Ухвала суду № 71058829, 13.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1358/17 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/1605/К/17 суддя Дудіков А.В.

Категорія - 26 (I) Доповідач Барильська А.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар: Видрик А.А.,

за участі: представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - Руденка Іллі Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2017 року позивач звернувся з позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я в якому просив стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди з відповідача- 320 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що працюючи протягом тривалого часу у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим первинно висновком МСЕК від 14 лютого 2007 року йому, у зв'язку з професійними захворюваннями, була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 35% без визначення групи інвалідності безстроково.

Позивач вважає, що відповідач не виконав вимоги Закону, щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, внаслідок чого він отримав негативні зміни здоров'я, що мають незворотній характер та завдало позивачу моральну шкоду.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 18 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що позивач не надав доказів того, що саме робота на ПрАТ «ЦГЗК» стала причиною його професійного захворювання, зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований. Крім того представник відповідача зауважує, що позивач з власної ініціативи працював у шкідливих умовах правці.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 20.04.2001 працював на підприємстві відповідача на різних посадах, а 30.06.2015 був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України (а.с.30-32).

Згідно акта № 15 розслідування хронічного професійного захворювання від 18 грудня 2006 року (далі - Акта), складеного комісією та затвердженого головним державним санітарним лікарем Петрівської районної СЕС, у хворого ОСОБА_3, який має: загальний стаж роботи 19 років 11 місяців, за професією 16 років 8 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів 16 років 8 місяців, у гірничо-транспортному цеху № 2 колона технологічного автотранспорту (на підприємстві відповідача) 5 років 8 місяців. Український науково-дослідний інститут промислової медицини встановив діагноз: вібраційна хвороба першої-другої ст. від дії загальних вібрацій з синдромом полірадикулонейропатії, переважно на п/крижовому рівні з вираженими статико-динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді плечолопаткового періартрозу ПФС першого-другого ст. та периферичним ангіоепастичним синдромом, дата встановлення остаточного діагнозу 23.11.2006 р. (п.9, 10, 14).

У п. 16 Акта зазначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 20.04.2001 р. по теперішній час - водієм автомобіля НД-1200 на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі, колони технологічного автотранспорту гірничо-транспортного цеху № 2 ВАТ "ЦГЗК, ОСОБА_3 виконував роботи по транспортуванню гірничої маси із кар'єра, ремонтні роботи в умовах ремонтної майстерні, заправці ПММ, підготовкою автомобіля до роботи, прибиранню робочого місця. При цьому під час руху автомобіля, внаслідок його конструктивних недоліків, ОСОБА_3 підпадав під дію на організм загальної вібрації, рівень якої перевищував ГДР. Працюючи з 20.10.1989 р. по 30.10.2000 р. - водієм великовантажного автомобіля в кар'єрі технологічної автоколони № 52 гірничо-транспортного цеху № 1 ВАТ "ПівнГЗК", згідно санітарно-гігієнічної характеристиці умов праці, підготовленої Петрівськой райСЕС від 30.01.2006 р. № 82/01-19, ОСОБА_3 виконував роботи, що також супроводжувалися дією на організм загальної вібрації, рівень якої перевищує ГДР. Причина професійного захворювання багаторічна робота в умовах впливу загальної вібрації, що перевищує ГДР: вібрація загальна - 112 дБ при ГДР 107 дБ (п.17 Акта).

Згідно п.19 Акта, прізвища, імена та по батькові, посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи вказано керівництво ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Центральний ГЗК" під час праці ОСОБА_3 - порушення ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці" (а.с. 5-6).

Як вбачається з висновку МСЕК від 14.02.2007 року позивачу ОСОБА_3 первинно встановлено втрату професійної працездатності 35 %, з переоглядом 01.02.2008 року (а.с.11).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно п.19 Акта, прізвища, імена та по батькові, посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи вказано керівництво ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Центральний ГЗК" під час праці ОСОБА_3 - порушення ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці" (а.с. 5-6).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу на підприємстві ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є ПрАТ «ЦГЗК», йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

Вказані вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не надав доказів того, що саме робота на ПрАТ «ЦГЗК» стала причиною його професійного захворювання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так позивач відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному та п/крижовому відділі хребта з іррадіацією у верхніх та нижні кінцівки, утруднену ходу, біль у великих і дрібних суглобах кінцівок, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно рук, підвищену їх чутливість до охолодження, скутість рухів в кистьових суглобах вранці, підвищення артеріального тиску, періодичний головний біль, біль в ділянці серця, відчуття серцебиття, необхідністю "Д" нагляду лікарів, щорічні курси реабілітації, прийом медикаментів групи НПЗП, ангіо- і хондропротекторів, вітамінних комплексів, препаратів, що поліпшують трофіку та проведення імпульсів в нервово-мязових сінапсах (нейровітан, токоферола ацетат, фізіотерапія), санітарно курортного лікування.

Посилання представника відповідача ПрАТ «ЦГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, та відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Так, відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Стягуючи з відповідача ПрАТ "ЦГЗК" на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 18000 грн., суд першої інстанції врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на ПрАТ "ЦГЗК", відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: