Рішення № 71068201, 13.12.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2017 р.Справа № 916/2645/17

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту);

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства "ІСРЗ";

про стягнення 729345,02грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю;

В судовому засіданні від 07.12.2017р. було оголошено перерву по 13.12.2017р. відповідно до ст.77 ГПК України.

Суть спору: про стягнення 729345,02грн.

Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "ІСРЗ" 729345,02 грн. у тому числі 330484,46грн. пені, 398860,56грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2017р. порушено провадження у справі №916/2645/17 та справу призначено до розгляду.

Позивач позовні вимоги підтримує.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзив на позов від 16.11.2017р. (вх.суду№24410/17).

В судовому засіданні від 07.12.2017р. позивач надав до суду заперечення на відзив відповідача (вх.суду№26201/17).

В судовому засіданні від 13.12.2017р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) до 76000,00грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

18.04.2017р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) (позивач, Замовник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "ІСРЗ" (відповідач, Виконавець) було укладено договір про надання послуг з ремонту плавучого причалу ПРП-52МС-18 №58-В-ІЛФ-17 (далі договір) за умовами якого Виконавець зобовязується надати послуги з ремонту плавучого причалу ПРП-52МС-18 за кодом ДК 021-2015: 50240000-9, "Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і повязаного обладнання та супутні послуги" з використанням матеріалів, запасних частин, комплектуючих, обладнання, агрегатів, вузлів, лакофарб них, замінюваних та витратних матеріалів, мастил, олив та інших рідин Виконавця відповідно до попередньої ремонтної відомості з ремонту плавучого причалу ПРП-52МС-18 (додаток №1 до договору), що є його невід'ємною частиною,, а Замовник прийняти та оплатити такі послуги в порядку, строки та на умовах визначених договором.

Ціна договору становить 5045000,00грн. без ПДФ, крім того сума ПДВ 1009000,00грн., всього ціна договору 6054000,00грн. з ПДВ. Остаточна вартість наданих послуг визначається на підставі підписаних сторонами виконавчих ремонтних відомостей (п.п.3.1., 3.3. договору).

Відповідно до п.5.1 договору строк надання послуг становить 55 календарних днів з дати підписання акту приймання судна в ремонт.

Згідно пп.6.4.1. п.6.4. договору Виконавець зобовязаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені договором.

Пунктом 7.3. договору сторони встановили, що у разі ненадання або порушення строків надання послуг, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг за договором, за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Фактом надання послуг є підписані акти приймання-передачі наданих послуг.

Як зазначає позивач, відповідач зобовязався надати послуги з ремонту плавучого причалу ПРП-52МС-18, загальна вартість робіт згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 18.08.2017р. становить 5698008,00грн. з ПДВ. Акт приймання-передачі судна в ремонт сторонами підписаний 28.04.2017р. та встановлено, що 28.04.2017р. є датою початку ремонтних робіт, а отже відповідач повинен був закінчити ремонті роботи плавучого причалу ПРП-52МС-18 не пізніше 21.06.2017р. Однак в порушення умов договору ремонтні роботи плавучого причалу ПРП-52МС-18 були виконані відповідачем з простроченням у кількості 58 днів про що свідчить підписаний сторонами акт приймання судна з ремонту від 18.08.2017р., яким встановлено, що 18.08.2017р. є датою закінчення ремонтних робіт.

За виконання робіт з порушенням строків, передбачених п.5.1. договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 330484,46грн. та штраф у розмірі 398860,56грн. відповідно до п.7.3. договору.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 330484,46грн. пені, 398860,56грн. штрафу.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те що порушення строків виконання робіт відбулося не з вини відповідача, оскільки позивач своєчасно не призначив на судно уповноваженого представника та не повідомив письмово відповідача про таке призначення. Без уповноваженої особи неможливо було оперативно погоджувати дії на виконання умов договору. Крім того позивач не повернув відповідачу примірник акту приймання-передачі наданих послуг від 16.07.2017р. Згідно виписки з диспетчерського журналу ІСРЗ (про прихід, постановку в док, вихід з доку, вихід з заводу) плавучий причал ПРП-52МС-18 вийшов з ІСРЗ 30.06.2017р., що підтверджує доводи відповідача про закінчення робіт 06.07.2017р.

Під час розгляд справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) до 76000,00грн.

В обґрунтування свого клопотання відповідач, що станом на день розгляду справи ремонт плавучого причалу ПРП-52МС-18 виконаний у повному обсязі, крім того позивачем не зазначено про понесені ним збитки, у причинах прострочення виконання робіт також є і вина позивача, як зазначено у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з ремонту плавучого причалу ПРП-52МС-18 №58-В-ІЛФ-17 за яким відповідач зобовязався здійснити ремонт плавучого причалу ПРП-52МС-18 за кодом ДК 021-2015: 50240000-9, "Послуги з ремонту, технічного обслуговування морського транспорту і повязаного обладнання та супутні послуги" з використанням матеріалів, запасних частин, комплектуючих, обладнання, агрегатів, вузлів, лакофарб них, замінюваних та витратних матеріалів, мастил, олив та інших рідин відповідно до попередньої ремонтної відомості з ремонту плавучого причалу ПРП-52МС-18 (додаток №1 до договору), що є його невід'ємною частиною,, а позивач зобовязався прийняти та оплатити такі послуги в порядку, строки та на умовах визначених договором.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору між сторонами був підписаний аркуш узгодження за яким сторони узгодили вартість робіт у сумі 6054000,00грн., акт приймання передачі судна у ремонт від 28.04.2017р., акт приймання передачі плавучого причалу з ремонту від 18.08.2017р. та акт приймання передачі наданих послуг на суму 5698008,00грн.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 Господарського Кодексу України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Доводи відповідача про те, що роботи з ремонту закінчилися 16.07.2017р. про що свідчить акт приймання передачі плавучого причалу з ремонту від 16.07.2017р. судом до уваги не приймається , оскільки зазначений акт підписаний лише з боку відповідача, а з боку позивача відмітка про відмову від підпису та не зазначено уповноважену особу, яка відмовилася від підпису.

Враховуючи, що між сторонами був складений та підписаний акт приймання передачі плавучого причалу з ремонту 18.08.2017р., роботи вважаються виконаними саме 18.08.2017р.

Щодо стягнення з відповідача 330484,46грн. пені, 398860,56грн. штрафу слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.3. договору сторони встановили, що у разі ненадання або порушення строків надання послуг, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг за договором, за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Фактом надання послуг є підписані акти приймання-передачі наданих послуг.

Отже, виходячи з умов договору, відповідач виконав свої зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 330484,46грн. пені, 398860,56грн. штрафу.

Суд, розглянувши, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 76000,00грн. а порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зокрема зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України) (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2017р. " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами та доповненнями).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Суд, враховуючи обставини виконання договору та ступінь вини у простроченні виконання договору як позивача так і відповідача, те, що станом на день розгляду справи зобов'язання за договором виконані у повному обсязі та незначність прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені та штрафу до 76000,00грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) підлягають частковому задоволенню у сумі 76000,00грн. у тому числі 38000,00грн. пені, 38000,00грн. штрафу.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2017р. " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами та доповненнями).

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 10940,18грн. покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "ІСРЗ" про стягнення 729345,02грн. у тому числі 330484,46грн. пені, 398860,56грн. штрафу задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "ІСРЗ" (68093, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 59-Б, код ЄДРПОУ 32333962) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418) 38000/тридцять вісім тисяч/грн. пені, 38000/тридцять вісім тисяч/грн. штрафу, 10940/десять тисяч девятсот сорок/грн. 18коп. судового збору.

Наказ видати.

3. В частині позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства "ІСРЗ" 292484,46грн. пені та 360860,56грн. штрафу відмовити.

Повне рішення складено 18 грудня 2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Л.В. Степанова