Рішення № 71065309, 05.12.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1346/17

Провадження №2/442/950/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Нагірної О.Б.

з участю секретаря Нестір А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрінком», за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів шляхом стягнення сум депозиту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму депозиту та завдану моральну шкоду.

В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 04.11.2015 року між ПАТ «Укрінбанк» та ним було укладено договір №10-2396946 банківського вкладу (депозиту) у доларах США. Згідно умов договору він вніс на депозитний рахунок ПАТ «Укрінбанк» 15000 дол. США під 10,5 % річних, з датою повернення банківського вкладу - 04.02.2016 року.

Він неодноразово звертався до відповідача з вимогами про видачу вкладу, однак заява була залишена без задоволення, а кошти не повернуті. По даний час жодних коштів йому не було виплачено.

22.03.2016 року Правлінням Національного Банку України прийнято постанову №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідація ПАТ «Укрінбанк». Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 22.03.2016 року №385 розпочато процедуру ліквідації банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Укрінбанк», провідному професіоналу з питань регулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків на два роки з 23.03.2016 року до 22.03.2018 року включно. Однак, згідно рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.04.2016 року відмінено запроваджену в ПАТ «Укрінбанк» процедуру ліквідації.

Відповідно до витягу з протоколу №1 позачергових зборів акціонерів ПАТ «Укрінбанк», затверджено статут ПАТ «Укрінбанк» в новій редакції, згідно з якою змінено найменування юридичної особи з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» та адресу юридичної особи.

Вказує на те, що відповідач на день звернення його до суду з даним позовом у повному обсязі не виконав своїх зобов'язань за договором банківського вкладу, чим порушив взяті на себе зобов'язання.

Вважає, що дії відповідача порушують його права як споживача та суперечать чинному законодавству України, в зв'язку з чим змушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву та просив її задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце слухання справи.

Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 04.11.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Український інноваційний банк» (правонаступником якого є відповідач) було укладено Заяву-Договір про розміщення банківського вкладу №10-2396946 строком до 04.02.2016 року, на підставі якого ОСОБА_1. внесено на депозитний рахунок 15000 дол. США, процентна ставка 10,5%.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ч.1 ст.1, п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ч.3 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" залучення у вклади (депозити) коштів від юридичних та фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів є фінансовою послугою.

Правовідносини, що породжуються на підставі договору банківського вкладу виникають на підставі умови, згідно із якою вкладник передає банку вклад, а банк в свою чергу приймає вклад та розміщує його на своїх ресурсах. При цьому, метою вкладу є одержання вкладником прибутку у вигляді процентів від суми вкладу, який використовується банком у процесі своєї господарської діяльності. Тобто, в даних правовідносинах банк, використовуючи свої спроможності у сфері фінансових відносин, надає вкладнику фінансову послугу, результатом якої є прибуток для вкладника та певна вигода для банку.

Частиною 2 ст.1060 ЦК України також передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог пункту 3.3 глави 3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №516, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Таким чином, зобов'язання Банку за договорами банківських вкладів (депозитів) мають виконуватися Банком належним чином відповідно до умов договорів.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1. ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Однак, станом на день звернення до суду, відповідачем не виконано в повному обсязі умов вищезазначених договорів та не повернуто вищевказані кошти позивачу.

У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надаються для задоволення суспільних потреб, послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі 3% вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3% вартості послуг за кожний день прострочення.

Згідно із частиною 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - є мірою відповідальності.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача 15000,00 дол. США - суми банківського вкладу, 3% річних - 332,04 дол. США, пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення виконання зобов'язань - 121 195,44 дол. США та відсотки за користування депозитом - 1 162,15 дол. США.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частиною 5 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Системний аналіз наведених вимог законодавства та зважаючи на вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд вважає, що позов підставний та підлягає задоволенню, тобто з відповідача в користь позивача слід стягнути кошти у валюті вказаній у договорі, тобто у дол.. США.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з положеннями абз. 2 ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних ті душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи питання стягнення моральної шкоди, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту заподіяння такої. Крім того, така не підлягає стягненню в даному випадку в зв'язку з договірними зобов'язаннями сторін.

Поряд з цим, відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 8000 гривень.

Керуючись ст.ст.209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» в користь ОСОБА_1 заборгованість за депозитом №10-2396946 банківського вкладу від 04.11.2015 року в сумі 137689,63 дол. США (15000 дол. США - суми банківського вкладу, 3% річних - 332,04 дол. США, пеня - 121195,44 дол. США, відсотки за користування депозитом - 1162,15 дол. США).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» - 56203, 46 грн. судового збору в дохід держави.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого.

Суддя Нагірна О.Б.