Рішення № 71068154, 11.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017р. Справа № 914/2096/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектргаз»,

м. Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Львівгаз», м. Львів,

про: стягнення заборгованості в розмірі 11.074.859, 91 грн.

Суддя Синчук М.М.

при секретарі Карась Х.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 20.02.2017 р.),

відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність від 28.12.2016 р.),

ОСОБА_3 представник (довіреність від 03.08.2017 р.).

Представникам сторін розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектргаз» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Львівгаз» про стягнення заборгованості в розмірі 11.074.859, 91 грн.

Ухвалою суду від 17.10.2017 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 30.10.2017 р.

В судове засідання представник позивача зявився, подав до суду довідку на підтвердження того, що у провадженні господарських судів України, або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору.

В судове засідання представник відповідача зявися, подав відзив на позовну заяву, клопотання про зобовязання позивача уточнити позовні вимоги шляхом визначення її правового статусу та клопотання про витребовування у позивача договору відчуження газопровода ГРС «Винники» - ПАТ «Іскра» третім особам та акту приймання-передачі за цим договором та Додатку №1 «Схеми газопровода на місцевості» до договору купівлі-продажу від 20.08.2014 р. №060914/0703.

Ухвалою суду від 30.10.2017р. розгляд справи відкладено на 16.11.2017 р.

Клопотання відповідача про витребування доказів задоволено.

В судове засідання 16.11.2017 р. представник позивача зявився, надав усні пояснення у справі. Вимоги ухвали суду від 17.10.2017 р. виконав, подав заперечення на відзив (вх№38378/17 від 14.11.2017 р.).

В судове засідання 16.11.2017 р. представник відповідача зявися, надав усні пояснення у справі. Проти позову заперечив.

Ухвалою суду від 30.10.2017р. розгляд справи відкладено на 16.11.2017 р.

В судове засідання 16.11.2017 р. представник позивача зявився, надав усні пояснення у справі. Вимоги ухвали суду від 17.10.2017 р. виконав, подав заперечення на відзив (вх№38378/17 від 14.11.2017 р.).

В судове засідання 16.11.2017 р. представник відповідача зявися, надав усні пояснення у справі. Проти позову заперечив.

В судове засідання 11.12.2017 р. представник позивача зявився, подав письмові пояснення. Позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 11.12.2017р. представник відповідача зявився, надав суду додаткові письмові пояснення по справі, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. В судовому засіданні надав для огляду акти приймання-передачі природного газу на виконання Протоколу робочої наради під головуванням першого заступника голови правління НАК «Нафтогаз України», підписані зі сторони відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.01.2011 року між Відкритим акціонерним товариством Іскра (орендодавець, згідно договору) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Львівгаз (орендар, згідно договору) укладено договір оренди газопроводу ГРС Винники - ВАТ Іскра №0102111/8104, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) газопровід високого тиску ГРС Винники (нова) - ВАТ Іскра та катодні станції - 4 штуки (обєкт оренди, згідно договору), які належать орендодавцю на праві власності. (а.с. 20-21)

Об'єкт оренди буде використовуватися орендарем для передачі природного газу споживачам по газопроводу (п.1.3 договору).

Згідно п.3.1. договору, даний договір укладається терміном на 3 (три) роки і діє з 01.01.2011р. до 31.12.2013р. Термін дії договору може бути продовжений за згодою сторін.

Договір припиняє свою дію, зокрема, у випадку закінчення терміну дії договору (п.3.5 договору).

За користування об'єктом оренди орендарю встановлюється орендна плата, яка є еквівалентною вартості послуг по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами згідно з договором №В-128 від 01.01.2011р., та будь-яких інших договорів, які будуть укладені між сторонами про надання послуг по транспортуванню природного газу в період дії договору оренди (п.5.1 договору).

На виконання умов Договору Відкритим акціонерним товариством Іскра передано в користування, а публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Львівгаз прийнято обєкт оренди, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 01.01.2011 року.

Позивач, на підставі договору купівлі-продажу № 060914/0703 від 20.08.2014 р. укладеного з ПАТ Іскра та акта приймання-передачі від 01.09.2014 р. до цього договору, набув у власність газопровід високого тиску ГРС Винники - ПАТ Іскра; Ру=6 кгс/кв.см; діаметром 500 мм; довжиною 8 868,5 п.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14 та чотири станції катодного захисту (в с. Бережани Пустомитівського району, в м. Винники, вул. Стрілецька; в м. Винники (біля траси на Тернопіль); на хуторі Горішний), надалі - Газопровід. (а.с. 13-14)

Підставою для звернення позивача з позовом до суду стало те, що, відповідач допустив порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає в тому, що з вересня 2014 по грудень 2015 включно, без жодної правової підстави та без дозволу позивача, фактично використовував Газопровід шляхом передання через нього газу споживачам. Всього, за вказаний період, було передано 18 804,267 тис. куб. м. газу, що підтверджується листом філії УМГ Львівтрансгаз ПАТ Укртрансгаз № 267/34-02 від 25.01.2016 р., враховуючи вище наведене позивач просить суд стягнути з відповідача 11 074 859,91 грн.

13.02.2014 р. між ПАТ Укртрансгаз та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Львівгаз укладено Технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу №ТУ022130214, на виконання умов оформлялись акти приймання-передачі природного газу, в тому числі в пункті приймання-передачі природного газу «на Іскру» на ГРС Винники, обсяг газу, який подавався ПАТ Укртрансгаз до Газопроводу та приймався ПАТ «Львівгаз». (а.с. 139-140)

До матеріалів справи позивачем долучено ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу відповідно до Технічної угоди №ТУ022130214 від 13.02.2014 р., згідно яких ПАТ Укртрансгаз протранспортував та відповідач прийняв природний газ за період з вересня 2014 р. по грудень 2015 р. (а.с. -143-159)

Постановою НКРЕ № 598 від 30.04.14, для відповідача з 01.05.14 встановлено тариф на розподіл природного газу в розмірі 313,90 грн. за одну тис. м. куб. без ПДВ.

Постановою НКРЕ та КП № 520 від 03.03.15, для відповідача з 01.04.15 встановлено тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 622,40 грн. за одну тис. м. куб. без ПДВ.

Постановою НКРЕ та КП № 1905 від 30.06.15, для відповідача з 01.07.15 встановлено тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 630.60 грн. за одну тис. м. куб. без ПДВ.

Постановою НКРЕ та КП № 2403 від 24.09.15, для відповідача з 01.10.15 встановлено тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 684.60 грн. за одну тис. м. куб. без ПДВ.

Отже, відповідачем, отримано дохід в сумі 11 074 859,91 грн. з ПДВ, як плату за прийняття до Газопроводу та передання через нього споживачам газу в період з вересня 2014 по грудень 2015 включно.

В судове засідання 11.12.2017р. представник відповідача зявився, надав суду додаткові письмові пояснення по справі, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. В судовому засіданні надав для огляду акти приймання-передачі природного газу на виконання Протоколу робочої наради під головуванням першого заступника голови правління НАК «Нафтогаз України».

Розподіл газу, відповідно до Закону України «Про заходи функціонування ринку природного газу» відповідач не здійснював, оскільки в останнього були відсутнє право на користування спірним газопроводом, проте продовжував його використання та отримувати дохід від цієї діяльності.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦКУ, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть, зокрема, бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, примусове виконання обов'язку в натурі тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦКУ, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 190 ЦКУ, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦКУ, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 319 ЦКУ, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦКУ, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ), суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, підставою для звернення позивача з позовом до суду стало те, що, відповідач допустив порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає в тому, що з вересня 2014 по грудень 2015 включно, без жодної правової підстави та без дозволу позивача, фактично використовував Газопровід шляхом передання через нього газу споживачам, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 074 859,91 грн.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди охоплені ст. 22 ЦК України.

Відповідно до положень даної норми закону, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, як норми статтей 22, 1186 ЦК України, так і статті 1212 ЦК України унормовують відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдана як внаслідок неправомірних дій/бездіяльності, так і внаслідок безпідставного збагачення іншої особи за рахунок безпідставного збереження нею коштів, які належать (мають бути сплачені) цій потерпілій особі.

При цьому, правову кваліфікацію матеріально-правової природи вимоги про стягнення коштів має дати саме суд, виходячи з обставин справи. Приморський районний суд м. Одеси в рішенні від 02.12.15 у справі № 522/3632/14-ц, зазначив: Під доходами СЮОБА_1 у даному випадку слід розуміти доходи які він отримав (не витратив) шляхом не понесення затрат за використання чужого майна (збереження витрат). Тобто, під час користування чужим майном у відповідача були відсутні витрати, повязані з оплатою оренди за користування нерухомим майном, які він мав би понести у разі користування вказаним майном на законних підставах.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалою від 22.02.2017 р. (у допуску до перегляду відмовлено ухвалою ВСУ від 06.06.17), скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі вищезазначене рішення суду першої інстанції, зазначив: Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини щодо збереження відповідачем спірного майна без достатньої правової підстави; час, коли відповідач дізнався про володіння цим майном без достатньої правової підстави, визначившись із нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку щодо обов'язку відповідача відшкодувати всі доходи, які він одержав від цього майна, та розмір цих доходів, визначених відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04 жовтня 1995 року Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу та висновку судової будівельно-технічної експертизи.

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Протиправна поведінка відповідача полягає в порушенні права власності позивача та в порушенні правил здійснення господарської діяльності, а саме несанкціонованому фактичному використанні без відповідної правової підстави газорозподільної мережі (Газопроводу) позивача шляхом передання через неї газу споживачам та невчиненні дій, спрямованих на встановлення правової підстави (укладення договору оренди) такого користування, коли її наявність є обовязковою законодавчою умовою як користування чужою власністю взагалі, так і здійснення відповідного виду господарської діяльності (розподілу природного газу) зокрема.

Упущена вигода позивача полягає у неотриманні ним грошових коштів за користування Газопроводом, який належить йому на праві приватної власності, яка, відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦКУ, не може бути меншою від доходів, одержаних відповідачем.

Причинно-наслідковий звязок між протиправною поведінкою відповідача та упущеною вигодою позивача виявляється в тому, що у разі належного дотримання відповідачем вимог законодавства, додержання ним правил здійснення господарської діяльності, оплатний договір на користування Газопроводом, за яким би позивач отримував грошові кошти, було б укладено.

Вина відповідача презюмується, а також, враховуючи те, що законодавство покладає обовязок мати на праві власності або користування газорозподільні мережі на особу, яка має намір здійснювати розподіл природного газу, то саме відповідач мав звернутися до позивача з пропозицією укладення договору оренди.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем виникли речово-правові відносини у звязку з використанням речі (газапроводу) без достатньої правової підстави. Прийняття газу здійснював відповідач, про що свідчать акти підписані ПАТ Укртрансгаз на виконання Технічної угоди. Акти підписані на виконання Протоколу робочої наради не беруться до уваги судом, оскільки їх підписання не передбачено законодавством та Технічною угодою.

З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим і доказаним, тому із зазначених в позові підстав його задовольняє повністю.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, ідентифікаційний код 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектргаз» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, ідентифікаційний код 39258250) 11 074 859,91 грн заборгованості та 166 122,90 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 18.12.2017 р.

Суддя Синчук М.М.