Постанова № 71055898, 12.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 363/4736/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Чірков Г.Є.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління МВС України у Київській області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 05 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Київській області, Вишгородського районного відділу ГУ МВС України у Київській області, третя особа - управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Київській області, Вишгородського районного відділу ГУ МВС України у Київській області, третя особа - управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій щодо видачі довідки від 18 листопада 2016 року про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з 09 по 18 травня 1986 року протиправними та зобов'язання провести перерахунок заробітної плати та видати відповідну довідку для пред'явлення до управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі для нарахування пенсії із заробітку за період з 09 по 18 травня 1986 року із урахуванням підвищеного посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю і окладу за спеціальним званням в подвійному розмірі та кратністю 5, відповідно до зони небезпеки 3 м. Прип'ять, оплати праці за роботу в зоні відчуження у вихідні та святкові дні в подвійному розмірі та кратності 5, а також одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням гранично допустимої дози іонізуючого випромінювання при виконанні службових обов'язків по ліквідації ЧАЕС.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 05 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Київській області, Вишгородського районного відділу ГУ МВС України у Київській області в частині видачі довідки №1283/1 від 18 листопада 2016 року про заробітну плату ОСОБА_2 із урахуванням зони небезпеки в м. Чорнобиль. Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Київській області, Вишгородський районний відділ ГУ МВС України у Київській області провести перерахунок та видати ОСОБА_2 довідку про заробітну плату за роботу в період з 09 по 18 травня 1986 року з урахуванням зони небезпеки в м. Прип'ять. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач та Головне управління МВС України у Київській області подали апеляційні скарги. Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 05 вересня 2017 року в повному обсязі та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та неповним з'ясуванням обставин справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а Головного управління МВС України у Київській області - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідно до довідки маршрутного листа Головного управління МВС України в Київській області від 28 березня 1996 року підполковник міліції ОСОБА_2 з 09 по 18 травня 1986 року на підставі наказу №069-86 приймав участь в заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Прип'яті.

Позивач згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 01 жовтня 1996 року має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Категорії 1.

Згідно виписки із акту огляду у МСЕК від 11 липня 1996 року позивач є інвалідом ІІ групи в зв'язку з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В листопаді 2016 року позивач звернувся до Головного управління МВС України у Київській області із заявою про видачу довідки за встановленою формою із зазначенням заробітної плати в зоні відчуження згідно з умовами, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно листа Головного управління МВС України у Київській області №29/К-705 від 18 листопада 2016 року позивачу роз'яснено, що згідно постанови ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року №524-156 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення робітників підприємств та організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» надано право, керівникам виплачувати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконують службові обов'язки в зон Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військове або спеціальне звання у подвійному розмірі.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» з метою прискорення робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомні електростанції було дозволено керівникам міністерств і відомств, що беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на цих роботах у ІІІ зоні небезпеки, у п'ятикратному розмірі, порівняно з установленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у чотирикратному розмірі і в І зоні - трикратному розмірі.

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.191 № 1031-рс порядок і розміри підвищеної оплати праці зазначеним розпорядженням поширюються на військовослужбовців, начальницький рядовий склад органів внутрішніх справ, зайнятий на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. При цьому зобов'язано грошове забезпечення у підвищених розмірах виплачувати виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницьке складу - також з окладів за військове або спеціальне звання, тобто одинарному розмірі.

Оскільки щомісячне преміювання осіб рядового та начальницьке складу органів (підрозділів) внутрішніх справ до відрядження в зону відчуження не здійснювалося, підстав для виплати премії за період виконаної робіт, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, після повернення їх із зони відчуження не було.

Також згідно з вимогами постанови Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10.06.1986 № 207 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища» надано право керівникам міністерств і відомств і їхнім заступникам провадити оплату праці працівників, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964.

Довідки видаються відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 на підставі довідки про підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і розрахункового листа, який є первинним документом нарахування грошового забезпечення за період роботи в зоні ЧАЕС. Розрахунок проводиться виходячи із середньоденної тарифної ставки та фактично відпрацьованих днів у зоні.

Так, установлено, що оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводиться відповідно у чотирьох-, трьох- і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи, тобто без їх підвищення на 100 відсотків.

Також повідомлено, що згідно з розрахунковим листом за 1986 рік нарахування пайкових і добових не проводилося.

З огляду на наведене, 18 листопада 2016 року Головним Вишгородським РВ ГУМВС України в Київській області позивачу видана довідка за №1283/1 про заробітну плату за період перебування в зонах небезпеки Чорнобильської АЕС в м. Чорнобиль, та копію розрахункового листа за 1986 рік.

Згідно вказаної довідки позивачу за основним місцем роботи (заступник начальника РВВС посадовий оклад 150 крб., за звання 140 крб.) за період з 09 по 18 травня 1986 року виплачено заробітну плату в сумі 388,10 крб. із застосуванням коефіцієнта 3 відповідно до постанови Ради міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Відповідності до ст. 54 ЗУ «Про соціальний статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 року, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

01.01.2012 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 7 Порядку передбачено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які приймали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, - 4, I - 3). При цьому, в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Зони небезпеки визначались відповідно до радіаційної ситуації в місцях виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за показниками потужності експозиційної дози. Держкомгідромету СРСР було доручено двічі на місяць станом на 1 та 15 числа забезпечувати Урядову комісію інформацією про радіаційну ситуацію на зазначених територіях. Рішення щодо віднесення населених пунктів або виробничих об'єктів до зони небезпеки приймались Урядовою комісією (від 07.08.1986 № 87, від 19.08.1986 № 108, від 18.09.1986 № 173 та від 05.01.1987 №339).

При виконанні робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках залежно від потужності експозиційної дози територію зони відчуження було поділено на 1-у, 2-у, 3-ю зони небезпеки та зону особливого контролю.

До зони небезпеки № 3 належали території з рівнями іонізуючого випромінення від 100 млР/год і вище, до зони небезпеки № 2 - від 20 млР/год до 100 млр/год, до зони небезпеки № 1 - від 5 млР/год до 20 млР/год, до зони особливого контролю - від 2 млР/год до 5 млР/год .

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» вказано, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року № 10-769 Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року № 1767-рс і від 11 грудня 1986 р. № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року №168-5, від 10 червня 1986 р. №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс, від 16 грудня 1986 року №694-рс, від 6 січня 1988 р. №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 9 травня 1986 року, №58с від 11 червня 1986 року, №132с від 16 вересня 1986 року, №179с від 25 грудня 1986 року, №8с від 22 січня 1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 05 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195) провадилась у III, II, І зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Пунктом 5 постанови Ради Міністрів СРСР і Всесоюзної центральної ради Профспілок від 05 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, занятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища» та постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобігання забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Оплата роботи у зоні відчуження у святкові дні (частина друга статті 73) та у вихідні провадилась за правилами статті 107 КЗпП Української PCP за фактично відпрацьовані у святковий чи вихідний день години, із застосуванням показників кратності зокрема, відрядникам - за подвійними відрядними розцінками.

Відповідно до статей 67, 68 КЗпП Української PCP загальним вихідним днем є неділя.

Крім того, згідно з ст. 73 КЗпП Україниської РСР 9 травня - святковий день.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у період з 09.05.1986 по 18.05.1986 включно брав участь у заходах ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

При цьому, м. Прип'ять, відповідно до рішення урядової комісії від 07.08.1986 року відносилось до III зони небезпеки.

Відповідно до пункту 1 постанови ЦК КПРС Президії Верховної Ради СРСР (Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року № 207-7 оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130 та від 30 червня 1986 року № 0189, вказівка МВС СРСР від 30 травня 1986 року № 35з).

За приписами абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 pоку № 524-156 та на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 03 вересня 1986 pоку № 1767 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986оку № 530-рс) тарифні ставки і посадові оклади працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувалась до 15 відсотків. Дана постанова є єдиним нормативно-правовим актом, який регламентує порядок оплати праці, в тому числі військовослужбовців.

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦПРС від 07 жовтня 1986 року №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно з пунктом 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

За змістом листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751, № 1082/3к, № 13-412/308 вирішення грошових вимог осіб, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження і їм не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених розмірів, повинно проводитись відповідно до чинного законодавства України. Зазначені витрати здійснюються за рахунок власних коштів підприємства (організації) і компенсації з державного бюджету не підлягають.

Як слідує з листа Мінсоцполітики від 09 червня 1995 року № 224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Згідно п. 1 наказу МВС СРСР № 0149 від 26.05.1986 особам, які зайняті роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проводить оплату праці в III зоні небезпеки в п'ятикратному розмірі, в II зоні - в чотирикратному розмірі, в І зоні - в трьохкратному розмірі. В такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення особам начальницького і рядового складу зайнятих на указаних роботах в І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадового окладу, а особам офіцерського і начальницького складу також за спеціальними званнями, (п. 1 наказу МВС СРСР № 0149 від 26.05.1986)

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР № 964-рс від 17.05.1986 року було дозволено керівникам міністерств і відомств, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проводити оплату праці в III зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі порівняно з встановленими діючими законодавством нормами, в II зоні в чотирьохкратному розмірі і в І зоні - в трьохкратному розмірі.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 1031-рс від 23.05.1986 року розповсюджено на осіб начальницького і рядового складу ОВС, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проводити оплату праці передбаченим розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 964-рс від 17.05.1986. При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувати виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу з окладів за спеціальне звання.

Таким чином, доводи відповідача про те, що на осіб начальницького і рядового складу ОВС, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не розповсюджується норми закону, що передбачають нарахування грошового забезпечення в підвищеному розмірі є необґрунтованими.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29.10.1992 року №09-3751/1032/Зк/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства. При цьому, визначена таким чином заробітна плата не індексується, не виплачується, а тільки враховується при нарахуванні пенсії.

Відповідно до листа Мінсоцполітики України від 09.06.95р. №224/8.13 р. передбачено, що підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У статті 2 цього ж Закону передбачено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

Зі статті 3 Закону України «Про правонаступництво України», статей 67, 107 КЗпП Української PCP, постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища», постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища», постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 та розпорядження Ради Міністрів СРСР від 03 вересня 1986 року № 1767 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року № 530-рс), постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43, листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751, № 1082/3к, № 13-412/308, листа Мінсоцполітики від 09 червня 1995 року № 224/8.13 слідує, що підприємствам було дозволено залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобігання забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі; оплата роботи у зоні відчуження у святкові дні та у вихідні провадилась за фактично відпрацьовані у святковий чи вихідний день години, із застосуванням показників кратності зокрема, відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; оплата за роботу у зонах небезпеки провадилася з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази; керівникам міністерств та відомств та їх заступникам було надано право проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964 та встановлено, що оплата праці працівників, зайнятих на роботах в третій, другій і першої зонах небезпеки, проводиться відповідно до чотири-, три- або двократному розмірах, понад середньомісячної заробітної плати, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленого за основним місцем роботи; тарифні ставки і посадові оклади працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувалась до 15 відсотків; у випадку, коли робота в зоні відчуження була оплачена невірно, без врахування урядових рішень, передбачено було проведення перерахунку заробітної плати; підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні були робити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року по справі №К/800/42484/15 та від 16 березня 2017 року по справі №К/800/49848/15.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що Вишгородський районний відділ ГУ МВС України у Київській області не дотримався вимог чинного законодавства при обчисленні розміру заробітної плати ОСОБА_2, яка мала би йому бути виплачена за роботу у період ліквідації аварії на ЧАЕС.

Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 році є протиправними, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позивач проходив службу в Вишгородському районному відділі ГУ МВС України в Київській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, зокрема тих, що діяли на території Київської області, у тому числі ГУ МВС України в Київській області.

Згідно з частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до статті 13 Закону України 2Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи міністерства припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

Частиною 9 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», встановлено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Тобто, доказом ліквідації Вишгородського районного відділу ГУ МВС України в Київській області у даному випадку є виключно відповідний запис у Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Вишгородський районний відділ ГУ МВС України в Київській області з 04.11.2015 року перебуває у стані припинення. Проте, на момент розгляду справи, запис до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи Вишгородського районного відділу ГУ МВС України в Київській області (ідентифікаційний код 08673253) - не внесено.

Таким чином, вимога позивача про зобов'язання Головного управління МВС України у Київській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 та видати йому відповідну довідку для пред'явлення до управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі для нарахування пенсії із заробітку за період з 09 по 18 травня 1986 року не ґрунтується на вимогах закону.

Разом з цим, обов'язок щодо видачі довідки позивачу про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в період з 09.05.1986 по 18.05.1986 покладено на орган ОВС, в якому він проходив службу, а саме - на Вишгородське РВ ГУ МВС України в Київській області.

Судом першої інстанції не враховано зазначених обставин, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позову.

Таким чином, судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління МВС України у Київській області - задовольнити частково.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 05 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вишгородського районного відділу ГУ МВС України у Київській області щодо видачі ОСОБА_2 довідки від 18 листопада 2016 року №1283/1.

Зобов'язати Вишгородський районний відділ ГУ МВС України у Київській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 та видати йому відповідну довідку для пред'явлення до управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі для нарахування пенсії із заробітку за період з 09 по 18 травня 1986 року із урахуванням підвищеного посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю і окладу за спеціальним званням в подвійному розмірі та кратністю 5, відповідно до зони небезпеки 3 м. Прип'ять, оплати праці за роботу в зоні відчуження у вихідні та святкові дні в подвійному розмірі та кратності 5, а також одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням гранично допустимої дози іонізуючого випромінювання при виконанні службових обов'язків по ліквідації ЧАЕС.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: