Вирок № 71047817, 18.12.2017, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1048/17

провадження № 1-кп/368/94/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2017 рокум.Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12015110190000685 від 22.10.2015 року стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 освіта неповна вища, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторони обвинувачення - прокурора Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Піголя Р.В.

- сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого Плаза О.М.

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

сторін цивільного позову:

цивільного позивача ОСОБА_4

представника цивільного позивача ОСОБА_5

цивільного відповідача ОСОБА_1

представника цивільного відповідача Плаза О.М.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 21 жовтня 2015 року, керуючи автомобілем марки «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, рухався з м. Київ до м. Черкаси автодорогою сполученням Київ - Знам'янка. В керованому ОСОБА_6 автомобілі перебували пасажири ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Близько 19 години під час проїзду по м. Кагарлик Київської області керований ОСОБА_1 автомобіль марки «Hyundai Accent» зупинив ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter Т5», номерний знак НОМЕР_6, білого кольору. Під час зупинки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, ініціатором якого був ОСОБА_4

З метою припинення вказаного конфлікту ОСОБА_6 сів до свого автомобіля та продовжив рух в напрямку м. Миронівка Київської області. Однак, ОСОБА_4 під час руху автомобіля ногою вдарив по корпусу автомобіля марки «Hyundai Accent».

Проїжджаючи по м. Кагарлик Київської області, ОСОБА_6 вирішив заїхати на територію АЗС «WOG», що розташована за адресою: вул. Миронівська, 56 м. Кагарлик Київської області, щоб оглянути свій транспортний засіб на предмет можливих пошкоджень від дій ОСОБА_4 Заїхавши на територію АЗС «WOG», ОСОБА_6 зупинив керований ним транспортний засіб та вийшов з нього для огляду.

Близько 19 год. 10 хв. на територію АЗС «WOG», що розташована за адресою: вул. Миронівська, 56 м. Кагарлик Київської області заїхав автомобіль марки «Volkswagen Transporter Т5», номерний знак НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_4 ОСОБА_6 усвідомив можливість продовження конфлікту з останнім через його агресивну поведінку. З метою уникнення продовження конфлікту ОСОБА_6 взяв пневматичний пістолет невстановленої марки та моделі, який на той час знаходилася у бардачку автомобіля марки «Hyundai Accent» та без мети нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, повернувся до території АЗС «WOG» для демонстрації пневматичного пістолету ОСОБА_4, як стримуючого фактору щодо його агресивної поведінки.

Однак біля автомобіля марки «Volkswagen Transporter Т5» між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виникла сварка, яка переросла в бійку.

У цей момент ОСОБА_6, не маючи умислу на спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4, не передбачаючи настання такої шкоди для життя та здоров'я потерпілого, хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю, взяв пневматичний пістолет в праву руку та наніс декілька ударів металевим корпусом пневматичного пістолета по голові ОСОБА_4 з метою оборони від одночасного нанесення ударів йому ОСОБА_4 При цьому під час нанесення останнього удару ОСОБА_6 випадково натиснув на спусковий гачок пневматичного пістолета та здійснив постріл, внаслідок якого металева куля калібром 4,5 мм влучила у голову ОСОБА_4, а саме: у скроневу кістку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 17/к від 22.03.2017 р. ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді - проникаючого сліпого кульового поранення голови з кульовим дірчастим вдавленим переломом правої скроневої кістки, ушкодженням (розшаруванням) твердої мозкової оболонки та геморагічним забоєм передньо-нижніх відділів правої півкулі головного мозку; дане поранення голови відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх заподіяння та утворилось від дії одної кулі, яка могла бути стріляна з пневматичної зброї кал. 4,5 мм, що підтверджується наявністю вхідного отвору на середній третині нижньої повіки правого ока, ранового каналу в кінці якого в товщі скроневої кістки була виявлена куля, яка використовується для стрільби з пневматичної зброї калібром 4,5мм.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України визнав та суду пояснив, що його найняли з автомобілем на час проведення виборів. Рухались вони з м. Києва до м Черкаси. В м. Кагарлику на підйомі їх підрізали і водій намагався з ними розібратися. Водій вів себе агресивно і він нього було чути запах алкоголю. Він вирішив рухатись далі, щоб уникнути конфлікту, але почув удар об машину. Він вирішив оглянути машину, чи не має там пошкоджень. Зупинились вони на заправці. Він вийшов з машини і в цей час він побачив ту ж саму машину. Водій до нього наблизився та хотів розібратися. Коли він на нього кидався з ударами, він намагався ухилятися, але потерпілий не заспокоювався і він вирішив його полякати. В бардачку своєї машини він взяв пістолет. Потерпілий трохи притих і він поїхав. Проте, що у потерпілого є якісь ушкодження він дізнався від слідчого. Вину визнає, просить вибачення та просить суворо не карати. Щодо цивільного позову, то визнає частково, а саме: матеріальну шкоду повністю, а моральну шкоду в сумі матеріальної шкоди. Витрати на правову допомогу визнає повністю. Вважає, що ним вчинено потерпілому тілесні ушкодження з необережності.

Винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

●показаннями потерпілого ОСОБА_4, який пояснив, що він 21 жовтня 2015 року їхав на автомобілі марки «Volkswagen Transporter Т5», номерний знак НОМЕР_6, власником якого є він. Його підрізав автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_1 і він йому посигналив. Зупинившись, він вирішив спитати, чому ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, але він йому нагрубив та поїхав далі. Він подзвонив своєму знайомому, який працював на посту, щоб зупинили правопорушника, але знайомий не підняв слухавки. Він потім поїхав на заправку «WOG», щоб заправитись, але машина обвинуваченого перегородила дорогу до заправки і він став позаду нього. Обвинувачений до нього наблизився та почав наносити удари. Він до нього представив пістолет і сказав, що застрелить. З машини ключі були забрані та викинуті геть. Обвинувачений двічі вистрелив в нього та поїхав геть. А він лише встиг викликати до себе дружину, вказавши своє місцезнаходження і знепритомнів. Дружина відвезла його до лікарні, а у машині залишився його друг, з яким приїхала його дружина. Чому так відбулося він не знає. Обвинуваченого бачив вперше. Цивільний позов до обвинуваченого підтримує повністю та просить його задовольнити, оскільки понесені ним матеріальні збитки та моральна шкода відповідає вчиненому обвинуваченим злочину. Просить обвинуваченого покарати суворіше, ніж було запропоновано прокурором, оскільки обвинуваченим йому як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи в суді не просив вибачення, так і не відшкодовано ніякої шкоди.

Окрім показань потерпілого, винність обвинуваченого ОСОБА_1 доводиться й письмовими доказами по справі, зокрема:

●витягом з кримінального провадження № 12015110190000685 від 22.10.2015 року (т. 2 а.с. 1-3), згідно якого 22.10.2015 року ОСОБА_10 звернулася із заявою до чергової частини Кагарлицького РВ про те, що 21.10.2015 року близько 19 год. 30 хв. вона з території автозаправочної станції «WOG» забрала свого чоловіка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та доставила до приймального відділення Кагарлицької ЦРЛ з тілесними ушкодженнями;

●згідно картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону (т. 2 а.с. 14) вбачається, що до Кагарлицького РВ по телефону - запис № 4040 від 21.10.2015 р. надійшло повідомлення від чергової медсестри приймального відділення про те, що до приймального відділення Кагарлицької ЦРЛ за медичною допомогою звернувся ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, житель АДРЕСА_4, з тілесними ушкодженнями у вигляді ссадин на обличчі;

●протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 15) про те, що ОСОБА_10 повідомила, що о 19 год. 30 хв. вона з АЗС «WOG» на автодорозі м. Кагарлик - м. Миронівка забрала свого чоловіка ОСОБА_4 та доставила до приймального відділення Кагарлицького ЦРЛ з тілесними ушкодження;

●протоколом огляду місця події від 21.10.2015 р. (т. 2 а.с. 16-17), який було проведено слідчою та об'єктом огляду є територія заправочної станції «WOG», що знаходиться біля автодороги при виїзді з м. Кагарлик у напрямку м. Миронівка та знаходиться за адресою: м. Кагарлик, вул.. Жовтнева, 56. Було проведено опис території, де було вчинено кримінальне правопорушення;

●свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т. 2 а.с. 25) підтверджено, що власником автомобіля марки «Volkswagen Transporter Т5», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, є ОСОБА_4;

●копією облікової картки АМТ юридичної особи (т. 2 а.с. 36) про те, що автомобіль марки «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, 2011 року випуску, власником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»;

●рапортом від 15.01.2016 року (т. 2 а.с. 37) встановлено, що автомобілем марки «Hyndai accent», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, керують наступні особи: ОСОБА_11,ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець м. Черкаси, встановлені адреси проживання АДРЕСА_5. Керуючи вказаним автомобілем притягувався до адміністративної відповідальності за ст..122, ст..124 КУпАП 15.04.2014, 30.07.2013 та 25.06.2013 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженець м. Черкаси, адреса проживання АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1. Керуючи вказаним автомобілем притягувався до адміністративної відповідальності за ст.122 КУпАП Переяслав - Хмельницьким ВДАІ. ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, адреса проживання АДРЕСА_7 та АДРЕСА_2. 01.04.2013 року. Керуючи вказаним автомобілем притягувався до адміністративної відповідальності 01.04.2013 року в м. Черкаси;

●висновком експерта № 70 від 15.12.2015 р. (т. 2 а.с. 55-57), згідно якого за даними наданих медичної документації та рентгенограм у ОСОБА_4, 1982 р,н,, були виявлені: сліпе вогнепальне кульове поранення голови справа (з розташуванням вхідної вогнепальної рани в середній третині нижньої повіки близько нижнього краю правої очниці), з відкритого характеру дірчастим вдавленим переломом передньо-нижнього відділу правої скроневої кістки (відповідно основі черепу), розривом (розшаруванням) твердої мозкової оболонки і місцевим забоєм головного мозку легкого ступеню (відповідно наявному перелому), що супроводжувалося також синцем у ділянці верхнього і нижнього повік правого ока і помірно вираженим крововиливом під сполучну оболонку правого ока; невеликих розмірів рана рваного характеру в ділянці крила носа справа; численні садна в ділянці обличчя (розташування і особливості яких не вказані), У відповідності до наявних у медичній документації записів, можна зробити висновок, що сукупність ушкоджень, яка входить до комплексу сліпого вогнепального кульового поранення голови, утворилася в результаті дії одного снаряду, випущеного в результаті одного пострілу з вогнепальної зброї. Ушкодження у вигляді невеликої рани рваного характеру в ділянці крила носа справа і численних саден в ділянці обличчя виникли в результаті дії тупих предметів, індивідуальні особливості травмуючих поверхонь яких в ушкодженнях не відобразились, або внаслідок ударів об такі предмети. Виявлене у ОСОБА_4 сліпого характеру вогнепальне поранення голови справа, яке супроводжувалося відкритим переломом кісток основи черепа та ушкодженням твердої мозкової оболонки, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння та за звичайного перебігу. Окремо взята рана в ділянці правого крила носа відноситься до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров'я. Окремо взяті садна на обличчі відносяться до легких тілесних ушкоджень. В наданій для експертизи медичній документації сукупність тілесних ушкоджень, які розташовані в ділянках нижньої повіки правого ока, правої очниці, правої скроневої кістки та оболонок і речовини головного мозку справа описуються як «вогнепальне сліпе поранення». В такому випадку, дане поранення заподіяне одним снарядом, випущеним в результаті одного пострілу з вогнепальної зброї. Конкретний вид вогнепальної зброї, з якої міг бути здійснений такий постріл, за даними медичної документації встановити неможливо (зокрема, в ній не вказані характеристики «кулі», вилученої при хірургічному втручанні). Інші «виявлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_4.» тілесні ушкодження не є вогнепальними. Враховуючи взаємне розташування вхідної вогнепальної рани та виявленого травмуючого снаряду, можна зробити висновок про те, що раневий канал був направлений, в цілому, спереду назад зліва направо і злегка знизу вгору відносно голови потерпілого. В наданій медичній документації відсутні будь-які об'єктивні дані, на підставі яких можна було б встановити дистанцію пострілу («з якої відстані проводився постріл»). Також, на підставі наданих даних неможливо встановити характер пристрою, з якого був випущений травмуючий снаряд («предмета, яким заподіяно тілесні ушкодження»). За наявними в медичній документації даними можна зробити висновок, що дульний зріз пристрою, з якого був випущений травмуючий снаряд («предмет з якого здійснено постріл»), був розташований, загалом, спереду відносно голови ОСОБА_4 При цьому, розташування голови потерпілого відносно вертикальної та горизонтальної площин могло бути будь-яким. Положення тіла ОСОБА_4 в момент пострілу могло бути будь-яким - як переважно вертикальним чи переважно горизонтальним, так і будь-яким проміжним. Виявлені у ОСОБА_13 тілесні ушкодження могли «виникнути при обставинах викладених в постанові». Вказана в медичній документації ділянка розташування вхідної вогнепальної рани (нижня повіка правого ока) є цілком доступною для власної руки (власних рук) потерпілого, а раневий канал від рани направлений, загалом, спереду назад. Таким чином, не можна повністю виключити того, що ОСОБА_4 міг «здійснити постріл своєю рукою самостійною»;

●протоколом огляду місця події від 15.01.2016 року (т. 2 а.с. 76-78) та фото таблиця (т. 2 а.с. 79), що проведено за участю двох понятих та старшої сестри приймального діагностичного відділення про те, що місцем оглядом являється приміщення кабінету старшої медсестри приймального діагностичного відділення № 104 Київської області клінічної лікарні старшою медсестрою видано предмет круглої форми металевий, вилучений під час хірургічного втручання у ОСОБА_4 Наданий предмет вилучений до Кагарлицького ВП, при цьому поміщено до спец пакету та опечатано;

● постановою про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 15.01.2016 р. (т. 2 а.с. 80), згідно якого предмет круглої форми поміщено в спец. пакет МВС № 2955388 та визнано речовими доказами;

●висновком експерта № 4-01/16 від 29.03.2016 року (т. 2 а.с. 90-91) та ілюстративною таблицею (т. 2 а.с. 92) про те, що наданий на дослідження круглий металевий предмет схожий на кулю, який вилучений під час огляду місця події від 15.01.2016 р., який проводиться за адресою: м. Київ, вул. Баггоутівська, 1 в приміщенні Київської обласної клінічної лікарні, являється стріляною кулею кал. 4,5мм. Надана на дослідження куля могла бути стріляна з пневматичної зброї кал. 4,5мм. Надана на дослідження куля не придатна для ідентифікації. Надана на дослідження куля використовується для стрільби з пневматичної зброї кал. 4,5мм ИЖ-22, ИЖ-38, ИЖ-53, пневматичній зброї іноземного виробництва та іншої зброї відповідного калібру;

●постановою про визнання речовими доказами від 22.04.2016 р. (т. 2 а.с. 94), згідно якої кулю калібру 4,5 мм., яка поміщена до криміналістичного пакету № 2535246 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 1201511090000685 та передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Миронівського ВП;

●квитанцією про отримання на зберігання речових доказів від 21.04.2016 року (т. 2 а.с. 95), згідно якої пакет № 2535246, в якій знаходиться куля, та в книзі обліку речових доказів записано під № 19;

●протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам (т. 2 а.с. 105-107), який було проведено у присутності двох понятих та з участю потерпілого ОСОБА_4, згідно якого серед чотирьох фотографій, серед яких була фотографія ОСОБА_12, не було опізнано нікого;

●протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам (т. 2 а.с. 109-111), який було проведено у присутності двох понятих та з участю потерпілого ОСОБА_4, згідно якого серед чотирьох фотографій, серед яких була фотографія ОСОБА_14, не було опізнано нікого;

●протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам (т. 2 а.с. 113-115), який було проведено у присутності двох понятих та з участю потерпілого ОСОБА_4, згідно якого серед чотирьох фотографій, серед яких була фотографія ОСОБА_11, не було опізнано нікого;

●протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам (т. 2 а.с. 117-119), який було проведено у присутності двох понятих та з участю потерпілого ОСОБА_4, згідно якого серед чотирьох фотографій, серед яких була фотографія ОСОБА_1, було опізнано особу, яка зображена на фотографії № 2. Особу опізнано по зачісці, кольору волосся. Вказана особа, яка зображена на фотографії № 2, зі слів потерпілого, підходила до його авто, спричинила йому тілесні ушкодження, приставляв до правового ока предмет схожий на пістолет і здійснив постріл;

●згідно інформації Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.01.2016 року за № 288 (т. 2 а.с. 125) було надано перелік автомобілів, які прослідували через стаціонарний пост «Кагарлик» 21.10.2015року в період часу з 18 год. 46 хв. до 19 год. 15 хв., серед яких був автомобіль марки «Hyndai accent», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1;

●довідкою про рух автотранспорту через стаціонарний пост «Кагарлик» (т. 2 а.с. 131-132), що 21 жовтня 2015 гору в період часу з 18 год. 45 хв. до 19 год. 15 хв. згідно системи відео контролю «Рубіж» в напрямку з м. Кагарлик о 19 год. 01 хв. прослідував автомобіль марки «HYUNDAI ACCENT», білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, власником є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

●протоколом огляду місця події від 17.01.2016 р. (т. 2 а.с. 134-135), який проведено в присутності двох понятих був оглянутий оптичний диск, на якому міститься відео фіксація проїзду через пішохідний перехід невстановлений легковий автомобіль, типу седан, з якого не було видно реєстраційний номер даного автомобіля. Окрім того, в період часу з 11 по 12 секунду проїхали три автомобілі, серед яких був автомобіль білого кольору, типу мікроавтобус, але не було видно реєстраційний номер даного автомобіля;

●оптичний диск (т. 2 а.с. 136), на якому була інформація щодо руху автотранспорту через стаціонарний пост «Кагарлик»;

●заява ОСОБА_4 (т.2 а.с. 137), згідно якої він надав дозвіл працівникам поліції на огляд автомобіля марки «Volkswagen Transporter Т5», номерний знак НОМЕР_6, білого кольору;

●протоколом огляду місця події від 17.01.2016 р. (т. 2 а.с. 138-140) та ілюстративна таблиця до протоколу ОМП від 17.01.2016 р. (т. 2 а.с. 140-142), який було проведено з участю двох понятих та потерпілого, згідно якого проведено огляд автомобіля марки «Volkswagen Transporter Т5», номерний знак НОМЕР_6, згідно якого під водійським сидінням на дерев'яній підстілці були виявлені плями коричневого кольору невизначеної форми;

●заява ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 143), який дав дозвіл на проведення слідчого експерименту з автомобілем марки «Volkswagen Transporter Т5», номерний знак НОМЕР_6;

●протоколом проведення слідчого експерименту від 17.01.2016 року (т. 2 а.с. 145-147) та ілюстративною таблицею до даного експерименту (т. 2 а.с. 148-157), який було за участю двох понятих, потерпілого ОСОБА_4 та з участю спеціаліста, згідно якого потерпілим було відтворено події, під час якої йому нанесено тілесні ушкодження;

●ухвалою слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів від 26.01.2016 року (т. 2 а.с. 169-172), згідно якого надано дозвіл на отримання інформації по телефону мобільного оператора МТС за період часу з 21.08.2015 р. по 25.10.2015 р.;

● ухвалою слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів від 28.01.2016 року (т. 2 а.с. 173-176), згідно якого надано дозвіл до отримання інформації про зв'язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг у період часу з 19.10.2015 року по 23.10.2015 року;

●ухвалою слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів від 27.01.2016 року (т. 2 а.с. 177-180), згідно якого надано дозвіл на отримання інформації по телефону мобільного оператора ТОВ «Астеліт»;

●постановою слідчого Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області про встановлення місця знаходження транспортного засобу від 16.01.2016 року (т. 2 а.с. 201) було вирішено внести відомості про розшук автомобіля марки «HYUNDAI», моделі «ACCENT», білого кольору, 2011 року випуску, реєстраційний номер «НОМЕР_7», VIN - НОМЕР_8 до бази «Рубіж» та до інших наявних баз;

●рапортом чергового інспектора Немирівського відділення поліції Гайсинського відділу ГУ НП в Вінницькій області (т. 2 а.с. 187) про те, що 30.01.2016 року о 13.35 год. до ЧЧ Немирівського відділення поліції Гайсинського відділу ГУ НП в Вінницькій області надійшло повідомлення від інспектора ДПС взводу ОСОБА_15, про те, під час несення служби на стаціонарному посту ДАІ в м. Немирів в системі «Рубіж» було зупинено автомобіль марки «Hyndai accent», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_14, жителя м. Черкаси. Даний автомобіль значиться у розшуку за Кагарлицьким ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області;

●протоколом огляду місця події від 30.01.2016 року (т. 2 а.с. 189-191) та фотоблицею (т. 2 а.с. 192-193), який було проведено в присутності двох понятих та користувача транспортного засобу, згідно якого було проведено огляд транспортного засобу - автомобіля марки «Hyndai accent», державний номерний знак НОМЕР_1, на предмет пошкоджень та наявності заборонених предметів, але не було виявлено ніяких пошкоджень та відсутні будь - які заборонені предмети;

●протоколом огляду місця події від 19.01.2016 року (т. 2 а.с. 232-233), який проведено з участю понятих та представника, місцем огляду якого є стоянка за адресою: м Черкаси, бульвар Шевченка, біля квартирного будинку № 6, де на автостоянці знаходиться автомобіль марки «Hyndai accent», державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», при детальному огляді слідів пошкоджень та деформації не виявлено;

●свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т. 2 а.с. 234) підтверджено, що власником автомобіля марки «Hyndai» моделі «Аccent», державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ПАТ КБ «Приватбанк»;

●ухвалою слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів від 28.01.2016 року (т. 2 а.с. 243-246), згідно якого надано дозвіл до інформації про зв'язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг у період часу з 19.10.2015 р. по 23.10.2015 р.;

●ухвалою слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів від 26.01.2016 року (т. 2 а.с. 248-251), згідно якого надано дозвіл на отримання інформації, яка знаходилася у оператора МТС;

●інформацією ВКОЗ у СДС (т. 3 а.с. 13) про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, як власник зареєстрованої мисливської вогнепальної, газової зброї та пристрою для відстрілу набоїв споряджених гумовими кулями на обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві не перебув;

●інформацією ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (т. 3 а.с. 24) встановлено, що АЗК за адресою: м. Кагарлик, вул. Жовтнева, 56, камерами відеоспостереження, необладнана;

●протоколом проведення слідчого експерименту від 09.02.2017 р. (т. 3 а.с. 26-29) та ілюстративною таблицею до протоколу слідчого експерименту (т. 3 а.с. 30-32), який було проведено за участю двох понятих, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Плаза О.М., який розповів про події, які відбулися на території автозаправки «WOG» в жовтні 2015 р.;

●протоколом одночасного допиту осіб від 12.04.2017 року (т. 3 а.с. 33-38), який було проведено між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, з участю захисника Плаза О.М., під час якого з'ясовувались певні моменти події, яка відбулася між вказаними особами на території заправочної станції «WOG»;

● протоколом одночасного допиту осіб від 13.04.2017 року (т. 3 а.с. 39-43), який було проведено між ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_8, під час якого з'ясовувались певні моменти події, яка відбулася між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на території заправочної станції «WOG»;

●ухвалою слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів від 27.01.2016 року (т. 3 а.с. 48-51), згідно якого надано дозвіл на отримання інформації, яка знаходилася у оператора ТОВ «Астеліт»;

●протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 28.04.2016 року (т. 3 а.с. 66-67) встановлено, що в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії з метою фіксації змісту інформації, яка передається під час телефонних розмов з використанням мобільного терміналу НОМЕР_9, якими користується ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, інформації, яка сприяла би розкриттю злочину не отримано;

●протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місця знаходження радіоелектронного засобу, яким користується ОСОБА_1 від 11.05.2016 року (т. 3 а.с. 68-69) встановлено, що під час НСРД провести зазначені заходи відносно ОСОБА_6 не представилось можливим у зв'язку з відсутністю останнього за місцем проживання та можливістю на даний час встановити його місце перебування;

●висновком експерта № 20 від 01.06.2016 року (т. 3 а.с. 72-75) встановлено, що за даними наданої для проведення судово-медичної експертизи медичній документації у ОСОБА_4 було виявлене одне сліпе кульове поранення голови справа. Вогнепальні поранення не можуть утворюватися в результаті пострілу з пневматичної зброї. Оцінка у «Висновку експерта №70» від 15.12.2015 р. поранення, виявленого у ОСОБА_4, як вогнепального базується на відповідній інтерпретації цього ушкодження в наданій для проведення судово-медичної експертизи медичній документації. У тому разі, якщо виявлена 23.10.2015р. при хірургічному втручанні № 867 «стороннє тіло (куля) в товщі скроневої кістки», яка була вилучена і «здана на зберігання в сейф ПДВ» є тією ж кулею, що була вилучена «під час огляду місця події від 15.01.2016 р., який проводився за адресою: м. Київ, вул. Баггоутівська, 1 в приміщенні Київської обласної клінічної лікарні», тоді, беручи до уваги додатково отримані результати балістичної експертизи №4-01/16 від 29.03.2016 р. не можна виключити того, що виявлене у ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, сліпе кульове поранення голови справа могло утворитися в результаті одного пострілу з пневматичної зброї калібром 4,5 мм, зокрема, при здійсненні цього пострілу з дуже близької відстані (чи впритул). Варто також зазначити, що формулювання п. 4. «Висновків» балістичної експертизи не виключає пострілу дослідженою кулею з «іншої зброї відповідного калібру»;

●ухвалою слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів від 06.05.2017 року (т. 3 а.с. 79-81), згідно якого надано дозвіл до документів, що знаходяться в оператора телекомунікацій ТОВ «Лайфселл»;

●протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06.06.2017 р. (т. 3 а.с. 82-85), згідно якого надано інформація що знаходяться в оператора телекомунікацій ТОВ «Лайфселл»;

●висновком експерта № 17/к від 22.03.2017 року (т. 3 а.с. 95-104) встановлено, що згідно наданої медичної документації, гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, були спричинені наступні тілесні ушкодження: проникаюче сліпе кульове поранення голови з кульовим дірчастим вдавленим переломом правої скроневої кістки, ушкодженням (розшаруванням) твердої мозкової оболонки та геморагічним забоєм передньо-нижніх відділів правої півкулі головного мозку; дане поранення голови відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх заподіяння та утворилось від дії одної кулі, яка могла бути стріляна з пневматичної зброї кал. 4,5мм, що підтверджується наявністю вхідного отвору на середній третині нижньої повіки правого ока, раневого каналу в кінці якого в товщі скроневої кістки була виявлена куля, яка використовується для стрільби з пневматичної зброї калібром 4,5мм; невелика рвана рана в ділянці крила носа справа та перелом носової перегородки зі зміщенням вправо, які утворилися від дії тупого предмету та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я; численні садна ділянці обличчя (розташування і особливості яких не вказані) утворилися від дії тупого(-х) предмету(-ів) та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Всі вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись в час та за обставин, зазначених у постанові про призначення судово-медичної експертизи. Виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли виникнути за обставин, вказаних ним під час допиту як потерпілого від 05.11.2015 року та додаткових допитів як потерпілого від 13.01.2016 року й від 04.05.2016 року, і за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту від 17.01.2016 року. При обставинах, вказаних в поясненні ОСОБА_6 від 24.01.2017 року та за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту від 09.02.2017 року за участю ОСОБА_6, могло утворитися проникаюче сліпе кульове поранення голови;

●протоколом одночасного допиту осіб від 11.05.2017 року (т. 3 а.с. 105-108), який було проведено між свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_9, під час якого з'ясовувались певні моменти події, яка відбулася між потерпілим та обвинуваченим на території заправочної станції «WOG»;

●протоколом слідчого експерименту від 11.05.2017 року (т. 3 а.с. 109-112) та ілюстративною таблицею (т. 3 а.с. 113), який було проведено із свідком ОСОБА_9 та за участю двох понятих, згідно якого свідком було повідомлено про події, під час якого було нанесено тілесні ушкодження як потерпілому, так і обвинуваченому;

●протоколом проведення слідчого експерименту від 26.06.2017 року (т. 3 а.с. 126-127) та ілюстративною таблицею (т. 3 а.с. 128-130), який було проведено з ОСОБА_1, захисником Плазом О.М. за участю понятих, про події, які відбувалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_4;

●висновком експерта № 69/к від 30.06.2017 року (т. 3 а.с. 133-137), було встановлено, що при обставинах, вказаних в протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 26.06.2017 року та за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту від 26.06.2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_6, могло утворитися проникаюче сліпе кульове поранення голови.

Окрім того, винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України доводиться показаннями свідків по справі, зокрема:

●показаннями свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що 21 жовтня 2015 року вона отримала дзвінок від чоловіка, який просив допомоги. Вона викликала машину, за кермом якого був ОСОБА_17. Вони по дорозі забрали ОСОБА_18 і поїхали на заправку «WOG». На заправці вони побачили її чоловіка, який був весь у крові. Ключів від їхньої машини не бачили і вони посадили її чоловіка до машини, на якій приїхали та повезли його до лікарні. Потім викликали міліцію. Її чоловік говорив, що в нього декілька раз стріляли. У чоловіка була голова в крові, рани на ногах та руках, а ніс був викревлений. Підстав говорити неправду в неї немає;

●показаннями свідка ОСОБА_18, який пояснив, що до нього подзвонила ОСОБА_10 та попросила поїхати разом з нею. Коли вони приїхали, то потерпілий був весь у крові, який їм сказав, що в нього стріляли. У потерпілого був стан напівпритомним. Ніяких гільз він не знайшов. Машина потерпілого стояла ближче до каси. Запаху алкоголю від потерпілого не чув;

●показаннями свідка ОСОБА_19, який пояснив, що він працює оператором на заправці «WOG». Поряд з його машину стояла машина білого кольору. Ніяких звуків він не чув. Зі свого робочого місця він ввечері не виходить, тому нічого не бачив;

●показаннями свідка ОСОБА_20, який пояснив, що в нього в той день був виключений телефон. Коли він включив, то побачив пропущені дзвінки від потерпілого і він йому подзвонив. Трубку взяла дружина потерпілого, яка все йому розповіла, а саме: що її чоловіка побили і в нього стріляли. Автомобіль потерпілого забрав він і його відвіз до дому потерпілому;

●показаннями свідка ОСОБА_17, який пояснив, що до нього подзвонила дружина ОСОБА_10, яка просила його поїхати, бо сталось щось із чоловіком. Вони поїхали його шукати по Миронівській трасі і машину побачили на заправці «WOG». Потерпілий був весь у крові. Ключів від машини вони не знайшли;

●показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що вони поверталися із міста Києва та їхали в м. Черкаси. По був час виборів. Вони з м. Києва везли цінні папери та гроші. Між людьми, які їхали в машині були лише професійні зв'язки. На підйомі їх підрізала якась машина, а потім примусила їх стати. Водій іншої машини був агресивний. Хотів розібратися, але їхній водій, щоб уникнути конфлікту, поїхав, але вони почули, якийсь удар. Потім вони зупинились на заправці, оскільки хотіли побачити, чи є якісь пошкодження на машині. В цей час на заправку заїхав автомобіль, який їх підрізав. Їхній водій підійшов до іншого водія, щоб з'ясувати, чого він їх переслідує. Між ними зав'язалась бійка. Крім ОСОБА_1 з машини ніхто не виходив. Ніякого пострілу він не чув. Коли ОСОБА_1 повернувся, вони поїхали далі;

●показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що це була осінь і проходили вибори. В м. Кагарлику їх підрізали та якийсь водій хотів з ними розібратися, але ОСОБА_1 почав далі рухатись, поте почув якийсь стук. ОСОБА_21 вирішив зупинися на заправці, щоб оглянути машину чи не має якісь пошкоджень. В цей час на заправку заїхав автомобіль, який підрізав їх раніше, і став поряд. Він бачив бійку, що відбувалася між ОСОБА_1 та потерпілим. Потім ОСОБА_1 прийшов до машини і продовжили рух у напрямку м. Черкаси. Після цього ніяких розмов про бійку в машині не було;

●показаннями свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що це було в жовтні 2015 року. Вони їхали з м. Києва і до м. Черкаси. Потерпілий на підйомі намагався їх зупинити. Коли вони зупинилися, водій іншої машини до них підійшов та був якийсь агресивний, але ОСОБА_1 продовжив рух далі. Коли почали рухатись, то вона почула якийсь удар. ОСОБА_21 вирішив стати та обдивитись машину. Зупинились вони на заправці. ОСОБА_21 вийшов, щоб оглянути машину і в цей час під'їхав інший автомобіль. ОСОБА_21 і тим водієм виникла сварка і ОСОБА_21 взяв пістолет з бардачка і пішов. Ніяких прострілів вона не чула. Коли ОСОБА_21 прийшов до машини, вони продовжили рух далі;

●показаннями експерта ОСОБА_22, який пояснив, що ним підтримуються висновки, які були проведені ним з іншими колегами. Під час проведення експертизи ними вивчалися всі матеріали справи. Будь які скарги не можливо брати до уваги, оскільки це є суб'єктивні дані. При проведені експертизи, бралися лише ті тілесні ушкодження, які були описані належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України (оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України).

Судом всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Даючи оцінку наданим стороною обвинувачення доказам, суд враховує, що вони отримані у

передбачений КПК України спосіб, істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, під час отримання таких доказів допущено не було, тому суд визнає, що вони є належними

та допустимими.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом;сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню;процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, відповідно до ст. 86 КПК України якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення

Згідно вимог чинного кримінального законодавства, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України має такі складові злочину.

Об'єктом злочину є здоров'я особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується; 1) діями або бездіяльністю; 2) наслідками у вигляді тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; 3) причинним зв'язком між зазначеними діянням і наслідками.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину є основним елементом, за яким він відрізняється від заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, відповідальність за яке настає за ст. ст. 121 і 122; вона характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

В пункті 1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень від 17 січня 1995 р. вказано, що з медичної точки зору тілесне ушкодження - це порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних. В юридичній літературі дається таке кримінально-правове поняття тілесного ушкодження: це протиправний винний фізичний або психічний вплив на чужий організм, який полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізіологічних функцій органів і тканин.

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, а саме: заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_4, визнав.

До такого висновку суд дійшов у результаті сукупного аналізу досліджених доказів, вказаних вище та оцінки в сукупності показань потерпілого, свідків та обвинуваченого та письмовими доказами.

При цьому, суд допускає, що обвинувачений вчинив протиправні діяння викликаного неправомірної поведінкою потерпілого.

Суд не приймає до уваги показання обвинуваченого щодо нанесення йому потерпілим тілесних ушкоджень, оскільки вони непідтверджені ніякими доказами.

Проведення експертиз № 17/к та № 69/к, згідно пояснень експерта ОСОБА_22 проведено за наявності оригіналів вищевказаних медичних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічних перебіг та інші відомості та не суперечить вимогам Інструкції про проведення судово-медичної експертизи та Правилам судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Тобто, суд не приймає до уваги показання потерпілого про нанесення обвинуваченим ушкоджень у ногу та те, що постріл був не один, оскільки відсутні об'єктивні дані та вказане підтвердив допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_23

Суд не погоджується з думкою представника потерпілого ОСОБА_5 щодо ухвалення виправдувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки злочин вчинений обвинуваченим слід кваліфікувати за іншою статей, більш тяжкою, з огляду на наступне.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Суд вважає, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами (показаннями потерпілого, свідків, документами) стороною обвинувачення доказано факт кримінального правопорушення, беззаперечно доведено, що саме обвинувачений ОСОБА_1 його вчинив, а також що цьому діянню притаманні всі елементи складу кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1, а тому у суду відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 373 КПК України для ухвалення виправдувального вироку відносно обвинуваченого.

Окрім того, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України. Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. За таких обставин, доводи представника потерпілого про те, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за більш тяжкий злочин є безпідставними.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення за обставин, встановлених у вироку, доведена. При цьому суд вважає, що заподіяння ОСОБА_1 ОСОБА_4 необережного тяжкого тілесного ушкодження повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, які є взаємопов'язаними, повністю узгоджуються між собою та в своїй сукупності є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 та прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи в сукупності всі обставини по справі, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України доведена і його дії правильно кваліфіковані за ст. 128 КК України, як вчинене необережне тяжке тілесне ушкодження.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно паспорту серії НОМЕР_10, виданого 09 липня 2004 року обвинувачений ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_17 року в м. Черкаси, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Згідно характеристики, виданою головою комітету самоорганізації населення мікрорайону «Митниця» від 14.02.2017 року вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_15, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 разом з матір'ю в двокімнатній квартирі. Закінчивши гімназію, ОСОБА_1, щоб не обтяжувати рідних, вже понад 10 років знімає кімнату у своїх знайомих. Під час навчання у гімназії ОСОБА_1 характеризувався позитивно, вчився добре, займався спортом. Є дбайливим братом та сином. Там де раніше жив ОСОБА_1 його не знають, так як він скромний, скарг від сусідів не надходило.

Згідно вимоги про судимість № 302/109/1011/02-17 від 17.01.2017 станом на 18.01.2017 року ОСОБА_1 рахується як такий, що раніше не судимий.

Згідно довідки Комунального закладу «Черкаський обласний наркологічний диспансер» № 291 обвинувачений ОСОБА_1 під диспансерним наглядом не перебуває.

Згідно довідки Комунального закладу «Черкаська обласна психіатрична лікарня» № 328/02 обвинувачений ОСОБА_1 на лікуванні за період з 1983 року по теперішній час не перебував. Диспансерний облік ведеться по місцю проживання у дільничного психіатра.

Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_1 міри та виду покарання.

Так, санкція ст. 128 КК України передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України - злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1, є злочином невеликої тяжкості.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 25.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України (в редакції 2001 року), суд не вбачає.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже, ці дані підлягають обов'язковому врахуванню.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції відповідної частини статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Виходячи з принципів законності, справедливості, індивідуалізації і достатності покарання, досягнення мети виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, фактичних обставин справи, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, його молодий вік, те, що є раніше не судимим, а також поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, він усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкцій ст. 128 КК України у виді обмеження волі та вважає, що призначене покарання є достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Стосовно покарання у виді громадських робіт, то суд зазначає наступне.

Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, спосіб, стадія вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).

У той же час суд не може призначити даний вид покарання, оскільки існує суспільну небезпеку скоєного злочину: в результаті вчинення кримінального правопорушення потерпілому було спричинено тяжке тілесне ушкодження, безпосередньо після вчинення злочину не надав потерпілому допомогу, обвинуваченим не вжито заходів для відшкодування завданої шкоди.

За таких обставин висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого при відбуванні призначеного покарання у вигляді громадських робіт буде безпідставним.

Щодо покарання у виді виправних робіт, то суд вказане покарання не може призначити обвинуваченому, оскільки обвинувачений ОСОБА_1. ніде не працює, а даний вид покарання відбувається за місцем роботи засудженого.

Однак, призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відтак, приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно досудової доповіді, яку підготовлено Придніпровським районним сектором Черкаського міського відділу з питань пробації на обвинуваченого ОСОБА_1 вбачає, що беручи до уваги інформацію, що характеризують особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Тому суд вважає за необхідне обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити його від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ст.. 76 КК України.

Тобто, визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується початку відбування покарання, то суд в даному випадку керується п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання»№ 7 від 24 жовтня 2003 року, згідно з яким іспитовий строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.. 75 КК України (2001 року).

Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення підлягає до часткового задоволення.

Потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 та просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь завдану майнову шкоду (збитки) вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, в розмірі 8919 грн. 42 коп., яка складає загальну вартість придбання потерпілим лікарських засобів, препаратів, матеріалів медичного призначення, стягнути з ОСОБА_1 на його користь завдану моральну (немайнову) шкоду, вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 100 000 грн. 00 коп., стягнути з ОСОБА_1 на його користь правову допомогу, у розмірі 10 000 грн. 00 коп., сплачені адвокату згідно договору про надання правової допомоги в кримінальному провадженні, підтверджених розрахунком та квитанцією про оплату від 17 серпня 2017 року та витрати по сплаті судового збору, посилаючись на те, що відповідно до постанови слідчого в кримінальному провадженні проведена судово-медична експертиза, згідно висновку якої № 17/к від 22.03.2017 р. ОСОБА_1 заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді - проникаючого сліпого кульового поранення голови з кульовим дірчастим вдавленим переломом правої скроневої кістки, ушкодженням (розшаруванням) твердої мозкової оболонки та геморагічним забоєм передньо-нижніх відділів правої півкулі головного мозку; дане поранення голови відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх заподіяння та утворилось від дії одної кулі, яка могла бути стріляна з пневматичної зброї кал. 4.5 мм. що підтверджується наявністю вхідного отвору на середній третині нижньої повіки правого ока. ранового каналу в кінці якого в товщі скроневої кістки була виявлена куля, яка використовується для стрільби з пневматичної зброї калібром 4.5 мм.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, є належні, допустимі і достовірні та у взаємозв'язку свідчать про їх достатність стверджувати, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, та з необережності завдав йому фізичної шкоди, у вигляді тяжкого тілесного ушкодження.

Того ж дня, одразу, після заподіяння підозрюваним йому тілесних ушкоджень з необережності, прямо з місця події його швидка допомога доправила до Кагарлицької центральної районної лікарні, в результаті в період з 21.10.2015 року по 22.10.2015 року він перебував на лікуванні в стаціонарному відділенні Кагарлицької центральної районної лікарні, а з 22.10.2015 року по 03.11.2015 року у Київській обласній клінічній лікарні з діагнозом - вогнепальне проникаюче сліпе поранення головного мозку (куля). Інорідне тіло (куля) в правій скроневій кістці. Відкрита черепно-мозкова травма. Геморагічний забій головного мозку. Багатоуламковий перелом латеральної стінки правої орбіти та скроневої кістки справа. Перелом кісток основи черепа. Перелом правого скуло орбітального комплексу без зміщення. Гематома повік, сукон'юктивальний крововилив справа. Лікарями КОКЛ проведена йому операція з усунення інородного тіла (куля) правої базально-скроневої ділянки. Його післяопераційний період лікування включав комплекс медичних заходів та процедур для повної реабілітації та видужання.

Наведені вище обставини підтверджуються записами медичної картки стаціонарного хворого № 4878/334 Кагарлицької ЦРЛ та історією хвороби №14441/1920 з Київської обласної клінічної лікарні, наданої для проведення судово-медичної експертизи, яка детально описана у дослідній частині експертизи.

Для проведення операції у відділенні хірургії Київської обласної клінічної лікарні та лікування у післяопераційний період, йому, як потерпілому, необхідні були медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, без яких проведення лікування було б неможливо і які, звичайно, були придбані за його власні кошти, розмір яких загалом становить 8 919 грн. 42 коп., про що свідчать такі розрахункові документи, фіскальні та товарні чеки, квитанції та листки призначень, що підтверджують їх придбання відповідно до призначень лікаря.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, на підставі ч. 1 ст. 1195 ЦК України, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Верховним судом України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Оскільки, в результаті неправомірних та винних дій обвинуваченого йому, як потерпілому, було заподіяно фізичної шкоди, він для поновлення свого особистого немайнового права на життя, поніс витрати на придбання медикаментів, лікарських засобів та матеріалів медичного призначення для лікування та відновлення здоров'я, у розмірі 8919 грн. 42 коп., які є збитками (шкодою) та, відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України, підлягають відшкодуванню обвинуваченим у повному обсязі.

Окрім фізичної та матеріальної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями підозрюваного також завдано йому, як потерпілому, немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності; побоювання щодо майбутнього стану здоров'я В момент отримання тілесних ушкоджень, він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров'я та життя.

В подальшому, він був вимушений проходити стаціонарне лікування з оперативним втручанням, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду лікування почувався незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, відсутність можливості нормально приймати їжу, гігієнічні проблеми, залежність від оточення). В період стаціонарного лікування потребував зовнішньої допомоги з боку близьких, з приводу чого почувався як джерело клопоту та обмежень для родичів.

Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривога з приводу майбутнього.

Впродовж певного періоду лікування він був непрацездатним, дотепер залишається обмеження трудової активності, що тягне за собою зниження добробуту його сім'ї в цілому.

Внаслідок обставин отримання тілесних ушкоджень, він досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою винуватця.

Дотепер він змушений щорічно проходити МРТ, що тягне за собою як моральне так і матеріальне навантаження.

Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Отже, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У зв'язку із ушкодженням здоров'я, заподіяного вчиненням підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, йому була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного повсякденного життя та інших негативних явищах та яку він визначає в грошовому виразі 100 000 грн. У відповідності до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Цивільний позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Цивільний відповідач та його представник позовні вимоги позивача визнали частково, виходячи з наступного. Він визнає той факт, що з необережності спричинив ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент їх заподіяння, що спричинено випадковим пострілом з пневматичної зброї калібром 4,5 мм. Заявлений до відшкодування розмір матеріальної шкоди в сумі 8919,42 грн. визнає повністю. Заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн. визнає частково, виходячи із завданням потерпілому фізичного болю та страждання внаслідок випадкового з необережності спричинення тілесних ушкоджень. Розмір моральної шкоди визнає в сумі визначеного потерпілим розміру матеріальної шкоди у зв'язку із наступним. Розмір заявленої моральної шкоди є невмотивованим і згідно позову потерпілий його визначає з огляду на те, що він навмисно наніс тілесні ушкодження, хоча йому інкримінується злочин з необережності, що підтверджено допустимими доказами у даному кримінальному провадженні. З врахуванням вимог статей 127-129, 370, 374 ч. 3 п. 2 абз. 7 КПК України, статей 23, 1167, 1168, 1169 ч.2 ЦК України, які підлягають застосуванню при визначенні розміру моральної шкоди, з врахуванням рекомендацій, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", в позові про відшкодування моральної шкоди потерпілий має навести мотиви та обґрунтовані міркування, які підтверджують підстави визначення розміру моральної шкоди, і послатися на відповідні докази і положення закону, яким він керувався.

Визначена потерпілим сума моральної шкоди в розмірі 100.000,00 грн. є дуже великою для нього у зв'язку з його тяжким матеріальним станом. Він не має постійної роботи, адже не може офіційно працевлаштуватися за спеціальністю і на даний час його робота не за геніальністю носить тимчасовий характер і оплачується мінімально. Інших доходів він не має Він проживає разом із своєю мамою, яка є інвалідом 2-ої групи, що призводить до додаткових з витрат його сім'ї. Розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися на засадах розумності, виваженості та справедливості з врахуванням його матеріального стану і сума в сто тисяч гривень моральної шкоди є необгрунтованою та такою, що не відповідає ступеню завданих потерпілому з необережності фізичних та моральних страждань. Щодо відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн., то в цій частині покладається на розсуд суду з врахуванням поданих до позову доказів цих витрат.

Вирішуючи питання про часткове задоволення цивільного позову суд виходить з наступного.

Стосовно позову цивільного позивача в частині відшкодування завданого йому матеріальної шкоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 21 жовтня 2015 року, керуючи автомобілем марки «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, рухався з м. Київ до м. Черкаси автодорогою сполученням Київ - Знам'янка, близько 19 години під час проїзду по м. Кагарлик Київської області був зупинений ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter Т5», номерний знак НОМЕР_6, білого кольору. Під час зупинки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, ініціатором якого був ОСОБА_4

З метою припинення вказаного конфлікту ОСОБА_6 сів до свого автомобіля та продовжив рух в напрямку м. Миронівка Київської області. Однак, ОСОБА_4 під час руху автомобіля ногою вдарив по корпусу автомобіля марки «Hyundai Accent».

Проїжджаючи по м. Кагарлик Київської області, ОСОБА_6 вирішив заїхати на територію АЗС «WOG», що розташована за адресою: вул. Миронівська, 56 м. Кагарлик Київської області, щоб оглянути свій транспортний засіб на предмет можливих пошкоджень від дій ОСОБА_4 Заїхавши на територію АЗС «WOG», ОСОБА_6 зупинив керований ним транспортний засіб та вийшов з нього для огляду.

Близько 19 год. 10 хв. на територію АЗС «WOG», що розташована за адресою: вул. Миронівська, 56 м. Кагарлик Київської області заїхав автомобіль марки «Volkswagen Transporter Т5», номерний знак НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_4 ОСОБА_6 усвідомив можливість продовження конфлікту з останнім через його агресивну поведінку. З метою уникнення продовження конфлікту ОСОБА_6 взяв пневматичний пістолет невстановленої марки та моделі, який на той час знаходилася у бардачку автомобіля марки «Hyundai Accent» та без мети нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, повернувся до території АЗС «WOG» для демонстрації пневматичного пістолету ОСОБА_4, як стримуючого фактору щодо його агресивної поведінки.

Однак біля автомобіля марки «Volkswagen Transporter Т5» між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виникла сварка, яка переросла в бійку.

У цей момент ОСОБА_6, не маючи умислу на спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4, не передбачаючи настання такої шкоди для життя та здоров'я потерпілого, хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю, взяв пневматичний пістолет в праву руку та наніс декілька ударів металевим корпусом пневматичного пістолета по голові ОСОБА_4 з метою оборони від одночасного нанесення ударів йому ОСОБА_4 При цьому під час нанесення останнього удару ОСОБА_6 випадково натиснув на спусковий гачок пневматичного пістолета та здійснив постріл, внаслідок якого металева куля калібром 4,5 мм влучила у голову ОСОБА_4, а саме: у скроневу кістку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 17/к від 22.03.2017 р. ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді - проникаючого сліпого кульового поранення голови з кульовим дірчастим вдавленим переломом правої скроневої кістки, ушкодженням (розшаруванням) твердої мозкової оболонки та геморагічним забоєм передньо-нижніх відділів правої півкулі головного мозку; дане поранення голови відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх заподіяння та утворилось від дії одної кулі, яка могла бути стріляна з пневматичної зброї кал. 4,5 мм, що підтверджується наявністю вхідного отвору на середній третині нижньої повіки правого ока, ранового каналу в кінці якого в товщі скроневої кістки була виявлена куля, яка використовується для стрільби з пневматичної зброї калібром 4,5мм.

Заявлена сума відшкодування майнової шкоди у розумінні ст. 22 ЦК України є збитками потерпілого. У силу приписів ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що витрати потерпілого на ліки, лікування, протезування, придбання санаторно-курортних путівок визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень цивільний позивач ОСОБА_4 з 21.10.2015року по 22.10. 2015 року перебував на лікуванні в стаціонарному відділенні Кагарлицької центральної районної лікарні, а з 22.10.2015 року по 03.11.2015 року - у Київській обласній клінічній лікарні з діагнозом - вогнепальне проникаюче сліпе поранення головного мозку(куля).

Київською обласною клінічною лікарнею ОСОБА_4 була проведена операція з усунення інородного тіла (кулі) з правої базально-скроневої ділянки.

Післяопераційний період лікування ОСОБА_4 включав комплекс медичних заходів та процедур для повної реабілітації та видужання. Тобто, необхідні були медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, без яких проведення лікування було б неможливо і які, звичайно, були придбані за кошти ОСОБА_4, розмір яких загалом становить 8 919 грн. 42 коп.

Суд вважає, що платіжні документи, в частині придбання медичних товарів для лікування наявного у потерпілого захворювання, з урахуванням його тяжкості та тривалості лікування, не викликають у суду сумнівів щодо обґрунтованості розміру цивільного позову в частині матеріальної шкоди.

Тобто, потерпілий надав суду рахунки та квитанції про оплату ним 8 919 грн. 42 коп. на придбання необхідних матеріалів для проведення медичної операції, копії чеків про придбання саме потерпілим медичних товарів на вищевказану суму, тому суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_24 в частині стягнення матеріальної шкоди та стягує з цивільного відповідача ОСОБА_1 на користь цивільного позивача ОСОБА_4 завдані матеріальні збитки в сумі 8 919 грн. 42 коп.

Стосовно позову цивільного позивача в частині відшкодування завданого йому моральної шкоди, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування та п. 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, тобто особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі.

Пунктом 3 цієї ж постанови встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд вважає, що неправомірними діями обвинуваченого, внаслідок яких потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, йому також було заподіяно моральної шкоди, яка виразилася в його моральних стражданнях, погіршенні його психічного та фізичного здоров'я та в істотній зміні його нормальних життєвих зв'язків.

Суд вважає, що з урахуванням глибини і тривалості моральних страждань потерпілого на його користь з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути 50 000 грн. 00 коп., а в решті позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки згідно п. 6 ч. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільнені від сплати судового збору, тому він підлягає стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_1 в сумі 640 грн. 00 коп. на користь держави, тому суд стягує з цивільного відповідача ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 640 грн. 00 коп.

Що стосується витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн. 00 коп., то суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільним позивачем ТОВ ОСОБА_25 було понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого відносяться до витрат на правову допомогу та згідно зі ст. 118 КПК України є процесуальними витратами.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 124 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження, і у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно договору про надання адвокатських послуг від 20.06.2017 року, який був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про надання юридичної допомоги. ОСОБА_5 є адвокатом, що діє на підставі Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 209, що видане 25.11.2010 року. Згідно вказаного договору за надані послуги ОСОБА_4 виплачує адвокату гонорар в сумі 10 000 грн. Розрахунком вартості адвокатських послуг від 17.08.2017 року підтверджено виконання адвокатом робіт, що зазначені у договорі про надання адвокатських послуг від 20.06.2017 року.

Отже, документально підтвердженні процесуальні витрати, які здійсненні цивільним позивачем ОСОБА_4 підлягають стягненню саме з цивільного відповідача ОСОБА_1

Згідно розрахунку вартості надання правової допомоги він складається з наступного: 960 грн. 00 коп. за консультацію та правовий аналіз документів, 9040 грн. 00 коп. за представництва в судових засіданнях, а всього 10 000 грн. 00 коп.

Згідно України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 01.05.2017 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1684 грн. 00 хв. і проведено 7 судових засідань тривалістю 12 год. 20 хв. і за 1 год. становить 673 грн. 60 коп. на загальну суму 8 307 грн. 73 коп., а з 01.12.2017 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1762 грн. 00 хв. і проведено 2 судових засідань тривалістю 1 год. 10 хв. і за 1 год. становить 704 грн. 80 коп. на загальну суму 822 грн. 27 коп., а всього за період з 18.08.2017 року по 14.12.2017 року проведено 9 судових засідання на загальну суму 9 130 грн. 00 коп.

Окрім того, за правовий аналіз документів та підготовку висновку щодо можливості способу захисту відповідач просить стягнути з позивача 960 грн. 40 коп., то вказаний розрахунок необхідно зробити наступний: згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 01.05.2017 року по 30.11.2017 року установлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1684 грн.00 коп. і 1 год. 30 хв. становить 1010 грн. 40 коп.

Оскільки цивільний позивач ОСОБА_4 просить суд стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_1 за представництво його інтересів в судових засіданнях в сумі 9040 грн. 00 коп. та 960 грн. 00 коп. за правовий аналіз документів, а зроблений судом розрахунок становить відповідно 9130 грн. 00 коп. та 1010 грн. 40 коп., тому судові витрати цивільного позивача ОСОБА_4 за представництво інтересів у суді та за правовий аналіз документів складають 10 000 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Цивільний позивачем за подачу позову в частині моральної шкоди було оплачено судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією про сплату № 19641372-1від 21.08.2017 року.

Так як позов ОСОБА_4. задоволено частково, що становить 54,09 %, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 5755 грн. 18 коп.

Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374, 376 КПК України (в редакції 2012 року), суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання у виді обмеження волі, встановивши йому іспитовий строк терміном у два роки.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, ідентифікаційний код НОМЕР_4, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_16, ідентифікаційний код НОМЕР_5, матеріальну шкоду в розмірі 8 919 (вісім тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, ідентифікаційний код НОМЕР_4, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_16, ідентифікаційний код НОМЕР_5, моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

У задоволені решти вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, ідентифікаційний код НОМЕР_4, на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ - 37341907, банк - ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 640 (шістсот сорок) грн.. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, ідентифікаційний код НОМЕР_4, на користь на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_16, ідентифікаційний код НОМЕР_5, судові витрати, що складаються із витрат пов'язанні із наданням правової допомоги та витрат по сплаті судового збору в сумі 5 755 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 18 коп.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, ідентифікаційний код НОМЕР_4, процесуальні витрати на користь держави вартість балістичної експертизи в сумі 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 25 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню: (т. 2 а.с. 94) - кулю калібру 4,5 мм, яка поміщена до криміналістичного пакету, який передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Миронівського ВП ГУ НП в Київській області - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.І. Шевченко