Рішення № 71068160, 13.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017р. Справа № 914/2163/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ

до відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів

про стягнення 52093,93 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів

до відповідача за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ

про стягнення 47236,94 грн.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (від відповідача за зустрічним) ОСОБА_2 представник;

від відповідача за первісним позовом (від позивача за зустрічним) ОСОБА_3 представник.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Первісний позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про стягнення 52093,93 грн., з яких 40383,32 грн. основний борг, 5400,26 грн. пеня, 961,35 грн. 3% річних та 5349,00 грн. інфляційні втрати.

Зустрічний позов заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до відповідача за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення стягнення помилково сплачених авансових платежів в розмірі 47236,94 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) подав клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, первісний позов підтримав повністю, просив первісні позовні вимоги задоволити з підстав, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної запяви, проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) проти первісного позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, зустрічний позов просив задоволити.

Крім того, представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) подано клопотання про витребування у позивача копії укладеного з ТзОВ «РГК Трейдинг» договору на закупівлю природного газу за травень-грудень 2016р., обсягів закупленого природного газу за період травень-грудень 2016р. та структури ціни поставленого газу за період травень-грудень 2016р.

Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки вказані докази не стосуються прав та обовязків, що виникли у позивача та відповідача на підставі укладеного між ними договору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд

встановив:

23.06.2015р. між ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Львівгазвидобування» (Газотранспортним підприємством) та ТОВ «Львівгаз збут» (Замовником) укладено Договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №47Н/15 (надалі Договір), за умовами п. 1.1., 1.2. якого газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до газорозподільних станцій (далі ГРС) для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а замовник зобовязується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 1357,0 тис. м3, у т.ч. по місяцях: липень 8,0 тис.м3; серпень 8,0 тис.м3; вересень 11,0 тис.м3; жовтень 80,0 тис.м3; листопад 350,0 тис.м3; грудень 900,0 тис.м3.

Згідно п.2.1., 2.2., 2.4. Договору, підставою для транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби.

Замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у ПВВГ газотранспортного підприємства.

Газотранспортне підприємство приймає від замовника на ПВВГ та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

Так, п.3.1.-3.4. Договору визначено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі акти наданих послуг).

У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до внутрішньопромислового трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі вузли обліку), установлених на ГРС.

Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам.

Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.

Замовник протягом 3 робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобовязується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Як стверджує позивач за первісним позовом, за період липень 2015р. грудень 2016р. ним були надані відповідачу за первісним позовом послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до ГРС для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів на загальну суму 78576,91 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, акти наданих послуг за Договором за період: січень-квітень 2016р. підписані уповноваженими представниками сторін Договору та скріплені їх печатками. Натомість акти наданих послуг за період травень-грудень 2016р. зі сторони ТОВ «Львівгаз збут» залишилися не підписані.

Положеннями п. 5.1., 5.2., 5.4., 5.5. Договору сторонами погоджено, що розрахунки за послуги з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюється за протоколом погодження ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу (додаток №1).

Тарифи, визначені в п. 5.1. договору, є обовязковими для сторін з дати набрання ними чинності. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

За період з 01.07.2015р. по 31.12.2016р. відповідачу було надано послуг всього на суму 78576,91 грн., з яких оплачено 38193,59 грн. Неоплаченими залишились послуги за період з травня по грудень 2016р. на суму 40383,32 грн.

Також відповідачу на підставі ч.2 ст.625 ЦК України було нараховано 961,35 грн. 3% річних та 5349,00 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже відповідачу на підставі п.7.2. нараховано пеню в розмірі 5400,26 грн.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що оскільки ціна за транспортування газу входить в ціну природного газу, який ТзОВ «Львівгаз збут» купує у ТзОВ «РГК Трейдінг» для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, сплачені ним кошти за актами наданих послуг за Договором є помилково сплаченими, а відтак підлягають стягненню з ПАТ «Укргазвидобування» як помилково сплачені авансові платежі в розмірі 47236,94 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що первісний позов слід задоволити, а узадоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, 23.06.2015р. між сторонами було укладено Договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №47Н/15 (надалі Договір), за умовами якого газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до газорозподільних станцій для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а замовник зобовязується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, господарським судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.

Суд не погоджується з твердженням відповідача за первісним позовом, що укладений між сторонами договір являється договором перевезення, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Газотранспортна система це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Пунктом 26 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» транспортування природного газу це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Приписами ч.1 ст.306 ГК України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.12 ГК України, обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» магістральний трубопровід це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Статтею 2 Закону України «Про трубопровідний транспорт» передбачено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Таким чином, внутрішньопромислові трубопроводи ПАТ «Укргазвидобування» та діяльність, пов'язана з ними, є складовою частиною трубопровідного транспорту, а не частиною процесу видобутку природного газу. Положення Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання ПАТ «Укргазвидобування» послуг із транспортування природного газу. Вказані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений Договір передбачає надання послуг ПАТ «Укргазвидобування» поза газотранспортною системою, а саме шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.

В межах укладеного Договору ПАТ «Укргазвидобування» не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а по суті надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, тому вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГС України від 20.04.2017р. у справі №917/1252/16.

Твердження ТОВ «Львівгаз збут» про те, що переміщення природного газу може регулюватися лише Кодексом газотранспортної системи є помилковим, оскільки вищевказаний Кодекс стосується лише транспортування природного газу виключно магістральними трубопроводами.

Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ «Укргазвидобування» ТзОВ «Львівгаз збут» регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт надання послуг з транспортування природного газу за Договором за період липень 2015р. по квітень 2016р. підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг за вказаний період, які підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

У свою чергу, факт надання послуг ПАТ «Укргазвидобування» за Договором за період травень-грудень 2016р. (незважаючи на не підписання актів за цей період зі сторони ТОВ «Львівгаз збут») підтверджується: Актами передачі-приймання природного газу за період травень-грудень 2016р., підписаних між ГПУ «Львівгазвидобування» та ПАТ «Львівгаз» про прийняття природного газу, Зведеними реєстрами місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до ГРС Львівгаз EIS код 56X220000000001J від ГПУ Львівгазвидобування за період травень-грудень 2016р.

Наведене спростовує твердження ТОВ «Львівгаз збут» про безтоварність актів наданих послуг та відповідно відсутності проведення реальних господарських операцій, зокрема, щодо надання ПАТ «Укргазвидобування» послуг з переміщення (транспортування) природного газу.

Щодо твердження ТзОВ «Львівгаз збут» на те, що вартість переміщення природного газу вже входить в кінцеву ціну природного газу, яка була сплачена, а тому підстав для сплати грошових коштів за Договором немає, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», затв. Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, комісія для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; рішення, прийняті комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

Листи комісії, на які посилається ТОВ «Львівгаз збут» не носять обов'язкового характеру, а є лише інформацією до відома. Суд не приймає посилання відповідача за первісним позовом на лист НКРЕКП №7390/16.2.1/7-16 від 21.07.2016р., оскільки він не носить обовязкового характеру, носить рекомендаційний характер.

Крім цього, в листі комісії від 21.07.2016 зазначено, що вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватися у ціні природного газу власного видобутку, проте далі за текстом комісія наголошує на тому, що на даний час це питання законодавчо не врегульовано та наразі комісією розробляється лише проект змін до постанови від 30.09.2015 № 2516, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу (далі - Алгоритм).

Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ «Укргазвидобування» ТОВ «Львівгаз збут» регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами. ПАТ «Укргазвидобування» здійснює господарську діяльність, зокрема, надає послуги з транспортування (переміщення) природного газу, власником/продавцем якого він не є. Послуги по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами у протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору). Отже, оплата таких послуг може здійснюватися замовником як за рахунок власного прибутку, так і внаслідок застосування максимальної торгової націнки постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, передбаченої п. 12 Положення.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 7.2. Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, зокрема, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» 40383,32 грн. основного боргу, 5400,26 грн. пені, 961,35 грн. 3% річних та 5349,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічного позову, то суд зазначає таке.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом позивач зазначає, що перераховані ним кошти в розмірі 47236,94 грн. є помилково сплаченими авансовими платежами за Договором №47Б/16 від 23.06.2015р.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 1.1. глави І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постанова Правління НБУ від 21.01.2004р. №22 помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували той факт, що ТОВ «Львівгаз збіт» зверталося до ПАТ «Укргазвидобування» з листами про помилкове перерахування коштів в сукупному розмірі 47236,94 грн. та вимогою про повернення таких.

Натомість, як вбачається з наявних матеріалів справи, усі платежі, які перераховувалися ТОВ «Львівгаз збут» мали чіткі призначення платежу, перераховувалися на підставі Договору та підписаних сторонами Договору актів наданих послуг. Наявні в справі матеріали свідчать про визнання ТзОВ «Львівгаз збут» зобовязань за Договором та водночас спростовують його покликання про помилковість сплачених коштів, як підставу для задоволення зустрічного позову.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною 6 статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України судовий збір, сплачений за первісним позовом підлягає стягненню з ТзОВ «Львівгаз збут» на користь ПАТ «Укргазвидобування», а судовий збір за подання зустрічного позову залишається за ТзОВ «Львівгаз збут».

Керуючись ст.ст. 43, 12, 33, 34, 43, 49, 60, 82-85, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; ідентифікаційний код 39594527) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) 40383,32 грн. основного боргу, 5400,26 грн. пені, 961,35 грн. 3% річних, 5349,00 грн. інфляційних втрат та 1600,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 13.12.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 18.12.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.