Вирок № 71066808, 12.12.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15041/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої - судді Данькової С.О.,

з участю секретаря Вараниці Н.В.,

прокурора Наконечного В.А., Берестюка І.В.,

законного представника потерпілого ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Манилівка Хмельницького району Хмельницької області, громадянина України, українця, адвоката, пенсіонера, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, 21.11.2016 року близько 13 год. 05 хв., керуючи автомобілем «VOLVO 740» д.н. НОМЕР_1, під час проїзду нерегульованого перехрестя вулиць Староміської та Шестакова м.Хмельницького, в порушення вимог п.п. 2.3. (б), 10.1., 16.2., 18.1. Правил дорожнього руху, змінюючи напрямок руху в ході виконання маневру лівого повороту на вул.Шестакова з вул. Староміської в напрямку до вул.Проскурівського підпілля, не переконався, що вказаний маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований на початку вул. Шестакова, на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкості руху автомобіля, не зупинив керований ним транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертає, в результаті чого допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_4

Внаслідок наїзду ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді рваної рани м'яких тканин внутрішньої медіальної поверхні середньої третини лівої гомілки та неповного косо-поперечного перелому середньої третини тіла (діафаза) великогомілкової кістки лівої гомілки без зміщення уламків, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Ці наслідки дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинному зв'язку з допущеними ОСОБА_3 порушеннями вимогп.2.3 (б), 10.1., 16.2., 18.1. Правил дорожнього руху, згідно з якими: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі (п. 2.3 (б)); перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1); на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи ліворуч або праворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку (п.16.2); водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека (п.18.1).

Винність ОСОБА_3 в скоєнні злочину підтверджується сукупністю зібраних та досліджених по справі доказів.

Показаннями самого обвинуваченого про те, що дійсно у вищевказаний час він, керуючи автомобілем «VOLVO 740» д.н. НОМЕР_1, під час проїзду нерегульованого перехрестя вулиць Староміської та Шестакова м. Хмельницького, проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки, та допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_4.

Вищевказані обставини дорожньо-транспортної пригоди підтвердила в суді законний представник потерпілого ОСОБА_4 - мати ОСОБА_1,а під час слідчого експерименту - розповіла та показала яким чином ОСОБА_3 здійснив наїзд на її сина ОСОБА_4.

Місце інциденту, розташування транспортного засобу після наїзду, а також дорожня обстановка і сліди зафіксовані у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемі, фотоілюстраціях до нього, а також пошкодження транспортного засобу після наїзду. Так, зокрема, за даними протоколу наїзд транспортного засобу на пішохода відбувся по вул.Шестакова, після зіткнення автомобіль «VOLVO 740» розташований на проїзній частині вул.Шестакова з виявленими у нього пошкодженнями у вигляді потертостей бруду на передньому бампері на передньому лівому куті бампера.

Як вбачається із висновку експерта №493А від 23.12.2016 року про проведення судової експертизи технічного стану автомобіля«VOLVO 740», на момент огляду робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля перебували у працездатному стані та виконували функції, що передбачені їх конструкцією.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи №6639/16-26 від 14.12.2016 року, у вказаній дорожній обстановці водій автомобіля «VOLVO 740», ОСОБА_3 мав практичну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4, дотримуючись вимог п. 10.1, 16.2, 18.1 ПДР.

Факт наїзду на ОСОБА_4 у вказаний час та місці підтвердив і допитаний в суді свідок ОСОБА_3

За даними висновку судово-медичної експертизи №1574 від 06.12.2016 року ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, у вигляді рваної рани м'яких тканин внутрішньої медіальної поверхні середньої третини лівої гомілки та неповного косо-поперечного перелому середньої третини тіла (діафаза) великогомілкової кістки лівої гомілки без зміщення уламків, що могли утворитися від дії твердого тупого предмету за механізмами «удар-розтягнення-розрив» (рана), «удар-деформація» (перелом), не виключено під час ДТП 21.11.2016 року.

Наявність у ОСОБА_4 вищевказаних тілесних ушкоджень підтвердив в суді лікар судово-медичний експерт ОСОБА_5

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена.

Таким чином, дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують йому покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про застосування до нього амністії, звільнивши його від відбування покарання, оскільки він вчинив кримінальне правопорушення з необережності, досяг пенсійного віку, повністю визнає свою вину, з наслідками застосування амністії ознайомлений.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі п.«г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цьогоЗакону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цьогоЗакону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов»язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п."г" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З долученого до матеріалів кримінального провадження пенсійного посвідчення НОМЕР_2 від 10.11.2009 року, вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день набрання чинності ЗакономУкраїни «Про амністію у 2016 році», досяг пенсійного віку. Крім того, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив 21.11.2016 року, тобто до дня набрання чинності (07 вересня 2017р.) Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого та зарахування до бюджету Хмельницької області 5017 грн. 28 коп. витрат Хмельницької міської дитячої лікарні на лікування потерпілого ОСОБА_4, підлягає задоволенню повністю, адже на лікування потерпілого ОСОБА_4 заклад охорони здоров'я (Хмельницька міська дитяча лікарня) понесла вказані витрати, що підтверджується довідкою №277 від 10.04.2017 року, а відповідно до ч.ч. 1,3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладу охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоровя, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Цивільний позов законного представника ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розмір заподіяної ОСОБА_1 матеріальної шкоди (витрати понесені нею на придбання лікарських препаратів та нового одягу) становить 2178 грн. 00 коп., що підтверджується: виписними епікрізами, виписками з історії хвороби та медичної карти, довідками, чеками, квитанціями.

Згідно з ч. 2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до висновку спеціаліста № 4 від 11.09.2017 року, голови ХГО «Асоціації практикуючих психологів та психотерапевтів Хмельниччини», при діагностуванні у ОСОБА_4 посттравматичного стресового розладу, ОСОБА_6 посилається в т.ч. і на встановлений лікарями вторинно-відкритий перелом діалізу лівої гомілкової кістки. Водночас, допитаний в судовому засіданні експерт розтлумачив складений ним висновок №1574 в частині наявності тілесних ушкоджень, пояснивши, що вказаний вище діагноз ним не підтверджений, проте, і при косо-поперечному переломі середньої третини тіла (діафіза) великогомілкої кістки лівої гомілки, проводилось лікування апаратом Ілізарова, у дитини відбувався операційний та післяопераційний періоди, відновлення та процес реабілітації. Відповідно до характеристики, що була надана Хмельницькою обласною Федерацією Карате-Дзюцу, потерпілий ОСОБА_4 навчався у школі бойових мистецтв з вересня 2015 року по листопад 2016 року, де проявив себе наполегливим спортсменом, здобув спортивну ступень та охарактеризований як перспективний спортсмен. Однак насьогодні потерпілий ОСОБА_4 не може відвідувати тренувань та приймати участі у змаганнях, оскільки біль у нозі унеможливлює виконання фізичних вправ і у зв'язку цим подальше продовження занять у секції карате є неможливим , що пригнічує її сина та він доволі часто перебуває у депресії та замикається у собі, перестає розмовляти з оточуючими. Все це в сукупності свідчить про пережитий фізичний біль та страждання що зазнав потерпілий ОСОБА_4

Враховуючи викладене, розмір заподіяної позивачці моральної шкоди, суд, з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, який отримав тяжкі тілесні ушкодження, переніс фізичний біль, до цього часу продовжує лікування, вимушений був змінювати звичайний спосіб життя, докладати додаткових зусиль для його організації, з врахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, визначає у 50 000 грн.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Станом на 21.11.2016 року (на момент ДТП) цивільно - правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПАТ «Страхова компанія «ВУСО»», в наступних лімітах: за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю 200000 грн.; за шкоду, заподіяну майну 100000 грн.; розмір франшизи 1000 грн., що підтверджується полісом АК №1309252.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, у разі настання страхового випадку, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в порядку визначеному цим Законом оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи. При цьому згідно п.12.2 ст. 12 даного Закону при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоровю франшиза не застосовується.

А тому, з врахуванням положень ст.ст. 22, 23, 24 вказаного закону, саме ПАТ «СК «ВУСО» зобов'язано відшкодувати законному представнику потерпілого ОСОБА_1 шкоду, заподіяну здоров'ю її сина (її витрати на лікування) в сумі 2178 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, яка зазнала ушкодження під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Тому з ПАТ «СК «ВУСО» на користь законного представника потерпілого ОСОБА_1 підлягає стягненню 108 грн. 90 коп. моральної шкоди (2178,00 х 5% ), решта 49 891 грн. 10 коп. моральної шкоди (50 000 грн. - 108,90 грн.) підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з обвинуваченого ОСОБА_3 - особи, з вини якої спричинено цю шкоду.

Обвинувачений попередньо ув'язненим у даному кримінальному провадженні не був. Запобіжний захід відносно нього не обирався і учасники судового провадження клопотання про обрання такого не заявили.

Документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи технічного стану №493А від 23.12.2016 року в сумі 879 грн. 60 коп., автотехнічної експертизи № 6639/16-26 від 14.12.2016 року в сумі 1409 грн. 60 коп. у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України речові докази:

- автомобіль «VOLVO 740» д.н. НОМЕР_1, залишити на відповідальне зберігання ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.85,86 КК України, ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", п.«г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст.ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 5100 (п'ять тисяча сто) грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік 6 місяців.

На підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 до Хмельницького обласного бюджету на розрахунковий рахунок 35416001153301 в ГУДКСУ в Хмельницькій області МФО 815013, код 02004674 витрати, понесені Хмельницькою міською дитячою лікарнею на лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 5017 грн. 28 коп.

Цивільний позов законного представника ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути на користь законного представника ОСОБА_1:

- з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 2178 грн. 00 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 108 грн. 90 коп., а всього 2286 грн. 90 коп.

- з ОСОБА_3 49 891 грн. 10 коп. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2289 грн. 20 коп. документально підтверджених витрат на залучення експерта.

Речові докази: автомобіль «VOLVO 740» д.н. НОМЕР_1, залишити ОСОБА_3

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя