Ухвала суду № 71066159, 12.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/3721/17 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/6053/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Ванівського О.М.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції у Львівській області, Слідчого управління Головного управління національної поліції у Львівській області про виключення майна з акту опису та звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2

В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду підлягає скасуванню. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вона не ставила у позовній заяві питання про визнання права власності на грошові кошти та не надала доказів на підтвердження походження та власника грошей. Посилається на те, що судом не враховано поданих нею належно завірених документів про заробіток помісячно та по роках, де зазначено на кожному аркуші її прізвище та ім'я, кількість відпрацьованих днів та годин у місяці, місце роботи. Зазначає, що вона також подала документи, що підтверджують її право на працю та викопіювання з закордонного паспорту про її перебування у період з 2009 року по 2013 рік на заробітках. Просить рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.05.2017 року ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2017 року про відмову в накладенні арешту на майно скасовано та постановлено нову ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у Львівській області від 05 квітня 2017 року про накладення арешту на майно (грошові кошти), які були виявлені і вилучені в ході проведення обшуку 05 квітня 2017 року за місцем проживання позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Судом встановлено, що арешт на грошові кошти накладений слідчим суддею в межах кримінального провадження на стадії досудового розслідування.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_2 після підтвердження права власності на грошові кошти має право на звернення з клопотанням до суду, що наклав арешт, про скасування такого арешту у порядку, передбаченому КПК України.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 керувалась Законом України «Про виконавче провадження» та Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису».

Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.

Пунктом 5 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Позивач надала суду документи іспанською мовою з перекладом про отримання нею за період роботи з 2009 року по даний час грошових коштів із зазначенням суми.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що позивачем ОСОБА_2 в даній позовній заяві не ставилось питання про визнання права власності на дані грошові кошти з метою подальшого зняття арешту з нього.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем ОСОБА_2 неправильно обрано спосіб захисту, а з позовом про визнання права власності на майно (грошові кошти) і про зняття з нього арешту позивачка не зверталась.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано поданих нею належно завірених документів про заробіток помісячно та по роках, де зазначено на кожному аркуші її прізвище та ім'я, кількість відпрацьованих днів та годин у місяці, місце роботи не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення враховано зазначені документи, про що судом зазначено у рішенні.(а.с. 90, 91).

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Павлишин О.Ф.

Судді : Мікуш Ю.Р.

Ванівський О.М.