Постанова № 71072799, 11.12.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/4646/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 /надалі - позивач; ФОП ОСОБА_3/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області /надалі - відповідач; ДПІ у м. Полтаві/ про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 вересня 2015 року №0162631701, від 18 червня 2015 року №0084161701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29 травня 2015 року №Ф-0078231701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18 червня 2015 року №0084001701.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги сплату боргу (недоїмки) є акт від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014. Вважає помилковими висновки акту перевірки від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1 про порушення позивачем законодавства України, оскільки контролюючому органу надавалися договори оренди, податкові накладні, акти здачі-прийняття наданої послуги, рахунки-фактури та платіжні доручення, які у своїй сукупності підтверджують правомірність віднесення витрат сум плачених коштів за комунальні послуги, за експлуатаційними витратами приміщення. Зазначає, що первинні документи бухгалтерського обліку, що надавалися до перевірки та додавалися позивачем до письмових заперечень на акт перевірки, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказує, що нормативними актами не передбачено надання калькуляції, розрахунків, відомостей, квитанцій, показників лічильників, актів та інших документів, на підставі яких орендодавцем визначені суми до сплати позивачу, та пояснює, що не має можливості надати такі документи, оскільки він не є стороною договору про надання комунальних послуг. Крім того зазначає, що висновки про зменшення суми оподаткованого доходу у зв'язку із включенням до витрат сум вартості ліцензій базуються на припущеннях контролюючого органу без врахування документів первинного бухгалтерського обліку та без з'ясування факту, що вартість ліцензій до складу валових витрат позивачем не відносилася.

14 грудня 2015 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги сплату боргу (недоїмки) відповідач посилається на висновки документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, оформленої актом від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1, у якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 28165,00 грн, у тому числі за періоди: за січень 2012 року у сумі 983,00 грн, за лютий 2012 року у сумі 934,00 грн, за травень 2012 року у сумі 2133,00 грн, за липень 2012 року у сумі 1250,00 грн, за серпень 2012 року у сумі 1200,00 грн, за лютий 2013 року у сумі 5732,00 грн, за листопад 2013 року у сумі 4550,00 грн, за січень 2014 року у сумі 8183,00 грн, за березень 2014 року у сумі 1067,00 грн та за серпень 2014 року у сумі 2133,00 грн; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 177.2, 177.4 статті 177, пункт 44.1 статті 44 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 34379,53 грн, у тому числі за 2012 рік у сумі 13197,67 грн, за 2013 рік у сумі 13120,12 грн та за 2014 рік у сумі 8061,74 грн., а також порушення пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок за 2012-2014 роки в сумі 79531,29 грн, у тому числі за 2012 рік у сумі 30530,62 грн, за 2013 рік у сумі 30351,21 грн та за 2014 рік у сумі 18649,46 грн /том 1 а.с. 40-44/. Пояснює, що в актах здачі-приймання надання послуг, складених між позивачем та ПП «Дружба», вказана сума оренди в розмірі 3000 грн з ПДВ згідно договору та суми відшкодування експлуатаційних витрат, які не підтверджені первинними документами (калькуляції, розрахунки, відомості, квитанції та інші) щодо яких визначаються вказані суми. Відтак, неможливо підтвердити отримання та використання експлуатаційних витрат у підприємницькій діяльності позивача. Стосовно взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 зазначає, що вказані особи, які згідно укладених з позивачем договорів оренди є орендодавцями приміщень, не відобразили у власних деклараціях платника єдиного податку за І-ІV квартал 2012 року (ФОП ОСОБА_4) та за І-ІV квартал 2013 року (ФОП ОСОБА_5) дохід від підприємницької діяльності. Позивач підтверджує це не відображенням у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І-ІV квартал 2012 року та І-ІV квартал 2013 року відповідно, а тому неможливо підтвердити придбання орендних послуг у ФОП ОСОБА_4 та у ФОП ОСОБА_5 /том 1 а.с. 40-44/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі № 816/4646/15 адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 24 вересня 2015 року №0162631701, від 18 червня 2015 року №0084161701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 травня 2015 року №Ф-0078231701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18 червня 2015 року №0084001701. Присуджено ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1704,25 грн (одна тисяча сімсот чотири гривні двадцять п'ять копійок).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 816/4646/15 апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.16 р. по справі № 816/4646/15 - задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.16 р. по справі № 816/4646/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2017 року у справі № К/800/11668/16 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /том 3 а.с. 190-197/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року адміністративну справу прийнято до провадження судді Сич С.С. /том 3 а.с. 202-203/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 /ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.03.2010 /том 1 а.с. 12, том 4 а.с. 52/. Позивач взятий на облік у контролюючому органі 12.03.2010, станом на 29.05.2015 перебував на обліку у ДПІ м. Полтави Головного управління Міндоходів у Полтавській області /том 1 а.с. 59/ та був зареєстрований платником податку на додану вартість з 23.03.2010, номер свідоцтва про реєстрацію 100275970 від 23.03.2010, реєстрація платника ПДВ анульована 27.01.2015 /том 4 а.с. 48-51, том 3 а.с. 254/.

У період з 29.04.2015 по 22.05.2015 ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1 /надалі - акт перевірки, том 1 а.с. 58-94/.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1, серед іншого, порушення:

- п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 28165,00 грн, у тому числі за періоди: за січень 2012 року у сумі 983,00 грн, за лютий 2012 року у сумі 934,00 грн, за травень 2012 року у сумі 2133,00 грн, за липень 2012 року у сумі 1250,00 грн, за серпень 2012 року у сумі 1200,00 грн, за лютий 2013 року у сумі 5732,00 грн, за листопад 2013 року у сумі 4550,00 грн, за січень 2014 року у сумі 8183,00 грн, за березень 2014 року у сумі 1067,00 грн та за серпень 2014 року у сумі 2133,00 грн;

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, 177.4 ст. 177, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 34379,53 грн, у тому числі: за 2012 рік у сумі 13197,67 грн, за 2013 рік у сумі 13120,12 грн та за 2014 рік у сумі 8061,74 грн;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний соціальний внесок за 2012-2014 роки в сумі 79531,29 грн, у тому числі за періоди: за 2012 рік у сумі 30530,62 грн, за 2013 рік у сумі 30351,21 грн та за 2014 рік у сумі 18649,46 грн.

На підставі акту перевірки від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1 ДПІ у м. Полтаві винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 № Ф-0078231701, якою ОСОБА_3 зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 79531 грн. 29 коп. /том 1 а.с. 25/;

- рішення № 0084001701 від 18.06.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції у розмірі 8547 грн. 18 коп. /том 1 а.с. 26-27/;

- податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 0084161701, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 42974 грн. 41 коп., в тому числі: за основним платежем в сумі 34379 грн. 53 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 8594 грн. 88 коп. /том 1 а.с. 23-24/;

- податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 0084131701, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 42247 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем в сумі 28165 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14082 грн. 50 коп. /том 1 а.с. 104/.

Не погодившись з вищезазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Полтавській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.08.2015 № 465/Ш/16-31-10-04-11: залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 18.06.2015 № 0084161701, а скаргу ФОП ОСОБА_3 - без задоволення; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 18.06.2015 № 00841701 в частині нарахованого основного платежу в сумі 1917 грн., в частині нарахованої штрафної санкції в сумі 958 грн. 50 коп., в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_3 - без задоволення /том 1 а.с. 108-111, том 4 а.с. 62-66/.

24.09.2015 на підставі акту перевірки від 29.05.2015 № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1 та рішення про результати розгляду скарги № 465/Ш/16-31-10-04-11 від 27.08.2015, ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0162631701, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 39372 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 26248 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 13124 грн. /том 1 а.с. 13, 112/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2015 №0162631701, з податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015 №0084161701, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 №Ф-0078231701 та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.06.2015 №0084001701, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2015 №0162631701 та від 18.06.2015 №0084161701, вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 №Ф-0078231701 та рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.06.2015 №0084001701, суд дійшов наступних висновків.

Із письмових пояснень представника відповідача /том 4 а.с. 147-153/ та акту перевірки /том 1 а.с. 69/ встановлено, що згідно додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік ФОП ОСОБА_3 задекларовано суму інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 186938 грн. 77 коп. /том 2 а.с. 212/. Перевіркою підтверджено суму інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 98954 грн. 27 коп.

Суд не бере до уваги надану представником позивача порівняльну таблицю витрат 2012 року та довідку про склад витрат ФОП ОСОБА_3 у 2012 році /том 1 а.с. 220-223/, оскільки вказана у цих документах вартість витрат позивача у 2012 році складає 232414 грн. 49 коп., що суперечить відомостям, зазначеним позивачем особисто у додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, згідно якого ФОП ОСОБА_3 задекларовано суму інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у розмірі 186938 грн. 77 коп. /том 2 а.с. 212/.

На сторінці 12 акту перевірки /том 1 а.с. 69/ зазначено найменування контрагентів позивача та суми понесених позивачем витрат по кожному з цих контрагентів, правомірність включення яких позивачем до інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у 2012 році перевіркою підтверджено, а також зазначено, що ФОП ОСОБА_3 надано документи на придбання комунальних послуг та послуг оренди, фактичне використання яких у господарській діяльності платника податків не підтверджено у ході перевірки.

Зокрема, у акті перевірки /том 1 а.с. 69/ вказано, що позивачем надано до перевірки акти здачі-приймання наданих послуг до договору оренди приміщення № 1/9 від 01.08.2011, укладеного з ПП «Дружба». У актах здачі-приймання надання послуг вказана суму оренди 3000 грн. з ПДВ згідно договору та суми «відшкодування експлуатаційних витрат» /у таблиці на сторінках 12, 13 акту наведено перелік актів здачі-прийняття наданої послуги та зазначено суми відшкодування експлуатаційних витрат по кожному акту та загальну суму в розмірі 81090 грн./, які не підтверджені жодними первинними документами (калькуляції, розрахунки, відомості, квитанції та інші), щодо яких визначаються вказані суми, внаслідок чого неможливо підтвердити отримання та використання експлуатаційних витрат у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_3 Зазначено, що акти приймання-передачі надання послуг за період з січня по грудень 2012 року виписані відповідно до договору оренди приміщення № 1/9 від 01.08.2011, а зазначений договір припинив свою дію 01.09.2012.

Також за змістом акту перевірки неможливо підтвердити придбання орендних послуг у ФОП ОСОБА_4 у 2012 році на суму 15000 грн. /том 1 а.с. 70/, оскільки ФОП ОСОБА_4 згідно її декларацій платника єдиного податку за І-ІV квартал 2012 року не отримувала дохід від підприємницької діяльності, а ФОП ОСОБА_3 підтверджує це не відображенням у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І-ІV квартал 2012 року.

Відповідно до наданого відповідачем письмового розрахунку донарахованих грошових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 0084161701 /том 4 а.с. 114/ по податковій декларації позивача про майновий стан і доходи за 2012 рік (від 07.02.2013 № 9086763869) контролюючим органом зазначено суму витрат в розрізі встановлених порушень: оренда - 15000 грн.; експлуатаційні витрати 72984 грн. 50 коп.

Із письмових пояснень представника відповідача /том 4 а.с. 147-153/ та акту перевірки /том 1 а.с. 71/ встановлено, що згідно додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік ФОП ОСОБА_3 задекларовано суму інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 285029 грн. 33 коп. /том 2 а.с. 214/. Перевіркою підтверджено суму інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 197561 грн. 87 коп.

На сторінці 14 акту перевірки /том 1 а.с. 71/ зазначено найменування контрагентів позивача та суми понесених позивачем витрат по кожному з цих контрагентів, правомірність включення яких позивачем до інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у 2013 році перевіркою підтверджено, а також зазначено, що ФОП ОСОБА_3 надано документи на придбання комунальних послуг та послуг оренди, фактичне використання яких у господарській діяльності платника податків не підтверджено у ході перевірки.

Зокрема, у акті перевірки /том 1 а.с. 71/ вказано, що позивачем надано до перевірки акти-здачі-приймання наданих послуг до договору оренди приміщення № 1/9 від 01.08.2011, укладеного з ПП «Дружба». У актах здачі-приймання надання послуг вказана суму оренди 3000 грн. з ПДВ згідно договору та суми «відшкодування експлуатаційних витрат» /у таблиці на сторінках 14,15 акту наведено перелік актів здачі-прийняття наданої послуги та зазначено суми відшкодування експлуатаційних витрат по кожному акту та загальну суму в розмірі 82800 грн./, які не підтверджені жодними первинними документами (калькуляції, розрахунки, відомості, квитанції та інші), щодо яких визначаються вказані суми, внаслідок чого неможливо підтвердити отримання та використання експлуатаційних витрат у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_3 Зазначено, що акти приймання-передачі надання послуг за період з січня по грудень 2013 року виписані відповідно до договору оренди приміщення № 1/9 від 01.08.2011, а зазначений договір припинив свою дію 01.09.2012.

Також за змістом акту перевірки неможливо підтвердити придбання орендних послуг у ФОП ОСОБА_5 за 2013 рік на суму 20000 грн. /том 1 а.с. 72/, оскільки ФОП ОСОБА_5 згідно її декларації про майновий стан і доходи за 2013 рок не отримувала дохід від підприємницької діяльності, а ФОП ОСОБА_3 підтверджує це не відображенням у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І-ІV квартал 2013 року.

Відповідно до наданого відповідачем письмового розрахунку донарахованих грошових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 0084161701 /том 4 а.с. 114/ по податковій декларації позивача про майновий стан і доходи за 2013 рік (від 15.05.2014 № 9091381478) контролюючим органом зазначено суму витрат в розрізі встановлених порушень: оренда - 20000 грн.; експлуатаційні витрати 67467 грн. 46 коп.

Із письмових пояснень представника відповідача /том 4 а.с. 147-153/ та акту перевірки /том 1 а.с. 72-73/ встановлено, що згідно додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік ФОП ОСОБА_3 задекларовано суму інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 183382 грн. 50 коп. /том 2 а.с. 216/. Перевіркою підтверджено суму інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 129637 грн. 60 коп.

На сторінці 16 акту перевірки /том 1 а.с. 73/ зазначено найменування контрагентів позивача та суми понесених позивачем витрат по кожному з цих контрагентів, правомірність включення яких позивачем до інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у 2014 році перевіркою підтверджено, а також зазначено, що ФОП ОСОБА_3 надано документи на придбання комунальних послуг та послуг оренди, фактичне використання яких у господарській діяльності платника податків не підтверджено у ході перевірки.

Зокрема, у акті перевірки /том 1 а.с. 73/ вказано, що позивачем надано до перевірки акти здачі-приймання наданих послуг до договору оренди приміщення № 1/9 від 01.08.2011, укладеного з ПП «Дружба». У актах здачі-приймання надання послуг вказана суму оренди 3000 грн. з ПДВ згідно договору та суми «відшкодування експлуатаційних витрат» /у таблиці на сторінках 16, 17 акту наведено перелік актів здачі-прийняття наданої послуги та зазначено суми відшкодування експлуатаційних витрат по кожному акту та загальну суму в розмірі 87400 грн./, які не підтверджені жодними первинними документами (калькуляції, розрахунки, відомості, квитанції та інші), щодо яких визначаються вказані суми, внаслідок чого неможливо підтвердити отримання та використання експлуатаційних витрат у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_3 Зазначено, що акти приймання-передачі надання послуг за період з січня по грудень 2013 року виписані відповідно до договору оренди приміщення № 1/9 від 01.08.2011, а зазначений договір припинив свою дію 01.09.2012.

Відповідно до наданого відповідачем письмового розрахунку донарахованих грошових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 0084161701 /том 4 а.с. 114/ по податковій декларації позивача про майновий стан і доходи за 2014 рік (від 09.02.2015 № 9080543290) контролюючим органом зазначено суму витрат в розрізі встановлених порушень: експлуатаційні витрати 72984 грн. 90 коп.

Як вбачається із наданого відповідачем письмового розрахунку донарахованих грошових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 18.06.20215 № 0084161701 /том 4 а.с. 114/, письмових заперечень проти позову /том 1 а.с. 40-44/, а також письмових пояснень представника відповідача /том 4 а.с. 147-153/, при винесенні податкового повідомлення-рішення від 18.06.20215 № 0084161701 контролюючим органом не приймалися до уваги висновки акту перевірки щодо неправомірного включення позивачем до складу витрат витрати, понесені на придбання ліцензій, про які зазначено позивачем у наданих до перевірки структурах витрат, згідно яких за змістом акту перевірки позивачем включено до складу витрат: у 2012 році суму витрат на придбання ліцензій у розмірі 47000 грн. /а.с. 70/, у 2013 році суму витрат на придбання ліцензій у розмірі 54500 грн. /а.с. 72/, у 2014 році суму витрат на придбання ліцензій у розмірі 42500 грн. /а.с. 74/.

Відтак, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що висновки про зменшення суми оподаткованого доходу у зв'язку із включенням до витрат сум вартості ліцензій базуються на припущеннях контролюючого органу без врахування документів первинного бухгалтерського обліку та без з'ясування факту, що вартість ліцензій до складу валових витрат позивачем не відносилася.

Однак, при цьому суд звертає увагу на ту обставину, що вказане вище твердження позивача суперечить змісту наданих ним до суду порівняльних таблиць витрат та довідок про склад витрат ФОП ОСОБА_3 2012, 2013, 2014 років /том 1 а.с. 220-223, том 2 а.с. 68-71, 150-153/.

Письмовими розрахунками відповідача донарахованих грошових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 24.09.2015 № 0162631701 /том 4 а.с. 113, 153/ підтверджується, що контролюючим органом збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 39372 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 26248 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 13124 грн. (50% суми нарахованого податкового зобов'язання, у зв'язку з повторним протягом 1095 днів визначенням контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку) у зв'язку з завищення суми податкового кредиту позивача по податковим деклараціям з податку на додану вартість позивача за травень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, лютий 2013 року, листопад 2013 року, січень 2014 року, березень 2014 року, серпень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 26248 грн., що включена до складу податкового кредиту позивача зазначених вище податкових періодів на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Дружба».

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

З наведеного визначення слідує, що господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними (або підтверджених податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджених митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4895а15 (816/11081/14)).

В пункті 177.2 статті 177 Податкового кодексу України наведене основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, зокрема: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Це означає, що по-перше, доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто, доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. По-друге, витрати відображаются у момент отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 серпня 2017 року у справі № К/800/11668/16, серед іншого, зазначено, що «надані ФОП ОСОБА_3 бухгалтерські документи свідчать про реальність проведених позивачем платіжних операцій по ПП "Дружба". Разом з тим, із наданих рахунків-фактур видно, що до витрат по комунальним послугам ПП"Дружба" включило, зокрема вартість оренди землі, збирання та вивезення відходів, газу та газопостачання, охорону та пожежне спостереження, відшкодування яких не передбачено укладеними договорами оренди. При цьому, матеріали справи свідчать про те, що у 2012 році ФОП ОСОБА_3 також додатково здійснював оплату послуг охорони Приватному підприємству "Явір" (том ІІ а.с. 35-47), а у 2014 році оплачував вивезення відходів ПКАТА 1628 (ТЦП) (том ІІ а.с. 73-85). Проте, суди не дали правової оцінки цим угодам (в тому числі здійсненим по ним платежам) і висновки щодо правомірності віднесення цих платежів до витрат у судових рішеннях відсутні. Тобто, питання віднесення таких сум до експлуатаційних витрат вимагає більш детального вивчення, а тому під час нового розгляду судам слід перевірити на підставі яких документів обчислювалися суми витрат з комунальних послуг ПП "Дружба" і правомірність включення до цих витрат платежів, відшкодування яких не передбачено договорами оренди.».

Також Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 серпня 2017 року у справі № К/800/11668/16, серед іншого, зазначено, що «апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки надані позивачем бухгалтерські документи свідчать про реальність частини проведених ФОП ОСОБА_3 платіжних операцій по ПП "Дружба". Разом з тим, питання щодо відшкодування позивачем ПП "Дружба" вартості оренди землі, збирання та вивезення відходів, газу та газопостачання, охорону та пожежне спостереження та віднесення цих платежів до експлуатаційних витрат вимагає більш детального вивчення судами, тому під час нового розгляду суду слід перевірити на підставі яких документів обчислювалися суми витрат з комунальних послуг ПП "Дружба" і правомірність включення цих витрат до платежів, відшкодування яких не передбачено договорами оренди.».

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як видно із матеріалів справи, між позивачем (орендар) та Приватним підприємством «Дружба» (орендодавець) укладались наступні договори оренди: № 1/9 від 01.08.2011 /том 1 а.с. 115-116, том 3 а.с. 19-21/, № 1/9 від 14.08.2012 /том 1 а.с. 133-134/, № 1/9 від 01.08.2013 /том 1 а.с. 160-161, том 3 а.с. 22-24/, № 1/9 від 14.08.2014 /том 1 а.с. 190-191, том 3 а.с. 22-24/, за умовами яких орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, які належить орендодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». Загальна площа складає 140 кв.м., в тому числі торгова 80 кв.м.

За змістом пункту 2.2 вказаних вище договорів оренди орендодавець зобов'язаний сплачувати комунальні послуги по експлуатації приміщення (електроенергія, опалення, водопостачання, телефон, послуги ЖКГ), які у подальшому компенсуються орендарем по фактичним рахункам. Пунктом 3.4 вказаних договорів оренди передбачено, що орендар зобов'язаний понад орендну плату відшкодовувати орендодавцю фактичні витрати за комунальні послуги (електроенергія, опалення, водопостачання телефон).

Згідно рахунків - фактур ПП «Дружба» за 2012 рік: витрати за водопостачання складають всього 2058 грн.; за електроенергію - всього 44256 грн. 09 коп. та за опалення приміщення - всього 5540 грн. 52 коп. За телефон витрати у рахунках-фактурах, виписаних у 2012 році - відсутні.

Згідно рахунків - фактур ПП «Дружба» за 2013 рік: витрати за водопостачання складають всього 2569 грн.; за електроенергію - всього 46997 грн. 42 коп.; за опалення приміщення - всього 4404 грн. 30 коп.; за послуги зв'язку- всього 555 грн. 30 коп.

Згідно рахунків - фактур ПП «Дружба» за 2014 рік: витрати за водопостачання складають всього 787 грн. 09 коп.; за електроенергію - всього 53200 грн. 20 коп.; за опалення приміщення - всього 5543 грн. 34 коп.; за послуги зв'язку- всього 552 грн. 47 коп.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що акти приймання-передачі надання послуг за період з січня по грудень 2012 року, з січня по грудень 2013 року, з січня по грудень 2014 року виписані на підставі договору оренди приміщення № 1/9 від 01.08.2011, який припинив свою дію 01.09.2012, оскільки у матеріалах справи наявні копії інших договорів № 1/9 від 14.08.2012 /том 1 а.с. 133-134/, № 1/9 від 01.08.2013 /том 1 а.с. 160-161, том 3 а.с. 22-24/, № 1/9 від 14.08.2014 /том 1 а.с. 190-191, том 3 а.с. 22-24/ та копії цих договорів додавалися позивачем до письмових заперечень на акт перевірки, про що зазначено у додатку до цих заперечень /том 1 а.с. 95-101/.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП «Дружба» зареєстроване як юридична особа 04.03.1996 /том 3 а.с. 225-233/ та зареєстроване платником податку на додану вартість - дата початку дії запису/дата перереєстрації - 04.03.2002 /том 4 а.с. 101/.

На підтвердження виконання зазначених вище договорів оренди, укладених з ПП «Дружба», позивачем надано копії актів здачі - прийняття наданої послуги, рахунків - фактур, податкових накладних та платіжних доручень /том І а.с. 117- 132, 135-159, 162-189, 192-197, 200-201, 225-250, том 3 а.с. 1-23, 101-149, 155-203/, за змістом яких позивачем у 2012-2014 роках на розрахунковий рахунок ПП «Дружба» перераховані кошти на відшкодування витрат по комунальним послугам за оренду приміщення за вказаними договорами.

У рахунках-фактурах ПП «Дружба» самостійно визначило перелік та суму витрат по комунальним послугам за оренду приміщення, зокрема, у них зазначено наступні послуги: за часткову оренду землі, за збирання та вивезення ТПВ, за водопостачання, за е/енергію, за опалення приміщення, за охорону та пожежне спостереження, за газ та газопостачання, за послуги зв'язку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, лютий 2013 року, листопад 2013 року, січень 2014 року, березень 2014 року, серпень 2014 року /том 4 а.с. 77-96/, зокрема, наступні податкові накладні, виписані ПП «Дружба» на оренду приміщення та часткове відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг по оренді: № 1 від 30.03.2012 на суму ПДВ 1100 грн. /том 1 зворот а.с. 121/, № 2 від 30.04.2012 на суму ПДВ 1033,33 грн. /том 1 зворот а.с. 123/, № 2 від 30.06.2012 на суму ПДВ 1250 грн. /том 1 зворот а.с. 129/, № 2 від 31.08.2012 на суму ПДВ 1200 грн. /том 1 зворот а.с. 162/, № 2 від 29.02.2012 на суму ПДВ 990 грн. /том 1 зворот а.с. 119/, № 2 від 30.07.2012 на суму ПДВ 1175 грн. /том 1 зворот а.с. 127/, № 2 від 30.09.2012 на суму ПДВ 1200 грн. /том 1 зворот а.с. 135/, № 2 від 30.10.2012 на суму ПДВ 1166,67 грн. /том 1 зворот а.с. 137/, № 2 від 30.11.2012 на суму ПДВ 1200 грн. /том зворот а.с. 139/, № 2 від 30.01.2013 на суму ПДВ 1200 грн. /том 1 зворот а.с. 143/, № 2 від 28.02.2013 на суму ПДВ 1133,33 грн. /том 1 зворот а.с. 145/, № 2 від 01.03.2013 на суму ПДВ 1083,33 грн. /том 1 зворот а.с. 147/, № 1 від 30.04.2013 на суму ПДВ 1133,33 грн. /том 1 зворот а.с. 149/, № 1 від 31.05.2013 на суму ПДВ 1133,33 грн. /том 1 зворот а.с. 151/, № 3 від 30.11.2013 на суму ПДВ 1066,67 грн. /том 1 зворот а.с. 168/, № 3 від 31.10.2013 на суму ПДВ 1133,33 грн. /том 1 зворот а.с. 166/, № 1 від 30.06.2013 на суму ПДВ 1200 грн. /том 1 зворот а.с. 153/, № 1 від 31.07.2013 на суму ПДВ 1266,67 грн. /том 1 зворот а.с. 155/, № 2 від 30.08.2013 на суму ПДВ 1200 грн. /том 1 зворот а.с. 158/, № 2 від 30.09.2013 на суму ПДВ 1183,33 грн. /том 1 зворот а.с. 164/, № 3 від 31.12.2013 на суму ПДВ 1066,67 грн. /том 1 зворот а.с. 170/, № 3 від 30.04.2014 на суму ПДВ 1083,33 грн. /том 1 зворот а.с. 178/, № 3 від 30.05.2014 на суму ПДВ 1050 грн. /том 1 зворот а.с. 180/.

Зокрема, як вбачається з рахунків-фактур до вказаних податкових накладних, сума податку на додану вартість згідно вказаних-рахунків фактур по: витратам за водопостачання, за е/енергію, за опалення приміщення та за послуги зв'язку становить у загальній сумі 20603 грн. 37 коп., у тому числі: (за 2012 рік - 7955 грн. 50 коп. (39777 грн. 49 коп. х 20%); за 2013 рік - 10905 грн. 20 коп. (54526 грн. х 20%); за 2014 рік - 1742 грн. 67 коп. (8713 грн. 33 коп. х 20%)).

Суми податку на додану вартість згідно вказаних вище податкових накладних, виписаних ПП «Дружба» на загальну суму 26248,32 грн., включені позивачем до складу податкового кредиту у податкових періодах: у травні 2012 року, липні 2012 року, серпні 2012 року, лютому 2013 року, листопаді 2013 року, січні 2014 року, березні 2014 року, серпні 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році ФОП ОСОБА_3 здійснював також оплату послуг охорони Приватному підприємству «Явір» (том 2 а.с. 35-47), а у 2014 році оплачував вивезення відходів ПКАТА 1628 (ТЦП) (том 2 а.с. 73-85).

Представник позивача надав суду письмові пояснення, за змістом яких, зокрема, зазначено, що отримані позивачем від ПП «Явір» послуги з охорони були обумовлені охороною інших об'єктів (тобто охорона не магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), які перебували у користуванні ФОП ОСОБА_3, на яких він також здійснював господарську діяльність /том 4 а.с. 1-7/, та представник позивача надав до суду копію договору про централізовану охорону № ЯП/1827 від 01.02.2012, укладеного між ПП «Явір-2000» (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (замовник), за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкти та майно, що знаходиться на об'єктах, згідно переліку наведеного у дислокації (додаток № 1 до договору). За охорону об'єктів замовник виплачує виконавцю грошові кошти згідно виставлених рахунків.

Слід зазначити, що позивачем не надано до суду додаток № 1 до цього договору - дислокацію з переліком. Водночас позивачем надано до суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), складених згідно договору № ЯП/1827 від 01.02.2012 /том 4 а.с. 16-20, 22-27, 29-30/, у яких наявні посилання на ті ж самі рахунки на оплату, реквізити яких зазначені і у платіжних дорученнях, що містяться у матеріалах справи /том 2 а.с. 35-47/. За змістом вказаних вище актів здачі-приймання робіт (надання послуг) ПП «Явір» надавалися послуги охорони об'єктів не за адресою: АДРЕСА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», а об'єктів за іншими адресами.

Відтак, оплата послуг охорони Приватному підприємству "Явір" платіжними дорученнями, що знаходяться у томі 2 а.с. 35-47, здійснена позивачем за послуги охорони по об'єктам, що знаходяться за іншими адресами, а не за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2014 році позивач оплачував вивезення відходів ПКАТА 1628 (ТЦП) /том 2 а.с. 73-85/. У призначенні платежу вказаних копій платіжних доручень наявне посилання на договір № W/854/2 від 19.11.2012 та рахунки.

Позивачем надано до суду копію договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № W/854/2 від 19.11.2012, укладеного між Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628 (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (споживач) /том 4 а.с. 31-32/, за умовами якого виконавець зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Також позивачем надано до суду копію додатку № 1 до вказаного договору /том 4 а.с. 33/, копії додаткових угод до договору № W/854/2 від 19.11.2012 /том 4 а.с. 34-38/ та копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) /том 4 а.с. 39-44/.

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що отримані послуги з вивезення сміття з боку Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, які мали місце протягом 2014 року, були обумовлені діяльністю інших об'єктів, тобто не магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 /том 4 а.с. 1-7/.

За змістом наданих позивачем до суду копій додаткових угод від 02.01.2014, від 14.02.2014 до договору № W/854/2 від 19.11.2012 зазначено наступні адреси об'єктів обслуговування: АДРЕСА_2 (Магазин Продукти торгова площа, прилегла площа, складська площа), АДРЕСА_3 (Кіоск Продукти торгова площа, прилегла площа), АДРЕСА_4 (кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» 16 посадочних місць, прилегла площа) /том 4 а.с. 35/ та АДРЕСА_2 (Магазин Продукти торгова площа, прилегла площа, складська площа) /том 4 а.с. 36/.

Представник відповідача у судових засіданнях зазначав про відсутність у контролюючого органу документів, на підставі яких обчислювалися суми витрат з комунальних послуг ПП "Дружба" (калькуляції, розрахунки, відомості, квитанції та ін.), що включені ПП "Дружба" до рахунків-фактур, виставлених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у 2012, 2013, 2014 роках за договорами оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 140 кв.м, у тому числі торговою - 80 кв.м., та пояснював, що під час проведення перевірки позивача контролюючим органом не проводилася зустрічна звірка, хоча відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України /у редакції, що діяла на час здійснення документальної планової перевірки позивача/ з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Позивач та його представник на вимогу суду також не надали документів, на підставі яких обчислювалися суми витрат з комунальних послуг ПП "Дружба" (калькуляції, розрахунки, відомості, квитанції та ін.), що включені ПП "Дружба" до рахунків-фактур, виставлених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у 2012, 2013, 2014 роках за договорами оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 140 кв.м, у тому числі торговою - 80 кв.м.

У судових засіданнях представник позивача пояснював, що у позивача відсутні документи, на підставі яких обчислювалися суми витрат з комунальних послуг ПП "Дружба" (калькуляції, розрахунки, відомості, квитанції та ін.), що включені ПП "Дружба" до рахунків-фактур, виставлених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у 2012, 2013, 2014 роках за договорами оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 140 кв.м, у тому числі торговою - 80 кв.м., та такі документи ПП «Дружба» позивачу не надавалися.

Як вбачається з матеріалів справи, найменування комунальних послуг з оренди приміщення за договором та ціна кожної з таких послуг вказана ПП «Дружба» у рахунках-фактурах, згідно яких позивачем здійснювалася оплата цих послуг ПП «Дружба».

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 витребувано від Приватного підприємства "Дружба" засвідчені належним чином копії документів, на підставі яких обчислювалися суми витрат з комунальних послуг ПП "Дружба" (калькуляції, розрахунки, відомості, квитанції та ін.), що включені ПП "Дружба" до рахунків-фактур, виставлених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у 2012, 2013, 2014 роках за договорами оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 140 кв.м, у тому числі торговою - 80 кв.м.

Приватне підприємство "Дружба" не надало до суду витребуваних документів, натомість, надіслало до суду лист-відповідь без номера від 04.11.2017 /том 4 а.с. 145-146/, у якому зазначило, що у 2012, 2013, 2014 роках ФОП ОСОБА_3 дійсно орендував і на даний час орендує частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». В рахунок того факту, що нежитлове приміщення (адреса: АДРЕСА_1) в період 2012, 2013, 2014 років орендувалося кількома орендарями, то і розподіл компенсації здійснюваних власником експлуатаційних витрат на утримання нежитлового приміщення розподілялися пропорційно між всіма орендарями, які орендували приміщення, в тому числі і ФОП ОСОБА_3 Враховуючи, що документи, на підставі яких обчислювалися суми витрат з комунальних послуг ПП «Дружба» (калькуляції, розрахунки, відомості, квитанції та ін.), що включені ПП «Дружба» до рахунків-фактур, виставлених ФОП ОСОБА_3 за договорами оренди нежитлового приміщення стосуються правовідносин, що відбулися у 2012, 2013, 2014 роках відповідні документи не збереглися у ПП «Дружба», а відтак відсутня можливість надати їх до суду.

Також у вказаному листі ПП «Дружба» без номера від 04.11.2017 зазначено, що ПП «Дружба» підтверджує той факт, що здійснені оплати ФОП ОСОБА_3 щодо компенсації експлуатаційних витрат на утримання частини нежитлового приміщення (адреса: АДРЕСА_1), орендованого ФОП ОСОБА_3 в період 2012, 2013, 2014 років, відповідають тим витратам і проведені в тому розмірі, що було обумовлено використанням частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», орендованого ФОП ОСОБА_3 /том 4 а.с. 145-146/.

У свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів того, що суми відшкодування витрат по комунальним послугам за оренду приміщення згідно укладених позивачем з ПП «Дружба» договорів оренди не були фактично понесені ПП «Дружба» або не відповідали фактичним витратам з комунальних послуг ПП «Дружба» або містили помилки при їх обчисленні або розподілялися не пропорційно між всіма орендарями, які орендували приміщення, в тому числі і ФОП ОСОБА_3, хоча контролюючий орган не був позбавлений права під час проведення перевірки позивача здійснити зустрічну звірку у його контрагента ПП «Дружба», однак, відповідачем не проведено таку зустрічну звірку.

З огляду на частину другу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а також враховуючи висновки та мотиви Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 10 серпня 2017 року у справі № К/800/11668/16, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем по взаємовідносинам з ПП «Дружба» п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 177.2, п. 177.4, ст. 177, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що за висновками перевірки полягає заниженні чистого оподатковуваного доходу по причині включення до складу витрат, пов'язаних з отриманням доходу суми витрат /том 1 а.с. 75/ в загальному розмірі 160125 грн. 53 коп., у тому числі: за 2012 рік - у сумі 51854 грн. 61 коп.; за 2013 рік - в сумі 54526 грн. 02 коп., за 2014 рік - в сумі 53744 грн. 90 коп. та відповідно у заниженні податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 24018 грн. 83 коп., у тому числі: за 2012 рік - у сумі 7778 грн. 19 коп. = (51854 грн. 61 коп. х 15%); за 2013 рік - в сумі 8178 грн. 90 коп. = (54526 грн. 02 коп. х 15%) та за 2014 рік - в сумі 8061 грн. 74 коп. =(53744 грн. 90 коп. х 15%) /том 4 а.с. 114/, а також порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на суму 20603 грн. 37 коп. (сума ПДВ склачена у складі ціни за водопостачання, за електроенергію, за опалення приміщення, за послуги зв'язку), а тому вказані висновки контролюючого органу не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Разом з тим, із наданих рахунків-фактур вбачається, що до витрат по комунальним послугам ПП «Дружба» включило, у тому числі, вартість оренди землі, збирання та вивезення відходів, газу та газопостачання, охорону та пожежне спостереження, відшкодування яких не передбачено укладеними договорами оренди.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до пункту 4.1 договорів оренди № 1/9 від 14.08.2012 /том 1 а.с. 133-134/, № 1/9 від 01.08.2013 /том 1 а.с. 160-161, том 3 а.с. 22-24/, № 1/9 від 14.08.2014 /том 1 а.с. 190-191, том 3 а.с. 22-24/ орендна плата складає 3000 грн., в тому числі ПДВ - 500 грн. за кожний календарний місяць.

Пунктом 3.4 вказаних договорів оренди передбачено, що орендар зобов'язаний понад орендну плату відшкодовувати орендодавцю фактичні витрати за комунальні послуги (електроенергія, опалення, водопостачання телефон).

Таким чином, відшкодуванню ПП «Дружба» орендарем ФОП ОСОБА_3 понад орендну плату підлягають виключно фактичні витрати за електроенергію, опалення, водопостачання та телефон.

Натомість, безпідставно включені ПП «Дружба» до рахунків-фактур витрати щодо вартості оренди землі, збирання та вивезення відходів, газу та газопостачання, охорону та пожежне спостереження не підлягають відшкодуванню позивачем за умовами укладених договорів оренди № 1/9 від 14.08.2012 /том 1 а.с. 133-134/, № 1/9 від 01.08.2013 /том 1 а.с. 160-161, том 3 а.с. 22-24/, № 1/9 від 14.08.2014 /том 1 а.с. 190-191, том 3 а.с. 22-24/, а відтак ФОП ОСОБА_3 включено до складу інших витрат у порушення вимог Податкового кодексу України витрати на оплату оренди землі, збирання та вивезення відходів, газу та газопостачання, охорону та пожежне спостереження у 2012, 2013, 2014 роках, а також у порушення вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України віднесено суму податку на додану вартість (сплачену у ціні оренди землі, збирання та вивезення відходів, газу та газопостачання, охорону та пожежне спостереження) до складу податкового кредиту в загальному розмірі 5644 грн. 63 коп. (26248 грн. - 20603 грн. 37 коп.) /том 4 а.с. 153/.

З огляду на вищевикладене, висновки відповідача про порушення позивачем по взаємовідносинам з ПП «Дружба» п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 177.2, п. 177.4, ст. 177, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні чистого оподатковуваного доходу по причині включення до складу витрат, пов'язаних з отриманням доходу суми витрат /том 1 а.с. 75/ на загальну суму 34071 грн. 33 коп., у тому числі: за 2012 рік - у сумі 21129 грн. 89 коп. = (72984 грн. 50 коп. - 51854 грн. 61 коп.); за 2013 рік - в сумі 12941 грн. 44 коп. = (67467 грн. 46 коп. - 54526 грн. 02 коп.) та відповідно у заниженні податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5110 грн. 70 коп., у тому числі: за 2012 рік - у сумі 3169 грн. 48 коп. = (21129 грн. 89 коп. х 15%); за 2013 рік - в сумі 1941 грн. 22 коп. = (12941 грн. 44 коп. х 15%) /том 4 а.с. 114/, а також порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на суму 5644 грн. 63 коп. (26248 грн. - 20603 грн. 37 коп.) /том 4 а.с. 153/, - ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Що стосується включених позивачем до складу витрат 2012 та 2013 року сум витрат за договорами оренди, укладеними між позивачем та ФОП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано до перевірки договір оренди об'єкту нерухомого майна від 16.01.2012, укладений між позивачем (орендар) та ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) /том 3 а.с.263-264/, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування об'єкт нерухомого майна - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, а також сплачувати щоквартально орендну плату. Загальна площа приміщення складає 144,9 кв.м., в тому числі торгівельна площа - 76.2 кв.м.

Згідно пункту 6.1 цього договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01 лютого 2012 року. Термін оренди складає 1 рік. Пунктом 3.1 цього договору визначено, що орендар щоквартально сплачує орендодавцеві плату за користування об'єкту нерухомого майна в розмірі дві тисячі грн. шляхом безготівкового розрахунку в строк до 5-го (п'ятого) числі місяця, наступного за останнім місяцем кварталу, в якому відбувалась оренда.

При цьому, позивачем надано до суду копії актів виконаних робіт від 29.02.2012, 30.03.2012, 27.04.2012 /том 3 а.с. 16-18/, які складені згідно іншого договору оренди від 25.01.2012, а також позивачем надано до суду копію іншого договору оренди нежитлового приміщення від 25.01.2012, укладеного з ФОП ОСОБА_4 /том 3 а.с. 15/, за умовами якого орендодавець передає орендареві в користування нежитлове приміщення загальною площею 144,9 кв.м. (в тому числі торгівельна 76,2 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 строком на 1 рік з 01.02.2012.

Вказаний договір від 25.01.2012, на відміну від договору від 16.01.2012, не засвідчений печаткою ФОП ОСОБА_4, як і акти виконаних робіт.

У наданому позивачем до суду платіжному дорученні № 29 від 26.01.2012 на суму 15000 грн. /том 2 а.с. 49/ зазначено призначення платежу: «Орендна плата нежитлового приміщення за лютий-квітень 2012 р. згідно договору оренди від 18.01.2012».

Таким чином, вказане платіжне доручення не є доказом фактичної сплати позивачем коштів за договором оренди об'єкту нерухомого майна від 16.01.2012, за умовами якого визначено, що орендар щоквартально сплачує орендодавцеві плату за користування об'єкту нерухомого майна в розмірі дві тисячі грн. шляхом безготівкового розрахунку в строк до 5-го (п'ятого) числі місяця, наступного за останнім місяцем кварталу, в якому відбувалась оренда, а отже не приймається до уваги судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець 26.01.2001 та станом на 16.01.2012 і на 26.01.2012 мала право на здійснення виключно такого виду діяльності як 52.27.2 Роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 3 а.с. 213-218/.

Також матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (орендар) та ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 18.09.2013 /том 3 а.с. 270-272/, який надавався позивачем до перевірки, та за умовами якого орендодавець передав у строкове користування орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендодавця нежитлове приміщення по АДРЕСА_6 на умовах, визначених цим договором. Загальна площа вищевказаного нежитлового приміщення - 91 кв.м. в тому числі торгівель площа 64,9 кв.м.

Згідно пункту 5 цього договору за користування зазначеним нежитловим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 10000 грн. на місць. Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що строк оренди складає 9 місяців. Договір вступає в силу 01.10.2013.

На підтвердження виконання умов вказаного договору оренди нежитлового приміщення від 18.09.2013 позивачем надано копії актів виконаних робіт від 24.10.2013, 22.11.2013 /том 3 а.с. 8-9/, копії квитанцій від 24.10.2013 на суму 10000 грн. та від 22.11.2013 на суму 10000 грн. /том 2 а.с. 7/.

Із змісту наданих позивачем копій квитанцій /том 3 а.с. 7/ неможливо встановити суб'єкта, який здійснив оплату зазначених в них послуг, а також неможливо встановити за оренду якого саме нежитлового приміщення сплачено кошти або згідно якого договору.

Вказані квитанції віл 24.10.2013 та від 22.11.2013 заповнені за формою ПО-Д2, яка затверджена наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29 вересня 1995 року N 8 "Про затвердження форм документів суворої звітності та Інструкції щодо їх використання".

Відповідно до приписів пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Інструкції по використанню форм документів суворої звітності, що використовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги, затвердженої наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29 вересня 1995 року N 8 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1995 р. за N 389/925 /надалі - Інструкція № 8/, форми та Перелік документів суворої звітності, які повинні застосовуватися у процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги, та Інструкція щодо їх використання розроблені за дорученням Кабінету Міністрів України від 22 травня 1995 року (протокол N 12).

Інструкція визначає види форм документів суворої звітності, порядок їх використання та заповнення при оформленні замовлень на виконання побутових послуг (робіт) та проведення розрахунків із споживачами (далі - замовники) і господарюючими суб'єктами.

Форми документів суворої звітності є обов'язковими для застосування незалежно від місця оформлення замовлення усіма господарюючими суб'єктами - підприємствами, організаціями всіх форм власності, підприємцями-громадянами, що надають побутові послуги населенню на території України.

За змістом таблиці 1, яка є додатком до Інструкції № 8 призначення квитанції, копії квитанції Форми N ПО-Д2 - на виконання послуг, що надаються в присутності замовника.

Таким чином квитанція Форми N ПО-Д2 є документом, що застосовується в процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги, до яких не відносяться послуги з надання у користування приміщення (оренда).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець 21.05.1998 та станом на 18.09.2013 і на 22.09.2013 мала право на здійснення виключно такого виду діяльності як 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 3 а.с. 219-224/.

Пунктом 3.1. договору оренди нежитлового приміщення від 25.01.2012, укладеного з ФОП ОСОБА_4, передбачено, що орендар оплачує експлуатаційні витрати, центральне опалення й надавані йому комунальні послуги з розрахунку, оплата цих послуг здійснюється орендарем щомісячно.

Однак, матеріали справи не містять доказів сплати позивачем експлуатаційних витрат, центрального опалення і надаваних йому комунальних послуг за розрахунком.

Пунктом 6 договору оренди нежитлового приміщення від 18.09.2013, укладеного з ФОП ОСОБА_5, передбачено, що орендар за власний рахунок сплачує податки, збори, інші обов'язкові платежі, пов'язані з користуванням вищевказаним нежитловим приміщенням, платежі за користування електроенергією, телекомунікаційні послуги, послуги теплопостачання тощо.

Однак, матеріали справи не містять доказів сплати позивачем за власний рахунок податків, зборів, інших обов'язкових платежів, пов'язаних з користуванням вищевказаним нежитловим приміщенням, платежів за користування електроенергією, телекомунікаційні послуги, послуги теплопостачання.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 176.2.статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

При цьому, підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 № 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України та статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ).

Однак, судом встановлено, що у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) ФОП ОСОБА_3 за ІV квартал 2012 року не відображено суми виплаченого на користь ФОП ОСОБА_4 доходу в розмірі 15000 грн. /том 2 а.с. 209/.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки /том 1 а.с. 70/, що ФОП ОСОБА_4 згідно її декларацій платника єдиного податку за І-ІV квартал 2012 року не отримувала дохід від підприємницької діяльності, а ФОП ОСОБА_3 підтверджує це не відображенням у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І-ІV квартал 2012 року.

Копії податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2012 рік від 30.01.2013 наявна у матеріалах справи /том 2 а.с. 208/.

Також перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки про неможливість підтвердити придбання орендних послуг у ФОП ОСОБА_5 за 2013 рік на суму 20000 грн. /том 1 а.с. 72/, оскільки ФОП ОСОБА_5 згідно її декларації про майновий стан і доходи за 2013 рок не отримувала дохід від підприємницької діяльності, а ФОП ОСОБА_3 підтверджує це не відображенням у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І-ІV квартал 2013 року.

Копія податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_5 за 2013 рік також наявна у матеріалах справи /том 2 а.с. 207/.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 серпня 2017 року у справі № К/800/11668/16, серед іншого, зазначено, що «позивач був зобов'язаний за місцем своєї податкової адреси подати форму № 1ДФ, в якій відобразити виплачений фізичній особі дохід у вигляді орендної плати та суму утриманого податку. Проте в матеріалах справи такі відомості відсутні. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, висловленим у мотивувальній частині рішення про відсутність підстав для зарахування до експлуатаційних витрат сум, сплачених позивачем за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5».

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи, що вказані вище висновки Вищого адміністративного суду України, зазначені в ухвалі від 10 серпня 2017 року у справі № К/800/11668/16, є обов'язковими для суду першої інстанції у даній справі, суд погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, внаслідок чого позивачем неправомірно віднесено: до складу інших витрат 2012 року кошти в сумі 15000 грн. та до складу інших витрат 2013 року - кошти в сумі 20000 грн.

Таким чином, висновки перевірки про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 у 2012 році на суму 2250 грн. = (15000 х 15%) та по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 у 2013 році на суму 3000 грн. = (20000 х 15%) , - ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Відповідно до п.п 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 18.06.2015 № 0084161701 в частині збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 12950 грн. 88 коп., з них: за основним платежем - в сумі 10360 грн. 70 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2590 грн. 18 коп. (25%), - винесено на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Натомість, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 18.06.2015 № 0084161701 в частині збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 30023 грн. 53 коп., з них: за основним платежем - в сумі 24018 грн. 83 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 6004 грн. 70 коп., - винесене без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2015 № 0162631701 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13124 грн., тобто у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання /том 1 а.с. 13/.

Представник відповідача пояснив, що штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 відсотків від суми нарахованого грошового зобов'язання позивачу визначено у зв'язку з тим, що платником податків фактично вчинено повторне порушення вимог податкового законодавства протягом 1095 днів /том 3 а.с. 239/.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Полтаві на підставі акту від 29.12.2012 № 4851/1703/НОМЕР_1 /том 3 а.с. 243-250/ за порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000021703 від 11.01.2013 /том 3 а.с. 251/, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в загальній сумі 12115 грн. 59 коп., у тому числі: за основним платежем в сумі 10901 грн. 60 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1213 грн. 99 коп.

Суду не надано доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення № 0000021703 від 11.01.2013 в адміністративному або судовому порядку. Натомість, витягом з інтеграційної картки ОСОБА_3 з податку на додану вартість підтверджено, що позивачем сплачено суму грошового зобов'язання, визначену податковим повідомленням-рішенням № 0000021703 від 11.01.2013 /том 3 а.с. 252/.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 24.09.2015 № 0162631701 в частині збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 30905 грн. 06 коп., з них: за основним платежем - в сумі 20603 грн. 37 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 10301 грн. 69 коп. (50%), - винесене без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Натомість, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 24.09.2015 № 0162631701 в частині збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 8466 грн. 95 коп., з них: за основним платежем - в сумі 5644 грн. 63 коп. = (26248 грн. - 20603 грн. 37 коп. ) та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2822 грн. 32 коп. (50%), - винесено на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Відповідно до пунктів 177.1-177.4 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу.

Частиною 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пояснення та розрахунок суми боргу (недоїмки), зазначеної у оскаржуваній вимозі від 29.05.2015 № Ф-0078231701, наявні у матеріалах справи /том 4 а.с. 102-111/.

Суд також враховує, що у акті перевірки, серед іншого зафіксовано, що перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 облік доходів і витрат не вівся відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, чим порушено п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, ст. 128 п. 6 Господарського кодексу України, а саме відсутня книга доходів та витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 /том 1 а.с. 90/.

Отже, позивачем не надавалася до перевірки Книга доходів та витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

З огляду на вищевикладене, враховуючи описані вище порушення вимог Податкового кодексу України, внаслідок допущення яких позивачем завищено витрати та відповідно занижено чистий оподатковуваний дохід, висновки відповідача про порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 23967 грн. 72 коп., у тому числі: за 2012 на суму 12537 грн. 05 коп. та за 2013 рік на суму 11430 грн. 67 коп. - ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Натомість, висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 55563 грн. 57 коп., у тому числі: за 2012 рік на суму 17993 грн. 57 коп. = (30530 грн. 62 коп. - 12537 грн. 05 коп.), за 2013 рік - на суму 18920 грн. 54 коп. = (30351 грн. 21 коп. - 11430 грн. 67 коп.), за 2014 рік на суму 18649 грн. 46 коп., - не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Таким чином, вимога Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 № Ф-0078231701 в частині визначення ОСОБА_3 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 55563 грн. 57 коп. винесена без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Натомість, вимога Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 № Ф-0078231701 в частині визначення ОСОБА_3 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 23967 грн. 72 коп., - винесена на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з виявленням перевіркою порушення пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та донарахуванням за її наслідками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 79531 грн. 29 коп., рішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області № 0084001701 від 18.06.2015 до позивача застосовано штраф у розмірі 8547 грн. 18 коп. на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /том 1 а.с. 26/.

Згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, з огляду на порушення позивачем пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно заниження позивачем у перевіряємому періоді єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік на суму за 2012 на суму 12537 грн. 05 коп. та за 2013 рік на суму 11430 грн. 67 коп. до позивача контролюючим органом правомірно застосовано штраф у розмірі 3023 грн. 63 коп. ((12537 грн. 05 коп. х 15% - за 3 звітні періоди по 5% )+ (11430 грн. 67 коп. х 10% - за 2 звітні періоди по 5%)) на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Водночас, відповідачем не доведено факту порушення позивачем пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно заниження позивачем у перевіряємому періоді єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 55563 грн. 57 коп., у тому числі: за 2012 рік на суму 17993 грн. 57 коп., за 2013 рік - на суму 18920 грн. 54 коп., за 2014 рік на суму 18649 грн. 46 коп. Відтак, штрафні санкції в розмірі 5523 грн. 55 коп. (8547 грн. 18 коп. - 3023 грн. 63 коп.) застосовані до позивача безпідставно та неправомірно.

Письмовий розрахунок суми штрафних санкцій наявний у матеріалах справи /том 4 а.с. 112/.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0084001701 від 18.06.2015 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій в розмірі 5523 грн. 55 коп. винесене без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Натомість, рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0084001701 від 18.06.2015 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій в розмірі 3023 грн. 63 коп. винесене на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин 1, 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1704 грн. 25 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 160/1 від 23.11.2015 /том 1 а.с. 3/.

З огляду на вищевикладене, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39680655) витрати зі сплати судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в розмірі 1220 грн. 16 коп. (одна тисяча двісті двадцять гривень шістнадцять копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 18.06.2015 № 0084161701 в частині збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 30023 грн. 53 коп. (тридцять тисяч двадцять три гривні п'ятдесят три копійоки), з них: за основним платежем - в сумі 24018 грн. 83 коп. (двадцять чотири тисячі вісімнадцять гривень вісімдесят три копійки) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 6004 грн. 70 коп. (шість тисяч чотири гривні сімдесят копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 24.09.2015 № 0162631701 в частині збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 30905 грн. 06 коп. (тридцять тисяч дев'ятсот п'ять гривень шість копійок), з них: за основним платежем - в сумі 20603 грн. 37 коп. (двадцять тисяч шістсот три гривні тридцять сім копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 10301 грн. 69 коп. (десять тисяч триста одна гривня шістдесят дев'ять копійок).

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2015 № Ф-0078231701 в частині визначення ОСОБА_3 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 55563 грн. 57 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні п'ятдесят сім копійок).

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0084001701 від 18.06.2015 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій в розмірі 5523 грн. 55 коп. (п'ять тисяч п'ятсот двадцять три гривні п'ятдесят п'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39680655) витрати зі сплати судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в розмірі 1220 грн. 16 коп. (одна тисяча двісті двадцять гривень шістнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2017 року.

Суддя С.С. Сич