав.

Судом встановлено, що питання надання дозволу на погашення спірного податкового боргу за рахунок майна позивача, що перебуває у податковій заставі, було вирішено постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі № 2а/1770/2632/2011, яка набрала законної сили 17 жовтня 2011 року.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія рішення відповідача 1 від 02.11.2011 №5 про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна позивача, що перебуває в податковій заставі (а.с.48, т.2).

При цьому, суд зауважує, що як рішення суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, так і рішення контролюючого органу про погашення податкового боргу шляхом продажу заставного майна платника податків, приймаються один раз та передбачають можливість погашення за рахунок заставного майна податкової заборгованості, що виникла після прийняття таких рішень.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача 1 з приводу оформлення та направлення 04.10.2016 до банківських установ, в яких відкритті рахунки позивача, інкасових доручень для примусового стягнення коштів в рахунок погашення спірного податкового боргу, суд зазначає наступне.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що ПК України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні ПК України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22.

Цей механізм передбачає оформлення та направлення до банку контролюючим органом інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

При цьому, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Одночасно, суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено обмежень щодо строків оформлення та направлення контролюючим органом до банків інкасових доручень для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків, а відтак такі інкасові доручення можуть бути оформленні та направленні до банків до повного стягнення податкового боргу на виконання судового рішення.

Оскільки 04.10.2016, на момент оформлення відповідачем 1 інкасових доручень, спірний податковий борг позивачем сплачений не був, підстави для визначення даного боргу безнадійним були відсутні, суд дійшов висновку, що оформляючи вказані інкасові доручення відповідач 1 діяв правомірно та в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що в спірних правовідносинах його поведінка відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та розсудливою.

Підсумовуючи вище наведене в його сукупності, суд дійшов висновку, що на даний час підстави для списання з позивача спірного податкового боргу в розмірі 111209,02грн. відсутні, а відтак контролюючий орган правомірно, в межах наданих йому законом дискреційних повноважень, сформував та направив до банківських установ, що обслуговують позивача, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення вказаного податкового боргу та відмовив позивачу в прийнятті рішення про його списання як безнадійного.

За наведених обставин, адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства №8 "Рівнеагроспецмонтаж" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.