Рішення № 71068157, 06.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017р. Справа № 914/1958/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м.Львів

до відповідача Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», м.Броди Львівської області

про стягнення 26090,25 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з’явився;

від відповідача не з’явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» до відповідача Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» про стягнення 26090,25 грн. штрафу у відповідності до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що представник Української залізниці 06.12.2017р. бере участь в судовому засіданні у Вищому господарському суді України.

Розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки обставини, що викладені у клопотанні позивачем не підтверджено належними доказами доказами, а саме не доведено, що саме представник ОСОБА_1 06.12.2017р. братиме участь в судовому засіданні у Вищому господарському суді України.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено вичерпного кола осіб, які можуть бути представниками в господарському процесі, а тому інтереси підприємства мають право представляти як директор, так і засновник, головний бухгалтер та інші особи як з числа працівників, так і з числа осіб, не пов’язаних з позивачем трудовими відносинами. При цьому, неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України). Заявником не подано належних доказів неможливості явки в судове засідання іншого представника з числа як своїх представників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, у разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Така ж позиція викладена у п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18 із змінами та доповненнями.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи при належному повідомленні сторін є правом суду, а не його обов’язком.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Також слід зазначити, що господарський суд обмежений строками розгляду спору, що передбачені ч.2 ст.69 ГПК України. Разом з тим в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті, а тому, в даному випадку, відсутня необхідність для відкладення розгляду справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив. В попередньому судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2017р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, а також поясненнях по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд –

встановив:

20.01.2016р. між ПАТ «Українська залізниця» в ос. в.о. начальника структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та державним підприємством «Бродівське лісове господарство» укладено договір №Л-ДН-З-1634/ДНМ-3п про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги.

16.05.2016р. Державним підприємством «Бродівське лісове господарство» відправлено зі станції Броди до станції Лічкова вагон №32261802 з вантажем «Деревина паливна», код 440110, відправка №547273.

Прибувши на станцію Чоп Львівської залізниці, Закарпатською митницею ДФС та експертом Закарпатської ТПП за результатами переогляду вантажу, що перевозився у цьому вагоні складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 13.07.2016р., згідно з яким виявлено порушення митних правил за ознаками ч.1 ст.483 Митного кодексу України. Позивач у позовній заяві стверджує, що було виявлено вантаж, який заборонено перевозити через митну територію України.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2017р. у справі №308/11436/16-п, що була залишена без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 22.05.2017р. у справі №308/11436/16-п провадження у справі відносно завідувача складом готової продукції нижнього складу ДП «Бродівське лісове господарство» за ч.1 ст.483 МК України було закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Вказаною постановою було встановлено, що 26.10.2016р. головним державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного посту Залізничний Закарпатської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил за ч.1ст.483МК України.

19.05.2016р. в зоні митного контролю «Експорт» міжнародного залізничного пункту пропуску «Чоп» для здійснення митних процедур посадовим особам митного посту «Залізничний» були подані товаросупровідні документи на товар «деревина паливна», що слідував у вагоні №32261802 по митній декларації типу ЕК10АА №209050000/2016/001516 від 16.05.2016р., оформленої за процедурою електронного декларування, відправник – ДП «Бродівське лісове господарство», одержувач – «Фірма «Монди СЦП а.с., (Словаччина), а саме: залізнична накладна ЦИМ/СМГС від 16.05.2016р. №547273; рахунок-фактура від 16.05.2016р. №16; пакувальний лист від 16.05.2016р. №16; фітосанітарний сертифікат №75/13-017/ВХ-344186 від 16.05.2016р.; копія сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій від 16.05.2016р. серії ЛВ №937011.

Згідно митної декларації типу ЕК10АА №209050000/2016/001516 від 16.05.2016р. у зазначеному вагоні переміщується товар «Деревина паливна (дрова) у вигляді колод, ДСТУ 4020-2-2001, довжина 3 метра (дуб червоний, граб, бук), загальним обємом 53,947 м куб. Породи деревини: дуб червоний - 26,250м. куб., граб - 20,876м. куб., бук - 6,821 м. куб., довжиною 3,0 метра, загальною вагою брутто 55000 кг.

Згідно рахунку-фактури від 16.05.2016 року №16 та пакувального листа №16 від 16.05.2016 року переміщується товар: «деревина паливна твердолистяна ДТСУ 4020-2-2001 / (дуб червоний, граб, бук) довж. 3,0 м., штабелі об’ємом 53,947 м.куб., вартістю 1510,52 євро.

У сертифікаті про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій 16.05.2016р. серії ЛВ №937011, переміщується товар «деревина паливна», а саме: бук 10-65х300 см, об’ємом 6,821 м.куб., код; граб 10-65х300 см., об’ємом 20,876 м.куб., дуб червоний -10-65х300 см., об’ємом 26,25 м.куб., загальний об’єм яких 53,947 м.куб. У фітосанітарному сертифікаті №75/13-017/ВХ-344186 від 16.05.2016р., зазначено відомості про товар, що знаходится у вагоні №32261802: деревина паливна, (4401), загальною кількістю 55,947 м.куб.

19.06.2016р. на станції Батьово було здійснено зважування вказаного вагону з товаром «деревина паливна», за результатом якого, згідно акту станції Батьово №9930 від 19.06.2016р. встановлено, що вага брутто відрізняється від ваги яка зазначена у товаросупровідних документах та МД, а саме: у вагоні №32261802 на 6360 кг., брутто менше, ніж зазначено в товаросупровідних документах.

За результатами зважування, з метою повного та всебічного встановлення обставин переміщення товару «деревина паливна», враховуючи той факт, що зазначені вище розбіжності мають ознаки порушення митних правил, а у вагоні може переміщуватись інший товар або об’єм, порода лісоматеріалів тощо, Закарпатська митниця ДФС, у відповідності до ст.327 Митного кодексу України листом від 04.07.2016р. №07-70-61/34/1658, звернулась до Закарпатської ТПП з проханням залучення експертів до повного митного огляду товару «деревина паливна», з метою визначення чи відповідає переміщуваний товар відомостям заявленим в товаросупровідних документах на нього.

13.07.2016р. в пункті пропуску «Чоп» митного посту «Залізничний» посадовими особами митного посту із залученням експерта Закарпатської ТПП та посадової особи станції Чоп було проведено митний огляд товару, який слідує у залізничному вагоні №32261802.

Згідно Експертного висновку Закарпатської ТПП №В-609 від 13.07.2016р. (вхідний митниці від 14.07.2016р. №1311/07-70/11-39), встановлено що у залізничному вагоні №32261802, згідно зовнішнього огляду, замірів лісоматеріалів круглих та замірів штабелів, є розбіжності між даними зазначеними в супровідних, перевізних документах, сертифікатах, МД (графа 31) із фактично наявним товаром, зокрема в частині об’єму, діаметру лісоматеріалів тощо, а саме розмірний склад лісоматеріалів, довжина 3.0м., діаметр від 7см до 32см, загальний об’єм 53,183 куб.м.

Також при опрацюванні матеріалів, документів які надані Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства встановлено, що ДП «Бродівське лісове господарство» на дану поставку лісопродукції (бук, граб, дуб червоний) отримало сертифікат про походження лісоматеріалів серія ЛВ№937011 від 16.05.2016р., в графі 4 якого вказано підставу для видачі-лісорубний квиток 02ЛКБ №3 від 04.01.2016р. Однак в лісорубному квитку №3 відсутній дозвіл на рубку деревини – бук, граб, так як у графі «господарство» вказано «соснове, дубове».

Враховуючи викладене, партія лісоматеріалів, на яку був виданий сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій від 16.05.2016р. серії ЛВ №937011 не відповідає лісорубному квитку №3 в частині породи деревини.

Експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати №В-609 від 13.07.2016р., що складений на партію товару, на яку було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЛВ№937011 від 16.05.2016 зафіксовано діаметр лісоматеріалів від 7см до 32см. Однак, діаметр деревини паливної згідно Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЛВ№937011 від 16.05.2016р., виданий Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, складає від 10 см до 65 см.

Виходячи з вищенаведеного, товарна партія за сертифікатом серії ЛВ№937011 від 16.05.2016 не відповідає товарній партії, зафіксованій експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати №В-609 від 13.07.2016р.

Таким чином, партія деревини, на яку був виданий сертифікат серії ЛВ№937011 від 16.05.2016р. за вказаними геометричними параметрами не відповідає фактично завантаженій у залізничний вагон номер №32261802.

Крім того загальний об’єм лісоматеріалів переміщуваних у вагоні №32261802 складає 53,183 м.куб., а не 53,947 м.куб., як зазначено у товаросупровідних документах. Вартість лісоматеріалів переміщуваних у вказаному вагоні у відповідності до експертного висновку становить 29782,00 грн., а не 43628,54 грн., як зазначено у товаросупровідних документах.

Посилаючись на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2017р. у справі №308/11436/16-п, що була залишена без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 22.05.2017р. у справі №308/11436/16-п, а також п.1 параграфу 3 ст.16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення УМВС (Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении), позивач звернувся до Господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 26090,25 грн., зокрема зазначивши, що згідно норм СМГС, відправник виплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевізник виявить неправильність, неточність чи неповноту вказаних відправником в накладній відомостей і при цьому встановить, що в складі вантажу були прийняті предмети, не дозволені до переміщення через державний кордон.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Статуту залізниць України, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво в Україні» та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів».

Статтею 7 СМГС передбачено, що одночасно із пред`явленням вантажу до перевезення відправник для кожної відправки повинен надати станції відправлення правильно заповнену та підписану накладну.

Відповідно до ст.6 Статуту, Правил перевезення вантажів, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Правилами складання актів, а також Статутом залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційні акти складаються, зокрема, для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п.п. 2, 3, 10).

В даному випадку виявлення порушень вантажовідправника, здійснювалось не залізницею, а митницею ДФС. Залізниця не вчиняла дій на виявлення чи фіксування даних порушень, акт загальної форми та комерційний акт не складались.

Відповідно до параграфу 1 ст.16 СМГС, відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної. Відповідно до п.1 параграфу 3 ст.16 СМГС відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей та заявок в результаті чого: "в составе груза были приняты предметы, не допускаемые к перемещению через государственную границу хотя бы в одном из государств, по территории которого должна осуществляться перевозка" (мовою оригіналу).

Згідно статті 196 Митного кодексу України не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом, а також товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 2-1 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» визначено, що тимчасово строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни, - з 1 листопада 2015 року; деревних порід сосни - з 1 січня 2017 року.

Відтак, згідно вимог ст. 16 СМГС, на яку посилається у позовній заяві позивач, як на підставу для стягнення з відповідача штрафу, обов'язковою передумовою задоволення таких позовних вимог є встановлення в діях відповідача порушення, складовими частинами якого є причинний зв'язок між діями відповідача щодо неправильності, неточності чи неповноти вказаних відправником в накладній відомостей та заявок, а також наслідками у вигляді переміщення через державний кордон предметів, що не допускаються до переміщення. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку зі сплати неустойки.

Виходячи з даної обставини, маючи за мету встановлення об'єктивної істини у справі, та прийняття обґрунтованого, законного рішення щодо стягнення штрафу, суд повинен виявити факт незаконного переміщення відповідачем через митний кордон України вантажу, забороненого до перевезення на території України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судових засіданнях, внесення відповідачем неправдивих відомостей у накладну щодо обєму, ваги, геометричних розмірів та вартості даного товару, не спричинило вказаних у п.1 параграфу 3 ст.16 СМГС наслідків, оскільки, у постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2017р. у справі №308/11436/16-п не встановлено факту про перевезення забороненої породи деревини.

Натомість у постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2017р. у справі №308/11436/16-п вказується про те, що експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати №В-609 від 13.07.2016р., що складений на партію товару, на яку було видано сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЛВ№937011 від 16.05.2016р. зафіксовано діаметр лісоматеріалів від 7см до 32см. Однак, діаметр деревини паливної згідно Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії ЛВ№937011 від 16.05.2016р., виданий Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, складає від 10 см до 65 см.

Тобто постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2017р. у справі №308/11436/16-п встановлено, що товарна партія за сертифікатом серії ЛВ№937011 від 16.05.2016р. не відповідає товарній партії, зафіксованій експертним висновком Закарпатської торгово-промислової палати №В-609 від 13.07.2016р.

Таким чином, партія деревини, на яку був виданий сертифікат серії ЛВ№937011 від 16.05.2016 за вказаними геометричними параметрами не відповідає фактично завантаженій у залізничний вагон номер № 32261802.

Фактів щодо перевезення забороненої породи деревини, які б могли бути підставою для стягнення з відповідача штрафу, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2017р. у справі №308/11436/16-п не встановлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту переміщення відповідачем через митний кордон України товару (частини товару), забороненого до перевезення, а, відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про сплив строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на вказане вище, суд зазначає, що у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог, відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами, відтак, суд дійшов висновку в позові відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною 6 статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 06.12.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 11.12.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.