Ухвала суду № 71072800, 19.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6499/17

УХВАЛА

19 грудня 2017 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С., розглянувши в порядку ч.1 ст.154 КАС України клопотання представника позивача про забезпечення позовних вимог по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65121) до Головного управління Держпраці в Одеській області (пр-кт Шевченка,2, м.Одеса, 65044) про визнання протиправною та скасування постанови №38 від 17.11.2017 року про накладання штрафу за порушення законодавства про працю в розмірі 320000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65121) до Головного управління Держпраці в Одеській області (пр-кт Шевченка,2, м.Одеса, 65044) про визнання протиправною та скасування постанови №38 від 17.11.2017 року про накладання штрафу за порушення законодавства про працю в розмірі 320000,00 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2017 року було відкрито провадження по справі.

Представником позивача 13.12.2017 року до суду було подане клопотання (вхідний №34697/17) про забезпечення позовних вимог шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови відповідача №38 від 17.11.2017 року до набрання законної сили судового рішення по цій справі.

В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача вказує на те, що оскільки звернення до суду з адміністративним позовом та відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення, яке є самостійним виконавчим документом, а тому може бути пред'явлено відповідачем до примусового виконання у будь-який час в період розгляду справи та враховуючи суму штрафу за цією постановою 320000,00 грн., при можливому задоволенні позовних вимог судом відновлення порушених прав позивача буде ускладнено та буде потребувати значних зусиль, часу та витрат.

У зв'язку з цим, на думку представника позивача, є необхідність винесення судом рішення про забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі.

Оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Заходи забезпечення адміністративного позову вживаються у разі наявності таких обставин:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду , такими рішеннями, дією або бездіяльністю.

У кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, суд має встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держпраці в Одеській області винесена оскаржена постанова №38 від 17.11.2017 року про накладання штрафних санкцій на позивача за порушення законодавства про працю в розмірі 320000,00 грн., яка є самостійним виконавчим документом та може бути пред'явлена до примусового виконання у будь-який час.

Таким чином, стягнення з позивача застосованої суми штрафу в розмірі 320000,00 грн. під час розгляду справи зможе завдати йому значної шкоди та йому знадобиться вчинити значних додаткових зусиль щодо відновлення свого майнового становища а разі прийняття судом рішення по цій справі на його користь.

За вказаних обставин, на думку суду, клопотання представника позивача про забезпечення позову є обґрунтованим.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.150,154 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача про забезпечення позовних вимог від 13.12.2017 року (вхідний №34697/17) задовольнити.

Зупинити дію постанови Головного управління Держпраці в Одеській області №38 від 17.11.2017 року про застосування до ОСОБА_1 (ІК НОМЕР_1) штрафу за порушення законодавства про працю в розмірі 320000,00 грн. до набрання законної сили судового рішення по цій справі.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню у встановленому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання ухвали, але оскарження не зупиняє негайного виконання ухвали та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Єфіменко К.С.