Постанова № 71055619, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/15406/16

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві

до публічного акціонерного товариства «Науково-виробничого підприємства «Більшовик»

про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві, позивач, Інспекція) до публічного акціонерного товариства «Науково-виробничого підприємства «Більшовик» (далі - ПАТ «НВП «Більшовик», відповідач), в якій позивач просив стягнути кошти в розмірі 76 110 224,74 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 32 045 694,43 грн., податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 13 477 499,08 грн., земельному податку з юридичних осіб у сумі 30 587 031,23 грн. у зв'язку із несвоєчасною сплатою.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що в розрахунку податку на додану вартість визначені періоди з 19.03.2008р. по 22.09.2016р., а нарахування пені не може вважатись належним та допустим доказом наявності податкової заборгованості, оскільки вони виставлені з порушенням порядку її обрахування. Також представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що боргові зобов'язання у 2002 році за якими надсилали дві податкові вимоги не є складовою частиною спірного податкового боргу, а тому їхнє надсилання Інспекцією на адресу ПАТ «НВП «Більшовик» не підтверджує виконання вимог ст.ст.59,95 ПК України при стягненні спірної заборгованості. Щодо заборгованості з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності з 07.08.2007р. по 04.10.2012р. сплив граничний строк сплати грошових зобов'язань, а враховуючи не надіслання ППР та вимоги по сплаті саме по земельному податку з юридичних осіб, вимоги є передчасними та незаконними, оскільки заборгованість не є узгодженою.

У судовому засіданні 23.11.2017р. представники позивача та відповідача не заперечували проти здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПАТ «НВП «Більшовик» (код ЄДРПОУ 14308569) перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Станом на 08.08.2016р. за відповідачем обліковується податкова заборгованість у розмірі 76 277 551,80 грн., а саме по податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 32 045 694,43 грн., податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 13 477 499,08 грн., земельному податку з юридичних осіб у сумі 30 587 031,23 грн.

Так, за даними позивача, податкова заборгованість відповідача виникла на підставі податкових декларацій та уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, земельному податку з юридичних осіб, а саме: № 9174797830 від 19.08.2015р., №9215397048 від 20.10.2015р., № 9255941464 від 17.12.2015р., № 9273920588 від 20.01.2016р., № 9019713463 від 18.02.2016р., № 9037699508 від 17.03.2016р., № 9059824554 від 19.04.2016р., № 9080894455 від 19.05.2016р., №9100862641 від 17.06.2016 р., № 9124253431 від 19.07.2016р., №9148891007 від 18.08.2016р., № 9008085291 від 03.02.2015р. з терміном сплати помісячного з 30.08.2015р. по 30.12.2015р., № 9021829180 від 22.02.2016р. з терміном сплати 01.03.2016р. та 30.03.2016р.

Судом також встановлено, що відповідачу у зв'язку з несплатою у строки, передбачені чинним законодавством було нараховано пеню у розмірі 76 274 717,80 грн. (по податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 32045694,43 грн., податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 13477499,08 грн., земельному податку з юридичних осіб у сумі 164493,06 грн.).

Оскільки вказаний податковий борг не погашений відповідачем у добровільному порядку в повному обсязі, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).

У п. 58.1, 58.2, 58.3 ст. 58 ПК України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пунктом 129.3 статті 129 ПК України встановлено, що нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Статтею 131 ПК України встановлено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

У пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону № 2181-ІІІ, який був чинним станом на момент надіслання позивачу податкових вимог у 2002 році, визначено, що в разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Згідно з п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.2, 95.3, 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною та необхідною правовою підставою для стягнення з платника податків у примусовому порядку суми податкового боргу за зверненням податкового органу є одночасна сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності у платника податків суми узгодженого податкового боргу щодо стягнення якої звертається податковий орган; 2) і те, що податковим органом було направлено платнику вимогу про сплату цього боргу та/або заборгованості, на підставі якої він утворився наростаючим підсумком.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача надсилались податкові вимоги: перша вимога від 30.05.2002р. №1/4829 (отримана уповноваженим представником 03.06.2002р.) та друга податкова вимога від 03.07.2002р. №2/6383. (отримана 03.07.2002р.).

За період з серпня 2015 року по вересень 2016 року за ПАТ «НВП «Більшовик» обліковується податкова заборгованість зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 32 045 694,43 грн., з яких 2834,00 грн. по уточнюючих розрахунках Товариства, 32 045 694,43 грн.- пеня; податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 13 477 499,08 грн. (пеня); земельному податку з юридичних осіб у сумі 30 587 031,23 грн., з яких 30 587 031,23 грн. - за основним платежем, 164 493,06 грн. - пеня.

При цьому, суд не може вважати твердження відповідача, що боргові зобов'язання за якими у 2002 році йому були надіслані податкові вимоги, не є складовою частиною спірного податкового боргу, який утворився за інший період, з інших підстав і не є їх наростаючим підсумком, у зв'язку із наступним.

Відповідно до п.59.5 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, твердження відповідача, що податкові вимоги не надсилались є необґрунтованими, оскільки законодавство, що діяло на момент виникнення не передбачено надсилання вимог у разі збільшення чи зменшення суми боргу з окремою розбивкою по податках.

На підставі викладеного, за наявності встановлених обставин та письмових доказів у справі, матеріалами справи підтверджено, що обставина, яка зумовила звернення до суду з даним позовом, є несплата платником самостійно визначених податкових зобов'язань у встановлений строк, а також беручи до уваги дотримання передбаченого строку для звернення із поданням, суд дійшов висновку щодо правомірності заявленого позову.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів в їх сукупності, враховуючи, що станом на час розгляду справи податковий борг не погашений, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та визнання позову таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Науково-виробничого підприємства «Більшовик» (03680, м.Київ, проспект Перемоги, буд.49/2, код ЄДРПОУ 14308569) кошти у розмірі 76 110 224,74 грн. з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків:

податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 32 045 694,43 грн. на бюджетний рахунок №31211206721007, одержувач УДКСУ у Солом'янському районі м.Києва, код одержувача 38004897, банк одержувача ГУДКСУ у м.Києві, МФО 820019, код платежу 14010100;

податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 13 477 499, 08 грн на бюджетний рахунок №31211206721007, одержувач УДКСУ у Солом'янському районі м.Києва, код одержувача 38004897, банк одержувача ГУДКСУ у м.Києві, МФО 820019, код платежу 11020100;

земельний податок з юридичних осіб у сумі 30 587 031,23 грн., на бюджетний рахунок №31211206721007, одержувач УДКСУ у Солом'янському районі м.Києва, код одержувача 38004897, банк одержувача ГУДКСУ у м.Києві, МФО 820019, код платежу 18010500.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій