Рішення № 71043634, 13.12.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2893/17

РІШЕННЯ

іменем України

"13" грудня 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В.,

при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики,

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в якому вказував, що 13 червня 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір позики б/н, що підтверджується письмовою розпискою.

Відповідно до договору позивач передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 238 000 грн., а останній зобов’язався повернути борг до 20 жовтня 2014 року.

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення отриманих коштів, а тому ОСОБА_1 просив стягнути з останнього борг за договором позики в розмірі 238 000 грн., інфляційні втрати за час прострочення (з 21 жовтня 2014 року по 01 вересня 2017 року) в розмірі 207 526,51 грн., а також 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення (з 21 жовтня 2014 року по 01 вересня 2017 року) в розмірі 20 461 грн., а всього 465 987,51 грн.

Крім цього в цей же день ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в якому вказував, що 14 червня 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, реєстр. №201.

Відповідно до договору позивач передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 500 000 грн., а останній зобов’язався повертати борг щомісячно рівними частинами, а саме по 41 667 грн. до 15 числа кожного місяця протягом дванадцяти місяців. Остаточний термін повернення боргу в повному обсязі — 15 червня 2015 року.

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення отриманих коштів, а тому ОСОБА_1 просив стягнути з останнього борг за договором позики в розмірі 500 000 грн., інфляційні втрати за час прострочення (з 16 червня 2015 року по 01 вересня 2017 року) в розмірі 121 402 грн., а також 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення (з 16 червня 2015 року по 01 вересня 2017 року) в розмірі 33 205 грн., а всього 654 607 грн.

Ухвалою суду від 13 листопада 2017 року позови об’єднані в одне провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні, яке проводилося без участі відповідача ОСОБА_3, його представник ОСОБА_2 позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором позики від 14 червня 2014 року, реєстр. №201 визнав частково – в частині стягнення залишку боргу в розмірі 256 411 грн., інфляційних втрат в розмірі 83 180,28 грн., 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення в розмірі 25 543,56 грн., вказуючи на те, що значна частина заборгованості (160 255 грн.) відповідачем погашена в добровільному порядку та подавши заяву про застосування позовної давності щодо несплаченої відповідачем до 04 вересня 2014 року заборгованості.

Вимоги в частині стягнення боргу за правочином від 13 червня 2014 року б/н не визнав, вказуючи на безгрошовість договору.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі відповідача ОСОБА_3, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 (допитаного за його згодою в якості свідка), представника відповідача ОСОБА_2, показання свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 13 червня 2014 року між сторонами був укладений договір позики б/н, що був оформлений письмовою розпискою.

Відповідно до договору позивач передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 238 000 грн., а останній зобов’язався повернути борг до 20 жовтня 2014 року.

Крім цього 14 червня 2014 року між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір позики, реєстр. №201.

Відповідно до договору позивач передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 500 000 грн., а останній зобов’язався повертати борг щомісячно рівними частинами, а саме по 41 667 грн. до 15 числа кожного місяця протягом дванадцяти місяців. Остаточний термін повернення боргу в повному обсязі — 15 червня 2015 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема з договорів та інших правочинів.

З положень ст. 1046, ст. 1047 ЦК України вбачається, що за договором позики (який укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином між сторонами виникли відносини позики.

Доводи сторони відповідача про безгрошовість договору позики від 13 червня 2014 року не можуть бути прийняті судом до уваги в зв’язку з наступним.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що вказана розписка була складена в порядку внесення змін до укладеного між сторонами договору позики від 01 грудня 2011 року, за ним змінено строк виконання вказаного зобов’язання та розмір боргу (включено нараховані проценти).

Вказані пояснення підтверджуються копією розписки від 01 грудня 2011 року (а.с. 186) з якої вбачається, що в день її складання ОСОБА_3 в присутності двох свідків позичив у ОСОБА_1 200 000 грн. на строк до 02 березня 2012 року. Докази безгрошовості вказаної розписки в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин договір позики не може вважатися безгрошовим, оскільки відповідач отримав кошти за договором від 01 грудня 2011 року, а сторони в договорі позики від 13 червня 2014 року змінили строк виконання зобов’язання та уточнили розмір боргу (включили до боргу нараховані проценти), що відповідає вимогам ст. 627 ЦК України (що встановлює принцип свободи договору) та ч. 2 ст. 604, ст. 1053 ЦК України (що встановлює можливість припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація)).

Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов’язання та зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 частково повертав позичені кошти шляхом внесення їх на особистий рахунок ОСОБА_1, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується долученими до справи дублікатами чеків.

Твердження позивача про те, що вказані кошти – це розрахунок за товар, поставлений відповідачу товариством, директором якого він є, спростовуються:

-поясненнями самого ОСОБА_1, який в судовому засіданні 13 листопада 2017 року визнав, що внесені кошти за наданими стороною відповідача дублікатами чеків – це плата за договором позики від 13 червня 2014 року;

-показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_1, який в судовому засіданні 13 листопада 2017 року пояснив, що у нього не було будь-яких ділових стосунків з відповідачем та він не отримував від останнього будь-яких коштів за поставлені керованим ним підприємством (чи його працівниками) товари, виконані роботи тощо;

-дублікатами чеків, з яких вбачається, що отримувачем коштів є не юридична особа, а позивач, як фізична особа.

При цьому суд, враховуючи пояснення ОСОБА_1, надані в судовому засіданні 13 листопада 2017 року, вбачає, що кошти сплачувалися саме в порядку виконання договору від 13 червня 2014 року, оскільки обґрунтованих заперечень іншою стороною не надано, також не надано доказів, що б спростували ці пояснення. Зокрема не містять необхідної інформації (підстав внесення платежів) й платіжні документи.

Однак, приймаючи до уваги пояснення позивача в цій частині, суд не вбачає підстав погодитися з твердженнями останнього про те, що вказані кошти – це плата за договором позики, оскільки договір від 13 червня 2014 року та інші матеріали справи не свідчать про те, що вказаний договір є оплатним (відсутні будь-які докази щодо визначення сторонами договору, як оплатного, зокрема строків, розміру плати).

Таким чином сплачені кошти слід зарахувати саме в якості часткового повернення суми позики.

З дублікатів чеків (а.с. 87-100, 176) вбачається, що за період з 13 серпня 2015 року по 02 вересня 2017 року (включно) відповідачем сплачено 140 295 грн. Решта платіжних документів (а.с. 173-175, 177-185) суд не приймає до уваги, оскільки вказані чеки дублюють попередні (співпадають їх номер, дата, час плати та валютування, сплачена сума).

Таким чином розмір заборгованості за договором позики від 13 червня 2014 року становить:

а) розмір боргу – 97 705 грн. (238 000 грн. (розмір отриманих в позику коштів) – 140 295 грн. (розмір повернутих коштів));

б) інфляційні втрати, розраховані з врахуванням роз’яснень, викладених Верховним Судом України в листі від 03 квітня 1997 року №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», що станом на 01 вересня 2017 року становить 152 824,21 грн., в тому числі:

- за період з 21 жовтня 2014 року по 13 серпня 2015 року – 109 956 грн. (238 000 грн. (розмір боргу) х (146,2 (сукупний розмір інфляції) /100) – 238 000 грн. (розмір боргу));

- за період з 13 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року – інфляційних втрат немає (230 950 грн. (розмір боргу) х 0 (інфляція відсутня));

- за період з 31 серпня 2015 року по 22 вересня 2015 року – 5 103,70 грн. (221 900 грн. (розмір боргу) х (102,3 (сукупний розмір інфляції) /100) – 221 900 грн. (розмір боргу));

- за період з 22 вересня 2015 року по 22 жовтня 2015 року – інфляційних втрат немає (214 820 грн. (розмір боргу) х 0 (інфляція відсутня));

- за період з 22 жовтня 2015 року по 08 грудня 2015 року – 4 174,10 грн. (208 705 грн. (розмір боргу) х (102 (сукупний розмір інфляції) /100) – 208705 грн. (розмір боргу));

- за період з 08 грудня 2015 року по 16 грудня 2015 року – 1 429,44 грн. (204 205 грн. (розмір боргу) х (100,7 (сукупний розмір інфляції) /100) – 204 205 грн. (розмір боргу));

- за період з 16 грудня 2015 року по 20 березня 2016 року – 2 995,58 грн. (199 705 грн. (розмір боргу) х (101,5 (сукупний розмір інфляції) /100) – 199 705 грн. (розмір боргу));

- за період з 20 березня 2016 року по 21 квітня 2016 року – 6 744,68 грн. (192 705 грн. (розмір боргу) х (103,5 (сукупний розмір інфляції) /100) – 192 705 грн. (розмір боргу));

- за період з 21 квітня 2016 року по 23 травня 2016 року – 185,66 грн. (185 655 грн. (розмір боргу) х (100,1 (сукупний розмір інфляції) /100) – 185 655 грн. (розмір боргу));

- за період з 23 травня 2016 року по 10 липня 2016 року – інфляційних втрат немає (178 605 грн. (розмір боргу) х 0 (інфляція відсутня));

- за період з 10 липня 2016 року по 28 вересня 2016 року – 2 204,87 грн. (169 605 грн. (розмір боргу) х (101,3 (сукупний розмір інфляції) /100) – 169 605 грн. (розмір боргу));

- за період з 28 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року – інфляція не нараховується (160 605 грн. (розмір боргу) х 0);

- за період з 30 вересня 2016 року по 20 травня 2017 року – 17 860,21 грн. (147 605 грн. (розмір боргу) х (112,1 (сукупний розмір інфляції) /100) – 147 605 грн. (розмір боргу));

- за період з 20 травня 2017 року по 01 вересня 2017 року – 2 169,97 грн. (127 645 грн. (розмір боргу) х (101,7 (сукупний розмір інфляції) /100) – 127 645 грн. (розмір боргу));

в) 3% річних від простроченої суми за період прострочення, що станом на 01 вересня 2017 року становить 16 278,71 грн., в тому числі:

- за період з 21 жовтня 2014 року по 13 серпня 2015 року – 5 790,25 грн. (238 000 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 296 (днів прострочення);

- за період з 13 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року – 310,61 грн. (230 950 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 18 (днів прострочення);

- за період з 31 серпня 2015 року по 22 вересня 2015 року – 401,24 грн. (221 900 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 22 (дні прострочення);

- за період з 22 вересня 2015 року по 22 жовтня 2015 року – 529,69 грн. (214 820 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 30 (днів прострочення);

- за період з 22 жовтня 2015 року по 08 грудня 2015 року – 806,23 грн. (208 705 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 47 (днів прострочення);

- за період з 08 грудня 2015 року по 16 грудня 2015 року – 134,27 грн. (204 205 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 8 (днів прострочення);

- за період з 16 грудня 2015 року по 20 березня 2016 року – 1 559,34 грн. (199 705 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 95 (днів прострочення);

- за період з 20 березня 2016 року по 21 квітня 2016 року – 506,84 грн. (192 705 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 32 (дні прострочення);

- за період з 21 квітня 2016 року по 23 травня 2016 року – 488,30 грн. (186 655 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 32 (дні прострочення);

- за період з 23 травня 2016 року по 10 липня 2016 року – 704,63 грн. (178 605 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 48 (днів прострочення);

- за період з 10 липня 2016 року по 28 вересня 2016 року – 1 115,21 грн. (169 605 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 80 (днів прострочення);

- за період з 28 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року – 26,40 грн. (160 605 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 2 (дні прострочення);

- за період з 30 вересня 2016 року по 20 травня 2017 року – 2 814,60 грн. (147 605 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 232 (дні прострочення);

- за період з 20 травня 2017 року по 01 вересня 2017 року – 1 091,10 грн. (127 645 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 104 (дні прострочення).

Тому загальний борг за договором позики від 13 червня 2017 року становить 266 807,92 грн. (97 705 грн. + 152 824,21 грн. + 16 278,71 грн.).

Що стосується боргу за договором позики від 14 червня 2014 року, то суд виходить з того, що ОСОБА_1 пропустив передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовну давність) в частині суми, яка підлягала поверненню позичальником протягом липня – серпня 2014 року (2 платежі по 41 667 грн.), про застосування позовної давності подано суду заяву представником відповідача, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною (представником сторони) у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За такого розмір боргу за договором становить:

а) розмір боргу – 416 666 грн. (500 000 грн. (розмір отриманих в позику коштів) – 83 334 грн. (розмір позики за якою сплила позовна давність));

б) інфляційні втрати, розраховані з врахуванням роз’яснень, викладених Верховним Судом України в листі від 03 квітня 1997 року №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», що станом на 01 вересня 2017 року становить 100 416,51 грн. (416 666 грн. (розмір боргу) х 124,1 (сукупний розмір інфляції) /100) – 416 666 грн. (розмір боргу));

в) 3% річних від простроченої суми за період прострочення станом на 01 вересня 2017 року – 27 671,19 грн. (416 666 грн. (розмір боргу) х 3% / 365 (кількість днів в році) х 808 (днів прострочення).

Тому загальний борг за договором позики від 14 червня 2017 року становить 544 753,70 грн. (416 666 грн. + 100 416,51 грн. + 27 671,19 грн.).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 8 115,62 грн. судового збору (811 561,62 грн. (загальний розмір стягнутого боргу) х 1 %).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 13 червня 2014 року б/н в розмірі 97 705 (дев'яносто сім тисяч сімсот п'ять) гривень, інфляційні втрати за період з 21 жовтня 2014 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 152 824 (сто п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні 21 копійка, а також три проценти річних від простроченої суми за період з 21 жовтня 2014 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 16 311 (шістнадцять тисяч триста одинадцять) гривень 27 копійок, а всього в загальному розмірі 266 840 (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 14 червня 2014 року, реєстр. №201 в розмірі 416 666 (чотириста шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень, інфляційні втрати за період з 16 червня 2015 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 100 416 (сто тисяч чотириста шістнадцять) гривень 51 копійка, а також три проценти річних від простроченої суми за період з 16 червня 2015 року по 01 вересня 2017 року в розмірі 27 671 (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят одна) гривня 19 копійок, а всього в загальному розмірі 544 753 (п'ятсот сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) гривні 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8 115 (вісім тисяч сто п'ятнадцять) гривень 94 копійки судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Вуїв О.В.