Постанова № 71070772, 18.12.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2017 року про виправлення помилки у виконавчому листі,

встановила:

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2017 року виправлено помилку, допущену у виконавчому листі, виданому Ковельським міськрайонним судом 15.04.2015 року у справі №159/6172/14-ц (провадження №2/159/42/15).

Не погоджуючись з цією ухвалою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки.

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання. Тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 369 ЦПК в редакції, що була чинною на час постановлення оскарженої ухвали, суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Положення чинної ст. 432 ЦПК України також передбачають право суду, який видав виконавчий документ, за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини - сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 1040 грн. та судові витрати в справі в розмірі 243 грн. 60 коп. В решті позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 17.03.2015 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2015 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Збільшити розмір стягнутих аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 400 грн. до 650 грн. щомісячно, починаючи з 17 березня 2015 року. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 5109 грн. 50 коп. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 365 грн. 40 коп. судового збору та в дохід держави 243 грн. 60 коп.

15.04.2015 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції встановив, що у виконавчому листі при зазначенні суми додаткових витрат, що підлягають до стягнення з боржника помилково було зазначено суму «5109 грн.» замість «5109 грн. 50 коп.», тобто, допустив помилку у виконавчому документі тому дійшов висновку про виправлення такої помилки у відповідності до змісту судового рішення.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та зроблений у відповідності до норм процесуального права.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на порушення місцевим судом норм матеріального права, у зв'язку з вирішенням питання про виправлення помилки у виконавчому листі після спливу строку, протягом якого його можна пред'явити до примусового виконання, є помилковими.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент видачі виконавчого листа), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Виконавчий лист, про внесення виправлень до якого подано заяву, виданий Ковельським міськрайонним судом 15.04.2015 року, строк пред'явлення його до виконання закінчується 18.03.2016 року. Як встановлено, вище вказаний виконавчий лист перебував на виконанні в органах Державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюють. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховують.

З огляду на вище викладене, суд вирішив питання про виправлення помилки в межах строку, протягом якого виконавчий лист може бути пред'явлено до примусового виконання. Тому посилання апелянта на наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у даному випадку безпідставні.

Доводи ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не ухвалив про прийняття заяви до свого провадження та призначення судового засідання, як це роз'яснено у п. 3 листа ВССУ від 01.07.2015 року узагальнення «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», не впливають на правильність оскарженої ухвали з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 74 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення справи судом, передбачено, що судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

З матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції вимоги ст. 369 ЦПК України виконав, належним чином повідомив стягувача та боржника про розгляд справи., що підтверджується самим ОСОБА_2 у поданій заяві від 15.09.2017 року вх. №12790.

Положеннями ч. 3 ст. 369 цього Кодексу передбачено, що суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист.

Тобто, нормами Цивільного процесуального кодексу України, яким врегульовано порядок розгляду питання про виправлення описки у виконавчому листі, не передбачалось обов'язку суду постановити ухвалу про прийняття заяви до судового провадження.

Отже, Ковельський міськрайонний суд виконав вимоги процесуального законодавства в частині належного повідомлення сторін про розгляд заяви. Роз'яснення, надані у листі ВССУ від 01.07.2015 року, носить рекомендаційний характер та не дотримання їх не може вважитися підставою для скасування законної ухвали.

За таких обставин, колегія судів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, оскільки вона ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 09.11.2017 року відстрочено сплату судового збору у розмірі 320 грн. за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2017 року про виправлення помилки у виконавчому листі до закінчення розгляду справи.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, тому відповідно до ст. 88 ЦПК України з нього підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 320 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2017 року.

Керуючись статтями 374,375,381,382, 384 ЦПК України колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОПП НОМЕР_1) в дохід держави 320 (триста двадцять) грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, за наступними реквізитами: одержувач - УК у м.Луцьку, 22030101; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 38009628; банк одержувача: ГУДКСУ у Волинській області; код банку (МФО) 803014; рахунок одержувача: 31212206780002; призначення платежу: судовий збір за розгляд в апеляційному суді Волинської області справи, код 02890400, у справі за позовом ОСОБА_1, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді:

Повний текст постанови складено 18 грудня 2017 року