Ухвала суду № 71055670, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

14 грудня 2017 року м. Київ № 826/17246/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., суддів Аверкової В.В., Шевченко Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України

про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач та/або ОСОБА_1.) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1 та/або КМУ), Державного космічного агентства України (далі - відповідач-2) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №538-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного космічного агентства України» (далі - оскаржуване та/або спірне розпорядження);

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного космічного агентства України від 02.11.2016 №103-к (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ).

- поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державного космічного агентства України.

В обгрунтування позовних вимог позивача зазначає, що Кабінетом Міністрів України при прийнятті розпорядження від 22.07.2016 №538-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного космічного агентства України» порушено порядок звільнення останнього, оскільки відповідачем-1 не отримано згоди Комісії з питань вищого корпусу державної служби на звільнення ОСОБА_1 з посади за ініціативою суб'єкта призначення - Кабінету Міністрів України.

Крім того, ОСОБА_1 вказує про не зазначення відповідачем-1 у спірному розпорядженні підстав для його звільнення, що є порушенням Закону України «Про державну службу».

Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги заявлені до Державного космічного агентства України позивач зазначає, що прийнятий ним спірний наказ за своєю правосуб'єктністю суперечить нормам законодавства про службу та законодавства про працю та не може бути іншим за змістом від оскаржуваного розпорядження, з огляду на його похідний характер.

Представник Кабінету Міністрів України проти позову заперечив та вказав, що при прийнятті спірного розпорядження діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Разом з цим, представником відповідача-1 подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Представник Державного космічного агентства України також проти позову заперечив з підстав, що викладенні в письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, у свої письмових запереченнях відповідач - 2 вказував про пропущення позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

В судовому засіданні 13.12.2017 представник сторін викладенні письмово правові позиції підтримали.

В той же час, представник позивача просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представники відповідачів проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в порядку письмового провадження суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст. 99 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №538-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного космічного агентства України» ОСОБА_1 звільнено з посади Головного Державного комічного агентства України.

Так, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII відповідно до Конституції України визначено організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України (далі - Закон України №794-VII у редакції від 01.05.2016 чинній на час прийняття спірного розпорядження).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 2 Закону №794-VII визначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно ст. 117 Конституції України та ч. ст. 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України (ч. 3 ст. 49 Закону №794-VII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 №1156) затверджено Регламент Кабінету Міністрів України (далі - Регламент у редакції від 05.07.2016).

Відповідно до п. 1 §30 Регламенту акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Розпорядження Кабінету Міністрів видаються, серед іншого, з питань кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру (п. 2 §30 Регламенту).

Частиною 2 ст. 52 Закону №794-VII встановлено, що розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

При цьому, акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України (ч. 4 ст. 52 Закону №794-VII).

Водночас, постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, газеті «Урядовий кур'єр», акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 52 Закону №794-VII).

Аналіз вищевикладеного дає суду підстави дійти висновку, що спірне розпорядження є організаційно - розпорядчим документом з кадрових питань, тобто правовим актом індивідуальної дії.

З матеріалів справи слідує, що оскаржуване розпорядження опубліковано в «Урядовому кур'єрі» 29.07.2016 №141 й розміщено в Єдиному державному реєстрі нормативно - правових актів України.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що строк на оскарження нормативно - правового акту починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа на яку поширюється його дія, фактично може бути ознайомлена з ним значно пізніше.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.06.2013 №К-18676/10-С, від 16.01.2014 №К/9991/18766/11.

У своїх поясненнх щодо строків звернення до суду ОСОБА_1 зазначив, що тривалий час перебував на лікарняному, а про обставини наявності спірного розпорядження дізнався лише 02.11.2016 за наслідком отримання оскаржуваного наказу Державного космічного агентства України (т. 1, а.с. 98).

Суд оцінюючи вказані доводи вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи містяться копії листків непрацездатності позивача (т. 1, а.с.81 - 82), відповідно до яких ОСОБА_1 у період з 10.09.2016 по 23.09.2016, у період з 26.09.2016 по 13.10.2016, у період з 17.10.2016 по 01.11.2016 був тимчасово непрацездатним.

Разом з цим, відповідно до листа Виконавчої дирекції соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №5.1-27-417 від 09.03.2017 (т. 1, а.с. 95) листки непрацездатності у період з 10.09.2016 по 23.09.2016 та у період з 17.10.2016 по 01.11.2016 були видані необґрунтовано.

В той же час, листок непрацездатності позивача у період з 26.09.2016 по 13.10.2016 видано обґрунтовано, проте в останній не внесено лікуючим лікарем відповідний запис про порушення ОСОБА_1 режиму, а саме «неявка на прийом від 05.10.2016».

Зазначені обставини дають суду підстави стверджувати про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, що підтверджують факт непрацездатності позивача у період з 10.09.2016 по 23.09.2016 та у період з 17.10.2016 по 01.11.2016.

Крім того, ОСОБА_1 не надано жодних пояснень щодо його перебування з 29.07.2017 (дня опублікування спірного розпорядження) та неможливості оскаржити спірне розпорядження.

Що ж стосується доводів позивача про застосування до спірних відносин ст.233 Кодексу законів про працю України та посилання на постанову Верховного Суду України від 06.11.2013 (т. 1, а.с. 102 - 103) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Даною нормою врегульовано звернення безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

При цьому, на думку суду, права позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 (т. 1, а.с. 102 - 103) до даних спірних правовідносин не може бути застосована, оскільки, в даному випадку порядок ознайомлення та вручення документу (наказу, розпорядження) про звільнення з публічної служби є відмінним, ані ж той, який був предметом вирішення та розгляду справи Верховним Судом України.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач про порушення своїх прав в частині прийняття спірного розпорядження дізнався або повинен був дізнатися 29.07.2016, з моменту опублікування останнього. Натомість, з адміністративним позовом останній звернувся 07.11.2016, тобто з пропущенням місячного строку звернення до суду, що встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 11.09.1997 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до п. 46 рішення Європейського суду з прав людини справа "Устименко проти України" (заява №32053/13) (остаточне 29.01.2016) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Поряд з цим, згідно п. 41 Європейського суду з прав людини справа «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) від 03.04.2008 суд вказав наступне: «…правова система батьох країн - членів передбачачє можливість продовження строків, якщо для цього є обгрунтувані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від суддів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata..».

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 ст. 100 КАС України визначено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду, як і не подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, у той час коли, матеріали справи свідчать про недотримання позивачем строку такого звернення, підстав для поновлення цього строку не має, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, а клопотання Кабінету Міністрів України задоволенню.

В той же час, в ході розгляду справи суд не вважає за доцільне повторно витребовувати відомості щодо перетину позивачем Державного кордону України, оскільки останні не впливають фактично на розгляд та вирішення адміністративного позову.

При цьому, суд вважає необхідним додаткового звернути увагу, що наказ Державного космічного агентства України від 02.11.2016 №103-к є фактичною реалізацією розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №538-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного космічного агентства України» та, на думку суду, не може бути оцінений окремо від відповідного розпорядження на виконання якого він прийнятий.

Керуючись ст.ст.99, 100, 102, 160 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Кабінету Міністрів України задовольнити.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Головуючий М.А. Бояринцева

Судді В.В. Аверкова

Н.М. Шевченко