Ухвала суду № 71048392, 12.12.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №576/765/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Мазур С. А.Номер провадження 22-ц/788/1794/17 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18 жовтня 2017 року

у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Орхідея-Суми» до ОСОБА_3 про стягнення боргу

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Орхідея-Суми» про визнання недійсним договору позики грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись із позовом, ПП «Орхідея-Суми», остаточно уточнивши вимоги просило, суд: стягнути з ОСОБА_3 на користь ПП «Орхідея-Суми» грошові кошти в сумі 68591,72 грн., з яких 55250,00 грн. сума боргу, 10838,45 грн. інфляційні та 2503,27 грн. три відсотки річних.

Свої вимоги мотивує тим, що 15.08.2013 року між ПП «Орхідея-Суми» та ОСОБА_3 було укладено письмовий договір безпроцентної позики, відповідно до умов якого відповідач отримала у борг 105000,00 грн., які зобов'язувалася повернути до 01.08.2018 року з щомісячним погашенням у розмірі 1750 грн. Проте, з січня 2016 року заборгованість за вказаним договором не погашає.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_3 просила суд: визнати недійсним договір позики та відшкодувати їй заподіяні збитки у подвійному розмірі в сумі 99500 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що під час роботи на посаді менеджера на ПП «Орхідея-Суми», її у 2013 році було звинувачено у крадіжці грошей на суму 105000,00 грн., у зв'язку з чим керівництво підприємства змусило її укласти договір позики. Зазначає, що грошей вона не отримувала, але щомісячно з її заробітної плати відраховувалися кошти в сумі 1750 грн.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18 жовтня 2017 року позов ПП «Орхідея-Суми» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП «Орхідея-Суми» грошові кошти в розмірі 68591,72 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП «Орхідея-Суми» судовий збір у розмірі 1378 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її зустрічного позову та відмову у задоволенні позову ПП «Орхідея-Суми».

Доводи скарги мотивує тим, що договір позики був укладений між нею та ПП «Орхідея-Суми» під впливом психологічного тиску з боку посадових осіб позивача. Зазначає, що вона добровільно не вносила грошові кошти до каси підприємства для погашення позики, а утримання проводилося із її заробітної плати. Вказує, що внаслідок протиправних дій з боку позивача їй завдані збитки на суму 49750 грн., що у відповідності до ст. 231 ЦК України завдані збитки підлягають відшкодуванню у подвійному розмірі., а саме в сумі 99500 грн.

Відповідач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали і просили рішення скасувати.

Представник позивача вважає рішення законним та обґрунтованим і тому просила скаргу відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПП «Орхідея-Суми», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконала в повному обсязі зобов'язання за договором позики з повернення коштів, а тому відповідач повинен повернути позивачу взяті у борг грошові кошти з урахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 68591,72 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання договору позики недійсним з підстав, передбачених ст. 231 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що 15.08.2013 року ОСОБА_3 звернулася до позивача із заявою про видачу її безвідсоткової позики на суму 105000,00 грн.

15.08.2013 року ПП «Орхідея-Суми» видано наказ №3 від 15.08.2013 року про видачу ОСОБА_3 безвідсоткової позики у розмірі 105000,00 грн. строком до 01.08.2018 року, з погашенням позики частинами по 1750 грн. щомісячно.

15.08.2013 року між ПП «Орхідея - Суми» та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала безвідсоткову позику в сумі 105000,00 грн., строком до 01 серпня 2018 року, з щомісячним погашенням заборгованості в сумі 1750 грн.

З видаткового касового ордеру №30497211 від 15.08.2013 року вбачається, що ОСОБА_3 з каси підприємства отримала грошові кошти в сумі 105000,00 грн., про що свідчить її підпис в ордері.

З копії сторінки касової книги від 15.08.2013 вбачається, що ОСОБА_3 видано грошові кошти в сумі 105000,00 грн.

Також з копій сторінок касової книги вбачається, що 07.10.2013 року, 01.11.2013 року, 06.12.2013 року, 30.12.2013 року, 05.02.2014 року, 05.03.2014 року, 04.04.2014 року, 04.05.2014 року, 04.06.2014 року, 09.07.2014 року, 07.08.2014 року, 05.09.2014 року, 07.10.2014 року, 03.11.2014 року, 05.12.2014 року, 03.11.2014 року, 06.01.2014 року, 12.05.2015 року від ОСОБА_3 надходили в касу підприємства грошові кошти в рахунок погашення боргу позики за рахунком 3771.

Згідно графіку погашення заборгованості за договором позики від 15.08.2013 року, ОСОБА_3 з 10.09.2013 року по 10.12.2015 рік погашено заборгованість на загальну суму 49 750 грн.

Останній платіж був здійснений ОСОБА_3 05.12.2014 року шляхом внесення готівкових коштів в касу підприємства та шляхом відрахування із заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 року заборгованість відповідача за договором позики становила 55250,00 грн.

Після звільнення відповідач припинила погашати позику, внаслідок чого їй поштою 23.03.16р. була направлена вимога про повернення до 01.04.16р. всієї грошової суми 55250,00грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір позики в письмовій формі, факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 105000,00 грн. підтверджується видатковим касовим ордером №30497211 від 15.08.2013 року.

ОСОБА_3, у період з 10.09.2013 року по 10.12.2015 року, здійснювалося повернення суми позики щомісячно, шляхом утримання позикодавцем платежів із заробітної плати позичальника на загальну суму 49750 грн. Залишок неповернутої суми позики складає 55250,00 грн.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 10, ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представленими ОСОБА_3, в якості доказів протоколами допиту свідків по кримінальній справі: гл. бухгалтера підприємства ОСОБА_4, бухгалтера - касира ОСОБА_5, начальника відділу реалізації ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7, доведено в суді, що дійсно відносно відповідача порушена кримінальна справа, яка на даний час знаходиться на стадії судового розгляду і по якій їй пред'явлено звинувачення у привласненні грошових коштів підприємства.

У викладених в цих показаннях свідченнях ведеться мова проте, що за привласнення грошових коштів підприємство може притягнути її до кримінальної відповідальності, тому нею була взята позика для погашення боргу.

Мотиви викладені у зустрічному позові стосовно обставин застосування до неї фізичного та психічного насильства та оспорювання договору позики через неодержання

насправді грошей, не спростовують доведеність фактичних обставин у справі про оформлення сторонами письмового договору позики та виплату відповідачу через касу грошової суми 105000грн. Крім того за період роботи на підприємстві після укладення договору позики із зарплати відповідача утримувалось щомісячно 1750грн., але з цього приводу вона до правоохоронних органів не зверталась.

Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПП «Орхідея-Суми» грошових коштів у розмірі 68591,72 грн., а саме 55250 грн. - борг за договором позики, 10838,45 грн. інфляційних втрат, 2503,27 грн. - три відсотки річних.

Разом з тим колегія, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

ОСОБА_3, не надано суду належних доказів на підтвердження факту застосування до неї психологічного тиску керівництвом підприємства при укладенні договору позики, а її заперечення щодо застосування до неї реальної фізичної та психологічної погрози ґрунтуються на припущеннях, а саме, тільки на тому факті, що брат директора ПП «Орхідея-Суми» працював в той час в органах обласної прокуратури.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: