Ухвала суду № 71049468, 11.12.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/396/17-ц Головуючий у І інстанції Унятицький Д. Є.Провадження № 22-ц/780/5269/17 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 53 11.12.2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Мельник Я.С., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Шуляка Д.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою комунального підприємства Київської обласної ради " Бородянкатепловодопостачання " на рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопотачання " про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зустрічним позовом комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопотачання " до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків ,-

ВСТАНОВИЛА:

10 березня 2017 року комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" звернулося до суду із зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 січня 2017 року було видано наказ №1 про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складах та у підзвітних матеріально-відповідальних осіб. 26 січня 2017 року інвентаризаційна комісія провела інвентаризаційний опис запасів залишків, що знаходилися на відповідальному зберіганні у виконавця робіт ОСОБА_2 та встановила, що на його матеріальному зберіганні фактично знаходиться цінностей на загальну суму 126848,70 грн. хоча за даними бухгалтерського обліку повинно було знаходитися - на загальну суму 341 140,15 грн. Відповідно до звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 26 січня 2017 року недостача товарно-матеріальних цінностей становить 214 291,24 грн. Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них обов'язків. Тому просив стягнути з ОСОБА_2 вартість недостачі товарно-матеріальних цінностей в сумі 214291,24 грн. та понесені судові витрати в сумі 3215,00 грн.

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що з 18 квітня 2005 року працював у Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» на посаді майстра по ремонту та експлуатації котельного обладнання, а з 20 травня 2009 року відповідно до наказу №62 на посаді виконавець робіт. У зв'язку зі зміною керівництва підприємства почали порушуватися права працівників, яким вибірково, зокрема і йому було запропоновано написати заяви на звільнення за власним бажанням. Однак він, пропрацювавши на підприємстві більш ніж десяток років відмовився звільнятися, продовжував працювати та сумлінно виконувати свої обов'язки. Однак наказом №4-к від 13 січня 2017 року йому оголошена догана за порушення трудової дисципліни, що проявилось в неналежному виконанні покладених на нього обов'язків, а саме неналежному контролі за оформленням та веденням журналів чергового персоналу сезонних працівників на котельні, а наказом №12-к від 26 січня 2017 року він був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з відсутністю у нього теплотехнічної освіти. Оскільки він не допускав порушення трудової дисципліни, його посада не передбачає обов'язкової наявності теплотехнічної освіти, він звільнений без погодження із діючою на той час первинною професійною спілкою працівників КП КОР «Бородянкатепловодопостачання», розрахунок при звільнення з ним не проведений, він має вищу освіту та кваліфікацію інженера-механіка вважає, що відповідач порушив його трудові права та чинне законодавство, тому просив скасувати наказ в.о. генерального директора КП КОР «Бородянкатепловодопостачання» №4-к від 13 січня 2017 року "Про накладення дисциплінарного стягнення на виконавця робіт (теплопостачання) ОСОБА_2"; визнати незаконним та скасувати наказ №12-к від 26 січня 2017 року про звільнення його з роботи, поновити його на роботі, на посаді виконавець робіт КП КОР «Бородянкатепловодопостачання» з 26 січня 2017 року, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26 січня 2017 року до моменту поновлення на роботі та стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року В зустрічному позові комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ № 12-к від 26 січня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади виконавця робіт КП КОР "Бородянкатепловодопостачання" згідно з п.2 ст.40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді виконавця робіт комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання". Стягнуто з КП КОР "Бородянкатепловодопостачання" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 45591 (сорок п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна) гривня 13 копійок та 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

У апеляційній скарзі представник апелянта Р.І. Биховченко просить рішення Бородянського районного суду від 02 жовтня 2017 року у справі № 360/396/17-ц скасувати повністю та ухвалити нове, яким у первісному позові повністю відмовити , а зустрічний позов повністю задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 на користь КП «Бородянкатепловодоспостачання », код ЄДРПОУ 33710516 вартість нестачі товарно-матеріальних цінностей в сумі 214 291,24 ( двісті чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто одна гривня двадцять чотири копійки) грн.. Всі судові витрати покласти на ОСОБА_2

Представник апелянта посилається на порушення судом I інстанції норм матеріального права та неповне зясування всіх обставин, що мають значення для справи , а саме на те, що позивач за первісним позовом ОСОБА_2 має вищу освіту за спеціальністю «Механізація сільського господарства » та кваліфікацію «Інженер -механік» , що не відповідає даним вимогам п.15.2. НПАОП 0.00-1.26-96 . Представник апелянта також зазначає , що ОСОБА_2 був повідомлений про створення комісії з інвентаризації відповідно до Наказу № 1 та про проведення інвентаризації товарно-грошових цінностей Наказом № 2 , відповідно до яких, була встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей за ОСОБА_2 у розмірі 214 291,24 ( двісті чотирнадцять тисяч двісті дев'ятсот одна гривня 24 коп.) грн..

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з вимогами закону. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідно до акту інвентаризації встановлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на суму 214291,24 грн. (т.1 а.с.121-128). Оскільки при проведенні інвентаризації ОСОБА_2, як особа ,на яку покладена матеріальна відповідальність, був відсутній, не був про неї повідомлений, а тому був позбавлений можливості надавати пояснення та вказувати на місцезнаходження товарно-матеріальних цінностей, що були йому передані.

Крім того, частина доказів, що була надана позивачем за зустрічним позовом, на підтвердження передачі товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_2, (т.2 а.с.59-75) не містить його підпису, що також підтверджує неналежність та недопустимість акту інвентаризації, як доказу, що підтверджує наявність недостачі товарно-матеріальних цінностей, що були передані ОСОБА_2

Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим , що ведення змінних журналів передбачено п.15.14 Правил будови та безпечної експлуатації парових котлів, що працюють під тиском не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см кв.), водогрійних котлів та водонагрівачів з температурою води не вище 115 градусів С, затверджених наказом Державного комітету по нагляду за охороною праці від 23 липня 1996, №125 (далі - Правил). Відповідно до посадової інструкції (т.1 а.с.33-35) на ОСОБА_2 покладені в тому числі обов'язок забезпечення безперервного теплопостачання споживачів, згідно із затвердженими графіками, безпечної роботи устаткування в котельні, додержання правил технічної експлуатації та пожежної безпеки, здійснення керівництва виробничо-господарською діяльністю котельні.

Колегія суду погоджується із висновками суду першої інстанції, відповідно до яких, підстав для визнання Наказу № 4-к від 13 січня 2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на виконавця робіт (теплопостання ) ОСОБА_2» незаконним не вбачається , оскільки факт дисциплінарного проступку знайшов підтвердження в судовому засіданні. При цьому, пояснення представника позивача про те, що зазначений обов'язок не був покладений на ОСОБА_2 судом до уваги не приймається, оскільки це твердження спростовується, крім зазначених положень Правил та посадової інструкції, також поясненнями самого позивача за первісним позовом, який ще в грудні 2016 року визнав, що зазначений обов'язок ним не виконаний, і недоліки будуть виправлені та усунуті.

Колегія суддів погоджується із судом I інстанції в тому, що наявність теплотехнічної освіти для ОСОБА_2 , який займає посаду «виконавець робіт » на підприємстві КП «Бородянкатепловодоспостачання » не є обов'язковою , так як посадовою інструкцією ОСОБА_2 за посадою «виконавець робіт» цієї вимоги не передбачено . Таким чином, ОСОБА_2 займаючи вищезазначену посаду на комунальному підприємстві Київської обласної ради "Бородянкатепловодопотачання ", не зобов'язаний мати теплотехнічну освіту та виконувати обов'язки, відповідно до п. 15.5 Правил будови та безпечної експлуатації котлів, що працюють під тиском не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см кв.), водогрійних котлів та водонагрівачів з температурою води не вище 115 градусів С, затверджених наказом Державного комітету по нагляду за охороною праці від 23 липня 1996, №125 , що покладаються на особу, відповідальну за справний стан та і безпечну експлуатацію котлів , а саме: регулярно оглядати котли в робочому стані; щоденно в робочі дні перевіряти записи в змінному журналі і розписуватися в ньому; проводити роботу із персоналом по підвищенню його кваліфікації; проводити технічне опосвідчення котлів; зберігати паспорти котлів та інструкції заводів-виготовлювачів по їх монтажу та експлуатації; проводити протиаварійне тренування з персоналом котельні; перевіряти правильність ведення технічної документації при експлуатації та ремонті котлів; брати участь у комісії з атестації та періодичній перевірці знань ІТП і обслуговуючого персоналу; брати участь в обстеженнях, які проводять органи Держнаглядохоронпраці, і своєчасно виконувати їх приписи.

Колегія суду звернула увагу на те , що відповідальною особою по підприємству за справний стан і безпечну експлуатацію теплового господарства наказом від 01 вересня 2016 року (т.1 а.с.113) призначено головного інженера, і тільки в разі його відсутності виконання його обов'язків покладено на виконавця робіт ОСОБА_2 що також підтверджує, що сама по собі посада виконавця робіт (яку ОСОБА_2 займав з 20 травня 2009 року) не передбачає необхідність виконання обов'язків притаманних особі відповідальній за справний стан і безпечну експлуатацію котлів.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав: позивач за первісним ОСОБА_2 був звільнений з посади «виконавець робіт» 26 січня 2017 року за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку із відсутністю у нього теплотехнічної освіти, посилаючись на п. 15.2. НПАОП 0.00-1.26-96 , у якому зазначено, що для здійснення у відповідності з цими Правилами технічного опосвідчення, забезпечення справного стану і постійного контролю за безпечною експлуатацією котлів власником котла має бути призначена особа, відповідальна за його справний стан і безпечну експлуатацію. Така особа призначається з числа інженерно-технічних працівників, котрі мають відповідну кваліфікацію і теплотехнічну освіту.

Відповідно до Наказу № 50 від 01.09.2016 року (т.1а.с. 113) відповідальною особою по підприємству за справний стан і безпечну експлуатацію теплового господарства призначено головного інженера ОСОБА_5. На період відсутності відповідальної особи( відпустка, відрядження тощо) виконання обов'язків відповідального за справний стан і технічну експлуатації теплового господарства було покладено на виконавця робіт ОСОБА_10. П. 3 цього наказу ОСОБА_2 був призначений відповідальною особою за справний стан та безпечну експлуатацію теплових мереж і котелень.

У відповідності до аб.2 п. 15.2. НПАОП 0.00-1.26-96 у окремих випадках відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію може бути покладена на інженерно-технічного працівника, який не має теплотехнічної освіти, але пройшов навчання в інституті підвищення кваліфікації в повному обсязі за спеціальною програмою і склав екзамени. Із матеріалів справи не вбачається той факт, що первісний позивач ОСОБА_2 підвищив свою кваліфікацію та склав відповідні екзамени, тому, покладання на нього обов'язків відповідального за теплове господарство було неправомірним . Окрім того, із посадової інструкції «виконавець робіт» (т.1а.с. 113) не передбачено пункту , яким встановлено чи може встановлюватись відповідальність за справний стан та безпечну експлуатації окремо визначених теплових мереж і котелень.

Колегія суддів врахувала той факт, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 має освіту інженера - механіка (т.1 а.с. 43-44) , а вимог мати теплотехнічної освіти для посади виконавця робіт , яку займав ОСОБА_2 не передбачено чинним законодавством.

Окрім зазначеного, звільнення ОСОБА_2, не відповідає вимогам п.2 ст.40 КЗпП України, а саме з тим, що не була виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я , які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тому,колегія суддів погоджується із висновком суду I інстанції про визнання незаконним та скасуванням наказу № 12-к від 26 січня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади виконавця робіт КП КОР "Бородянкатепловодопостачання" згідно з п.2 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи незаконне звільнення, колегія суддів погоджується із висновками , що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 1/2частини, що заявлена позивачем.

Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що з дня звільнення по день поновлення минуло 169 робочих днів, а середньоденна заробітна плата позивача складає 269,77 грн. (відповідно до довідки про заробітну плату (т.1 а.с.32) сума заробітної плати за листопад - грудень 2016 року становить 11869,66 грн, а кількість робочих днів за вказаний період становить 44 дні), то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 45591,13 грн. за час вимушеного прогулу.

Апелянт, обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, посилається на наступне : дисциплінарне стягнення від 13 січня 2017 року відповідно до наказу №4-к (т.1 а.с.25) є законним, оскільки ведення змінних журналів передбачено п.15.14 Правил будови та безпечної експлуатації парових котлів, що працюють під тиском не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см кв.), водогрійних котлів та водонагрівачів з температурою води не вище 115 градусів С, затверджених наказом Державного комітету по нагляду за охороною праці від 23 липня 1996, №125 (далі - Правил). Відповідно до посадової інструкції (т.1 а.с.33-35) на ОСОБА_2 покладені в тому числі обов'язок забезпечення безперервного теплопостачання споживачів, згідно із затвердженими графіками, безпечної роботи устаткування в котельні, додержання правил технічної експлуатації та пожежної безпеки, здійснення керівництва виробничо-господарською діяльністю котельні.

Відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність матеріально- відповідальний ОСОБА_2 , який працює виконавцем робіт приймає на себе повну матеріальну відповідальність та забезпечує зберігання довірених йому підприємством матеріальних цінностей та основних засобів виробництва (т.1 а.с.130)

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на інвентаризаційний опис запасів на 26 січня 2017 року на підставі розпорядчого документа № 2 від 05 січня 2017 року, а також на протокол інвентаризаційної комісії від 02 грудня 2016 року (т.1 а.с. 198-199) як на підставу нарахування товарно - матеріальних цінностей у загальному розмірі 214 291, 24 ( двісті чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто одна гривня 24. коп) грн.. , що рахувалися за виконавцем робіт ОСОБА_8 є неправомірним, оскільки за даними, які зазначені у видатковій накладних № 77 від 09.03.2016 року та № 110 , № 111 від 28.04.2016 року (т.2 а.с. 73-75) дрова паливні та дрова паливні береза відповідно були отримані за підписом ОСОБА_9 та невстановленою особою . Видаткова накладна № РН-0000276 від 31 серпня 2016 року (т.2. а.с. 65) була отримана за підписом невстановленою особою, видаткова накладна Рнк /NBH - 0008327 не підписана (т.2 а.с. 66) , видаткова накладна № 334 від 31 жовтня також не була підписана ОСОБА_2, що свідчить про те , що «виконавець робіт» ОСОБА_2 не отримував вищезазначені цінності.

Таким чином, відповідальність за збитки підприємству у розмірі 214 291, 24 ( двісті чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто одна гривня 24. коп) грн. не може бути покладена на ОСОБА_2

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.3, 4 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного , колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання "відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: