Рішення № 71071267, 13.12.2017, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2349/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Грищенко Н. А.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку, визнання спільною сумісною власністю та розподіл майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя , -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки, якого в ході розгляду справи уточнив та просить постановити рішення, яким розділити в натурі між ними житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, виділивши йому по варіанту 1, частина Співласнику 1 (зелена частина), визнати спільною сумісною власністю автомобіль «Део-Сенс» та розділити спільно придбаний ними автомобіль, який є неподільним майном, а саме при присудженні автомобіля йому, погоджується сплатити компенсацію за належну частку відповідачки у сумі 37382, 50 грн., а у випадку присудження автомобіля відповідачці, стягнути з неї на його користь вказану суму компенсації.

Відповідачка заявила зустрічний позов, якого в ході розгляду справи уточнила та просить розділити між нею та ОСОБА_1 металевий вагончик, виділивши на праві власності останньому цей вагончик, вартістю 21400 грн., розділити між ними житловий будинок АДРЕСА_1, виділивши їй на праві власності вказаний будинок, вартістю 54900 грн., а у разі незадоволення цієї вимоги, розділити будинок в натурі , виділивши їй частину по варіанту № 2 висновку експерта № 428/02-2017 р (жовта частина).

У судовому засіданні сторони свої позовні вимоги підтримали.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, експерта та дослідивши надані докази, суд вважає, що вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, а вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають з таких підстав.

Сторони перебували у шлюбі з 11 вересня 1997 року до 29 червня 2016 року, що стверджується копією свідоцтва про шлюб та копією заочного рішення Овруцького районного суду Житомирської області (а.с. 16, 18).

У шлюбі, 27.12.2005 року, подружжя придбали будинок АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_4 та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 9-10). Вартість вказаного будинку на час розгляду справи згідно із висновком експерта №428/02-2017 становить 54900 грн. (а.с. 117).

Також у шлюбі, 09.08.2011 року, сторонами було придбано автомобіль НОМЕР_1, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 40). Вартість якого згідно із висновком експерта №428-1/12-2016 становить 74 765 грн. (а.с. 100).

Стаття 60 СК України встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 57 СК України зокрема передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З наданих відповідачем доказів, достовірно встановити те, що автомобіль придбаний нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто, неможливо, а тому суд рахує вказане майно спільною сумісною власністю сторін.

З наданих сторонами доказів також неможливо встановити джерело і час придбання металевого вагончика, який розміщено в с. Бондарі Овруцького району Житомирської області, вартість якого згідно висновку експерта №517/09-2017 становить 21400 грн. (а.с. 191), а тому їх посилання щодо вказаного майна є безпідставними.

Частина перша ст. 70 СК України визначає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України, будинок та автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу в рівних частках, тобто частка кожного дорівнює 64832,50 грн..

Згідно із ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Таких обставин відповідачем не доведено та судом не встановлено.

Стаття 71 СК України встановлює, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як роз'яснив пленум ВС України у п. 22 постанови № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-71 СК та ст. 372 ЦК.

Пункт 23 цієї постанови роз'яснює, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Пункт 25 цієї ж постанови зазначає про те, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо варіантів поділу майна, не вчинили вищевказаних дій, поділити в натурі в рівних частках зазначене ними майно, вирішити питання його компенсації та присудження автомобіля одному із подружжя, є неможливим, а тому суд визнає ідеальні частки сторін в цьому майні і залишає житловий будинок та автомобіль у їх спільній частковій власності.

Оцінюючи встановлені обставини, суд вважає, що вимоги позивача підлягають лише частковому задоволенню в зазначених вище межах, а у задоволенні вимог відповідача слід відмовити.

Судові витрати не відшкодовуються, оскільки таких вимог не заявлялося.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 57, 60, 70, 71 СК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобіль ЗАЗ-DEО Т13110, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частці на житловий будинок №АДРЕСА_1, по 1/2 частці на автомобіль ЗАЗ-DEО Т13110, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, без його реального поділу і залишити це майно у їх спільній частковій власності.

В іншій частині вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд в апеляційний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.