Постанова № 71041083, 06.12.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5666/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2017 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар Мисько М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним пункту ухвали, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, третя особа - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним від моменту прийняття п. 1 Ухвали Львівської міської ради від 27.06.2013р. №2472 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 07.06.2007 № 897» в частині дискримінаційного пункту 78 додатку 2 «Орендні ставки за використання нерухомого комунального майна», як складової частини викладеного в новій редакції додатку 2 «Методика розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова» до ухвали від 07.06.2007р. №897, яким неправомірно обмежено коло потенційних орендарів приміщень площею не більше як 50 кв. м «під господарські потреби» за орендною ставкою 2% лише мешканцями будинку.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що ухвалою Львівської міської ради від 27.06.2013р. №2472 внесено зміни до ухвали міської ради від 07.06.2007 № 897 «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова», та викладено додатки 1, 2 у новій редакції (додатки 1, 2 до цієї ухвали). Вважає, що зазначені зміни до ухвали, як рішення органу владних повноважень, прийняті відповідачем: необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; з порушенням принципу рівності перед законом та допустивши дискримінаційний принцип встановлення орендних ставок в залежності від місця проживання орендаря, тобто ухвалою, в оскаржуваній частині, було порушено принципи недискримінації, встановлені ст.2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», що набрав чинності 04.10.2012р.; не пропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили про їх задоволення. Додатково пояснили, що встановлення для ОСОБА_1, як орендаря за договором оренди №Л-9932- 15 від 22 грудня 2015р., орендної ставки рівної 12%, за оренду нежитлового приміщення площею до 50 м2 для господарських потреб, тобто для некомерційних цілей, в той час, як для оренди таких приміщень для комерційних цілей встановлено орендні ставки в нижчих розмірах є непропорційним, а отже суперечить чинному законодавству.

Представник відповідача Львівської міської ради - Піскун А.Й. в судовому засіданні позов заперечила, так як оскаржувану ухвалу вважає законною, прийнятою в межах компетенції Львівської міської ради, відповідно до норм чинного законодавства.

Представник третьої особи - ОСОБА_5 позовні вимоги заперечив в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала не порушує права позивача.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, а також розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що з 2011 року ОСОБА_1 є орендарем нежитлового приміщення площею 27,2 кв.м, на АДРЕСА_1

Орендодавцем є Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Згідно Договору оренди №Л-77211-11 від 15.02.2011р., ОСОБА_1, як орендар, платив орендну плату за орендною ставкою 2% по виставлених рахунках по 91,05 грн. без ПДВ з врахуванням індексу інфляції.

22 грудня 2015 р. був укладений договір оренди №Л-9932-15, відповідно до якого, за оренду цього ж приміщення тієї ж самої площі ОСОБА_1почали нараховувати орендну плату вже по 1315,80 грн. без ПДВ з врахуванням індексу інфляції, виходячи з орендної ставки 12%.

19.07.2017 р. ОСОБА_1, через Центр надання адміністративних послуг Львівської міської ради, подав на ім'я начальника управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заяву з проханням внести зміни до договору оренди в частині зміни орендної ставки на 2%. Заява аргументована тим, що встановлення по даному договору орендної ставки в розмірі 12% має дискримінаційних характер по відношенню до нього за ознакою місця проживання.

Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 27.07.2017р. № 2302-3793 ОСОБА_1відмовлено у внесенні змін до договору оренди в частині зміни орендної ставки на 2%.

Свою відмову управління мотивувало тим, що орендна ставка у розмірі 2%, відповідно з п. 78 додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.2007р. № 897 (із змінами та доповненнями), встановлюється при наданні в оренду приміщень під господарські потреби мешканців будинку площею не більше як 50 кв.м., а оскільки ОСОБА_1 не є мешканцем будинку за адресою АДРЕСА_1 тому розмір орендної плати за договором оренди №Л-9932-15 від 22 грудня 2015 р. розраховано згідно з п. 95 зазначеної Методики, а саме за ставкою 12% (інше використання нерухомого майна).

В даному листі зазначено, що внесення змін до договору оренди №Л-9932-15 від 22 грудня 2015 р. в частині зміни орендної ставки на 2% з дати укладення договору оренди є порушенням Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.2007р. № 897 (із змінами та доповненнями), тому управління позбавлене можливості внести зазначені зміни до даного договору.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що оскаржуваною позивачем ухвалою Львівської міської ради № 2472 від 27.06.2013 внесено зміни до ухвали міської ради від 07.06.2007 № 897, зокрема прийнято нову редакцію методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова. Тобто оскаржувана ухвала була прийнята понад 4 роки тому.

Відповідно до ст. 64 Регламенту Львівської міської ради 6-го скликання, затвердженого ухвалою від 31.03.2011 № 304 (діяв на час прийняття оскаржуваної ухвали), рішення ради нормативно-правового характеру оприлюднюються не пізніше як у 20-денний термін після їх прийняття на офіційному сайті Ради або в інший визначений спосіб.

Оскаржувана ухвала № 2472 від 27.06.2013 р. була опублікована у встановленому законом порядку на сайті міської ради, та продовжує бути відкритою і доступною на сайті від 2013 року по сьогоднішній день.

Положення цієї ухвали, зокрема і п.78 додатку 2, поширюються на невизначене коло осіб, вона є нормативно-правовим актом місцевого значення.

Крім того, між позивачем та третьою особою укладено договір оренди нерухомого майна від 22.12.2015 № Л-9932-15, пункт 5.1 якого містить посилання на методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова. Цим пунктом визначена орендна плата за договором та використано коефіцієнт 12 %.

Таким чином, позивач знав, за якою методикою нарахована йому орендна плата, а якщо не знав (підписав договір не ознайомившись з його положеннями), то, проявивши зацікавленість, міг про це дізнатися, так само як і про порушення, на його думку, своїх прав.

Докази того, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються її права та законні інтереси, відсутні.

Суд, не приймає до уваги доводи позивача на те, що він не має спеціальних знань, та такі не можуть вважатись доказами.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина визначені в Законі України «Про запобігання та протидії дискримінації в України».

Виходячи із визначення поняття «дискримінації» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Разом з тим, як вбачається дефініції поняття дискримінація, остання має місце лише тоді коли порушення прав відбувається з причини певної ознаки особи. Таке тлумачення у повній мірі відповідає положенням ч.2 ст. 24 Конституції України і ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а також практиці європейського суду з прав людини у справах про дискримінацію.

Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидії дискримінації в України», не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Водночас, позивачем, у поданій позовній заяві не наведено жодних даних які б свідчили про те, що редакція оскаржуваного пункту ухвали ґрунтується чи пов'язано із будь якою, конкретно визначеною ознакою.

А тому суд приходить до висновку про відсутність допущення проявів дискримінації у вказаному випадку та відповідно порушеного права позивача, з метою захисту якого було подано позов.

За приписами ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, а також на те, що оскаржувану ухвалу винесено відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 8, 17-19, 122, 158 - 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним від моменту прийняття п. 1 Ухвали Львівської міської ради від 27.06.2013р. №2472 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 07.06.2007 № 897» в частині дискримінаційного пункту 78 додатку 2 «Орендні ставки за використання нерухомого комунального майна», як складової частини викладеного в новій редакції додатку 2 «Методика розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова» до ухвали від 07.06.2007р. №897, яким неправомірно обмежено коло потенційних орендарів приміщень площею не більше як 50 кв. м «під господарські потреби» за орендною ставкою 2% лише мешканцями будинку - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Р.Волоско.