Постанова № 71062678, 13.12.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/7661/17

2-а/243/494/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року м. Слов'янськ

приміщення суду за адресою: м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Слов'янський міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.,

при секретарі судового засідання Рудь Т.В.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 11 м. Слов'янську адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Слов’янського міського центру зайнятості про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов'янського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Слов’янського міського центру зайнятості про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії. Дана позовна заява мотивована тим, що згідно із наказом ГУНП в Донецькій області (надалі - роботодавець) від 06.10.2016 року № 336 о/с, її було звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням) з 07.10.2016 року. Проте, всупереч вимогам частини 1 статті 47 КЗпП України, роботодавець видав позивачеві трудову книжку не в день звільнення, а лише 04.01.2017 року. 04.01.2017 року в день отримання від роботодавця трудової книжки, з метою негайної реалізації свого права на працю та отримання соціального захисту, позивач звернулась до Слов’янського міського центру зайнятості. Того ж дня відповідач прийняв рішення про надання позивачеві статусу безробітного згідно з приписами частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI (надалі - Закон № 5067-VI). Наказами відповідача № НТ 170104 від 04.01.2017 року та № НТ 170111 від 11.01.2017 року позивачеві був наданий статус безробітного, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі - Закон № 1533-ІІІ), а саме: у розмірі 60 % від її середньої заробітної плати (доходу), визначеної згідно з Постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266, у наступних відсотках від визначеного розміру: з 11.01.2017 року до 10.04.2017 року - 100 %, з 11.04.2017 року до 09.07.2017 року - 90 %, з 10.07.2017 року до 05.01.2018 року - 70 %, а 11.04.2017 року відповідач розпочав ці виплати згідно з вимогами частини 4 статі 23 Закону № 1533-ІІІ.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 року, позов позивача був задоволений частково: стягнуто з роботодавця на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу через затримку видачі трудової книжки з 08.10.2016 року по 04.01.2017 року у розмірі 10404,16 гривень, зобов'язано його видати наказ про зміну дати звільнення з 07.10.2016 року на 04.01.2017 року та внести відповідний запис до трудової книжки. В червні 2016 року, після отримання судового рішення та внесення за ним роботодавцем змін до її трудової книжки, вона пред'явила її відповідачу під час його чергового відвідування, після чого відповідач припинив виплачувати їй допомогу по безробіттю. Наказом відповідача № НТ 170802 від 02.08.2017 року виплата позивачеві допомоги по безробіттю була припинена на підставі підпункту 8 пункту 1 статті 31 Закону № 1533-ІІІ, тобто у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Також, наказом відповідача № НТ 170802 від 02.08.2017 року було припинено реєстрацію позивача як безробітної на підставі абзацу 19 підпункту 1 пункту 37 «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2013 року № 198 (надалі - Порядок № 198), тобто з дня встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

Також, наказом відповідача № 7 від 02.08.2017 року «Про повернення коштів особою», вирішено забезпечити повернення позивачем незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 04.01.2017 року по 01.08.2017 року відповідно до частини 3 статті 36 Закону № 1533-ІІІ, і 02.08.2017 року позивачу була вручена «Претензія» від 02.08.2017 року за № 06-14/2179.

Як вбачається з «Протоколу N0 20 засідання комісії з розслідування страхових випадків та з питань обґрунтованості виплат матеріального забезпечення» від 02.08.2017 року підставою для прийняття відповідачем таких рішень є його уявлення про те, що 04.01.2017 року позивач ще відносилась до зайнятого населення, а тому право на надання статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю не мала. Серед іншого, за цим протоколом від 02.08.2017 року вирішено не здійснювати їй виплату допомоги по безробіттю з 16.06.2017 року.

Так, усі подані позивачем відповідачу відомості та документи були достовірними та правдивими, наявна в них інформація відповідала дійсності, і на час прийняття ним своїх рішень, у тому числі 04.01.2017 року та 11.01.2017 року, для неї фактично і об'єктивно існували ознаки безробіття та потреба у соціальному захисті, вона не належала до категорії зайнятого населення, як не належить й досі.

Стосовно наказу відповідача № 7 від 02.08.2017 року «Про повернення коштів особою» та пред'явленої позивачу «Претензії» від 02.08.2017 року за № 06- 14/2179, то наявні в них вимоги, зокрема, з повернення нею 6583,43 гривен, взагалі є незаконними та невмотивованими.

Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Таким чином, за наявних обставин згадані акти відповідача, у сукупності до вищенаведених підстав їх протиправності, носять додатковий протиправний характер і не підлягають виконанню.

За даними відповідача, за період з 16.06.2017 року по 01.08.2017 року відповідачем була позивачеві нарахована, але не сплачена, допомога по безробіттю у сумі 4401,41 гривень.

В зв'язку з викладеним просить суд визнати протиправними дії відповідача з припинення позивачу з 16.06.2017 року виплат допомоги по безробіттю, з припинення 02.08.2017 року її реєстрації безробітного та пред'явлення претензії від 02.08.2017 року за № Дб-14/2179, та скасувати його наказ № НТ 170802 від 02.08.2017 року та наказ № 7 від 02.08.2017 року «Про повернення коштів особою», а також зобов'язати відповідача з 16.06.2017 року поновити їй виплату допомоги по безробіттю, та здійснити з цього часу нарахування та виплату належних їй сум допомоги по безробіттю у відповідності до вимог статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та до наказу відповідача № НТ 170111 від 11.01.2017 року, із проведенням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати такої допомоги.

Представник позивача, ОСОБА_1, в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представники відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В запереченнях зазначили, що ОСОБА_4 перебувала на обліку в Слов’янському міському центрі зайнятості з 04.01.2017 року по 02.08.2017 рік. На підставі ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» 04.01.2017р. їй було надано статус безробітної. Відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" 11.01.2017р. їй була призначена допомога по безробіттю та 11.04.2017р. розпочата виплата згідно з вимогами п.4 ст. 23 зазначеного Закону. Цим самим Слов’янський міський центр зайнятості, як державна установа, реалізував право позивача на отримання нею соціального захисту.

Того факту, що позивач під час звернення до Слов’янського міського центру зайнятості, відносився до категорії незайнятого населення Слов’янський міський центр зайнятості не заперечує, адже на час звернення ОСОБА_4 дійсно була безробітною, про що свідчили подані нею під час реєстрації документи, які відповідали вимогам діючого законодавства.

Але, під час прийому 30.06.2017р. позивачем було надано трудову книжку, в якій було змінено дату звільнення з 07.10.2016р. на 04.01.2017р. шляхом визнання запису №4 від 07.10.2016р. недійсним та внесення нового запису № 6 від 04.01.2017р. Підставою внесення вищезазначеного запису є наказ ГУНП в Донецькій області від 15.06.2017р. № 273 о/с.

Це свідчить про те, що дата реєстрації ОСОБА_4 в Слов’янському міському центрі зайнятості, як безробітної та дата надання їй статусу безробітної співпадають з останнім її робочим днем. Слід зазначити, що дату звільнення, тобто дату свого робочого дня позивач визначила сама, вказавши дату 04.01.2017р. у своїй позовній заяві до ГУНП у Донецькій області, усвідомлюючи, що вже з 04.01.2017р. перебувала на обліку в Слов’янському міському центрі зайнятості, як безробітна.

У зв'язку з зазначеним та на підставі п. 2 та п. 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової Адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009р. за № 232/16248, Слов’янським міським центром зайнятості було проведено перевірку, за результатом якої підтверджено факт зміни дати звільнення з 07.10.2016р. на 04.01.2017р. у трудовій книжці ОСОБА_4, що оформлено актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 31.07.2017р. № 316.

Як зазначено у п.1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може отримати особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Так, безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Але, згідно з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2017р. з ГУНП в Донецькій області стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу через затримку видачі трудової книжки з 08.10.2016р. по 04.01.2017р.

Крім того, у п.2.27, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом № 58 від 29.07.93 р., прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи», а у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Тобто, підтверджується той факт, що ОСОБА_4 саме до 04.01.2017р. включно відносилась до зайнятого населення та отримала дохід за останній робочий день згідно з діючим законодавством.

Таким чином, Слов’янським міським центром зайнятості було встановлено факт подання ОСОБА_4 недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації та відношення її до зайнятого населення.

Згідно з п. 8 ст. 31. Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі призначення допомоги по безробіттю на підставі документів, що містять неправдиві відомості така виплата припиняється.

Відповідно до абз. 19 пп. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 198 та пп. 8, п. 1, ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» центри зайнятості припиняють реєстрацію у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Крім того, як зазначено у п. 6 Порядку розслідування страхових випадків обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової Адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, а саме в даному випадку з 04.01.2017р., що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

У зв'язку з зазначеним Слов’янським міським центром зайнятості були прийняті рішення про припинення ОСОБА_4 реєстрації, а саме наказ від 02.08.2017р. № НТ 170802 та про припинення виплати допомоги по безробіттю - наказ № НТ 170802, які є правомірними, прийнятими з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.

Що стосується Наказу від 02.08.2017р. №7 «Про повернення коштів», то він є законний та обґрунтований, винесений на підставі п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п. 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової Адміністрації України від 13.02.2009р. № 60/62.

Правовою підставою для призначення ОСОБА_4 допомоги по безробіттю слугували ст.ст. 22,23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", які регулюють умови, тривалість та розмір виплати зазначеної допомоги. Тим самим ОСОБА_4 реалізувала своє право на отримання соціального захисту.

За таких обставин, вважає, що у позивача відсутні підстави для застосування норм ст. 1215 Цивільного Кодексу України в даному виді правовідносин.

При отримані статусу безробітного позивач була в повному обсязі ознайомлена зі своїми правами та обов'язками, відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Вимоги позивача щодо поновлення їй з 16.06.2017р. виплати допомоги по безробіттю, здійснення з цього часу нарахування та виплати належних їй сум допомоги по безробіттю із проведенням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати такої допомоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними. Але Позивач на обліку у Слов’янському міському центрі зайнятості як безробітна особа не значиться, оскільки відносно неї було припинено реєстрацію, як безробітної особи з 02.08.2017р., згідно Наказу Слов’янського міського центру зайнятості від 02.08.2017р. № НТ 170802, у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, що мав місце протягом періоду реєстрації, відповідно до абзацу 19 пп.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу.

За період з 16.06.2017р. по 01.08.2017р. позивачу була нарахована, але не сплачена допомога по безробіттю у сумі 4401,41 грн.

З метою забезпечення ефективного та цільового використання коштів, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення, та для запобігання збільшення дебіторської заборгованості і було прийнято рішення не здійснювати вищезазначену виплату.

Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у позовних вимогах позивача про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за їх безпідставності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив наступне.

04.01.2017 року ОСОБА_4 звернулась до Слов’янського міського центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітного та заявою про призначення їй виплати допомоги по безробіттю з 11.01.2017 року.

В трудовій книжці ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 міститься запис №5 від 15.06.2017 року про те, що запис №4, яким ОСОБА_4 звільнено зі служби в Національній поліції України 07.10.2016 року, слід вважати не дійсним, та зроблено новий запис за №6 від 04.01.2017 року про звільнення ОСОБА_4 зі служби в Національній поліції України на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 15.06.2017 року за №2273 о/с.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 року, задоволено позов ОСОБА_4, зобов'язано ГУНП в Донецькій області видати наказ про зміну дати звільнення ОСОБА_4 з 07.10.2016 року на 04.01.2017 року та внести відповідні зміни до її трудової книжки та стягнути з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу через затримку видачі трудової книжки з 08.10.2016 року по 04.01.2017 року у розмірі 10404,16 грн.

Сторонами не оспорюється той факт, що 30.06.2017 року ОСОБА_4 під час прийому в Слов’янському міському центрі зайнятості надала трудову книжку, в якій було змінено дату звільнення з 07.10.2016 року на 04.01.2017 року.

02.08.2017 року Слов’янським міським центром зайнятості ОСОБА_4 було пред'явлено претензію за №06-14/2179 щодо відшкодування допомоги по безробіттю в сумі 6583,43 грн.

Згідно з Актом Слов’янського міського центру зайнятості №316 від 31.07.2017 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за результатами розслідування з'ясовано, що зміни до трудової книжки, наданої ОСОБА_4 до Слов’янського міського центру зайнятості, були внесені відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області.

Відповідно до протоколу №20 від 02.08.2017 року засідання комісії з розслідування страхових випадків та з питань обґрунтованості виплат матеріального забезпечення вирішено припинити реєстрацію ОСОБА_4 з 02.08.2017 року, прийняти рішення про повернення ОСОБА_4 незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 04.01.2017 року по 01.08.2017 року в розмірі 10984,84 грн.

Наказом Слов’янського міського центру зайнятості №7 від 02.08.2017 року «Про повернення коштів особою» вирішено повернути ОСОБА_4 незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 04.01.2017 року по 01.08.2017 року.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, є Закон України «Про зайнятість населення».

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закон України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Пунктом 3 Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ №198 від 20.03.2013 року, передбачено, що реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

У силу п. 5 Порядку №198, статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного (п. 6 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу).

Згідно з п. 7 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, підставами для відмови у наданні статусу безробітного є: 1) відсутність на дату звернення до центру зайнятості документів, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку; 2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи; 3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»; 4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи; 5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про відмову у працевлаштуванні відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування; 6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців дев'ятнадцятого - двадцять першого підпункту 1 пункту 37 цього Порядку.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №60/62 від 13.02.2009 року якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду.

Отже, судом встановлено, що на час надання позивачеві статусу безробітної було дотримано процедури, встановленої чинним законодавством, позивач відповідала визначенню «безробітна», оскільки фактично з 07.10.2016 року була звільнена зі служби і не отримувала заробітної плати, але з вини роботодавця не могла вчасно отримати трудову книжку, в зв'язку з чим в подальшому і було змінено дату її звільнення. При зверненні до центру зайнятості позивач не могла наперед знати, що суд ухвалить рішення на її користь та змінить дату звільнення, тому на момент звернення до центру зайнятості позивачем не було порушено п.8 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування

Згідно з ст.ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, соціальні виплати.

Беручи до уваги викладене, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінені судом у сукупності, покладені в обґрунтування позовних вимог факти порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача в частині прийняття відповідачем оскаржуваного позивачем Наказу, яким позбавлено останню статусу безробітної та не здійснено у зв'язку з цим відповідних виплат, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про задоволення останніх.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Слов’янського міського центру зайнятості про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Слов’янського міського центру зайнятості з припинення ОСОБА_4 з 16 червня 2017 року виплат допомоги по безробіттю, з припинення 02 серпня 2017 року ОСОБА_4 реєстрації безробітного та пред'явлення претензії від 02 серпня 2017 року за № 06-14/2179, та скасувати наказ № НТ 170802 від 02 серпня 2017 року та наказ № 7 від 02 серпня 2017 року «Про повернення коштів особою».

Зобов'язати Слов’янський міський центр зайнятості з 16 червня 2017 року поновити ОСОБА_4 виплату допомоги по безробіттю та здійснити з цього часу нарахування та виплату належних ОСОБА_4 сум допомоги по безробіттю у відповідності до вимог ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та до наказу № НТ 170111 від 11 січня 2017 року із проведенням компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати такої допомоги.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийнятті постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко