Рішення № 71068124, 14.12.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2017 року Справа № 913/937/17

Провадження №19/913/937/17

Розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно - тарний комбінат", м. Рубіжне Луганської області

про стягення 1127 грн 05 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, довіреність №14-68 від 14.04.17, головний юрисконсульт Відділу загальної судової роботи Юридичного департаменту;

від відповідача представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно - тарний комбінат" про стягнення пені у розмірі 915 грн 73 коп. та 3 % річних у розмірі 211 грн 32 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.12.17 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.12.17.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив. Неподання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.12.17 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, засліхавши пояснення представника позивача, господарський суд зазначає наступне.

30.04.17 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Рубіжанський картонно тарний комбінат» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі - продажу природного газу №799-ПР, за умовами п.1.1 якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.05.13 по 31.12.13 газ обсягом до 39300 тис. куб. м, у т.ч. по місяцях кварталів:

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягСічень-Квітень-Липень5000Жовтень5400Лютий-Травень2500Серпень5000Листопад5600Березень-Червень4800Вересень5000Грудень60001 кв.-2 кв.73003 кв.150004 кв.17000

В п.3.3 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу. Покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.07.13) ціна газу за договором становить 3793 грн 28 коп. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 20% - 758 грн 66 коп., всього з ПДВ 4551 грн 94 коп.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору, продавець у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплати штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (п.7.2 догвору).

Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу до 31.12.13, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування до повного погашення заборгованості.

На виконання вказаних умов договору та додаткових угод до нього позивач передав, а відповідач в грудні 2013 року прийняв природний газ на суму 22679656 грн. 97 коп., який останній оплатив несвоєчасно, що і стало підставою звернення позивачем до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію осподарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач за актом приймання передачі природного газу від 31.12.13 передав, а відповідач прийняв природний газ на суму 22679656 грн. 97 коп. Станом на 14.01.14 за відповідачем обліковувалася заборгованість у розмірі 1285543 грн 05 коп., яка була ним сплачена 16.01.14.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 14.01.14 по 15.01.14 в сумі 915 грн 73 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору, продавець у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплати штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Згідно з п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені за період з 14.01.14 по 15.01.14 в сумі 915 грн 73 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим у відповідності до приписів діючого законодавства, у звязку з чим вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 14.01.14 по 15.01.14 в сумі 211 грн 32 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.7.1 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобовязальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобовязання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у звязку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних за період з 14.01.14 по 15.01.14 в сумі 211 грн 32 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим у відповідності до приписів діючого законодавства, у звязку з чим вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню судом повністю.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно тарний комбінат» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно тарний комбінат», вул. Менделєєва, 67, м. Рубіжне, Луганська область, 93006, ідентифікаційний код 01882551, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720, пеню в сумі 915 грн 73 коп., 3% річних у сумі 211 грн 32 коп., судовий збір у сумі 1600 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.17.

Суддя Т.В. Косенко