Вирок № 71060840, 14.12.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 423/3130/17

н.п. 1-кп/415/852/17

ВИРОК

Іменем України

14.12.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Беднарського А.Є.

захисника Мальчиніна Ю.О.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017130530000593 від 30.07.2017 року у відношенні

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Попасна, Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, вдівця, працюючого водієм автотранспортних засобів транспортної дільниці Попаснянського РЕМ ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», інвалідом не являється, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2017 приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем свого постійного проживання, а саме на подвір'ї домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В цей час додому прийшов його син - ОСОБА_2, який теж знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Під час спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на ґрунті непорозуміння виник конфлікт, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_2 словесно образив свого батька та завдав йому два удари в обличчя, чим спричинив останньому фізичний біль. Обурений такою поведінкою свого сина, перебуваючи під впливом вжитих алкогольних напоїв, ОСОБА_3 лівою рукою схопив зі столу, що знаходився поруч, кухонний ніж, та, маючи умисел, спрямований на спричинення потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, тримаючи кухонний ніж у своїй лівій руці, приблизився до свого сина - ОСОБА_2, та, діючи умисно та протиправно, наніс два удари в область шиї ОСОБА_2 Тим самим ОСОБА_3 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді двох різаних ран передньої поверхні шиї з пошкодженням щитовидної залози, дихальних шляхів на рівні проміжку між щитовидним та персневидним хрящами, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 16.08.2017 №115, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Після цього потерпілий ОСОБА_2 вибіг з подвір'я домоволодіння і звернувся за допомогою до інших громадян, які викликали останньому швидку медичну допомогу, медичні працівники якої доставили останнього в тяжкому стані до реанімаційного відділення КУ «Попаснянська Центральна районна лікарня». У період з 29.07.2017 по 14.08.2017 потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КУ «Попаснянська Центральна районна лікарня».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, 29 липня 2017 він вжив спиртні напої і приблизно о 21 годині 00 хвилин знаходився за місцем свого постійного проживання, а саме на подвір'ї домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В цей час додому прийшов його син - ОСОБА_2, який теж знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Під час їх спілкування на ґрунті непорозуміння виник конфлікт, внаслідок якого його син ОСОБА_2 словесно образив його та завдав йому два удари в обличчя. Обурений такою поведінкою свого сина, він дійсно схопив зі столу кухонний ніж і наніс йому два удари в область шиї. На питання суду зазначив, що він не мав умислу на заподіяння сину ОСОБА_2 смерті, керувався бажанням заподіяти останньому тілесні ушкодження у відповідь на спричинений фізичний біль та образу. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив. Він готовий нести відповідальність за вчинене, однак просив не позбавляти його волі, оскільки він хворіє на гіпертонію, з приводу чого перебуває на диспансерному обліку у лікаря терапевта та потребує у регулярному прийомі медичних препаратів. Перебуваючи під вартою він втратив дружину. Зараз він проживає разом зі своїм сином ОСОБА_2, якому він допомагає матеріально, оскільки останній не працює, у них добрі відносини і син ніяких претензій до нього не має.

Потерпілий ОСОБА_2, від надання пояснень згідно ст. 63 Конституції України відмовився, при цьому зазначив суду, що він не має жодних претензій до свого батька, оскільки вважає, що саме він, своїми діями, спровокував вчинення злочину. Просив суд не позбавляти обвинуваченого волі, на даний час вони проживають разом, батько піклується про нього і у них добрі відносини.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений та потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який працює, за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.43), інвалідом не являється, має постійне місце проживання, вдівець, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.40), у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.42), раніше не судимий (а.с. 45-46), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог, передбачених ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.121 КК України, оскільки останній, вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи, яке відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, та який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, а також враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, активне сприяння розкриттю злочину, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який, як під час досудового розслідування так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, приймаючи до уваги обставини вчиненого злочину та провокативну поведінку потерпілого, яка передувала вчиненню даного злочину, а також відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання за яким характеризується з позитивної сторони, працює, за місцем роботи має також виключно позитивну характеристику, а також враховуючи його вік та стан здоров'я, який страждає на гіпертонічну хворобу з приводу чого, знаходиться на диспансерному обліку у лікаря терапевта, а також беручи до уваги думку потерпілого, який просив суд не призначати обвинуваченому покарання пов'язане з реальним позбавлення його волі, оскільки жодних претензій до нього він не має, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту, обраний ухвалою слідчого судді Попаснянського районного суду Луганської області від 27.09.2017 року втратив свою дію, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не пред'явлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про заявлений заступником керівника Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах КУ «Попаснянської центральної районної лікарні» цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах КУ «Попаснянської центральної районної лікарні» просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_2 у сумі 3278 гривень 74 копійки.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав повністю та не заперечував проти його задоволення.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах КУ «Попаснянської центральної районної лікарні» про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, повністю доведена в судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 за період його перебування на стаціонарному лікуванні у КУ «Попаснянської центральної районної лікарні» за період з 29.07.2017 року по 14.08.2017 року підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наданою суду і наявною в матеріалах кримінального провадження (а.с.106).

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-Джинсові брюки синього кольору та кофту чорного кольору, які згідно постанови слідчого від 05 вересня 2017 року (а.с. 103) знаходяться на зберіганні знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Попаснянського відділу поліції - підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2

-Кухонний ніж з нашаруванням речовини темно-бурого кольору, змив речовини бурого кольору з контрольним змивом, зразок крові ОСОБА_3 та зразок крові ОСОБА_2, які згідно постанови слідчого від 05 вересня 2017 року (а.с. 103) знаходяться на зберіганні в камері схову Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню.

Керуючись ст. 349 ч.3, 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь КУ «Попаснянської центральної районної лікарні» ( одержувач: КУ «Попаснянська ЦРЛ», розрахунковий рахунок 35412001052019 у ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 01983654), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 3278 (три тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 74 копійки.

Речові докази:

-Джинсові брюки синього кольору та кофту чорного кольору, які згідно постанови слідчого від 05 вересня 2017 року, знаходяться на зберіганні знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Попаснянського відділу поліції - підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2

-Кухонний ніж з нашаруванням речовини темно-бурого кольору, змив речовини бурого кольору з контрольним змивом, зразок крові ОСОБА_3 та зразок крові ОСОБА_2, які згідно постанови слідчого від 05 вересня 2017 року, знаходяться на зберіганні в камері схову Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, передбаченого ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова