Ухвала суду № 71055406, 12.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

У Х В А Л А

"12" грудня 2017 р.

справа №804/2979/17

Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Панченко О.М., перевіривши на відповідність вимогам КАС України апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 р. у справі № 804/2979/17

за позовом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування рішення, -

встановив:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху і надано час упродовж тридцяти днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

До суду апеляційної інстанції повернулося поштове повідомлення про отримання відповідачем копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 13 листопада 2017 року.

08.12.2017 року до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції. В обґрунтування клопотання відповідач, зокрема, зазначив, що первинна апеляційна скарга по справі №804/2979/17 подана в десятиденний строк після отримання копії повного тексту оскаржуваного рішення до спливу одного року на апеляційне оскарження. Право на апеляційне оскарження судових рішень гарантоване ст.129 Конституції України і як конституційна засада судочинства становить невід'ємну складову права на судовий захист. 23.08.2017 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача та повернуто йому апеляційну скаргу. 27.10.2017 року відповідач повторно, в межах річного строку, направив апеляційну скаргу, до якої додано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору №2099. Таким чином, при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції відповідач усунув недоліки апеляційної скарги, а саме сплатив визначену судом суму судового збору у розмірі 5269,85 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вступну та резолютивну частини оскарженої постанови оголошено у відкритому судовому засіданні 15.06.2017 року без участі представника відповідача. Копію повного тексту постанови суду від 15.06.2017 року відповідач отримав 10.07.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2017 року відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для надання оригіналу документу, який підтверджує факт сплати судового збору в сумі 5369,85 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу відповідачу.

Ухвали суду від 28.07.2017 року, від 23.08.2017 року набрали законної сили та відповідачем не оскаржені.

27.10.2017 року відповідач вдруге оскаржив постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку, тобто з пропуском строку, встановленого ч.2 ст.186 КАС України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, в рішенні по справі "Устименко проти України" (Заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Слід зазначити й про те, що одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин (у тому числі органами державної влади) своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.

На думку суду, держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов'язання щодо його сплати при зверненні до суду суб'єктів владних повноважень, у тому числі органами фіскальної служби.

Таким чином, неналежна організація фінансування суб'єкта владних повноважень, необхідного для виконання вимог процесуального закону - КАС України, не може бути поважною причиною пропуску ним строку апеляційного оскарження. Поновлення строку апеляційного оскарження в цьому випадку є порушенням принципу остаточності судового рішення.

Отже, поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження відповідач не навів.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.189 КАС України якщо заяву не буде подано в зазначений строк або підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Приймаючи до уваги, що відповідач не навів поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі №804/2979/17 за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року.

Керуючись ст.189 КАС України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі №804/2979/17 за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Суддя О.М. Панченко