Рішення № 71059354, 12.12.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11903/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1718/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Максюта

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.

секретаря Турів О.М.,

з участю представників апелянта Сеняк О.М. та Семківа М.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договоромза апеляційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду від 09 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року представникомПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. поданий позов до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначено, що26.07.2007 р. між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та відповідачем укладено кредитний договір № 07/57-05, згідно якого банк надав останньому кредит для споживчих потреб у сумі 50000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 25.07.2012 р. Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору встановлено річнуставку за користування кредитними коштами 12,0 %, за обслуговування кредиту - щомісячну плату в розмірі 176,75 грн., що становить 0,07 % від суми кредиту (пункт 1.4.1 договору), а також штраф у розмірі 20 відсотків від суми невиконаних зобов'язань, строк сплати яких не настав (пункт 4.3). Додатковим договором № 3 до вказаного кредитного договору від 14.08.2009 року строк користування кредитними коштами продовжено до 25.07.2022 р.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань станом на 30.07.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 18331,89 доларів США, що складається з 17262,08 доларів США заборгованості за кредитом, 1069,81 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом, та 11630,58 грн., а саме 1060,50 грн. комісії за розрахункове обслуговування, 10570,08 грн. неустойки за несвоєчасне погашення кредиту. Загальний розмір заборгованості становить 396881,82 грн, яку банк просив стягнути з відповідача.

Рішенням Тисменицького районного суду від 09 жовтня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (в стані ліквідації), код ЄДРПОУ 19017842, заборгованість за кредитним договором № 07/57-05 від 26.07.2007 р. у розмірі 18331 (вісімнадцять тисяч триста тридцять один) долар 89 центів США та 11630 (одинадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 58 коп., а всього 396881 (триста дев'яносто шість тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 82 коп. та судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подана апеляційна скарга з мотивів грубого порушення норм матеріального права, а саме ст.17 Закону України «Про іпотеку»,ст.ст.599,600 ЦК України.

Апелянтом зазначено, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2016 року частково задоволено заявлений 30.06.2015 року позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк «ПАТ «ВіЕйБі Банк» до КП «Гурт-Мрія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, яким визнано за ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк «ПАТ «ВіЕйБі Банк» право власності на земельну ділянку загальною площею 5119 кв.м., що знаходиться за адресою с.Шешори, урочище «Коло Дозу» Косівського району, вартістю 437521 грн. Підставою для задоволення позову явились умови договору договору забезпечення, пов»язаного із цим кредитним договором. Дана обставина свідчить про те, що термін виконання зобов'язання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення банку до суду з таким позовом.

Звернувшись з позовом до господарського суду про визнання права власності на предмет іпотеки кредитор погодився на виконання умов кредитного договору шляхом передачі йому права власності на нерухоме майно, а отже, 20.01.2016 року на підставі зазначеного рішення господарського суду шляхом визнання права власності на земельну ділянку вартістю 437521 грн по сумі боргу за кредитним договором в розмірі боргу 396881 грн отримав повністю задоволення своїх вимог, тому відповідно до положень ст.593,599,600 ЦК України та ст.17 ЗУ «Про іпотеку» кредитне зобов'язання за кредитним договором є припинене,що є підставою для відмови у позові.

Крім того, суд під час розгляду справи не отримав від позивача жодних розрахунків боргу відповідача після задоволення банком своїх вимог шляхом визнання права власності на іпотечне майно. Просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Вислухавши представників апелянта, доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обгрунтованою, виходячи з наступних підстав.

В силу ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, в силу ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.525,599,1049,1054 ЦК України, ч.1 ст.7, ст.33 Закону України «Про іпотеку», встановивши, що відповідач на підставі зазначеного договору отримав кредитні кошти, однак умови договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. При тому суд зазначив, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.2016 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог банку до позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором в сумі 465 196 грн визнано право власності на предмет іпотеки, і яке набрало законної сили, не виконано, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним розміром у розмірі 18 331 долар 89 центів США та 11630 грн. 58 коп., а всього 396881 грн. 82 коп. та судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 3654 грн.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Судом встановлено, що 26 липня 2007 рокуміж ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 07/57-05, згідно якого банк надав відповідачу кредит для споживчих потреб у сумі 50000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 25.07.2012 р. згідно графіку погашення заборгованості по кредиту та відсотках ( п.1.1.,1.2., 1.3. кредитного договору).

Відповідно до п.п.1.4., 1.4.1. кредитного договору річна ставка за користування кредитними коштами становить 12,0 %, за обслуговування кредиту встановлена щомісячна плата в розмірі 176,75 грн., що становить 0,07 % від суми кредиту (п.1.4.1 договору).

Відповідно пункту 1.5 в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту,сплати процентів за його користування, інших платежів передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій, майновий поручитель укладає з банком у іпотечний договір земельної ділянки кадастровий №26:236:888:01:01:001:0515, загальною площею 0,5119 га, що знаходиться за адресою с.Шешори, ур. «Коло Дозу» Косівського району Івано-Франківської області та належить колективному підприємству «Гурт-Мрія» згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку,зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів за №010730600001.

Відповідно до п.3.3.3 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п. 2.5.1 . Не пізніше визначеного п.1.3. договору терміну повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені пп.1.4.1., 2.3. договору, а також на вимогу банку сплачувати можливі штраф та пеню.(а.с.5-9).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується меморіальним валютним ордером № 15956 від 27.07.2007 р. (а.с.1).

Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 додаткового договору № 3 від 14 серпня 2009 року, укладеного до кредитного договору № 07/57-05 від 26 липня 2007 року, між ВАТ «ВіейБі Банк» та ОСОБА_4, за домовленістю сторін строк користування кредитними коштами, встановлений в п.1.3 основного договору, збільшений до 25 липня 2022 року включно, якщо тільки строк користування не буде встановлено домовленостями сторін чи умовами основного договору. В зв»язку із зміною строку користування кредитними коштами, графік погашення кредитної заборгованості, що був додатком до основного договору, викладений в новій редакції. З урахуванням вимог чинного законодавства України та у зв»язку зі зміною обсягу кредитних зобов»язань позичальника, виникла необхідність укладення договору про внесення відповідних змін до іпотечного договору, укладеного 27 липня 2007 року між ВАТ «ВіейБі Банк» та Колективним підприємством «Гурт-Мрія», посвідченого приватним нотаріусом Ромовською О.В. Косівського районного нотаріального округу за реєстровим номером 2359 (договір забезпечення). Зміна строку користування кредитними коштами також потребує відображення у відповідних реєстрах обтяження майна. Витрати, пов»язані з укладенням договору про внесення змін до договору забезпечення та внесення змін до реєстрів обтяження майна покладаються на позичальника та/або майнового поручителя (а.с.11).

22 липня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіною М.А. направлена вимога про дострокове повернення повної суми коштів за кредитним договором ОСОБА_4., КП «Гурт-Мрія» та Сеняк О.М. у тридцятиденний строк з дати отримання цієї вимоги, що свідчить про зміну строку виконання зобов'язання кредитором. При тому у вимозі зазначений розмір заборгованості, складові якого тотожні розміру, вказаному у позові (а.с.17).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, утворилася прострочена заборгованість з лютого 2014 року за кредитом (тілом) (колонка 6 у розрахунку), відсотками (колонка 9 у розрахунку), з березня 2014 року - по комісії за розрахункове обслуговування (колонка 13 у розрахунку) та з 27 липня 2009 року - по неустойці за несвоєчасне погашення кредиту (колонка 16 у розрахунку), загальна сума якої станом на 30 липня 2015 р. (межі позовних вимог) складає 18331,89 доларів США, з яких: 17262,08 доларів США заборгованості за кредитом, 1069,81 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом, та 11630,58 грн.(1060,50 грн. комісії за розрахункове обслуговування і 10570,08 грн. неустойки за несвоєчасне погашення кредиту. Загальний розмір заборгованості в еквіваленті до національної валюти становить 396881,82 грн. (а.с.14-16)

Представники відповідача не заперечують у судовому засіданні факту отримання такої вимоги та факту утворення і несплати зазначеного розміру заборгованості.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2016 року, яке набрало законної сили, позов ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації до КП "Гурт-Мрія", за участю третьої особи ОСОБА_4, задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.07.2007 р., укладеним між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Колективним підприємством "Гурт-Мрія", нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Ромовською О.В. та зареєстрований за №2359, шляхом набуття права власності ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 5119 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: с. Шешори, урочище "Коло Дозу" Косівського району Івано-Франківської області, з метою задоволення вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк " в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації до ОСОБА_4 за кредитним договором №07/57-05 від 26.07.2007 р. в сумі 465196 грн., з яких 17 262 долара США 08 центів (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 20.01.16 становить 428790 грн.07 коп.) - борг по сплаті кредиту, 1069 доларів США 81 цент (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 20.01.16 становить 26574 грн. 08 коп.) - борг по сплаті відсотків за користуванням кредитом, 1060 грн. 50 коп. - борг по сплаті комісії за обслуговування кредиту, 8771 грн. грн. 35 коп. - штраф. Визнано за ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" право власності на зазначену земельну ділянку. В решті позовних вимог відмовлено.

У вказаному рішенні господарського суду зазначено, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся з позовом про стягнення станом на 30 червня 2016 року заборгованості 18 331, 89 доларів США та 11 630,58 гривень шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотечного договору від 27.07.2007р. Загальний розмір заборгованості у гривневому еквіваленті становить 396 881,82 грн, тобто межі позовних вимог, зазначені у вказаній господарській справі та даній цивільній справі, яка розглядається, повністю співпадають як по періоду, так і по розміру заявлених позовних вимог.

Під час розгляду зазначеної справи господарським судом встановлені обставини щодо розміру боргу, який підлягав стягненню станом на 30 червня 2016 року. Так, судом зазначено, що строк позовної давності щодо стягнення штрафу за період з 27.06.2009 року по 28.08.2014 року є таким, що сплив, а отже в частині стягнення штрафу за вказаний період слід відмовити. З огляду на наведене, розмір штрафу, що підлягає стягненню, за період з 28.08.2014р. по 30.07.2015 року, становить 8771 грн 35 коп. Таким чином, суд встановив, що матеріалами справи підтверджується наявність боргу відповідача перед позивачем в сумі 18 331,89 доларів США (боргу по сплаті кредиту і боргу по сплаті відсотків за користування кредитом), 9831 грн 85 коп (боргу по сплаті комісії за обслуговування кредиту, штраф).

Крім того, господарським судом встановлено, що 27.07.2007р. між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Колективним підприємством "Гурт-Мрія" з метою забезпечення належного виконання зобов»язання, що випливає з кредитного договору, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 № 07/57-05 від 26.07.2007р., укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Ромовською О.В. та зареєстрований за №2359, та договір про внесення змін до іпотечного договору від 14.08.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Ромовською О.В. та зареєстрований за № 1854, предметом якого явилась земельна ділянка кадастровий №26:236:888:01:01:001:0515, загальною площею 0,5119 га, що знаходиться за адресою с. Шешори, ур. «Коло Дозу» Косівського району Івано-Франківської області та належить колективному підприємству «Гурт-Мрія».

При тому, господарським судом прийнятий до уваги звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 437 521 грн без ПДВ.

Крім того, господарським судом встановлено, що загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки станом на 20 січня 2016 року (день ухвалення рішення господарським судом) з урахуванням офіційного курсу національної валюти до долара США, визначеного НБУ, становить 465 196 грн (що значно перевищує заявлену ціну позову у гривневому еквіваленті), а вартість іпотечного майна 437 521 грн, тобто різниця становить 27 675 грн.

За приписами ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи положення зазначеної статті, преюдиційне значення для вирішення іншої справи мають обставини, встановлені судовим рішенням.

Таким чином, преюдиційне значення для вирішення цієї справи мають обставини, встановлені у вказаній господарській справі.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку".

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, то спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно свідчить про задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що такий спосіб не є подвійним стягненням, оскільки наявність судового рішення про визнання права власності дає підстави кредитору зареєструвати право власності на майно (земельну ділянку).

Та обставина, що до часу розгляду справи судом про стягнення заборгованості з позичальника кредитором не зареєстровано право власності на земельну ділянку не впливає на вирішення даного спору, так як перешкоди у реєстрації такого права відсутні і у реалізації його кредитор не обмежений і воно залежить лише від його волі.

І, навпаки, стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором за спірний період при наявності судового рішення про визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, який є кредитором, призведе до подвійного стягнення та обмеження прав позичальника (боржника).

Також суд помилково посилається на правову позицію ВСУ у справі №3-71гс від 09.09.2014 року та № 6-1080цс15 від 03.02.2016р., оскільки у цих правовідносинах був застосований спосіб звернення стягнення на майно у процедурі його продажу і такі рішення на момент розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитом виконані не були, тобто ці правовідносини не є подібними із правовідносинами у даній справі. З огляду на особливості способу звернення стягнення на предмет іпотеки у даній справі - шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, за рахунок якого безперешкодно з моменту визнання права власності на майно задовольняються вимоги іпотекодержателя (кредитора), колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позиції апелянта.

Під час розгляду зазначеної справи позивачем позовні вимоги а ні збільшені, а ні уточнені не були, позивачем лише надані додаткові пояснення про те, що вартість предмета іпотеки не покриває суму заборгованості, розраховану на 02.09.2016р. Проте, позивач просив стягнути розмір заборгованості, заявлений у позові, розрахований станом на 30.06.2015 року, який у гривневому еквіваленті є значно меншим від вартості предмета іпотеки, визначеної на момент набуття права власності.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, закладений у положеннях ст.11 ЦПК України, межі заявлених вимог (ціна позову) та предмет спору (стягнення заборгованості за кредитом), колегія суддів дійшла висновку, що різниця між загальним розміром вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки станом на 20 січня 2016 року (день ухвалення рішення господарським судом) з урахуванням офіційного курсу національної валюти до долара США, визначеного НБУ, у сумі 27 675 грн. є збитками, а не заборгованістю за кредитним договором за спірний період.

З цих підстав банком позов не заявлений і позивач не обмежений у праві на пред'явлення позову про стягнення збитків відповідно до ст. 623 ЦК України разом із іншими вимогами, які витікають із факту порушення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 09 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

Г.П. Мелінишин

О.О. Томин