Ухвала суду № 71071700, 06.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна організація» в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.09.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна організація» в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Пред'явлений адміністративний позов ухвалою суду від 26.09.2017 року залишено без руху, через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, та встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

18.10.2017 року Громадською організацією «Дніпропетровська незалежна правозахисна організація» в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року апеляційну скаргу було повернуто.

Таким чином, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 року, набрала законної сили.

При цьому, станом на 06.12.2017 року позивач вимоги ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не виконав, та не усунув зазначені в ній недоліки, у встановлений судом строк.

Крім того, суд зазначає, що позовну заяву подано Громадською організацією "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 та підписано заступником керівника, представником ГО Наталією Пономар.

До матеріалів адміністративного позову додано Витяг з протоколу №1 установчих зборів засновників Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" від 15.09.2014 року, з якого встановлено, що на вказаних зборах створено правозахисну Громадську організацію "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" без статусу юридичної особи, яка буде здійснювати свою діяльність з основною метою здійснення та для захисту членів громадської організації законних, соціальних, економічних, творчих, культурних, екологічних, трудових та інших інтересів, які не суперечать законодавству України.

Вказане громадське об'єднання легалізоване через подання письмового повідомлення про утворення, що підтверджується наказом Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.10.2014 року №381.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 року №4572-VІ (далі - Закон №4572-VІ) громадським об'єднанням є добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об'єднання (громадська організація або громадська спілка) може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу (частина п'ята статті 1 Закону № 4572-VІ).

Відповідно до положень статей 12 та 16 Закону №4572-VІ громадське об'єднання реєструється і набуває статусу юридичної особи або повідомляє про своє утворення уповноважений орган з питань реєстрації та здійснює діяльність без статусу юридичної особи.

Отже, в силу положень наведених норм Закону, громадська організація може здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, а наявність статуту у такій організації повинна бути передбачена у рішенні про її утворення.

Статтею 21 Закону №4572-VІ визначені права громадських об'єднань.

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;

5) проводити мирні зібрання;

6) здійснювати інші права, не заборонені законом.

Частиною другою цієї статті додатково визначені права громадських об'єднань зі статусом юридичної особи:

1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;

4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Зазначений перелік прав громадських об'єднань є виключним.

Отже, з системного аналізу наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що громадські організації, які утворені без статусу юридичної особи, не можуть бути учасником цивільно-правових відносин та набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства, оскільки таке право закріплено виключно за громадськими організаціями, що мають статус юридичної особи.

Таким чином, частина перша статті 21 Закону №4572-VІ закріплює права усіх видів громадських об'єднань, у тому числі тих, що не мають статусу юридичної особи. У разі порушення цих прав виникає суб'єктивне матеріальне право щодо їх захисту. Відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 03.02.2015 у справі №21-617а14, право на захист - це суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права в момент порушення чи оспорення останнього.

Відтак, законодавець, декларуючи наявність у громадських об'єднань - не юридичних осіб права на захист у матеріально-правовому розумінні, не надає їм права на захист у процесуальному розумінні.

Зазначене узгоджується з визначенням «позивач» у відповідності до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, та не суперечить частині першій статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено коло осіб, наділених правом захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідний Закон України «Про громадські об'єднання» не надає громадській організації без статусу юридичної особи, якою є Громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація», такого права.

Таким чином, у даному випадку громадська організація не має статусу юридичної особи, отже, не має повноважень здійснювати представництво інтересів інших осіб у зв'язку із відсутністю адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.3 ст.108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, а також якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Керуючись ст. 108, 160, 165 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна організація» в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.6 ст.108 КАС України, залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.