Рішення № 71068153, 12.12.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2017 року Справа № 913/847/17

Провадження №19/913/847/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (Державне підприємство), м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 97204 грн 26 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання – Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Український державний геологорозвідувальний інститут (УКРДГРІ) (Державне підприємство) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення заборгованості за договором №КД2139-00/112-1532ра від 08.10.12 у розмірі 51000 грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 4422 грн 32 коп., інфляційних втрат у розмірі 41781 грн 94 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.10.17 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.11.17.

Ухвалами Господарського суду Луганської області від 09.11.17 та від 23.11.17 розгляд справи відкладено на 23.11.17 та на 05.12.17 відповідно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 05.12.17 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що акт №3/2014 здавання - приймання на суму 25500 грн 00 коп. підписано сторонами 26.09.14. Остаточний розрахунок по акту замовник повинен був здійснити протягом 10 робочих днів з дати його підписання, тобто у строк не пізніше 07.10.14. Отже позовна давність щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по акту №3/2014 спливає 07.10.17. З позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 25500 грн 00 коп., інфляційних втрат та 3 % річних по акту №3/2014 позивач звернувся до суду після 17.10.17, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. У зв'язку з цим, просить застосувати строк позовної давності щодо стягнення заборгованості в сумі 25500 грн 00 коп., інфляційних втрат та 3 % річних по акту №3/2014 від 26.09.14. Також, на думку відповідача, позивач не довів допустимими доказами факт передачі відповідачу рахунку на оплату в сумі 25500 грн 00 коп. по акту №4/2014 від 15.12.14. Рахунки на оплату авансу у розмірі 25 % від вартості робіт за відповідним етапом (підетапом) або вимоги, в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, позивач на адресу відповідача не направляв. У зв'язку з чим, позивач у розумінні ч.1 ст.613 Цивільного кодексу України вважається таким, що прострочив. Тому прострочення відповідача по оплаті авансу 25 % від вартості робіт не наступило.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.12.17 відкладено розгляд справи на 12.12.17.

11.12.17 від відповідача через канцелярію суду надійшов лист б/н від 07.12.17 з додатком, який судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 12.12.17 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

08.10.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (замовник, відповідач) та Державним підприємством «Український державний геологорозвідувальний інститут» (виконавець, позивач) укладено договір №КД2139-00/112-1532ра з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (поле шахти №81 «Київська», пласти h11, h10в), за умовами п.1.1 (у редакції додаткової угоди №2 від 02.12.13) якого, виконавець зобов’язується надати замовнику, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити послуги з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (далі – послуги) полем шахти №81 «Київська», пласти h11, h10в, відповідно до умов цього договору.

Обсяг послуг, етапи (підетапи) та строки їх виконання наведені в Календарному плані у додатку, який є невід’ємною частиною цього договору та складається виконавцем щорічно (п.1.3 договору, у редакції додаткової угоди №2 від 02.12.13).

По завершенню кожного етапу (підетапу) виконавець надає замовнику Акт здавання – приймання робіт в 2-х примірниках та Інформаційний звіт в письмовій формі. Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання звітніх документів та Акту здавання – приймання послуг, якщо виконані послуги відповідають умовам договору, зобов’язаний направити виконавцю підписаний та належним чином оформлений Акт здавання – приймання послуг (п.п.4.2, 4.3 договору, у редакції додаткової угоди №2 від 02.12.13).

Загальна вартість послуг згідно з цим договором визначається відповідно до окремого етапу, та узгоджується у додаткових угодах, які є невід’ємною частиною цього договору. Вартість 1 етапу на 2012 рік складає: 55575 грн 00 коп., крім того ПДВ 20% - 11115 грн 00 коп., всього: 66690 грн 00 коп. Вартість послуг у 2014 році складає: 85000 грн 00 коп., крім того ПДВ 20% - 17000 грн 00 коп., всього: 102000 грн 00 коп. (п.5.1 договору, у редакції додаткової угоди №2 від 02.12.13).

Замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 25% від вартості послуг за відповідним етапом (підетапом). Перерахування авансу здійснюється на підставі рахунку – фактури виконавця потягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку. Остаточний розрахунок за виконаний етап (підетап) здійснюється замовником на підставі Акту здавання – приймання послуг протягом 10 робочих днів з дати його підписання (п.п.5.3, 5.4 договору, у редакції додаткової угоди №2 від 02.12.13).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 02.10.16 (п.10.4 договору).

На виконання умов договору та додаткової угоди до нього позивач виконав роботи, надав послуги відповідачеві на суму 51000 грн 00 коп. (III та IV етап 2014 року), які останній не оплатив. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, до яких відноситься і договір №КД2139-00/112-1532ра від 08.10.12 з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (поле шахти №81 «Київська», пласти h11, h10в), підрядник (виконавець) зобов’язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Частиною 1 ст.894 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець зобов’язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Пунктом 3 ч.1 ст.898 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов’язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт виконання послуг позивачем за договором №КД2139-00/112-1532ра від 08.10.12 підтверджується актами здавання – приймання наданих послуг, які підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Відповідно до п.5.4 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 02.12.13), сторони узгодили, що остаточний розрахунок за виконаний етап (підетап) здійснюється замовником на підставі Акту здавання – приймання послуг протягом 10 робочих днів з дати його підписання.

Таким чином, з 25.10.14 у відповідача виникло зобов’язання оплатити виконані послуги за актом №3/2014 здавання – приймання послуг третього етапу додаткової угоди на 2014 рік (підписано 10.10.14); за актом №4/2014 здавання - приймання послуг четвертого етапу додаткової угоди на 2014 рік з 30.12.14 (підписано 15.12.14).

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача стосовно застосування ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, судом відхиляються.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто неналежне виконання.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №КД2139-00/112-1532ра від 08.10.12 у сумі 51000 грн 00 коп.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 27.10.14 по 17.10.17 в сумі 4422 грн 32 коп. та інфляційних втрат за період з листопада 2014 по вересень 2017 в сумі 41781 грн 94 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та встановлено, що він є арифметично неправильним.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми Законодавство, в межах заявленого позивачем періоду та суми заборгованості:

Номер акту

Сума боргу, грн

Повинен сплатити

Період нарахування

Кількість днів

3 % річних

3/2014

25500,00

по 24.10.14

27.10.14 - 17.10.17

1087

2276,14

4/2014

25500,00

по 29.12.14

30.12.14 -17.10.17

1023

2142,00

Всього:

4418,14

Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню 3% річних за період з 27.10.14 по 17.10.17 в сумі 4418 грн 14 коп.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» передбачено, що згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур’єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2014 по вересень 2017 в сумі 41781 грн 94 коп., судом встановлено, що він є арифметично невірним.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми Законодавство, в межах заявленого позивачем періоду та суми заборгованості:

Номер акту

Сума боргу, грн

Повинен сплатити

Період нарахування

Інфляційні втрати

3/2014

25500,00

по 24.10.14

листопад 2014 – вересень 2017

22000,97

4/2014

25500,00

по 29.12.14

січень 2015 – вересень 2017

19757,55

Всього:

41758,52

Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню інфляційні втрати за період з листопада 2014 по вересень 2017 в сумі 41758 грн 52 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві б/н від 05.12.17 на позовну заяву, про застосування строку позовної давності в частині стягнення заборгованості в сумі 25500 грн 00 коп., 3 % річних та інфляційних втрат по Акту №3/2014 від 26.09.14, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України), а частиною першою ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4).

Як вбачається з матеріалів справи, Акт здавання – приймання №3/2014 від 26.09.14 підписано сторонами та скріплено печатками 10.10.14.

Відповідно до п.5.4 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 02.12.13), сторони узгодили, що остаточний розрахунок за виконаний етап (підетап) здійснюється замовником на підставі Акту здавання – приймання послуг протягом 10 робочих днів з дати його підписання.

Таким чином, з 25.10.14 у відповідача виникло зобов’язання оплатити виконані послуги за Актом №3/2014 здавання – приймання послуг третього етапу додаткової угоди на 2014 рік.

Отже, трирічний строк за відповідним актом спливає 26.10.17.

Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Луганської області 20.10.17, що підтверджується відбитком пошти на поштовому конверті.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом в межах трирічного строку позовної давності, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в частині стягнення заборгованості в сумі 25500 грн 00 коп., 3 % річних та інфляційних втрат по Акту №3/2014 від 26.09.14.

Судовий збір, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (Державне підприємство) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", проспект Гвардійський, 30/1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, ідентифікаційний код 37713861, на користь Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (Державне підприємство), вул. Автозаводська, 78 – А, м. Київ, 04114, ідентифікаційний код 01432032, заборгованість в сумі 51000 грн 00 коп., 3 % річних у сумі 4418 грн 14 коп., інфляційні втрати в сумі 41758 грн 52 коп., судовий збір у сумі 1599 грн 55 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.17.

Суддя Т.В. Косенко