Постанова № 71040872, 13.12.2017, Токмацький районний суд Запорізької області

328/2693/17

13.12.2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі головуючий суддя Курдюков В.М., при секретарі судового засідання Ладики М.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про оскарження повідомлення про повернення документів і визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, яким просить: 1) відкрити провадження у справі і розглянути її в порядку письмового провадження; 2) встановити порушення відповідачем ст.ст.24, 25 ЗУ «Про виконавче провадження»; 3) встановити порушення відповідачем ст.ст.3, 8, 19, 124 Конституції України; 4) встановити, що положення п.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень суперечать ст.ст.24, 25 ЗУ «Про виконавче провадження» і не підлягають застосуванню в частині визначення підвідомчості; 5) встановити порушення відповідачем законних прав позивача на виконання судового рішення, яке призвело до нанесення стягувачу неочікуваних додаткових втрат, 6) визнати протиправним повідомлення відповідача про повернення виконавчого доку­менту стягувачу без прийняття до виконання від 03.10.2017 року та встановити профе­сійну непридатність ОСОБА_2; 7) зобов'язати відповідача вжити заходів по виконанню судового рішення.

Позов обґрунтовує наступним.

13.09.2011року у справі №2-а-3497/2011 постановою Токмацького районного суду Запорізької області відповідач ГУПСЗН Запорізької ОДА зобов'язаний здійснити перерахунок та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2011 рік, встановлену ч.V ст.12 ЗУ «Про статус ве­теранів війни,гарантії їх соціального захисту» з урахуванням різниці вже виплаченої суми». На підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року рішення набрало законної сили і 10.09.2013 року отримано виконавчий лист. 17 травня 2016 року ухвалою Токмацького районного суду у справі №328/1847/16-а поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі №2-а-3497/2011 року. Боржник листом вих.№032-40/180 від 31.05.2017 року повідомив, що позивачу з урахуванням вже випла­ченої суми, нараховано 3 360 грн. за судовим рішенням у справі №2-а-3497/2011.

26.09.2017 року виконавчі документи з заявою про виконання судового рішення в силу дії ч.1 ст.129 Конституції України закону найвищої юридичної сили та закону прямої дії в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження» надіслано відповідачу. Ігноруючи законодавчо визначені правові норми, відповідач 03.10.2017 року прийняв рішення про повернен­ня виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання про що надіслав позивачу пові­домлення. 07 жовтня 2017 року позивач отримав повернуті документи. Зазначене підтверджує копією повідомлення та поштового конверта. Вважає, що дії відповідача мають протиправний характер і порушують позивача законні права та інтереси щодо виконання судового рішення, яке набра­ло законної сили, свідчать про абсолютний непрофесіоналізм ДВС.

Позивач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав.

У відповідності до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 12, ст. 41 КАС України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до ст. 3 КАС України відповідачем - є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

У відповідності до п. 11 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України N 3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» визначено, що відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (стаття 181 Кодексу адміністративного судочинства України). Такими органами державної виконавчої служби є: 1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень. 2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень. 3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, судам необхідно мати на увазі, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Ураховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Судом встановлено, що 13.09.2011 року у справі №2-а-3497/2011 постановою Токмацького районного суду Запорізької області відповідач ГУПСЗН Запорізької ОДА зобов'язаний здійснити перерахунок та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2011 рік, встановлену ч.V ст.12 ЗУ «Про статус ве­теранів війни,гарантії їх соціального захисту» з урахуванням різниці вже виплаченої суми». На підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року рішення набрало законної сили і 10.09.2013 року отримано виконавчий лист. 17 травня 2016 року ухвалою Токмацького районного суду у справі №328/1847/16-а поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі №2-а-3497/2011 року. Боржник листом вих.№032-40/180 від 31.05.2017 року повідомив, що позивачу з урахуванням вже випла­ченої суми, нараховано 3 360 грн. за судовим рішенням у справі №2-а-3497/2011.

26.09.2017 року виконавчі документи з заявою про виконання судового рішення в силу дії ч.1 ст.129 Конституції України закону найвищої юридичної сили та закону прямої дії в по рядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження» надіслано відповідачу. Ігноруючи законодавчо визначені правові норми,відповідач 03.10.2017 року прийняв рішення про повернен­ня виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання про що надіслав позивачу пові­домлення. 07 жовтня 2017 року позивач отримав повернуті документи.

03.10.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з тим, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» 2 червня 2016 року N 1403-VIII, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Позивач оскаржує повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, що не суперечить положенням чинного законодавства. В п. 11 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України N 3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що судам слід звернути увагу на те, що управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень, є органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу», але не є юридичними особами. Водночас ці органи можуть бути належними відповідачами у справах з приводу оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих у виконавчому провадженні.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом, що передбачено ч. 1. ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII.

Аналізуючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1, вбачається, що ним з самого початку подачі позову оскаржується повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.10.2017 року.

Також, згідно змісту адміністративного позову, вбачається, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.10.2017 року позивач ОСОБА_1 отримав 07.10.2017 року, що підтверджено і штампом на конверті, а з даним адміністративним позовом він звернуся до суду 17.10.2017 року.

Це підтверджує те, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду у визначений законом ст. 181 КАС України термін та не пропустив десятиденний термін звернення до суду.

Щодо обґрунтованості та підстав заявлених вимог щодо визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2017 року суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На сьогодні Кодекс адміністративного судочинства України передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням рішень в адміністративних справах - це зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 267 КАС України) та шляхом вирішення і розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (стаття 181 КАС України).

При розгляді справ із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР), міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 03.10.2017 року, вбачається, що виконавчий лист №2-а-3497/2011 виданий 10.09.2013 року Токмацьким районним судом Запорізької області про зобов'язання Головного Управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (перейменованого на Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5-го травня за 2011 рік, встановлену ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням різниці вже виплаченої суми, повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з тим, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно ч. 1, 3 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 13 вересня 2011 року у справі №2-а-3497/2011 позов задоволено частково, зобов'язано Головне Управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 разову грошову допомогу до 5-го травня за 2011 рік, встановлену ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням різниці вже виплаченої суми. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Згідно ч. 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З урахуванням зазначених обставин, у державного виконавця не було правових підстав до повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з тим, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Права державного виконавця, в тому числі при відкритті виконавчого провадження, чи відмови у відкритті врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». При цьому суб'єкт владних повноважень врахує ряд факторів необхідних для прийняття відповідного рішення, тому суд може лише зобов'язати відповідача вчинити певні дії по прийняттю виконавчого листа до виконання та винесення рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 18, 69, 71, 181, 158 - 160, 162, 167 КАС України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про оскарження повідомлення про повернення документів і визнання дій протиправними задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання від 03 жовтня 2017 року.

Зобов'язати державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» вирішити питання про прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання дубліката виконавчого листа №2-а-3497/2011 виданий 10.09.2013 року Токмацьким районним судом Запорізької області про зобов'язання Головного Управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (перейменованого на Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 разову грошову допомогу до 5-го травня за 2011 рік, встановлену ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням різниці вже виплаченої суми.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: