Рішення № 71068078, 12.12.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 911/3258/17

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Брест-Литовське»

08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Печерська б. 2,4,6

про стягнення 3290,17 грн.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №14-174 від 23.10.2017);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність №187 від 01.06.2017).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Брест-Литовське» про стягнення 3290,17 грн., з яких: 3075,97 грн. пені та 214,20 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу від 21.12.2015 №1144/16-ТЕ-17.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2017 порушено провадження № 911/3258/17 та призначено справу до розгляду на 21.11.2017.

Через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх№24637/17 від 21.11.2017), відповідно до якого позов заперечується повністю з підстав, вказаних у відзиві.

У судове засідання 21.11.2017 зявились уповноважені представники обох сторін, представник позивача позов підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечив повністю.

У судовому засіданні 21.11.2017 оголошено перерву до 05.12.2017, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію суду відповідачем подано доповнення до відзиву на позовну заяву (вх№25756/17 від 04.12.2017), відповідно до якого позов заперечується повністю.

У судове засідання 05.12.2017 зявились уповноважені представники обох сторін, представником відповідача надано додаткові докази своїх заперечень позову, представником позивача подане клопотання про оголошення у засіданні перерви у звязку з новими обставинами, що підлягають встановленню з огляду на нові докази відповідача.

У судовому засіданні 05.12.2017 оголошено перерву до 12.12.2017 у звязку з задоволенням клопотання позивача та необхідністю подання нових доказів, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію суду позивачем подано додаткові письмові пояснення в обґрунтування позову (вх№26190/17 від 07.12.2017).

Через канцелярію суду відповідачем подано додаткові письмові пояснення в обґрунтування своїх заперечень (вх№26201/17 від 07.12.2017).

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 12.12.2017 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Брест-Литовське» (споживач) укладено договір постачання природного газу від 21.12.2015 №1144/16-ТЕ-17 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобовязується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобовязується прийняти та оплатити цей газ на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 460 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.4. Договору).

Відповідно до розділу 12 Договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначається позивачем, на час подання позову, відповідачем грошові зобовязання за Договором з оплати вартості поставленого газу виконані у повному обсязі, проте, з порушенням строків, встановлених пунктом 6.1. Договору.

Враховуючи викладене, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3075,97 грн. пені та 214,20 грн. 3% річних, відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку (а.с.24).

Згідно з пунктом 8.2. Договору, у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. Договору він зобовязується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши обставини справи, надані суду докази, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, протягом січня-березня 2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 555747,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу.

Сторони погодили, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. (пункт 6.1. Договору).

Порушення відповідачем строків оплати за поставлений газ стало підставою для нарахування йому пені та 3 % річних за спірний період.

Відповідачем підтверджуються дати та суми його платежів за Договором, що вказані позивачем, а також сплата їх з порушенням строків, вказаних в пункті 6.1. Договору, натомість, позов заперечується повністю, в обґрунтування порушення строків оплати відповідач зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства, населення розраховується за тепло до 20 числа місяця наступного за звітним, всі кошти, які надходили відповідачу за опалення від населення, ним відразу ж перераховувались позивачу за спожитий газ, але через незадовільну платіжну дисципліну населення, органів соціального захисту та строків погашення грошових зобовязань (14 числа місяця у відповідача та 20 числа місяця наступного за розрахунковим у населення), відповідач допускав незначні порушення строків оплати за спожитий газ, через обставини, які від нього не залежали.

Суд не бере до уваги такі твердження відповідача, з огляду на наступні положення чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідач уклав Договір на тих умовах, які в ньому викладені, а, отже, погодився виконувати їх.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В обґрунтування підстави для відмови у позові відповідач зазначає, що 30.11.2016 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії», згідно з частиною 3 статті 7 якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідач зазначає, що остаточний розрахунок за поставлений газ ним здійснено 26.04.2016, тобто, до набрання чинності вищевказаним Законом, зазначена норма є нормою прямої дії, відтак, предмет спору відсутній, право позивача не порушене і не підлягає судовому захисту.

Зважаючи на викладені доводи відповідача, судом враховане наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» (далі Закон про врегулювання заборгованості), дія цього Закону поширюється на правовідносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства. Договори з управителем укладаються об'єднанням відповідно до закону.

Об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Так, на виконання умов вищевказаної статті Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» відповідачем укладені договори на обслуговування газового господарства та закупівлю і транспортування природного газу. На підтвердження чого відповідачем надано Типовий договір розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, заяву-приєднання № 094212Q76EFT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що є непобутовим), технічну угоду від 01.10.2015 № 1401400401/15 про режим транспортування, порядок обліку та документальне оформлення прийому-передачі природного газу, укладеного між відповідачем та Києво-Святошинською ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз».

Рішенням загальних зборів відповідача, оформлененим протоколом від 05.10.2016, співвласники вирішили затвердити перехід з 10.10.2016 до визначення суми обовязкових внесків на опалення за показами лічильника, з розрахунку 0,0527 грн. за 1 Гкал. За 1 кв. м опалювальної площі.

Також відповідач зазначає, що він здійснює обслуговування будинків № 2,4,6, по вул. Печерській у с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області та є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, оскільки у нього на балансі знаходяться газові котельні. На підтвердження чого відповідачем надано копію рішення Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 911/3642/14, яким залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014 у справі № 911/3642/14. Вказаним рішенням Господарського суду Київської області зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «Екожитлосервіс» передати на баланс відповідача газову котельню № 1, розташовану за адресою: с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області вул. Печерська, 6 та газову котельню № 2 газопроводів, пунктів газозегуляторних шафового типу розташовану за адресою: с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області вул. Печерська, 2.

Згідно з статтею 23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку встановленому законом.

Проте, відповідач зазначає, що для обєднання співвласників багатоквартирного будинку не потрібно отримувати ліцензії для вироблення теплової енергії, яка виробляється виключно для потреб обєднання співвласників багатоквартирного будинку. На підтвердження відповідач надає лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.09.2014 № 8/95-487-14, лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 27.08.2014 №370/0/4-14, лист Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 17.03.2014 та лист Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 11.03.2014 № 2064/0/20-14.

Відповідно до пунктів 28, 29 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають централізоване водопостачання та водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якою затверджені Правила користування тепловою енергією, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

З огляду на вищевикладені положення закону, підзаконних нормативних актів та розяснень компетентних органів виконавчої влади, суд погоджується з позицією відповідача про те, що отримання ліцензії не потрібно, якщо теплова енергія виробляється та використовується для власних цілей (опалення та гаряче водопостачання виключно членів обєднання співвласників багатоквартирних будинків).

Оцінюючи встановлені обставини про те, що у відповідача наявні власні котельні на балансі та відсутній обовязок з отримання ліцензії, суд бере до уваги, що відповідач не безпідставно заявляє про можливість взяти ним участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» як теплопостачальної та теплогенеруючої організації.

Однак, відповідно до пункту 1 статті 1 Закону про врегулювання заборгованості, процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

У свою чергу, преамбулою Закону про врегулювання заборгованості встановлено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 2 Закону про врегулювання заборгованості, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Абзацами 4, 5 частини 1 статті 1 Закону про врегулювання заборгованості, визначено, що заборгованість, яка підлягає врегулюванню згідно цього Закону, це - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 Закону про врегулювання заборгованості, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Вказана норма кореспондується з абзацом 12 частини 1 статті 1 Закону про врегулювання заборгованості, яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості це підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром, відповідно до пункту 4 якого формування та ведення реєстру здійснюється Мінрегіоном шляхом: збирання та оброблення інформації про підприємства; внесення даних до реєстру та змін до них, а також виключення таких даних з реєстру.

З огляду на аналіз зазначених положень Закону, для участі в процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного реєстру. Так, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а саме: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Відповідач не порушував питання щодо включення його до вказаного реєстру, що ним підтверджується та не спростовується матеріалами справи, отже, відповідачем не надано доказів, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до положень Закону про врегулювання заборгованості.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення сторонами після набрання чинності Законом України будь-яких дій щодо проведення списання нарахованої пені, 3% річних, інфляційних втрат, зокрема, погодження сторонами такого списання шляхом обміну листами або проведення взаєморозрахунків тощо.

Оскільки на даний час відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості, його не включено до реєстру підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, відповідно передбачений частиною 3 статті 7 Закону порядок списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та 3% річних не може бути застосований до відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2017 у справі № 912/3303/16, від 16.05.2017 у справі № 927/1442/15, від 15.05.2017 у справі № 910/15873/13, від 10.05.2017 у справі № 917/348/16, від 02.10.2017 у справі № 911/3951/16.

Суду відомо про наявність судових рішень, в основі яких - інша позиція, на них, зокрема, посилається відповідач, проте, саме на вищезазначеній у рішенні позиції зупинився суд при розгляді даної справи, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Порядок включення організацій до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання, встановлюється виключно вищевказаним законом, законом та підзаконним нормативним актом визначений спеціально уповноважений орган виконавчої влади, що визначає допустимість чи недопустимість включення тієї чи іншої організації до відповідного реєстру, до якого відповідач з відповідною вимогою не звертався.

Суд може тільки встановити факт того, чи перебуває відповідач у реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи ні, а не визначати підстави, з яких та чи інша організація відповідає вимогам для включення до такого реєстру.

Зважаючи на вказане, не підлягають списанню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» неустойка і відсотки річних, стягнення яких є предметом позову у даній справі, порушення строків оплат за Договором визнається відповідачем та не спростовується матеріалами справи.

Інші доводи та докази відповідача не спростовують вищевказаних висновків суду.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума пені в розмірі 3075,97 грн. є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 214,20 грн. 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача за кожним платежем, з урахуванням часткових оплат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних в розмірі 214,20 грн. є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3075,97 грн. пені та 214,20 грн. 3% річних.

Судовий збір, що сплачений позивачем у розмірі 1600,00 грн., покладається на відповідача у повному обсязі, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Брест-Литовське» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Печерська б. 2,4,6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38943230) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720) 3075,97 грн. (три тисячі сімдесят пять гривень девяносто сім копійок), 214,20 грн. (двісті чотирнадцять гривень двадцять копійок) 3% річних, 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.12.2017.

Суддя С.О. Саванчук