Ухвала суду № 71042039, 13.11.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/7777/14-ц

Провадження № 4-с/442/194/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді – Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання – Кравців Х.В.,

розглянувши матеріали скарги Публічного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз”, за участю заінтересованих осіб: Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Львівської області та ОСОБА_1 на дії державного виконавця,–

в с т а н о в и в:

Публічне товариство по газопостачанню та газифікації „Львівгаз” звернулось до суду із скаргою, в якій просить визнати дії державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області, щодо винесення постанови про повернення виконавчогодокумента стягувачу від 30.10.2015 неправомірними;скасувати постанову державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області, щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.10.2015;зобов’язати державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області відновити виконавче провадження на підставі судовогонаказу № 442/7777/14-ц. В обґрунтування скарги покликається на те, що Дрогобицьким міськрайонний судом Львівської області видано судовий наказ у справі № 442/7777/14-ц про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1. 16.07.2015 Дрогобицьким міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження № 48153168щодо стягнення заборгованості за спожитий природній газ із ОСОБА_1.30.10.2015 Дрогобицьким міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, яка на адресу ПАТ „Львівгаз” не надходила, а тому про це стало відомо лише з відповіді Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області, отриманої 13.02.2017. Зазначають, що не в змозі надати копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки остання на адресу „Львівгаз” не надходила. Однак, скаржник вважає, що державним виконавцем не було вчинено всіх належних заходів для розшуку майна боржника, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутній акт державного виконавця про перевірку майнового стану боржника, а не знаючи майнового стану боржника, державний виконавець не вправі вносити постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки не може робити висновок про наявність чи відсутність у боржника майна, на яке може бути накладено стягнення. Вважає, що державним виконавцем не виконано усіх необхідних дій, передбачених Законом України „Про виконавче провадження”.

Заявник у судове засідання не з’явився, у поданій скарзі просив проводити розгляд скарги за його відсутності.

Заінтересовані особи у судове засідання не з’явилися, хоча про місце, час та дату розгляду скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, у судове засідання не з’явилися та про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали скарги, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що скарга підлягає часково задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 383 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 05.11.2014 Дрогобицьким міськрайонний судом Львівської області видано судовий наказ у справі № 442/7777/14-ц про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз” 1249, 89 грн заборгованості та Дрогобицьким міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що рішення суду, яке вступило в законну силу є обов’язковим для виконання по всій території України.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” (чинний на момент вчинення оскаржуваних дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як вбачається з матеріалів скарги, 30.10.2015 Дрогобицьким міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна.

У матеріалах справи відсутні та Дрогобицьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Львівської області не надано доказів направлення стягувачу Публічному товариству по газопостачанню та газифікації „Львівгаз” згаданої постанови у триденний строк, як це передбачено ст.48 Закону України „Про виконавче провадження” (чинний на момент вчинення оскаржуваних дій).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження” (чинний на момент вчинення оскаржуваних дій), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У ст. ст.10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 8 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження”(чинний на момент вчинення оскаржуваних дій)державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження”(чинний на момент вчинення оскаржуваних дій) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції;12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів,спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов’язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Отже, державним виконавцем не доведено вжиття всіх можливих заходів для з’ясування перебування майна у боржника, а тому повернення ним виконавчого документу стягувачеві було передчасним, оскільки відповідно до положень ч.1 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Тому державний виконавець не мав підстав для ствердження про відсутність майна у боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З урахуванням наведеного суд вважає, що державним виконавцем не вжито всіх заходів для виконання покладених на нього обов’язків, відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження”, тобто дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачеві є неправомірними та оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки у суду є підстави вважати, що оскаржувана постанова була винесена передчасно, чим порушено права заявника (стягувача) на одержання від боржника стягнутих з нього за судовим рішенням коштів. Також є неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо ненаправлення стягувачу постанови про повернення йому виконавчого документа.

Щодо вимоги скарги про зобов’язання державного виконавця відновити виконавче провадження, то суд враховує вимоги ст. 41 Закону України „Про виконавче провадження”, згідно з якими у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання. Аналогічне положення було передбачено ст. 51 закону України „Про виконавче провадження”, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Як роз’яснено Вищим спеціалізованим судом України у постанові пленуму від 07.02.2014 №6 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах”, суд не має права зобов’язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18).

Отже, заявлена вимога про зобов’язання державного виконавця відновити виконавче провадження не ґрунтується на вимогах закону та є передчасною, оскільки у цій частині заявник вимагає судового захисту заздалегідь не порушеного права, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10, 60, 208-210, 383, 386, 387 ЦПК України,

у х в а л и в :

Скаргу задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області, щодо винесення постанови про повернення виконавчогодокумента стягувачу від 30.10.2015 - неправомірними.

Постанову державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області, щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.10.2015 – скасувати.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області до Апеляційного суду Львівської області протягом 5-ти днів з дня її отримання.

Суддя Ю.С. Кучаковський