Вирок № 71064048, 15.12.2017, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/1683/17

Провадження № 1-кп/311/233/2017

15.12.2017

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2017 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.

за участю прокурора Петренка В.О.

представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Василівка кримінальне провадження відносно: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мелітополь Запорізької області, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, студента Ш курсу денної форми навчання факультету економіки та бізнесу Таврійського державного агротехнологічного університету, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

25.02.2017 року. приблизно о 18 годині 50 хвилин, у темну пору доби, поблизу с.Верхня Криниця Василівського району Запорізької області, ОСОБА_2, маючи стаж водія транспортних засобів менше двох років, керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, здійснюючи рух по автошляху «Харків - Сімферополь» зі швидкістю руху керованого ним транспортного засобу 90 км/год у напрямку м.Сімферополь по своїй правій смузі руху. У той час, у зустрічному напрямку, зі швидкістю руху 70 км/год, в межах своєї смуги руху, у напрямку м. Харків здійснював рух водій ОСОБА_3, який керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ - 21114» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_7. При зближенні вказаних транспортних засобів, на закругленні дороги вправо, водій ОСОБА_2 не прийняв заходів безпеки, та в умовах ожеледиці, не вибравши безпечної швидкості руху в межах дозволеної, не впорався з керуванням автомобіля, допустив занос свого автомобіля та перетнув смугу руху 1.3., виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3, чим порушив вимоги п. п. 12.1, 12.6 б), 12.9 б), 34 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

Пункт 12.1: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, гцо перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

Пункт 12.6: «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5. 47 дозволяється рух із швидкістю:

б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год»;

Пункт 12.9: «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7 на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;

34 «Дорожня розмітка 2. Горизонтальна розмітка.

1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Лінії 1.1 та 1.3 перетинати забороняється...».

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримав тілесні ушкодження у вигляді: переломів 4-8 ребер ліворуч по передньо-пахвовій лінії, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, проте викликали тривалий розлад здоров'я строком понад три тижні (21 день).

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: з обвинуваченого ОСОБА_2 в розмірі 2317,60 грн., з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» в розмірі 42692,52 грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2 в сумі 7865.38 грн., з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» в сумі 2134,62 грн.; стягнути витрати на правову допомогу у відповідності до ст.79 ЦПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав повністю, проти фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не заперечує, кваліфікацію інкримінованого протиправного діяння та обставини його скоєння не оспорює та суду пояснив, що посвідчення водія та відповідно досвід керування транспортними засобами він має з травня 2016 року. Ввечері, у темний період доби, 25.02.2017 року він керував автомобілем НОМЕР_2, який належить його батьку ОСОБА_6 Коли ввечері, близько о 18-00 годині, він виїзджав з м.Запоріжжя, йшов дощ, а коли доїхав до м.Василівка на дорозі вже відчув ожеледицю. Швидкість автомобіля була постійно 90 км/год. Під час керування не відволікався, їхав один. Спиртні напої не вживав. Автомобіль був у технічно справному стані. Неподалік від села Верхня Криниця Василівського району він здійснював поворот направо, при цьому швидкість руху автомобіля не знижував. У зв"язку з погодними умовами його автомобіль стало заносити. У зустрічному напрямку рухався автомобіль "ВАЗ-21114", з яким сталося зіткнення. Потім подій не пригадує, оскільки втратив свідомість. Прийшов до тями у кареті "швидкої" допомоги, де йому надали медичну допомогу, пропонували госпіталізацію у лікарню, проте він відмовився. В подальшому лікувався вдома, амбулаторно. Про стан здоров"я потерпілого ОСОБА_3 він не цікавився, оскільки сам хворів. Через деякий час після ДТП дзвонив сам потерпілий ОСОБА_3 та цікався, коли він буде відшкодовувати заподіяну шкоду, на що відповів, що він є студентом, та коштів у нього немає. На теперішній час відшкодувати потерпілому ОСОБА_3 шкоду немає можливості, оскільки він продовжує навчання за контрактом у вищому навчальному закладі та можливості підробітку у нього немає. Свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає у повному обсязі та зазначає, що злочин вчинено ним ненавмисно, з необережності. Просить суд суворо не карати та не позбавляти волі. Заявлені до нього потерпілим ОСОБА_3 позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти стягнення з нього в судовому порядку на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2317,60 грн., позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди вважає завищеними та заподіяну потерпілому моральну шкоду визнає частково, в сумі 4000 грн., проти стягнення судових витрат на правову допомогу адвоката не заперечує.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що досвід керування транспортними засобами він має з 1974 року. Та 25.02.2017 року, близько о 18 годині він керував власним автомобілем НОМЕР_3, рухаючись з смт.Михайлівка Запорізької області, під»їзджав до м.Василівка. Піднімався в гору зі швидкістю близько 70 км/год. По ходу руху бачив дорожій знак з напрямком вправо. За погодними умовами у той вечір зазначає, що дощу не було, за м.Василівка на дорозі відчув ожеледицю. Технічний стан його автомобіля був належним. В салоні автомобіля знаходилася його дружина, яка сиділа на задньому пасажирському сидінні, зправа. Попереду руху свого автомобіля раптово побачив автомобіль «ВАЗ - 21104», якого раніше на його смузі руху не було, світла його фар не бачив. Він лише встиг вигукнути дружині "Тримайся!" та відразу ж відчув удар. Зіткнення автомобілів відбулося саме на його смузі руху. Коли його витягнули з автомобілю, він відчував сильний біль у грудній клітині та побачив, що на трасі лежить ОСОБА_2, якого викинуло з його ж автомобілю. Його помістили разом з ОСОБА_2 у карету "швидкої" допомоги. ОСОБА_2 надали медичну допомогу: наклали бінти, після чого ОСОБА_2 відмовився від госпиталізації. А його (ОСОБА_3.) відвезли до Василівської районної лікарні, де лікар його оглянув та запропонував залишитися у лікарні, на що він відмовився, так як на місці ДТП залишилася його дружина, яка також потребувала медичної допомоги у зв"язку з отриманими нею травмами. В подальшому, через декілька днів він звернувся до 5-ої міської лікарні м.Запоріжжя, де йому зробили рентген знімки та за допомогою томографу виявили у нього перелам п"яти ребер. Після ДТП ОСОБА_2 йому не телефонував, вибачення не просив, будь-якого каяття ОСОБА_2 він не відчув. Вказує на те, що автомобіль «ВАЗ - 21114» був його засобом додаткового заробітку. Він сам зателефонував ОСОБА_2, однак той переадресував до свого батька ОСОБА_6 стосовно вирішення всіх питань, пов"язаних з відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася. Він зустрівся з батьком обвинуваченого ОСОБА_6, який запропонував йому 500 доларів США в рахунок відшкодування шкоди, на що він відмовився. Через місяць вони знову зустрілися та батько обвинуваченого ОСОБА_6 запропонував йому 1000 доларів США, та він відмовився, пояснюючи, що згодний передати свій пошкоджений автомобіль в обмін на 3000 доларів США, на що ОСОБА_6 відповів відмовою. Тому він вимушений звернутися у кримінальному провадженні з даним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.02.2017 року. В судовому засіданні заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві. До теперішнього часу заподіяна йому внаслідок ДТП шкода ні страховою компанією, ні обвинуваченим ОСОБА_2 не відшкодована, в рахунок її відшкодування жодної копійки він не отримав, вибачення ОСОБА_2 жодного разу у нього не попросив. Вважає, що ОСОБА_2 у вчиненому не розкаявся, певних висновків для себе не зробив, щодо відшкодування заподіяних збитків обрав пасивну позицію. На суворій мірі покарання обвинуваченому ОСОБА_2 наполягає, просить призначити йому покарання, пов"язане з позбавленням його волі, а також застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, представника потерпілого, оголошенням та дослідженням висновків експертиз, постанов про визнання речовими доказами, документів на підтвердження процесуальних витрат та матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2, крім його зізнання у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду справи доказами, а саме:

Згідно висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 9-174 від 07.04.2017 року з фотоілюстраційними таблицями до нього, складеного судовим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_7 за експертною спеціальністю: «Дослідження технічного стану транспортних засобів», на момент експертного дослідження рульове управління, робоча гальмівна система і ходова частина автомобіля НОМЕР_4 знаходяться в працездатному стані (а.с.103-106, 107-110).

Як вбачається з висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № 9-175 від 11.04.2017 року (з фотоілюстраційними таблицями), складеного судовим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_7 за експертною спеціальністю: «Дослідження технічного стану транспортних засобів», на момент експертного дослідження рульове управління, робоча гальмівна система і ходова частина автомобілю НОМЕР_5, знаходяться в працездатному стані (а.с.119-122, 123-126).

Згідно з висновком транспортно-трасологічної експертизи № 9-173 від 14.04.2017 року, складеного судовим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_7 за експертною спеціальністю: «Транспортно-трасологічні дослідження» вбачається, що пошкоджень, характерних для зіткнення з іншим транспортним засобом, на автомобілі ВАЗ-21104 не виявлено, крім пошкоджень, характерних для зіткнення з автомобілем ВАЗ-21114. Автомобіль ВАЗ-21104 знаходився в русі на момент зіткнення. Визначити чи перебував у русі чи стояв автомобіль ВАЗ-21114 на момент зіткнення не є можливим. Визначити розташування місця зіткнення транспортних засобів у вигляді геометричної точки не є можливим. Первинний контакт автомобіля ВАЗ-21114 і автомобіля ВАЗ-21104 відбувся під кутом 110? ± 10? (а.с.128-135).

Відповідно до висновку автотранспортної експертизи № 9-270 від 25.05.2017 року, складеного судовим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_5 за експертною спеціальністю: «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» вбачається, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 12.1, 12.6 б, 12.9 б та розділу 34 (дорожня розмітка 1.3) Правил дорожнього руху України; при цьому невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. У діях водія ОСОБА_3 невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв'язку з подією ДТП, не вбачається. Визначити, чи відповідають дії водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогам п.12.2 Правил дорожнього руху України, не надається можливим по причині, описаній в дослідницькій частині. При цьому за умови наявності в діях водіїв (учасників пригоди) невідповідності вимогам п.12.2 Правил дорожнього руху України, дана невідповідність не перебуває у причинному зв'язку з подією розглянутої ДТП. Водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути ДТП (а.с.137-142).

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 276 від 26.05.2017 року, складеного експертом Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР ОСОБА_8 за результатами проведення якої надані такі висновки: У ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 були виявлені рубці шкіри голови, які утворилися внаслідок загоєння ран. Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі, згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.04.1995 року № 6). Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів або при ударах о такі предмети, можливо у водія легкового авто при ДТП 25.02.2017 року, за викладених обставин (а.с 144-145).

Як вбачається з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 34 від 25.02.2017 року, проведеного КУ «Василівська центральна районна лікарня» вбачається, що о 22-55 годині 25.02.2017 року у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ознаків сп'яніння не виявлено (а.с.146).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 161/к від 22.06.2017 року, складеного судово-медичною експертною комісією у складі експертів Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 вбачається, що за проведеним методом мультиспіральної комп'ютерної томографії із тривимірним графічним аналізом, проведеним 24.04.2017 року консультантом КУ «ЗОБСМЕ» ЗОР виявлені консолідовані переломи 4-8 ребер ліворуч по передньо-пахвовій лінії, будь-яких кістково-травматичних змін праворуч виявлено не було. Таким чином, у ОСОБА_3 виявлені консолідовані переломи 4-8 ребер ліворуч по передньо-пахвовій лінії. Вказані ушкодження утворилися за механізмом тупої травми, внаслідок дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуалізуючі ознаки яких в ушкодженнях не відобразилися.

Складність визначення давності виникнення травми пов'язана із тим, що кісткова консолідація - стадія на якій переломи ребер були об'єктивно визначені у потерпілого є останнім етапом загоєння та не супроводжується вираженим динамічним змінам, які можуть бути досліджені судово-медичним експертом чи спеціалістами у галузі променевої діагностики.

Загоєння переломів кісток, у тому числі ребер відбувається наступним чином. Спочатку в зоні перелому протягом 7-10 днів формується сполучнотканинна мозоль. Первинні хмароподібні вогнища обважнення формуються на 16-22 день, а інколи й на 28. Тобто, клінічне загоєння переломів ребер відбувається протягом 3-4 тижнів. Завершення кісткової консолідації зазвичай відповідають терміну близько 8 тижнів, а остаточна мікроскопічна перебудова кісткової тканини в зоні перелому завершується через 12-16 тижнів. В цей час кісткова мозоль значною мірою ущільнюється. Отже, приймаючи до уваги час та обставини травмування потерпілого, дані медичної документації та результати КТ-дослідження, експертна комісія не виключає можливість утворення переломів ребер у потерпілого 25.02.2017 року.

2. Переломи 4-8 ребер ліворуч по передньо-пахвовій лінії у ОСОБА_3 з судово-медичної точки зору відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі що не є небезпечними для життя, проте викликають тривалий розлад здоров'я строком понад три тижні (21 день).

3. Під час судово-медичного обстеження та збору анамнезу травми потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що травму грудної клітки отримав 25.02.2017 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, потерпілий вказав, що будь яких інших травм у нього не було. Суперечностей між даними, викладеними у постанові слідчого та результатами судово-медичної експертизи, щодо терміну та обставин травмування потерпілого - не встановлено. З огляду на викладене у п.1. цих підсумків судово-медична експертна комісія вважає, що можливість виникнення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень під час даної дорожньо-транспортної пригоди - не виключається (а.с. 111-117).

Згідно постанови старшого слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 від 26.02.2017 року, речовими доказами у даному кримінальному провадженні визнано: автомобіль «ВАЗ 21104», державний реєстраційний номер НОМЕР_6, та автомобіль «ВАЗ 21114», державний реєстраційний номер НОМЕР_7, які зберігаються на охоронюваному майданчику Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області (а.с. 149,151).

Проаналізувавши зібрані у даному кримінальному провадженні та досліджені в ході судового розгляду докази, як з точки зору допустимості, так і з точки зору достовірності у їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочинного діяння повністю доведена та його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд керується вимогами статей 65-67 КК України, роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Також суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання:

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинив злочин проти безпеки дорожнього руху з необережною формою вини, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. Разом з тим, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину ОСОБА_2 визнав повністю, в ході судового розгляду активно сприяв встановленню істини у даному кримінальному провадженні, що суд відносить до обставин, які пом'якшують покарання. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено. Проте, заподіяна потерпілому ОСОБА_3 матеріальна, моральна (немайнова) шкода до теперішнього часу обвинуваченим не відшкодована, протягом тривалого періоду часу жодних спроб для її добровільного відшкодування обвинувачений ОСОБА_2 не вжив, у потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні жодного разу ОСОБА_2 вибачення не попросив.

Разом з тим, на теперішній час обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання та місце реєстрації. За місцем фактичного проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно: ввічливий, чуйний, у зловживанні спиртних напоїв, наркотичних засобів не помічений, скарг від сусідів не надходило, за місцем навчання зарекомендував себе задовільно: в процесі навчання систематично не відвідував заняття, за що мав догани, на обліку у нарколога та психіатра ОСОБА_2 не перебуває, хронічних хвороб немає, інвалідом не являється, на теперішній час ОСОБА_2 на своєму утриманні неповнолітніх дітей та/або непрацездатних осіб немає. На даний час ОСОБА_2 ніде офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, на теперішній час навчається за денною формою навчання на факультеті економіки та бізнесу Таврійського державного агротехнологічного університету.

З урахуванням тяжкості, обставин та характеру вчинення кримінального правопорушення, яке є необережним, а також враховуючи думку потерпілого, який наполягає на застосуванні до обвинуваченого суворої міри покарання та просить призначити ОСОБА_2 покарання, пов"язане з ізоляцією його від суспільства, зважаючи на наслідки злочину і для досягнення цілей покарання, встановлених статтею 50 КК України, з метою виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень, враховуючи його молодий вік, здобуття обвинуваченим на теперішній час освіти у вищому навчальному закладі за денною формою навчання, суд вважає необхідним та достатнім призначити ОСОБА_2 покарання, не пов'язане з ізоляцією його від суспільства та знаходить підстави для застосування положень ст.ст.75,76 КК України та приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від основного покарання протягом випробувального строку мінімальної тривалості.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням ст.ст.75-76 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення ним нових злочинів, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд враховує ті обставини, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 у стані сп'яніння не перебував, раніше до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху та скоєння суспільно-небезпечних адміністративних правопорушень не притягувався, та враховуючи і приймаючи до уваги думку та позицію сторони обвинувачення: прокурора, потерпілого, представника потерпілого, які наполягали на суворій мірі покарання обвинуваченому ОСОБА_2 та просили також призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами, а також враховуючи відсутність заперечень самого обвинуваченого з цього приводу, та приймаючи до уваги ті обставини, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого з джерелом підвищеної безпеки, та допущення ним грубого порушення Правил дорожнього руху, настали негативні наслідки у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілого ОСОБА_3, що потягли за собою його тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день, тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

У даному кримінальному провадженні, до початку судового розгляду потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в загальній сумі 45010,12 грн., з яких: потерпілий ОСОБА_3 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в розмірі 2317,60 грн., з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» - в розмірі 42692,52 грн. Також потерпілим ОСОБА_3 у пред'явленому ним позові заявлено вимоги про стягнення на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень, з яких: потерпілий просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 - 7865,38 грн., а з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» в сумі 2134,62 грн., а також просить стягнути з цивільних відповідачів витрати на правову допомогу у відповідності до ст.79 ЦПК України.

Представником ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування»ОСОБА_13 подані письмові заперечення проти позову, в яких просить суд розглянути справу без участі їх представника та залишити позов потерпілого ОСОБА_3 без розгляду з підстав, викладених у запереченнях, зокрема з тих, що позов до страхової компанії пред'явлений передчасно, обвинувального вироку, що набрав законної сили, потерпілим не надано та у даному разі позов випливає з договірних відносин (а.с.83-84).

Тож, суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке

Суд щодо заявленого цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» матеріальної шкоди та моральних збитків дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Частинами 1 та 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправмірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям ( усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), так і для захисту майнових інтересів страхувальників.

У п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що відповідно до ст.21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п.13.1 ст.13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку з цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті ДТП безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Згідно зі ст.3 Закону та ст.1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застраховано, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст.33 Законуобов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про ДТП встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у виді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 Закону обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Статтею ст. 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду заподіяну життю, здоров'ю та\або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; з стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Стаття 24 Закону передбачає, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбання лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільно - процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Підстави, умови, обсяг і спосіб відшкодування шкоди визначається згідно з нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Поряд з цим, суд враховує, що в даних правовідносинах обов'язковим є застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Верховним Судом України в постанові від 20.01.2016 року по справі №6-2808цс15 зроблено правовий висновок, відповідно до якого «право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто винуватець дорожньо-транспортної пригоди, в подальшому несе повну матеріальну відповідальність за шкоду завдану потерпілому своїми неправомірними діями. Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільна-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред»явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності».

У ст.62 КПК України зазначено, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична чи юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) обвинуваченого, однак згідно частини другої цієї статті, права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви до суду.

Отже, залучення страхової компанії до участі у кримінальному провадженні можливо лише за позовом потерпілого, що і було зроблено потерпілим ОСОБА_3 до початку судового розгляду даного кримінального провадження.

Суд вважає. що відповідальність за цю шкоду відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен нести також і страхувальник - цивільний відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», оскільки відповідальність водія, що керував забезпеченим транспортним засобом і з вини якого сталося ДТП, була застрахована вказаною страховою компанією.

При цьому, суд не бере до уваги доводи представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» про те, що пред'явлення потерпілим таких позовних вимог до нього в межах кримінального провадження є передчасним.

Згідно з ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Враховуючи вказане, виходячи з характеру вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що пред'явлення в межах даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_3 цивільного позову до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», яка повинна нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, спричинену в результаті ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, не суперечить вимогам діючого законодавства і не порушує прав і інтересів страхової компанії.

Крім того, 20 січня 2016 року Верховний суд України у справі №6-2808цс15 дійшов до наступного висновку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, як третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У даному випадку потерпілий обрав спосіб захисту порушеного майнового права шляхом звернення з відповідною вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, безпосередньо як до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», якою застрахований забезпечений транспортний засіб, так і до обвинуваченого ОСОБА_2, як до особи, яка спричинила таку шкоду, що є право потерпілого.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_8 була застрахована згідно поліса № АК/5420635 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.11.2016 року, виданим ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» Мелітопольське відділення (а.с.34).

Таким чином, відносини, що виникли між цивільним позивачем та цивільним відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі полісу № АК/5420635 регулюються безпосередньо Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09.12.2015 року.

Пред'явлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди в загальній сумі 45010,12 грн., суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки сума заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 45010,12 грн. знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження та доведена належними та допустимими доказами, наданими на її обґрунтування, а саме: висновком експертного товарознавчого дослідження № 049 від 18.07.2017 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу ВАЗ-21114 державний реєстраційний номер НОМЕР_7 складає 42992 гривні 52 копійки (а.с.36-47,48-55); квитанцією № 529491 від 19.07.2017 року про здійснення оплати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження № 049 від 18.07.2017 року в сумі 1200,00 (а.с.56); фіскальним чеком про відправлення 08.06.2017 року ОСОБА_2 телеграми про проведення огляду автомобіля - в сумі 117,60 грн. (а.с.35); фіскальним чеком від 24.04.2017 на підтвердження понесених потерпілим витрат на проведення МЗКТ грудної клітини у "Діагностичному центрі ТОВ "МДЦ "Експерт" в сумі 700,00 грн. (а.с.57).

Враховуючи вищенаведені докази на обґрунтування та підтвердження заявлених потерпілим ОСОБА_3 позовних вимог в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд вважає необхідним стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди в загальному розмірі 42692,52 грн. (42992,52 грн. - 1000,00 грн. + 700,00 грн.), яка складається з: витрат, понесених потерпілим на лікування в сумі 700,00 грн., згідно фіскального чеку від 24.04.2017 про проведення МЗКТ грудної клітини у "Діагностичному центрі ТОВ "МДЦ "Експерт; вартості відновлювальних робіт автомобіля НОМЕР_9, згідно висновку експертного товарознавчого дослідження № 049 від 18.07.2017 року - в сумі 42992,52 грн. за відрахуванням франшизи 1000,00 грн.

Крім того, в рахунок відшкодування заподіяної потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 загальна сума заподіяної матеріальної шкоди в розмірі - 2317,60 грн. (1200,00 грн. + 117,60 грн. + 1000,00 грн.), яка обвинуваченим ОСОБА_2 визнана у повному обсязі та складається з: франшизи в розмірі 1000,00 грн., згідно Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5420635 від 14.11.2016 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування»; витрат, понесених потерпілим по оплаті експертного автотоварознавчого дослідження № 049 від 18.07.2017 року - в сумі 1200,00 грн.; витрат, понесених потерпілим на відправлення 08.06.2017 року телеграми про проведення огляду автомобіля - в сумі 117,60 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., суд виходить з характеру та обсягу страждань, які поніс потерпілий ОСОБА_3 внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2, які виразилися у душевних стражданнях потерпілого, його морально-психологічними переживаннями, пов'язаних з турботою про стан свого здоров'я, а також організацією відновлення пошкодженого майна, вимушеність займатися питаннями відновлювального ремонту автомобіля, оскільки наявність суттєвих пошкоджень власного автомобіля, уже спричиняє підвищене психологічне навантаження. Окрім того, позивач ОСОБА_3 був позбавлений можливості користування протягом тривалого часу автомобілем, який належить йому на праві власності, у зв'язку з чим відчував дискомфорт та незручності у зв'язку з відсутністю засобу пересування та у нього порушились звичні життєві зв'язки, відбулися зміни способу та ритму його життя та вимушеності відриву від особистих завдань та сімейних занять. Крім того, потерпілий ОСОБА_3 у зв"язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями середньої тяжкості (переломами п"яти ребер), змушений був проходити обстеження та відповідне лікування у медичних закладах, тривалий час відчував фізичний біль. Також був вимушений звертатися за правовою допомогою,. витрачати свій особистий час для участі в розгляді його позову в ході судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку заподіяну ним шкоду за пошкодження автомобіля не відшкодував та протягом тривалого періоду часу будь-яких спроб для добровільного відшкодування завданої потерпілому шкоди, не вжив, вибачення не попросив. З урахуванням суті позовних вимог, а також глибини, тривалості та обсягу фізичних та душевних страждань, спричинених потерпілому - цивільному позивачу ОСОБА_3, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, у відповідності з вимогами ст.ст.23,1167 ЦК України, та враховуючи ті обставини, що злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, а також приймаючи до уваги пасивну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу добровільного відшкодування спричиненої ним шкоди, який протягом тривалого періоду часу (майже 10 місяців з моменту ДТП) жодних спроб для відшкодування заподіяної шкоди у добровільному порядку не вжив. без будь-яких на те об'єктивних причин, тому суд вважає, що заявлені потерпілим ОСОБА_3 позовні вимоги. про стягнення з обвинуваченого - цивільного відповідача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 5000 гривень, яку суд вважає виваженою, розумною та справедливою сатисфакцією та яка підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 в судовому порядку.

Разом з тим, в частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 про стягнення заподіяної моральної шкоди з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» суд вважає необхідним залишити без задоволення, у зв'язку з незначною сумою в розмірі 35,00 гривень, яка би підлягала відшкодуванню на користь потерпілого, враховуючи вимоги ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09.12.2015 року, з урахуванням понесених потерпілим витрат на лікування за проведення МЗКТ грудної клітини в сумі 700,00 грн., що склала би розмір 35,00 грн. (700 грн. : 100 % х 5% = 35,00 грн.).

При вирішенні питання про відшкодування потерпілій витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.

Право на правову допомогу гарантовано ст. ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013).

Згідно з п.1 ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Згідно з положеннями ч.2 ст.120 КПК України, витрати пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК Україниу разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійсненні ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору (ст.ст. 12, 42, 56 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленого законом прожиткового мінімуму доходів громадян за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановленийЗаконом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п.47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомого представника потерпілого, цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач.

З наданих потерпілим ОСОБА_3 матеріалів до позовної заяви вбачається, що ним укладена Угода про надання їм правової допомоги у вигляді представництва його інтересів в суді з адвокатом ОСОБА_1 (а.с.20-21). В матеріалах кримінального провадження наявні розрахункові квитанції № 14 від 24.07.2017 року. № 14/1 від 10.10.2017 року про здійснення потерпілим ОСОБА_3 витрат за надання адвокатом ОСОБА_1 правової допомоги в загальній сумі 6098,26 грн. (4212,18 грн. + 1886,08 грн.), оригінали яких містяться в матеріалах даного кримінального провадження (а.с.60,182), а також представником потерпілого адвокатом ОСОБА_1 долучені розрахунки вартості правової допомоги та акти виконаних робіт (а.с.58-59; 180-181).

Тому, відповідно до вимог ч.1 ст.124 КПК України понесені потерпілим витрати на правову допомогу підлягають стягненню з цивільних відповідачів: обвинуваченого ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_3, у відповідності до вимог ст.ст.79,84,88 ЦПК України (в редакції від 2004 року), ст.ст.133, 137, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України (в редакції 2017 року).

Таким чином, враховуючи, що суд задовольняє заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди частково, тому, у відповідності до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу присуджуються цивільному позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги заявлені потерпілим ОСОБА_3 позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення первісно в загальній сумі 55010,12 грн., які підлягають задоволенню частково, - в загальній сумі 50010,12 грн., тому, відповідно, судові витрати на правову допомогу в загальній сумі 6098,26 грн., що підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи (а.с.58-60; 180-182), підлягають стягненню з цивільних відповідачів пропорційно від задоволених судом позовних вимог, саме: з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_3 - в сумі 4717,00 грн. (5549,42 грн. х 85 % : 100%) та з обвинуваченого ОСОБА_2 - 832,42 грн. (5549,42 грн. х 15% : 100%).

Крім того, відповідно до вимог ст.118, ч.2 ст.124, 126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення наступних експертиз: судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 9-174 від 07.04.2017 року в сумі 1540,70 грн. (а.с.102), судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 9-175 від 11.04.2017 року в сумі 1540,70 грн. (а.с.118), судової транспортно-трасологічної експертизи № 9-173 від 14.04.2017 року в сумі 1760,08 грн. (а.с.127), судової автотехнічної експертизи № 9-270 від 25.05.2017 року в сумі 1186,44 грн. (а.с.143), а всього процесуальних витрат на загальну суму в розмірі - 6027,92 грн., що документально підтверджено наявними в матеріалах справи оригіналами довідок про витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню № 12017080190000430, які видані Запорізьким НДЕКЦ МВС України.

Згідно приписів ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та в інших випадках.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України, приймаючи до уваги, що автомобіль «ВАЗ 21104» чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12, належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та, відповідно, не є власністю обвинуваченого ОСОБА_2, тому суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений на вказаний транспортний засіб ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2017 року.

Долю речових доказів суд вважає необхідним вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 в ході досудового розслідування не обирався. Клопотання прокурором про обрання запобіжного заходу під час судового розгляду не заявлялось, запобіжний захід відносно ОСОБА_2 суд за власною ініціативою не обирає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд -

П Р И С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного основного покарання у вигляді одного року обмеження волі протягом випробувального строку - один рік, зобов'язав засудженого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчння, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 (ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_10) на користь потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_11) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушення - 2317 грн. 60 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення - 5000,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 832 грн. 42 коп,, а всього стягнути - 8150 (вісім тисяч сто п'ятдесят) гривень 02 копійки.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (03056 м.Київ вул.Борщагівська, буд.154, розрахунковий рахунок № 2650001412254 в ПАТ КБ «Кредобанк» м.Київ, МФО - 325365; код ЄДРПОУ - 33908322) на користь потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_11 (зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушення - 42692 грн. 52 коп., витрати на правову допомогу в сумі 4717,00 грн., а всього стягнути - 47409 (сорок сім тисяч чотириста дев'ять) гривень 52 копійки.

В іншій частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (одержувач: УК у Шевченківському районі м.Запоріжжя/Шевч./24060300, р/рахунок № 31116115700009, МФО - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) - процесуальні витрати, пов'язані з проведенням у даному кримінальному провадженні № 12017080190000430 судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 9-174 від 07.04.2017 року в сумі 1540,70 грн.; судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 9-175 від 11.04.2017 року в сумі 1540,70 грн.; судової транспортно-трасологічної експертизи № 9-173 від 14.04.2017 року в сумі 1760,08 грн.; судової автотехнічної експертизи № 9-270 від 25.05.2017 року в сумі 1186,44 грн., а всього стягнути процесуальних витрат на загальну суму в розмірі - 6027 (шість тисяч двадцять сім) гривень 92 копійки.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2017 року на майно, а саме: - автомобіль «ВАЗ 21114», 2005 року випуску, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13, належить ОСОБА_3 (зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3) та який зберігається на стоянці автомобільного транспорту Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область м.Василівка вул.Шевченко, 38 (а.с.153-154) - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2017 року на майно, а саме: - автомобіль «ВАЗ 21104» чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12, належить ОСОБА_6 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4) та який зберігається на стоянці автомобільного транспорту Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область м.Василівка вул.Шевченко, 38 (а.с.155-156) - скасувати.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні - автомобіль «ВАЗ 21114», 2005 року випуску, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 та який зберігається на стоянці автомобільного транспорту Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область м.Василівка вул.Шевченко, 38 (а.с.151) - повернути за належністю власнику - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні - автомобіль «ВАЗ 21104» чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12, на праві приватної власності належить ОСОБА_6 та який зберігається на стоянці автомобільного транспорту Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область м.Василівка вул.Шевченко, 38 (а.с.149) - повернути за належністю власнику - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, що зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО