Рішення № 71065809, 14.12.2017, Франківський районний суд м. Львова

465/4992/17

2/465/2447/17

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2017 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова

в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи: Франківської районної адміністрації м.Львова про усунення перешкод в користуванні приватною власністю, примусове виселення з квартири, позбавлення права користуванням житловим приміщенням та зняття з реєстрації з місця проживання, без надання іншого житла,-

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася з позовом до суду в якому просить усунути перешкоду в користуванні власним майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_3 на праві особистої власності за законом, шляхом примусового виселення відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та позбавити його права користуватися вказаним житловим приміщенням; зобов'язати Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради зняти з реєстрації ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з місця проживання за адресою квартира АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що за час проживання в квартирі позивачки ОСОБА_2 веде паразитичний спосіб життя, зловживає спиртними напитками, постійно б'є позивачку та сестру ОСОБА_3 З цього приводу позивачка неодноразово верталася в правоохоронні органи. Крім цього, відповідач будучи працездатний, не працює, вимагає або силою забирає від позивачки пенсійні гроші і як результат позивачка залишається буз будь яких засобів для існування, не може придбати ліки на лікування, харчування та оплатити за комунальні послуги. При тому, що позивач заповіла відповідачу житловий будинок з господарськими спорудами та землею, які являються її приватною власністю в с.Давидів Пустомитівського району Львівської області, а часку належної їй квартири по місцю проживання заповіла свої дочці ОСОБА_3. Відповідач добровільно залишити і звільнити квартиру не бажає.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, та пояснив що немає жодних доказів про те, що відповідач вживає алкогольні напої, б'є свою матір та сестру. Просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю.

Допитаний в судовому засіданні старший дільничний офіцер поліції сектору превенції патрульної поліції Франківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Полеха Ярослав Олегович показав, що на відповідача ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення та судом винесено постанову про притягнення його до відповідальності. Позивачкою неодноразово здійснювалися звернення на 102.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 02 лютого 2000 року №217432 виданого Виконкомом Львівської міської ради квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 та членам його сім'ї ОСОБА_1, ОСОБА_6.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, положень ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки виданої відділом житлового господарства ОКП «Сонячне» в квартирі АДРЕСА_1 троє осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3.

Відповідно до ч.4 ст. 156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном(має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Отже підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Позивачем у судовому засіданні не надано доказів існування обставин, які мають істотне значення для позбавлення права користуванням житловим приміщенням та зняття з реєстрації з місця проживання відповідача.

Посилання позивача на те, що відповідач веде паразитичний спосіб життя, зловживає спиртними напитками, постійно б'є позивачку та сестру ОСОБА_3, суд не вважає обставинами які мають істотне і вирішальне значення для припинення сервітуту і виселення відповідача з квартири.

Надана позивачем Постанова Франківського районного суду м.Львова від 06.09.2017 року про притягнення ОСОБА_2 за ст. 173 -2 ч.1 КУпАП судом до уваги не береться, оскільки була винесена після подачі позовної заяви до суду та з якої вбачається, що ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою в сторону своєї матері.

Також, належних і допустимих доказів на підтвердження факту аморальної поведінки відповідача, псування майна, тощо, які у відповідності до ст.116 ЖК України ще є підставою для виселення без надання іншого житла, позивач суду не надав.

Спір між сторонами щодо оплати комунальних послуг та утримання будинку може бути вирішений у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст.10,60, 88, 214-215ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи: Франківської районної адміністрації м.Львова про усунення перешкод в користуванні приватною власністю, примусове виселення з квартири, позбавлення права користуванням житловим приміщенням та зняття з реєстрації з місця проживання, без надання іншого житла - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ванівський Ю.М.