Постанова № 71045067, 18.12.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Денісов В.П.,

з участю представника митниці - ОСОБА_2,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3,

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши апеляційну скаргу заступника начальника Волинської митниці Негріча Л.М. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 17 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

Даною постановою провадження у справі щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

Закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил №3226/20500/17 від 07.09.2017, товар постановлено повернути ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 для проведення митного оформлення згідно з чинним законодавством.

Інспектором Волинської митниці ДФС складено протокол, згідно якого ОСОБА_3 07.09.2017, слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС, автомобілем марки «Опель», р.н.з.НОМЕР_1, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи понад неподатковану норму 63 одиниці електричного освітлення загальною вагою 165 кг та вартістю 72595,84 грн., чим вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

Крім цього, ОСОБА_3 ставилось у провину те, що він, за вищевикладених обставин, не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який, згідно ст.374 МК України, підлягав обов'язковому письмовому декларуванню, використавши, всупереч вимог ст.ст.366, 374 МК України, смугу руху «зелений коридор», як форму декларування, шляхом вчинення дій, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

В апеляційній скарзі заступник начальника Волинської митниці ДФС просить скасувати постанову судді та ухвалити нове судове рішення, яким визнати ОСОБА_3 винним у порушенні митних правил за ст.ст.471, 472 МК України, наклавши на нього стягнення в межах санкцій даних норм Закону. Посилається на те, що суддя безпідставно дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу вказаних правопорушень. Так, він своїми діями обрав спрощену форму митного контролю «зелений коридор», отримавши відповідний талон для проходження даним коридором, тим самим порушив вимоги ст.366 МК України.

На думку апелянта, в матеріалах справи наявні достатні докази того, що ОСОБА_3 вчинив також правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника митниці ОСОБА_2, який підтримував апеляційну скаргу і просив її задовольнити, ОСОБА_3 та його захисників, які заперечили апеляційну скаргу і просили рішення суду залишити без змін, перевіривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст.489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги Закону суддею першої інстанції дотримано в повному обсязі.

Висновки судді про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Так, допитані в якості свідків ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 показали, що жоден інспектор митниці до них не підходив і щодо товарів не опитував.

Додані до їх показань інвойси №№VE17-23691, VE17-23692, VE17-23693, VE17-23694, VE17-23695 на кількість товарів, підтверджують, що вартість товарів по кожному інвойсу не перевищує 500 Євро - норму, встановлену ст.374 МК України.

Місцевим судом встановлено, що усне опитування пасажирів автомобіля марки «Опель» р.н.з.НОМЕР_1 не проводилось. Доказів на спростування пояснень ОСОБА_3 про подання інспектору митниці всі товарно-супровідних документів до протоколу про порушення митних правил не приєднано і в суді не надано.

А тому по справі не доведено, що вилучені товари належать лише ОСОБА_3.

По справі встановлено, що вилучені товари переміщувались ОСОБА_3 та пасажирами автомобіля, при цьому по вазі та по їх вартості товари кожного пасажира не перевищували норму, встановлену ст.374 МК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.374 МК України, товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню, та не є об'єктами оподаткування митними платежами.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ні ОСОБА_3, ні пасажири автомобіля не порушували порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, а підстав для обов'язкового письмового декларування товарів в жодного з них не було та закрив провадження у даній справі за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.471, 472 МК України на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника начальника Волинської митниці Негріча Л.М. - залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 17 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.П. Денісов