Рішення № 71057685, 13.12.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

13.12.2017 Єдиний унікальний номер 205/10741/13-ц

Справа № 205/10741/13ц/2/205/2396/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Басової Н.В.

при секретарі Сахончик Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Актабанк», АТ «Дельта Банк», ОАО «Сведбанк» про поділ грошових вкладів, спільно нажитого майна та стягнення компенсації за 1/2 частину квартири, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання квартир і автомобілів об'єктами спільної сумісної власності, про поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі, визнання особистої власності на окремі об'єкти майна внаслідок його поділу, стягнення грошової компенсації, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 26.12.2013 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ПАТ «Актабанк», ЗАТ КБ «Приватбанк», АТ «Дельта Банк», ВАТ «Сведбанк», про визнання права власності на ? частину квартири, стягнути грошову компенсацію за ? частину ливарного обладнання по виготовленню зубних протезів, визнання права на ? частину грошових вкладів.

03.03.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна, визнання права особистої приватної власності на квартиру, стягнення грошової компенсації за різницю вартості автомобілів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2014 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: ПАТ «Актабанк», ЗАТ КБ «Приватбанк», АТ «Дельта Банк», ВАТ «Сведбанк», про поділ майна подружжя, та цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи: ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу і поділ майна подружжя (а.с. 207 том 1).

Уточнивши позовні вимоги в остаточній редакції від 07.12.2017 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ПАТ «Актабанк», ЗАТ КБ «Приватбанк», АТ «Дельта Банк», ВАТ «Сведбанк», про стягнення грошової компенсації за ? частину виплаченого кредиту та ? частину вартості ливарного обладнання по виготовленню зубних протезів, стягнення ? частини грошового вкладу, визнання права власності на ? частину домоволодіння та земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що шлюб між нею та ОСОБА_2 було укладено 17.10.1997 року. Від сумісного шлюбу мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. В лютому 2013 року відповідач, дізнавшись, що позивач буде прооперована з приводу вузлової фіброміоми матки, припинив з нею шлюбні стосунки та пішов від позивача. 23.07.2013 року позивачу встановлено діагноз: рак щитовидної залози. 11.12.2013 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності. Шлюбні стосунки з відповідачем припинено з лютого 2013 року. В період шлюбу за спільні грошові кошти було придбано наступне майно:

- 28.04.2005 році - автомобіль марки «Mitsubichi Lancer», 2004 року випуску, д/н НОМЕР_1;

- 05.11.2011 році - автомобіль «SUZUKI SX 4», 2011 року випуску, д/н НОМЕР_2;

- 04.08.2008 року - квартира АДРЕСА_1 придбана за 80000,00 доларів США. Із своїх збережень подружжя одразу передало 40000,00 доларів США, що еквівалентно 193301,00 грн., тобто вартість ? частини квартири виплачена 04.08.2008 року. Другу половину вартості квартири оплачено за кошти отримані в кредит в ТАВ «Сведбанк». Згідно розрахунку заборгованості відповідачем на 01.02.2013 року виплачено 14432,81 доларів США. Всього станом на 01.02.2013 року на спірну квартиру в період шлюбу виплачено 54432,81 доларів США;

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11;

- дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_12 площею 0,25 га та 0,25 га;

- обладнання для литейної лабораторії по виготовленню зубних протезів вартістю 10000,00 доларів США, що еквівалентно 95000,00 грн.;

- грошовий вклад в комерційному банку, зі слів відповідача в суді - в розмірі 3000,00 доларів США.

ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за ? частину виплаченої в період шлюбу вартості квартири АДРЕСА_1, оформленої на ім'я ОСОБА_2, придбаної за договором купівлі-продажу за 386605,00 грн. від 04.08.2008 року є спільним майном, знаходиться в одноосібному володінні та користуванні ОСОБА_2 в розмірі (40000,00 доларів США + 14432,81 доларів США = 54432,81 : 2 = 27216,40 доларів США), справжній курс на 17.03.2017 року: 27216,40 доларів США х 21,3 = 579709,32 грн.; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за ? частину вартості ливарного обладнання по виготовленню зубних протезів, що є спільним майном подружжя, вартістю 5000,00 доларів США (10000,00 доларів США : 2), що є еквівалентом 106500,00 грн.; стягнути з відповідача на її користь за ? частину грошового вкладу в розмірі 3000,00 доларів США на період 01.02.2013 року, оформленого на ім'я відповідача в період шлюбу, в сумі 1500,00 доларів США, є еквівалентом 31950,00 грн.; визнати за позивачем право власності на ? частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11; визнати за позивачем право власності на ? частину земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_12 площею 0,25 га та 0,25 га.

Уточнивши позовні вимоги в остаточній редакції від 07.12.2017 року, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна, стягнення грошової компенсації за різницю вартості автомобілів, стягнення ? частини грошових коштів, сплачених на виконання кредитного договору. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 17.10.1997 року. В лютому 2013 року шлюбні стосунки припинено. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2014 року шлюб розірвано. До реєстрації шлюбу, а саме: з січня 1997 року ОСОБА_2 перебував у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_5, вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет, разом працювали в 2-й Дніпродзержинській стоматологічній поліклініці та мали практично рівний дохід, який в березні 1997 року об'єднали для придбання квартири, та за півроку до реєстрації шлюбу в органах РАЦС, 31.03.1997 року спільно придбали квартиру АДРЕСА_5 04.08.2008 року в період шлюбу було придбано квартиру АДРЕСА_4. На придбання цієї квартири подружжям використані як подружні накопичення, так і кошти в розмірі 40000,00 доларів США, отримані в кредит від ВАТ «Сведбанк» на підставі кредитного договору від 04.08.2008 року. Кредитний договір укладений строком до 04.08.2020 року. 04.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 укладений договір поруки. Також 04.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір на квартиру АДРЕСА_4. Станом на 03.02.2014 року загальна сума поточної заборгованості складає 24452,20 доларів США. З лютого 2013 року по теперішній час ОСОБА_2 виконує зобов'язання за кредитним договором особисто без участі ОСОБА_1 За період з 02.03.2013 року по 10.08.2017 року позивач самостійно виплатив банку в рахунок погашення кредиту 28272,12 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 510184,47 грн., то ОСОБА_1 має виплатити ? частину цих коштів в розмірі 255092,23 грн.: 510184,47 грн. : 2 = 255092,23 грн. Також під час шлюбу придбано: 28.04.2005 року - автомобіль марки «Mitsubichi Lancer», 2004 року випуску, д/н НОМЕР_1; 05.11.2011 року - автомобіль «SUZUKI SX 4», 2011 року випуску, д/н НОМЕР_2.

ОСОБА_2 просив суд встановити факт його проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 в період з січня 1996 року по 16.10.1997 року; визнати квартиру АДРЕСА_8, автомобіль «Mitsubichi Lancer», 2004 року випуску, д/н НОМЕР_1, автомобіль «SUZUKI SX 4», 2011 року випуску, д/н НОМЕР_2, об'єктами спільної сумісної власності подружжя в рівних частках; поділити між позивачем і відповідачем спільне сумісне майно, придбане в період фактичного проживання однією сім'єю та в зареєстрованому шлюбі, а саме: квартиру АДРЕСА_6 автомобіль «Mitsubichi Lancer», 2004 року випуску, д/н НОМЕР_1, автомобіль «SUZUKI SX 4», 2011 року випуску, д/н НОМЕР_2, виділивши позивачу квартиру АДРЕСА_7 і автомобіль «Mitsubichi Lancer», 2004 року випуску, д/н НОМЕР_1, а ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_8 і автомобіль «SUZUKI SX 4», 2011 року випуску, д/н НОМЕР_2; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у вигляді ? частини різниці у вартості автомобілів в розмірі 45177,38 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ? частину грошових коштів, сплачених позивачем ПАТ «Дельта Банк» за період з 02.03.2013 року по 10.08.2017 року на виконання кредитного договору в розмірі 255092,23 грн.; стягнути судові витрати в розмірі 10068,07 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_2 визнає частково в частині поділу автомобілів.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 та його представник - адвокат Баранова Л.Я. позов ОСОБА_1 не визнали та просили відмовити в його задоволенні, зустрічний позов підтримали в повному обсязі.

Представник третьої особи: ПАТ «Актабанк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв не надходило.

Представник третьої особи: ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв не надходило.

Представник третьої особи: ПАТ «Дельта Банк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. У запереченнях від 10.10.2017 року просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_4.

Представник третьої особи: ВАТ «Сведбанк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв не надходило.

Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У заяві від 05.11.2015 року просив розглядати справу без його участі.

Третя особа - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. У заяві від 28.04.2014 року просила розглядати справу без її участі.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та представлені докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1. ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було зареєстровано 17.10.1997 року в Заводському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області, прізвище дружини після реєстрації шлюбу «Чепурко» (а.с. 9 том 1).

Від спільного життя сторони мають неповнолітню доньку, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.10, т.1).

Шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було припинено в лютому 2013 року, що сторонами не заперечується та не потребує доказуванню згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України. Вказані обставини також встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2014 року, яким шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.

09 липня 2015 року ОСОБА_5 у зв»язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1(.а.с. 221-222 т.2).

В період сумісного шлюбу сторонами придбано: 28.04.2005 року - автомобіль «Mitsubichi Lancer», 2004 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_3, д/н НОМЕР_1, 05.11.2011 року - автомобіль «SUZUKI SX 4», 2011 року випуску, оранжевого кольору, кузов № НОМЕР_4, д/н НОМЕР_2 (а.с. 14 том 1, 84 том 4).

Також сторони в період перебування у шлюбі придбали обладнання для литейної лабораторії по виготовленню зубних протезів, вартість якого згідно списку від 25.10.2007 року становила 54115,92 грн. (а.с. 235 том 1).

Крім того, в період перебування у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Петрушевською І.Р. за реєстровим № 5491, сторони придбали квартиру АДРЕСА_9 житловою площею 28,8 кв.м., загальною площею 53,5 кв.м., за 386602,00 грн. (а.с. 11-13 том 1).

З метою оплати повної вартості вказаної квартири 04.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0317/0808/45-027, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 40000,00 доларів США на строк до 04.08.2020 року включно (а.с. 78-86 том 1).

Крім того, 04.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 0317/0808/45-027-Р-1, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалась відповідати за виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 27-28 том 2).

Також 04.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 0317/0808/45-027-Z-1, за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_10 (а.с. 87-90 том 1).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», останній набув право вимоги за іпотечним договором № 0317/0808/45-027-Z-1 від 04.08.2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 (а.с. 71-73 том 1).

Також в період шлюбу на ім'я ОСОБА_2 був оформлений рахунок в сумі 3000,00 доларів США, що еквівалентно 63900,00 грн.: 3000,00 доларів США х 21,3 = 63900,00 грн. (а.с. 76 том 1).

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Таким чином, автомобіль «Mitsubichi Lancer», 2004 року випуску, чорного кольору, кузова № НОМЕР_3, д/н НОМЕР_1, та автомобіль «SUZUKI SX 4», 2011 року випуску, оранжевого кольору, кузов № НОМЕР_4, д/н НОМЕР_2, є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбані в період сумісного шлюбу сторін за спільні грошові кошти.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На підставі п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

На підставі ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

На підставі ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Зважаючи на те, що автомобілі є неподільними речами, суд вважає за можливе розділити спільне сумісне майно подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виділивши в натурі ОСОБА_1 автомобіль НОМЕР_5, а ОСОБА_2 - автомобіль НОМЕР_6.

При цьому, згідно висновку № 2102/2103-14 комплексної судової будівельно-технічної та автотоварознавчої експертизи від 23.12.2014 року, ринкова вартість автомобілю НОМЕР_6, становить 75613,96 грн., а автомобілю НОМЕР_5 - 165968,72 грн. (а.с. 108-147 том 2).

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсацію у вигляді ? частини різниці вартості автомобілів у розмірі 45167,00 грн.: (165968,72 грн. - 75613,96 грн.) : 2 = 45167,00 грн.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації за обладнання для литейної лабораторії по виготовленню зубних протезів в сумі 5000,00 доларів США, що є еквівалентом 106500,00 грн., оскільки позивачем в порушення вимог ст. ст. 10, 59-60 ЦПК України не було підтверджено його вартості станом на час розгляду справи. Клопотання про призначення експертизи з метою визначення дійсної вартості вказаного обладнання сторонами не заявлялось.

Зважаючи на те, що рахунок на суму в 3000,00 доларів США, що еквівалентно 63900,00 грн.: (3000,00 доларів США х 21,3 = 63900,00 грн.) був оформлений на ім'я ОСОБА_2 в період шлюбу, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину грошового вкладу в розмірі 31950,00 грн.: 63900,00 грн. : 2 = 31950,00 грн.

До пояснень ОСОБА_2 про те, що 3000 доларів США були ним зняті з карткового рахунку та передані ОСОБА_1 03 березня 2013 року у розмірі 9500 доларів США як аліменти на подальше утримання неповнолітньої доньки суд відноситься критично, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2014 року задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у повному обсязі.(а.с.11, т.3).

Квартира АДРЕСА_10 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, однак не може бути поділена між сторонами з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що кредитний договір між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» було укладено в інтересах сім'ї, оскільки майно, отримане на підставі цього договору - спірна квартира, використовувалась в інтересах сім'ї.

Враховуючи вищезазначене, та встановлені фактичні обставини, можна дійти висновку, що у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримане майно також виникає зобов»язання в інтересах сім»ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Отже, на підставі ч. 4 ст. 65 СК України у ОСОБА_1 нарівні з ОСОБА_2 виник обов'язок належним чином виконувати зобов'язання за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 09.02.2016 року становить 16860,01 доларів США (а.с. 140 том 3).

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справі про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісно власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів - з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Виходячи з норм статей 57, 61, 70 СК України спільною сумісною власністю чоловіка і дружини є виключно та частка квартири, кредит на яку був сплачений подружжям за час перебування у шлюбі. Натомість частка квартири, кредит за яку був сплачений чоловіком (дружиною) після розлучення за рахунок його особистих коштів, є приватною власністю чоловіка (дружини) і не підлягає розподілу між подружжям.

Проте, для того, щоб здійснити поділ кредиту після розлучення, недостатньо визначення джерел його придбання. Слід враховувати й інші важливі чинники, від яких залежить спосіб поділу спільного майна подружжя. Зокрема, одним з найважливіших чинників, що впливають на поділ майна подружжя та розмір часток кожного з подружжя у спільному майні, є стан погашення кредиту.

З урахуванням того, що станом на час розгляду справи кредит погашено частково, то неможливо поділити спірну квартиру за загальним правилом рівності часток.

Згідно ч. 4 ст. 71 СК України щодо присудження грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно за його згодою застосовується у разі, коли позивач просить залишити майно собі, припинивши право власності на нього іншого з подружжя, зі сплатою йому грошової компенсації замість його частки у цьому майні за його згодою, із внесенням цих коштів на депозитний рахунок суду, застосувати цю норму за позовом особи, яка вимагає компенсації, а не просить припинити право власності на спірне майно іншого з подружжя.

Згідно із ч. 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

В той же час суд зауважує, що ОСОБА_1, пред'являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації за ? частину виплаченої в період шлюбу вартості квартири АДРЕСА_9 не ставить питання щодо припинення за нею права власності на вказану квартиру, відповідна грошова сума на депозитний рахунок суду внесена не була, тобто в даному випадку можливе лише визначення ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишення майна у їх спільній власності. Однак сторонами такі вимоги заявлені не були, а суд згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення ? частини коштів, сплачених ним на виконання умов кредитного договору № 0317/0808/45-027 від 04.08.2008 року після припинення шлюбних відносин за період з 02.03.2013 року по 10.08.2017 року в розмірі 255092,23 грн. задоволенню не підлягають, оскільки з норм статей 57, 61, 70 СК України вбачається, що спільною сумісною власністю чоловіка і дружини є виключно та частка квартири, кредит на яку був сплачений подружжям за час перебування у шлюбі. Натомість частка квартири, кредит за яку був сплачений чоловіком (дружиною) після розлучення за рахунок його особистих коштів, є приватною власністю чоловіка (дружини) і не підлягає розподілу між подружжям.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту його проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 в період з січня 1996 року по 16.10.1997 року та визнання квартири АДРЕСА_8 об'єктом спільної сумісної власності подружжя задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом), крім того, важливою складовою є відсутність спору про право.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним,та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року при застосуванні ст.. 74 СК України , що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактично шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати , що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Правовідносини, на які посилається ОСОБА_2 в період з січня 1996 року по 16.10.1997 року поширювалась дія ст.. 17 Закону України « Про власність » та відповідні норми ЦК Української РСР, за положеннями яких майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об»єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім»ї ( при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля , унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об»єднані в майбутньому для набуття спільного майна. Ведення ними спільного господарства, побуту , бюджету)., якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Оскільки володіння ОСОБА_1 вищевказаною квартирою продовжує існувати і на даний час, і підтверджується матеріалами справи, то суд вважає можливим застосувати до правовідносин з приводу володіння та визнання права власності на вищевказане нерухоме майно норми ЦК України в редакції 2004 року.

ОСОБА_5 в період з 01.08.1992 року по 29.07.1997 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12 (а.с. 222 том 1, 32 том 2).

Згідно ст. 44 КпШтС УРСР шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Квартира АДРЕСА_8 була придбана ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.1997 року, зареєстрованого на товарній біржі «Катеринославська» за реєстром № 083-Н/004 (а.с. 159-160 том 1).

Отже, вищезазначена квартира не може бути об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5, оскільки придбана в період перебування ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11 та ? частину земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_12 площею 0,25 га та 0,25 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Оскільки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_11 належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 07.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Лимар Є.В. за реєстровим № 311, а земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_12 площею 0,25 га та 0,25 га (кадастрові номери НОМЕР_8; НОМЕР_9) - на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку від 21.06.2010 року (а.с. 44-45, 50-51 том 3), то згідно ч. 1 ст. 57 СК України вказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає поділу як спільне сумісне майно подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1030,80 грн. Позов ОСОБА_2 також підлягає частковому задоволенню, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 7740,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 15-16, 183, 369, 372 ЦК України, ст. ст. 57, 60-61, 63, 65, 69-71 СК України, ст. ст. 10-11, 57, 59-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Актабанк», АТ «Дельта Банк», ОАО «Сведбанк» про поділ грошових вкладів, спільно нажитого майна та стягнення компенсації за 1/2 частину квартири, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину грошового вкладу в розмірі 31950.00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1030.80 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання квартир і автомобілів об'єктами спільної сумісної власності, про поділ спільного сумісного майна подружжя в натурі, визнання особистої власності на окремі об'єкти майна внаслідок його поділу, стягнення грошової компенсації задовольнити частково.

Визнати спільними сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1, майно, що набуте під час шлюбу, а саме, квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_13, автомобіль «Mitsubichi Lancer», 2004 року випуску, чорного кольору № кузова НОМЕР_3, держномер НОМЕР_12, автомобіль SUZUKI SX 4, 2011 року випуску, оранжевого кольору, кузов № НОМЕР_7, держномер НОМЕР_11

Розділити спільне сумісне майно подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Виділити в натурі ОСОБА_1 автомобіль «SUZUKI SX 4», 2011 року випуску, оранжевого кольору, кузов № НОМЕР_7, держномер НОМЕР_11

Виділити в натурі ОСОБА_2 автомобіль Mitsubichi Lancer, 2004 року випуску, чорного кольору № кузова НОМЕР_3, держномер НОМЕР_10

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у вигляді ? частини різниці вартості автомобілів у розмірі 45167 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 7740.70 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Н.В. Басова