Ухвала суду № 71055878, 13.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3591/17

Категорія: 11 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород - Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військова частина №2197, Рудакова Олександра Євгенійовича заступник начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Кучурган" Білгород - Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України - військової частини №2197, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому з урахуванням уточненого позову просив визнати дії Білгород - Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини №2197 (код ЄДРПОУ 14321831), заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Кучурган» Білгород - Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини №2197 Рудакова Олександра Євгенійовича щодо затримання та проведення обшуку ОСОБА_1 на підставі протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року, що порушило право на свободу та особисту недоторканість протиправними, зобов'язання Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) відшкодувати із Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини №2197 (код ЄДРПОУ 14321831), яким протиправно затримано та проведено обшук, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 50000 грн. (п'ятдесят тисяч грн.), а також сплачений судовий збір у розмірі 1280 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року провадження у справі було закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі від 01 серпня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження дій посадових осіб щодо затримання та проведення обшуку ОСОБА_1, на підставі протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року у даному випадку, повинно вирішуватись в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним Кодексом України.

Колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції вірним з огляду на таке.

За змістом частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

На підставі частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року.

З урахуванням вище викладеного, слід зазначити, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним субєктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

В пункті 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року вказано, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Однак таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

Зі змісту позову та матеріалів справи вбачається, що спір виник не з приводу реалізації посадовими особами Білгород - Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військова частина №2197 управлінських функції як суб'єкта владних повноважень, а з правовідносин, які склались при організації останніми виконання правоохоронної функції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.06.2017 року при перетинанні позивачем державного кордону в пункті пропуску для автомобільного сполучення відділу прикордонної служби «Кучурган» Білгород-Дністровського прикордонного загону працівниками прикордонної служби ОСОБА_1 повідомлено про спрацювання бази даних «Інтерпол» щодо автомобіля «BMW X5», державний знак НОМЕР_2, що призвело до затримання позивача та проведення обшуку, про що складено протокол про затримання особи з посиланням на статті 40, 104, 131, 132, 207-211, 213, 582 КПК України.

В ході судового розгляду встановлено, що посадові особи Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військова частина №2197 діяли, посилаючись на Інструкцію про порядок дій посадових осіб (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ували слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2012 року № 931, яка відповідно до п 1.1. розроблена відповідно до статей 208-213 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, оскарження дій посадових осіб щодо затримання та проведення обшуку ОСОБА_1, на підставі протоколу про затримання особи від 08.06.2017 року у даному випадку, повинно вирішуватись в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним Кодексом України.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі № 815/3591/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 14 грудня 2017 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко