Рішення № 71068143, 12.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017р. Справа № 914/2440/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Електросервіс, м.Київ,

до відповідача: Колективного виробничого підприємства Енергомонтаж, м.Львів,

про: стягнення 116 990,00 грн.

Суддя Козак І.Б. при секретарі Зелінці В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №247 від 07.11.2017р.),

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність від 01.08.2017р.).

На розгляд господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю СМ-Електросервіс подано позов до Колективного виробничого підприємства Енергомонтаж про стягнення 116 990,00 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2017р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 12.12.2017р.

У судове засідання 12.12.2017р. представник позивача зявився, заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору №55 від 09.12.2016р. не було оплачено повну вартість поставленого обладнання та робіт з монтажу такого обладнання, внаслідок чого існує заборгованість у сумі 116 990,00 грн.

У судове засідання 12.12.2017р. представник відповідача зявився, подав відзив на позов, у якому суму основного боргу визнав, заперечив проти нарахованих позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних.

Суд, ознайомившись з відзивом відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, звертає увагу представника позивача на те, що в прохальній частині позовної заяви, підписаної директором Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Електросервіс ОСОБА_3, позивач просив стягнути з відповідача лише суму заборгованості по договору поставки №55 від 09.12.2016р. в розмірі 116 990,00 грн. У судовому засіданні 12.12.2017р. представник позивача підтримав позовну вимогу про стягнення з відповідача лише суми заборгованості по договору поставки №55 від 09.12.2016р. в розмірі 116 990,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

09.12.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СМ-Електросервіс та Колективним виробничим підприємством Енергомонтаж укладено договір №55, відповідно до п.1.1 якого замовник (відповідач у справі) доручає, а підрядник приймає на себе зобовязання виконати роботи з монтажу та доставки щитового обладнання: КТП 160, за адресою: с. Озерці, Володимирецького району Рівненської області.

Вартість обладнання сторони погодили у р.3 договору. а саме: 186 990,00 грн. з ПДВ.

Сторони також підписали Специфікацію до договору №55 від 09.12.2016р., у якій погодили найменування товару, одиниці виміру, кількість суму з ПДВ.

09.12.2016 р. відповідачем перераховано позивачу 30 000,00 грн., а 15.12.2016р. 40 000,00 грн., разом на загальну суму 70 000,00грн. за виконані роботи за договором №55 від 09.12.2016р.

28.12.2016р. позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000259 від 28.12.2016р. на суму 186 990,00 грн.

29.12.2016р. ТзОВ «Акер ЛТД» та ТзОВ «СМ-Електросервіс» підписано Акт №ОУ-0000432 здачі-прийняття робіт (надання послуг) електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт КТП-160.

29.03.2017р. позивачем надіслано відповідачу лист-претензію №36 про оплату існуючої заборгованості в розмірі 116 990,00 грн.

24.10.2017р. позивачем надіслано відповідачу вимогу про оплату заборгованості в розмірі 116 990,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, станом на дату прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий, проте неоплачений товар становить 116 990,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу поставки товару та виконання робіт з монтажу такого обладнання на підставі договору поставки.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст.628 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони, уклавши договір №55 від 09.12.2016р., не погодили строки оплати поставленого обладнання.

Частина 2 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з листом-претензією оплатити вартість поставленого обладнання 29.03.2017р. Враховуючи вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, строк оплати відповідачем отриманого обладнання станом на дату розгляду справи настав.

Як підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами у судовому засіданні, товар відповідачу поставлений позивачем, проте у встановлений строк повна вартість поставленого товару та виконаних монтажних робіт відповідачем не оплачена. Таким чином правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 116 990,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Колективного виробничого підприємства Енергомонтаж (79005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01018671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Електросервіс (03186, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21671508) 116 990,00 грн. заборгованості та 1 754,85 грн. судового збору.

У судовому засіданні 12.12.2017р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 18.12.2017р.

Суддя Козак І.Б.