Постанова № 71072715, 11.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5700/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

при секретарі судового засідання - Деркач А.А.

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

встановив:

7 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача, що призвела до порушення Закону України «Про звернення громадян»;

- зобов'язання відповідача надати відповідь на заяву позивача від 18.05.2017 року;

- зобов'язання відповідача надати відповідь на заяву позивача від 03.10.2017 року;

- стягнення з відповідача на користь позивача 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди.

В судовому засіданні 30.11.2017 року позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві (а.с.3), зазначивши, що 18.05.12017 року та 03.10.2017 року він направив заяви до Генеральної прокуратури України на електронну адресу Генеральної прокуратури України, проте відповіді на ці заяви він досі не отримав. Позивач вважає, що, не надавши відповіді на його заяви, відповідач порушив Закон України «Про звернення громадян», що завдало йому моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування його особистості на Конституційних засадах.

В судове засідання 11.12.2017 року позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. (а.с.51) 11.12.2017 року електронною поштою до суду надійшла заява позивача від 11.12.2017 року із проханням продовжити розгляд справи за його відсутності, із зазначенням, що позов він підтримує в повному обсязі, наполягає на задоволенні його позовних вимог. (а.с.52)

В судовому засіданні представник відповідача не визнала адміністративний позов повністю, просила суд відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.21-22) та у додаткових запереченнях проти позову (а.с.35-37).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за даною явкою.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Генеральної прокуратури України зі скаргою від 18.05.2017 року на бездіяльність Головного управління Національної поліції України у місті Києві. (а.с.4зв., 54)

В даній скарзі позивачем зазначено свою поштову адресу: 68609, АДРЕСА_1, та e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказану скаргу позивача отримано відповідачем електронною поштою 18.05.2017 року. (а.с.4зв.)

Також, ОСОБА_2 звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою від 03.10.2017 року, у якій, з огляду на зміст його заяви від 30.03.2017 року, просив пояснити, чому на сайті http://www.rada-veteran.kiev.ua/ досі наявна комуністична символіка, та просив відповідь надати тільки на електронну адресу. (а.с.4, 59)

В даній скарзі позивачем зазначено свою поштову адресу: 65049, АДРЕСА_2, та e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказану заяву позивача отримано відповідачем електронною поштою 03.10.2017 року. (а.с.4)

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповідей на його звернення від 18.05.2017 року та від 03.10.2017 року, позивач оскаржив її у судовому порядку.

Судом встановлено, що 19.05.2017 року вищевказану скаргу позивача від 18.05.2017 року надіслано відповідачем із супровідним листом від 18.05.2017 року № 19-р (а.с.38) до Національної поліції України для організації розгляду у межах компетенції та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства, та повідомлення автора про результати розгляду, про що повідомлено ОСОБА_2 за адресою: 68609, АДРЕСА_3.

На підтвердження фактичного надіслання вказаного листа позивачу відповідачем суду надано засвідчені копії (а.с.55-58):

- Відомості до реєстру № С 480 від 19.05.2017 року на просту письмову кореспонденцію, подану в поштове відділення № 10;

- фіскального чека ПАТ «Укрпошта», Київ 10, від 19.05.2017 року;

- списку С 480 згрупованих простих відправлень, що пересилаються в межах України, поданого в поштове відділення № 10, відповідно до № з/п 48 якого, зокрема, надіслано відправлення: за вихідним номером 19-р, до м. Ізмаїл, ОСОБА_2.

05.10.2017 року вищевказану заяву позивача від 03.10.2017 року надіслано відповідачем із супровідним листом від 04.10.2017 року № 19-р (а.с.44) до Одеської міської ради для розгляду у межах компетенції та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства, та повідомлення автора про результати розгляду, про що повідомлено ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4, 65000.

На підтвердження фактичного надіслання вказаного листа позивачу відповідачем суду надано засвідчені копії (а.с.60-64):

- Відомості до реєстру № С 881 від 05.10.2017 року на просту письмову кореспонденцію, подану в поштове відділення № 10;

- фіскального чека ПАТ «Укрпошта», Київ 10, від 05.10.2017 року;

- списку С 881 згрупованих простих відправлень, що пересилаються в межах України, від 05.10.2017 року, поданого в поштове відділення № 10, відповідно до № з/п 39 якого, зокрема, надіслано відправлення: за вихідним номером 19-р, до м. Одеса, ОСОБА_2.

В судовому засіданні 07.12.2017 року після дослідження наданих відповідачем доказів зазначив, що він і досі не отримав ніяких листів відповідача на свої звернення від 18.05.2017 року та від 03.10.2017 року, в тому числі надані відповідачем, а також вказав на те, що у заяві від 03.10.2017 року просив надати відповідь тільки на електронну адресу.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (чинним та у редакції станом на час виникнення відповідних правовідносин) (далі - ЗУ № 393/96-ВР).

Статтею 1 ЗУ № 393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 2 ЗУ № 393/96-ВР законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Частиною 1 статті 3 ЗУ № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до положень ст. 5 ЗУ № 393/96-ВР, зокрема, звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Статтею 7 ЗУ № 393/96-ВР визначено, зокрема, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Частинами 3, 4 статті 15 ЗУ № 393/96-ВР передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Положеннями ст. 18 ЗУ № 393/96-ВР визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЗУ № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, в тому числі, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та наданими доказами спростована оскаржена позивачем бездіяльність щодо ненадання будь-яких відповідей, листів тощо на його звернення від 18.05.2017 року та від 03.10.2017 року.

Позиція позивача зі спірних питань є помилковою, виходячи з наступного.

Відповідно до вищенаведених положень ст. 5 ЗУ № 393/96-ВР, електронні звернення позивача від 18.05.2017 року та від 03.10.2017 року до відповідача - є письмовими зверненнями, до яких додатково вимагається також зазначити електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.

Недотримання заявником, в тому числі, зазначених вимог, має своїм наслідком - повернення заявнику такого звернення.

При цьому суд звертає увагу позивача, що законодавчого обов'язку щодо надіслання відповіді на електронне звернення ні ст. 5 ЗУ № 393/96-ВР, ні інші положення ЗУ № 393/96-ВР не містять.

Крім того, фактично в даному випадку має місце повідомлення позивача про пересилання його звернень від 18.05.2017 року та від 03.10.2017 року за належністю відповідному органу, яке передбачене ст. 7 ЗУ № 393/96-ВР, а не надіслання відповідей за результатами їх розгляду.

Тобто, на повідомлення взагалі не розповсюджується положення ст. 5 ЗУ № 393/96-ВР щодо можливості його надіслання за електронною поштовою адресою заявника.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що будь-яка незгода позивача з діями відповідача щодо порядку надіслання повідомлень на звернення позивача від 18.05.2017 року та від 03.10.2017 року, щодо пересилання цих звернень тощо, про які позивач дізнався під час розгляду цієї справи, по-перше, не є предметом розгляду та доказування у цій справі.

По-друге, посилання на це, а також на те, що, навіть надані відповідачем листи-повідомлення на його звернення позивачем не отримані, не спростовує висновків суду про те, що наданими відповідачем доказами спростована оскаржена позивачем бездіяльність щодо ненадання будь-яких відповідей, листів тощо на його звернення від 18.05.2017 року та від 03.10.2017 року.

Виходячи з вищенаведених висновків суду, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною вищезазначеної бездіяльності відповідача та похідних від цієї вимоги позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії та стягнення з нього моральної шкоди - немає.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 71, 86, 128, 158-162, 167, 184-186, 254 КАС України, суд -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

В повному обсязі постанову складено 18 грудня 2017 року.

Суддя М.Г. Цховребова