Рішення № 71069949, 14.12.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/15321/17

Провадження № 2/643/6753/17

14.12.2017 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сиротникова Р.Є.,

за участі секретаря - Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та звернення стягнення на заставлене майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.09.2013 року відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. Маючи на меті реконструкцію вказаної квартири відповідач 30.08.2017 року уклала з позивачем договір про дольову участь у будівництві. Позивач стверджує, що відповідно до зазначеного договору сторони приймають участь у виконанні загально-будівельних робіт з будівництва об'єктів та їх фінансуванні, а також передбачили відповідальність сторін за його невиконання, зокрема, - з метою забезпечення виконання зобов'язань зі сторони відповідача в заставу позивачу передано нежитлові приміщення 1-го поверху №3-1 ? 3-5 загальною площею 178,4 кв.м. в літ. А-9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Також, умовами даного договору передбачалося, що позивач приймає дольову участь у вигляді фінансування будівельних робіт та за результатами будівництва отримає частку у розмірі 40% від загальної площі реконструйованих приміщень, а відповідач приймає дольову участь у вигляді безпосереднього надання об'єкту будівництва та за результатами будівництва отримає частку у розмірі 60% від загальної площі реконструйованих приміщень. Як стверджує позивач, наприкінці жовтня 2017 року відповідач самотужки завершила всі будівельні роботи з реконструкції приміщень колишньої квартири з улаштуванням прибудови і окремих входів, обмеживши право позивача на участь у будівництві і отримання у власність частини реконструйованого об'єкту. У зв'язку з істотним, на думку позивача, порушенням умов договору дольової участі у будівництві, позивач вимушена звернутися до суду та просить розірвати договір дольової участі у будівництві, укладений 30.08.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і звернути стягнення на заставлене майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №3-1 ? 3-5 загальною площею 178,4 кв.м. в літ. А-9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, визнавши за ОСОБА_1 право власності на них.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 про визнання права власності, в обґрунтування якого посилається на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.09.2013 року належить квартира АДРЕСА_1, а також на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.08.2014 року належать нежитлові приміщення першого поверху №3-1 ? 3-5 загальною площею 178,4 кв.м. в літ. А-9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Маючи на меті здійснити реконструкцію належної позивачу квартири між нею і ОСОБА_1 укладено договір дольової участі у будівництві, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 зобов'язана була здійснювати фінансування будівельних робіт, однак вказані обов'язки не виконувала, посилаючись на брак коштів або просто відмовляла в цьому. У зв'язку з чим, позивач ОСОБА_2 самостійно, без залучення інвестицій відповідача ОСОБА_1, здійснила реконструкцію квартири з прибудовою і улаштуванням окремих входів. У зв'язку з завершенням будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень першого поверху №№147-1?147-5 в житловому будинку АДРЕСА_1, на замовлення позивача ОСОБА_2 спеціалістом з інвентаризації нерухомого майна, який має відповідний сертифікат - ФОП ОСОБА_3, виготовлено технічний паспорт та технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації самовільно реконструйованих з улаштуванням прибудови та окремих входів нежитлових приміщень №№147-1?147-5 в житловому будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого технічний стан будівельних конструкцій встановлено, що конструктивні елементи та планування обстежених приміщень в цілому не суперечать будівельно-технічним, протипожежним, та санітарно-гігієнічним вимогам. Враховуючи викладене, просить визнати за нею, ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення першого поверху №№147-1?147-5 загальною площею 191,8 кв.м., які знаходяться в житловому будинку АДРЕСА_1.

В судове засідання позивач за первісним позовом, - ОСОБА_1 не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, первісну позовну заяву підтримує та просить її задовольнити, щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 покладалась на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зустрічний позов підтримує і просить його задовольнити. Позов ОСОБА_1 визнає частково - в частині розірвання договору дольової участі від 30.08.2017 року, а щодо звернення стягнення на заставлене майно заперечувала, посилаючись на нікчемність договору дольової участі в частині застави.

Суд, ознайомившись із заявами сторін. Дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 23.09.2013 року приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І., реєстровий №3264, копія якого є в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.08.2014, копія якого є в матеріалах цивільної справи, відповідач ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху №3-1 ? 3-5 загальною площею 178,4 кв.м. в літ. А-9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до умов укладеного 30.08.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору дольової участі у будівництві, сторони домовилися спільно здійснити капітальну реконструкцію АДРЕСА_1 зі здійсненням до неї прибудови і улаштування окремого входу. За умовами зазначеного договору сторони домовилися, що позивач ОСОБА_1 приймає дольову участь у вигляді фінансування вартості будівельних робіт з реконструкції та за результатами будівництва отримає частку у розмірі 40% від загальної площі реконструйованого об'єкту, а відповідач ОСОБА_2 приймає дольову участь у вигляді надання безпосереднього об'єкту будівництва та за результатами будівництва отримає частку у розмірі 60% від загальної площі реконструйованого об'єкту.

Умовами договору про дольову участь у будівництві (п. 6.3.), сторони передбачили наступне: в разі невиконання Замовником/Виконавцем своїх обов'язків по Договору, що унеможливлюють його подальше виконання або створюють загрозу істотного порушення прав іншої Сторони, Замовник/Виконавець має право розірвати Договір та вимагати відшкодування завданих збитків в тому числі упущену вигоду. При цьому, Сторони погодили, що порушенням умов даного договору, яке може свідчити про створення загрози істотного порушення прав іншої Сторони є, в тому числі, прострочення виконання кожною із Сторін власних обов'язків або створення умов, які призводять або можуть призвести до порушення/прострочення іншої Сторони.

З метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 власних зобов'язань за договором про дольову участь у будівництві, відповідач передає в заставу позивачу належні їй на праві власності нежитлові приміщення 1-го поверху №3-1 ? 3-5 загальною площею 178,4 кв.м. в літ. А-9, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та у випадку порушення відповідачем визначених у договорі зобов'язань, зазначені приміщення переходять у власність позивача.

Вирішуючи питання щодо розірвання договору дольової участі і звернення стягнення на заставлене майно, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначають сторони у власних позовних заявах, будівельні роботи з реконструкції зазначеної квартири виконано наприкінці жовтня 2017 року одноособово відповідачем ОСОБА_2, яка 01.09.2017 року подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт та наприкінці жовтня цього ж року виготовила технічний паспорт на нежитлові приміщення першого поверху №№147-1?147-5 загальною площею 191,8 кв.м., які знаходяться в житловому будинку АДРЕСА_1.

Таким чином, суд приходить до переконання про наявність достатніх підстав для висновку про істотність порушення прав ОСОБА_1, оскільки у зв'язку з одноосібним здійсненням будівництва відповідачем ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору, що має своїм наслідком розірвання договору дольової участі від 30.08.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між сторонами було досягнуто домовленості щодо передання в заставу позивачу ОСОБА_1 нерухомого майна в простій письмовій формі, що відповідно до положень ст. 220 ЦК України робить зазначену заставу (іпотеку) нікчемною, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, відповідач ОСОБА_2 здійснила реконструкцію належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1.

У зв'язку з завершенням будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень першого поверху №№147-1?147-5 в житловому будинку АДРЕСА_1, на замовлення позивача ОСОБА_2 спеціалістом з інвентаризації нерухомого майна, який має відповідний сертифікат - ФОП ОСОБА_3 було виготовлено технічний паспорт. Також зазначеним спеціалістом (кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_1) на замовлення позивача ОСОБА_2 було виготовлено технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації самовільно реконструйованих з улаштуванням прибудови та окремих входів нежитлових приміщень №№147-1?147-5 в житловому будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого технічний стан будівельних конструкцій самовільно реконструйованих з улаштуванням прибудови та окремих входів нежитлових приміщень №№147-1?147-5 в житловому будинку АДРЕСА_1 та обслуговуючих їх інженерних мереж може бути віднесене до категорії ІІ - задовільне. Суттєвих ознак пошкодження основних конструкцій (видимих прогинів, тріщин, відшарувань) в межах приміщень квартири на момент обстеження не встановлено. Конструктивні елементи та планування обстежених приміщень в цілому не протирічать будівельно-технічним, протипожежним, та санітарно-гігієнічним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» №1952-ІV від 01.07.2004р. обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Вищевказані приміщення закінчені будівництвом.

Будівництво закінчено, що підтверджується технічними паспортами. Судом не встановлено, що за час будівництва було порушено права та охоронювані законом інтереси інших осіб, відтак, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 319, 328, 331, 376, 392, 525, 526, 546, 547, 575, 577, 610, 611, 651 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 27, 57-60, 209, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір дольової участі у будівництві укладений 30.08.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення першого поверху №№147-1?147-5 загальною площею 191,8 кв.м., які знаходяться в житловому будинку АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту отримання його копії.

Суддя: