Постанова № 71064215, 18.12.2017, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2а/331/259/2017

ЄУН 331/8311/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Скользнєва Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому просить визнати неправомірним рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про відмову у призначенні йому пенсії за вислугою років; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя провести обчислення, призначити та виплачувати йому пенсію за вислугою років з 28 вересня 2017 року на підставі раніше отриманих довідок прокуратури Запорізької області, необхідних для призначення пенсії, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VIII у розмірі 60 % від суми заробітної плати, без обмежень та оподаткувань; стягнути сплачений при зверненні до суду з позовом судовий збір.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 28 вересня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугою років у відповідності до ст. 86 ЗУ "Про прокуратуру".

Листом від 29.09.2017 року за № 351/Л-9 відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії, з посиланням на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, у зв'язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються за Законом України «Про прокуратуру», а тому пенсії в порядку на умовах, визначених цим законом не призначаються.

Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії грубо порушує його конституційне право на соціальний захист.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2017 року відкрито скорочене провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. (а.с. 27)

Згідно п.2 ч.1 ст. 183-2 КАС України, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним особам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, застосовується скорочене провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 10 Розділу VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 15.12.2017р.) визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України (в редакції від 15.12.2017р.) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

15.12.2017 року на адресу суду від відповідача по справі надійшли письмові заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1

Наданими суду письмовими запереченнями представник відповідача зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» »максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України ( 92-15 ), законів України "Про державну службу" ( 3723-12 ), "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), "Про статус народного депутата України" ( 2790-12 ), "Про Національний банк України" ( 679-14 ), Про Кабінет Міністрів України" ( 2591-17 ), "Про дипломатичну службу" ( 2728-14 ), "Про службу в органах місцевого самоврядування" ( 2493-14 ), "Про судову експертизу" ( 4038-12 ), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" ( 540/97-ВР ), "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), "Про судоустрій і статус суддів" ( 2453-17 ), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" ( 379/95-ВР ), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу» , «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Пунктом 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911 - VIII від 24.12.2015 року подовжено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам, яким передбачено тимчасово, у період з 1 січня по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Враховуючи, що на сьогоднішній день норми щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури взагалі скасовано, відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для призначення пенсії. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами,суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні цієї справи суд, у відповідності до ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України (в редакції від 15.12.2017р.), керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 5 КАС України (в редакції від 15.12.2017р.), кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Частиною 2 ст. 77 КАС України (в редакції від 15.12.2017р.) встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 72 КАС України (в редакції від 15.12.2017р.) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України (в редакції від 15.12.2017р.), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як встановлено судом, позивач 28 вересня 2017 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугою років у відповідності до ст. 86 ЗУ "Про прокуратуру".

Листом від 29.09.2017 року за № 351/Л-9 відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії, з посиланням на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, у зв'язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються за Законом України «Про прокуратуру», а тому пенсії в порядку на умовах, визначених цим законом не призначаються.

Вирішуючи питання правомірності відмови позивачу у перерахунку його пенсії, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Частиною другою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Верховний Суд України в постанові від 10.12.2013 року у справі №21-348а13 дійшов правового висновку, що внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.

Положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 (у справі щодо права на пільги) та № 5-рп/2002 від 20.03.2002 (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013(справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1,3 статті 116 Конституції України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

З 15.07.2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VIII, статтею 86 якого на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України.

Будь - які зміни до статті 86 вказаного Закону, в частині відсутності права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем на сьогоднішній день не внесено та не прийнято.

Відповідно до ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VIII (в редакції чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії) прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Згідно з ч.8 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VIII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Отже, положення цієї статті є чинними і дають право працівникам прокуратури України, право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Щокін проти України (рішення від 14 жовтня 2010 року п. 56-58) Європейський суд з прав людини зазначив, що на думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Вищевикладених міркувань достатньо, щоб Суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відтак, відповідачем безпідставно застосовані норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року, при відмові у призначенні позивачу пенсії, оскільки вони не регулюють спірні правовідносини, позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року.

На момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року та дії зазначених в ньому Прикінцевих положень, чинним був Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який з 15.07.2015 року втратив свою чинність і з цього дня вступив в дію Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VIII.

Отже, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року не міг встановлювати чи вносити зміни до Закону України «Про прокуратуру», який вступив в дію з 15.07.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що стаж роботи позивача за вислугою років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» на день звернення позивача з заявою про призначення пенсії, складав більше 23 роки, в тому числі на прокурорських посадах більше 19 років.

Перед зверненням за призначенням пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру» позивач безпосередньо працював в органах прокуратури.

За наведених обставин та з огляду на викладені норми, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років мав право на призначення пенсії та пенсійне забезпечення відповідно до ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VIII.

З огляду на вищевикладене, відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії позивачу, а відтак, суд прийходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України (в редакції від 15.12.2017р.), при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст. 143 КАС України (в редакції від 15.12.2017р.), суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При подачі адміністративного позову до суду ОСОБА_1 сплатив судові витрати при розгляді справи в сумі 640,00 грн. (а.с. 2), а тому зазначені витрати згідно вимог ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача по справі за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72, 77, 78, 139, 143, 241, 245, 263, (в редакції від 15.12.2017р.), п. 10 Розділу VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 15.12.2017р.), ст.ст.19, 21, 22,55, 58, 64, 124, 152 Конституції України, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. № 2 «б», код ЄДРПОУ 41248629) провести обчислення, призначити та виплачувати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований та мешкає за адресою: 69002, АДРЕСА_1) пенсію за вислугою років з 28 вересня 2017 року, на підставі раніше отриманих довідок прокуратури Запорізької області, необхідних для призначення пенсії, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VIII у розмірі 60 % від суми заробітної плати, без обмежень та оподаткувань.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований та мешкає за адресою: 69002, АДРЕСА_1), судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об»єднаного управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

18.12.2017 .